Про те, як Генеральна прокуратура «зливала» люстрацію в.о. прокурора Києва Валендюка. Він потрапляє під люстрацію. Щоб уникнути звільнення, Валендюк звернувся до суду, оскаржив свою люстрацію й… переміг. Враховуючи, що судився він в адміністративному суді міста Києва, а Валендюк очолює прокуратуру цього ж міста, результат процесу було нетрудно передбачити. І, звичайно, Генеральна прокуратура не подала апеляцію, дав дорогу Валендюку. А коли ми запитали «чому» — Генеральна прокуратура відповіла «тому». «Це наше право, а не обов'язок», — сказав заступник генпрокурора Столярчук.
Єдиний, хто судиться за звільнення Валендюка — це Мінюст. Депутати вимагають провести процедуру люстрації щодо першого заступника прокурора міста Києва Олега Валендюка. Про це говориться в запиті народного депутата України Ігоря Попова на ім'я генерального прокурора України Віктора Шокіна, передає «РБК-Україна». На думку Попова, Генеральна прокуратура повинна провести перевірку фактів щодо роботи Валендюка та відповідності закону «Про очищення влади».
За інформацією нардепа, Валендюк з 25 березня 2008 р. по 22 травня 2014 р. працював на керівних посадах у ГПУ, а численні скарги й протести громадськості залишилися без належної уваги, що прямо суперечить ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади». «Особливе занепокоєння викликає факт перебування на одній із найвідповідальніших посад у системі органів прокуратури першого заступника прокурора міста Києва Валендюка Олега Сергійовича, який у період з 25 березня 2008 р. по 22 травня 2014 р. працював на керівних посадах у ГПУ. Незважаючи на неодноразові скарги й протести громадських активістів, ця особа продовжує перебувати на посаді й виконує обов'язки прокурора Києва», — говориться в депутатському запиті. У цьому контексті в запиті також зазначається, що «за наявною інформацією, станом на початок березня 2015 р. в органах прокуратури України працює понад 70 осіб, люстрація яких застосовується на підставі частини 1 статті 3 Закону (сукупно займали не менше одного року (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року)».
У зв'язку з цим Попов звертається до генпрокурора України з проханням «надати розгорнуту відповідь про причини невиконання вимог Закону в органах прокуратури України й прийняти невідкладні заходи щодо неухильного виконання законодавства». 24 березня 2015 року прокурор міста Києва Сергій Юлдашев був звільнений у порядку Закону «Про очищення влади». Це звільнення стало результатом тривалої «облоги» згаданої особи громадським люстраційним комітетом, громадською радою з питань люстрації при Мінюсті й працівниками профільного департаменту Мінюста. Екс-генпрокурор Ярема, який умів не чути те, що йому не подобалося, до останнього лелеяв Юлдашева, який не лише повинен був бути звільнений з органів прокуратури ще в жовтні минулого року й весь цей час незаконно отримував заробітну плату, але й засвітився у схемах із ознаками корупціогенності. Після того як люстрований Юлдашев забрав з кабінету ікони, письмовий набір Montblanc і фікус (усі ці предмети мають сакральне значення для прокурорів – без коментарів), виконувати обов'язки столичного прокурора почав Олег Валендюк, який сам підлягає люстрації, про що я повідомляв місяць тому.
Тоді мені здавалося, що новий генпрокурор Шокін, який, хоч і з видимою неохотою, все ж таки приступив до очищення прокурорських рядів, оперативно вирішить питання з Валендюком. Але не тут-то було. Як з'ясувалося, дальновидний Валендюк, довгий час представляючи інтереси держави в різних судах різних інстанцій і володіючи надзвичайно широкими зв'язками в судійському середовищі, ще 17 жовтня 2014 року подав в окружний адміністративний суд м. Києва позов до Генеральної прокуратури України про визнання неправомірними її дій, спрямованих на звільнення Валендюка з займаної посади. Що характерно, ніяких «дій, спрямованих на звільнення» нашого героя з займаної посади в той період ГПУ не здійснювала, оскільки очолював її Ярема, який у принципі не здійснював ніяких дій щодо чого б то ні було, за що згодом і був списаний «на берег». 20 жовтня 2014 року суддя окружного суду м. Києва Данилішин В.М. виносить судове рішення N826/15963/14 про прийняття заходів щодо забезпечення адміністративного позову, яким забороняє Генеральній прокуратурі люструвати Валендюка до розв'язання справи по суті.
А 28 листопада той же суддя від імені України виносить постанову за тим же номером, якою задовольняє позов Валендюка до ГПУ й забороняє звільняти цю святу людину з прокуратури — нині, і присно, і на віки вічні. Отже, з моменту винесення постанови пройшло вже п'ять місяців, строк подачі апеляції давно минув. Тут би саме час умити руки й побажати Олегу Сергійовичу успіхів і благоденства, але є один нюанс, який не дозволяє це зробити. Постанова судді окружного адміністративного суду м. Києва Данилішина В.М. N826/15963/14 відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і кожен може це перевірити. На різні варіанти пошукових параметрів, з інтервалом запиту в тиждень, система видає один і той же результат: П'ять місяців — надто довгий строк для того, щоб відсутність цієї постанови в реєстрі можна було пояснити банальною недбалістю або збоєм системи. Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженої постановою КМУ від 25 травня 2006 року, передбачає своєчасне внесення. Таким чином, є всі підстави вважати, що й без того явно неправосудна постанова судді Данилішина є ще й підробленою.
