На політичному небосхилі Росії з'явилася надзвичайно стара зірка — Киля Бімба, який, видимо, ще не набрид Путіну настільки, як усім іншим. Якщо Володимир Володимирович вирішив рятувати Україну за допомогою Азарова, то щось у нього справді пішло не так. Микола Азаров, пенсіонер у вигнанні, рятівник України, за словами ТАСС, заявив: «Настане момент, коли ми представимо їх (членів Комітету спасення України, які живуть в Україні), насамперед, народу України. Можу запевнити, що це — патріоти, не пов'язані ні з нинішньою владою, ні з попередньою… Комітет спасення створюється поза Україною, на жаль, але я впевнений, що ми повернемося. Ми звертаємося до українського народу — ми готові взяти на себе відповідальність за відновлення розвитку України». Боротьба за спасення України переходить у вирішальну фазу: в хід пущена таємна зброя Кремля — екс-прем'єр Микола Азаров, більш відомий у широких колах як Киля Бімба, могутній старик, здатний у будь-який момент взяти на себе відповідальність і перекласти її на попередників.
Довгий час здавалося, що Киля вийшов з великого політичного спорту, залишивши країну на розтерзання фашистам, але люди, які так думали, зовсім не знали Азарова, адже Микола Янович як справжній представник Партії регіонів своїх ніколи не кидає, особливо коли в них ще щось залишилося. Спочатку після вимушеної еміграції в країну переможців балалайок Бімба, грішною справою, вважав, що його місія в Україні справді закінчилася: у країні, залишеній хунті талановитими економістами Донбасу, панувало стабільне натуральне господарство, яке обіцяло найближчим часом перейти на новий виробничий рівень — збирання пляшок і полювання на кольоровий метал, податки були зібрані на роки вперед, а борги накопичені на багато десятиліть. Важко було уявити, що в Києві за життя Азарова ще з'явиться хоч якась жива копійка, та й не за кожною копійкою Микола Янович міг нахилитися, тому що був уже старенький і підробляв у Росії на хліб і молоко рідкісними прес-конференціями про те, як несправедливо поставилася до нього життя, при цьому обережно відкладаючи на похорон зі рахунків, які вдалося приховати від санкцій.
У цей час передбачливий Віктор Янукович, який воліє зберігати накопичення в мішках, які так зручно перевозити за собою військово-транспортними літаками, міняв у Росії особняки, як шапки, і взагалі вів розпусну життя, як і подобається правильному хлопцю, який провернув вдалу справу і зумів утекти, — простіше кажучи, п'яніст і розкладався, відкупившись від господарів нової малини сумною фінансуванням Новоросії. Крім грошей, взяти у Віктора Федоровича було нічого: харизма крутого хлопця, здатного одним ударом убити коня Єремеєва, злетіла з міцного господарника після першої ж появи Януковича в образі переляканого злочинця, у якого «стріляли» ганебні вовки, і тим більше не було жодного сенсу тягти Віктора Федоровича на штиках зіц-президентом у Київ, адже в цьому випадку Януковича не утримав би навіть персональний загороджувальний загін, не кажучи вже про те, що вільнолюбивий народ Донбасу з такими раскладами міг, чого доброго, перейти на сторону України. Що ж стосується Кили Бімби, то він, на відміну від «легітимного», був хоч і старий, але голодний і злий.
Повністю розрахуватися з Москвою за постій йому було нічим, але Киля не став скиглити, а розкрив рот пошире й пішов відпрацьовувати. Крім того, втрутилися й особисті мотиви: чим більше грошей вливали в Україну іноземні донори, тим більшою співчуттям проникався Микола Янович до українського народу, який страждав від засилля іноземного капіталу, від якого Бімба був готовий визволити країну при першій же нагоді, як він уже це робив не один раз, і завжди з великим успіхом. Для початку Киля закинув у політичне поле пробний шар, відновивши свою сторінку у Фейсбуці. Коли Киля був прем'єром, він писав туди різні смішні історії з життя, а читачі писали туди лайку й побажання смерті, іноді дуже жорстокої, сторінка була популярна, але тут треба мати на увазі, що в той час Азаров був при владі й почував себе невимушено. Нині ж Бімба перебуває ніби в опозиції, а всі справжні члени Партії регіонів в опозиції стають неймовірно нудні й банальні, у їхніх очах докір: «За що ви кинули мене, за що?» Деякі й справді забувають, за що, а члени Партії регіонів з усіх сил намагаються не нагадувати, у 2006 й тим більше у 2010 році така тактика принесла їм оглушливий успіх, однак цілі Бімби досі не заходили так далеко.
Унилі завивання у Фейсбуці перемішані з загадковими статусами на кшталт «Ви запитуєте, звідки в Україні за 1,5 року з'явилося стільки ненависті до Росії. Я сам себе запитую про це й не можу знайти відповіді», — були потрібні Азарову лише для того, щоб послати ватному електораті недвозначний сигнал: Бімба зрозумів, що однією лопатою сім не прогодувати. Так на політичному небосхилі незрозумілої якої країни з'явилася надзвичайно стара зірка — Киля. Поки що зовсім не ясно, як Комітет спасення України, створений на правах підпільної організації, збирається рятувати Україну, але вже тепер зрозуміло, що можливості перед новоствореною «Комсою» відкриваються найширші. Можна анонімно найняти студентів для розклеювання листівок про те, як правильно вирощувати капусту в умовах фашизму, або видавати ностальгічну україномовну газету для безплатної роздачі в метро «Бімба у вагіні», або з натяком розкидати лопати в громадських місцях Києва, особливо на Грушевського.
Можна влаштувати в Росії дострокові вибори президента України Олійника, щоб замість одного «легітимного» там їх стало відразу двоє, і якщо вони обоє як слід попросять Володимира Володимировича ввести війська в Україну, то відразу двом він, можливо, й не відмовить, а вони потім з'ясують стосунки між собою в третьому турі, і незалежно від того, хто переможе, прем'єром стане Азаров. Можна також спробувати зареєструвати в Україні відповідну партію, раптом підніметься якийсь скандал, і, крім того, можна буде спробувати розвести «Опозиційний блок» на щедрі відступні. Який би варіант спасення України не вибрала похила «Комса», у Миколи Яновича в будь-якому випадку з'явиться не лише непоганий доплив до пенсії, але й прикольні, невиїжджені теми для Фейсбука, адже про всі свої молоді пригоди він уже давно розповів, а постійно постити про стійкий курс долара за Януковича й розп'ятий Донбас йому вже й самому порядком набрид.
Неясно лише, яку користь усі ці пенсіонерські ігрища можуть принести Путіну, який вдихнув другу життя в Килю: якщо, припустимо, йому потрібен чергової ребрендинг остаточно обандитизованої Новоросії для внутрішнього споживання (з зовнішнім уже, звісно, не допоможе взагалі нічого), то від повернення Бімби у велику пропаганду на Донбасі менше різатися один одного не станеться, а самого Миколу Яновича туди й лопатою не загонишся. З іншого боку, поняття «Путін» і «користь» давно вже не мають між собою нічого спільного, якщо, звісно, не рахувати грошей, які розпиляють на новому проекті соратники Володимира Володимировича, але це вже як водиться. Принаймні з Бімбою буде не так нудно.