Крім того, я вбачаю в цій ситуації ознаки злочинної змови між судом і Генеральною прокуратурою щодо цієї справи. Давайте пройдемося по датах. Закон «Про очищення влади» набув чинності 16 жовтня 2014. Протягом десяти днів, з 17 по 27 жовтня, повинні були бути звільнені ті чиновники, які потрапляли під норми ч.1. ст.3 Закону. Доки 16 жовтня Закон не був офіційно опублікований, ніхто не мав доступу до його тексту. На сайті Верховної Ради текст до моменту офіційної публікації також був відсутній. Однак, як зазначено в рішенні суду від 20 жовтня, року за N11/1-131-ви-14 ГПУ дала Валендюку відповідь на запит, у якій було зазначено, що він потрапляє під п.7 ч.1 ст.3 і п.3 ч.2 ст.3 Закону «Про очищення влади» й підлягає звільненню. Вже наступного дня, в п'ятницю, 17 жовтня Валендюк подає позов. У понеділок, 20 жовтня, суддя Данилішин Віктор Михайлович, який займає почесне перше місце в люстраційному списку Євромайдана, приймає справу до провадження й того ж дня приймає рішення про попередній запрет звільнення Валендюка.
Принять участь у судовому засіданні ні Валендюк, ні ГПУ не вважали необхідним. Дані про оскарження постанови Генеральною прокуратурою в апеляційній інстанції відсутні. У зв'язку з викладеним, прошу генерального прокурора України Віктора Шокіна організувати перевірку достовірності постанови судді окружного адміністративного суду м. Києва Данилішина N826/15963/14, провести службову перевірку за фактом недбалості працівників Генеральної прокуратури, що спричинила грубе порушення норм Закону України «Про очищення влади», внаслідок чого державі був завданий матеріальний збиток у вигляді незаконно виплаченої Валендюку заробітної плати, й дати правову оцінку всім викладеним фактам. Валендюк, а вас я попрошу залишитися. Точніше, навпаки.
Після відставки Баганця справи, які він «крив'ював», перейшли Валендюку? З джерел у прокуратурі стало відомо, що частина справ, які «крив'ював» нещодавно звільнений заступник генерального прокурора Олексій Баганець, уже перейшла виконуючому обов'язки прокурора міста Києва Олегу Валендюку. За даними джерела саме він тепер займатиметься справою щодо ТРК Sky Mall. В Україні скандал між засновниками ТРК Sky Mall триває вже три роки. Два засновники, які мають майже рівні частки у власності торгового центру, після того як він почав приносити великі доходи, не змогли поділити власність. Питання йде про сотні мільйонів доларів.
У чому суть спору? Версія Хіллара Тедера (одного з засновників): восени 2010-го Андрій Адамовський (другий засновник) був зобов'язаний продати партнеру свою частку в SkyMall за $51 млн – call-опціон був прописаний у умовах договору між компаніями, які належали бізнесменам. Версія Адамовського: опціон втратив чинність після того, як Тедер порушив кілька пунктів договору, насамперед угоду про конфіденційність, й запросив третього партнера в Arricano без дозволу Адамовського. Виходить, продавати свою частку за зазначену суму росіянин не зобов'язаний. Платіть більше. ( http://forbes.ua/magazine/forbes/1362842-torgovlya-za-centr ) Партнери посварилися й тепер за допомогою судів відбирають один у одного бізнес. За три роки пройшла величезна кількість судів. Адамовського й його версію наполегливо підтримував колишній заступник генерального прокурора України Олексій Баганець й допомагав «вирішувати» питання зі слідчими й суддями. У вузьких колах він давно був відомий вмінням відстояти незаконні інтереси однієї зі сторін за великі гроші.
І якби не він, то чим би закінчився суд, ніхто не наважується припустити. ( http://obozrevatel.com/crime/37850-baganets-tut-baganets-tam.htm ) Але суд так і не закінчився, Баганця звільнили, й спорщикам довелося шукати нову крівлю. Тепер інтереси російського бізнесмена (якому в бізнесі не заважає війна між нашими країнами) відстоює й в.о. виконуючий обов'язки прокурора Києва Олег Валендюк. Хоча для справедливості варто зазначити, що за азартний бізнес Баганця він ще не взявся. Поки.
Олег Валендюк призначений виконуючим обов'язки прокурора столиці 25 березня, після того як згідно з «Законом про люстрацію» був звільнений С. Юлдашев. О. Валендюк сам повинен був бути звільнений згідно з п.7 ч. 1 ст. 3 Закону «Про очищення влади» ще півроку тому, це визнають і в самій генпрокуратурі. Але чиновник через суд оскаржив закон, який повинен був очистити владу від представників старого режиму. Під тиском громадськості Генеральна прокуратура була змушена розпочати люстраційну перевірку щодо Валендюка.