Екс-міністр аграрної політики України Ігор Швайка заявив, що мотоцикл Harley-Davidson 2013 року випуску він придбав у 2014 році за грошима, отримані в подарунок на день народження від свого однопартійця, колишнього народного депутата Олександра Мирного. Крім мотоцикла, у Швайки є автомобіль Bentley та велосипед. Про це він розповів у середу, 5 серпня, на прес-конференції в Києві. Фрагмент заходу розміщений на YouTube.
«Мотоцикл Harley-Davidson червоного кольору був придбаний 8 липня 2014 року за грошима, які я отримав у подарунок на день народження від свого побратима Олександра Мирного», – сказав Швайка. Екс-міністр аграрної політики України, колишній народний депутат від партії «Свобода» Ігор Швайка займав посаду міністра аграрної політики у лютому–грудні 2014 року. У липні 2015 року щодо екс-міністра було відкрито кримінальне провадження за статтею про отримання неправомерної вигоди.
За даними правоохоронців, у 2014 році він отримав у подарунок від колишніх працівників Державної продовольчо-зернової корпорації України мотоцикл Harley-Davidson FLH 2013 року випуску вартістю 250 тисяч гривень.
Діяльність Швайки на посту міністра аграрної політики викликала численні питання. Виникає логічне запитання: навіщо Україні потрібне Міністерство аграрної політики та продовольства, якщо майже всі, за рідкісним винятком, підприємства агропромислового комплексу є приватними? Більше того, залежно від своєї спеціалізації всі аграрії країни об'єднані більш ніж у півтора десятка асоціацій та союзів. Ці об'єднання досить добре самоуправляються, про що свідчить щорічне зростання виробництва зерна, м'яса, соняшнику та інших культур. Окремі агрохолдинги без будь-якої допомоги профільного міністерства виходять на світові біржі, розміщують свої акції та успішно працюють. Навіщо «Нібулону», Cargill, HarvEast, Landgut, «Мироновському хлібопродукту», «Авангарду» та багатьом іншим потрібні міністр та міністерство АПК?
Практично будь-який український бізнесмен відповість: «Ми й самі справимося, тільки не втручайтеся, не наказуйте, не регулюйте, не ліцензуйте, не перевіряйте та не перепровіряйте…» Але міністри не можуть нічого не робити. І тому майже всі керівники вітчизняного сільського господарства «горять» на роботі як у буквальному, так і в переносному сенсі.
Наприклад, Леонід Козаченко, колишній віце-прем'єр з АПК у 2001–2002 роках, колишній радник прем'єра Януковича та інші (№41 у списку Блоку Петра Порошенка). На початку 2000-х років Генеральна прокуратура України порушила понад 90 кримінальних справ за матеріалами перевірки міністерства АПК. Одна з них була присвячена персонально Козаченко, який прийняв від зернотрейдерів подарунки у вигляді акцій та цінних паперів на 1,5 мільйона доларів США.
Або свіжіший приклад – Микола Присяжнюк. У березні 2014 року екс-міністр сховався від слідства та суду. Судячи з того, скільки Присяжнюк «забув» вдома – 286 тисяч доларів США та 659 тисяч гривень – вивезти з України він зумів набагато більше.
Наскільки більше? У Вадима Симонова, всього лише першого заступника Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, вилучили готівкою 1,7 мільйона доларів США та 1,25 мільйона гривень. А ж Симонову доводилося ще й «ділитися» з керівництвом!
Революція Гідності перемогла настільки несподівано, що у партії «Свобода» просто не виявилося під рукою жодної гідної кандидатури на заміщення тих чи інших міністерських посад. Ну, не вважати ж, наприклад, Ігоря Сабія, екс-начальника управління внутрішньої політики Хмельницької ОДА, відповідним на посаду «міністра розвитку сільського господарства»? А саме цю посаду Сабій займав у тіньовому уряді «Свободи»…
Тому Сабію віддали перевагу Олександру Мирному (№18 у списку «Свободи» на виборах 2012 року), оскільки з усіх надійних партійців лише він мав хоч якийсь досвід роботи за спеціальністю – керував холдингом «Агрос-Віста» (Хмельницька область). Прізвище Мирного навіть назвали на Майдані при публічному оголошенні списку нових міністрів!
Але, на жаль, у «Свободі» забули, що у Мирного, по-перше, немає вищої освіти, і, по-друге, репутація цього кандидата в міністри не найкраща. «У університетах не навчався, у 25 років закінчив вечірню школу, – Олександр Мирний не приховує деталей своєї біографії. – Поїхав заробляти грошима на Північ… А коли повернувся, займався бізнесом. У 1993 році, як і всі в той час, спочатку торгував. Потім придивився до аграрного бізнесу. Співзасновником яких підприємств я числюся, уже й сам не пам'ятаю. У мене багато друзів, вони приходили, просили допомогти вести бізнес, брали в частку…» На цей раз друзі Мирного взяли його «в частку» в міністерство аграрної політики! А міністром до нього, за проханням самого Мирного, призначили Ігоря Швайку, який із сільським господарством навіть поверхово не був знайомий!
Кар'єра Швайки складалася таким чином. У 1998 році він закінчив Національну юридичну академію (Харків). Але працювати за спеціальністю почав раніше – з 1995 по 2000 рік він змінив сім компаній і навіть встановив професійний рекорд – на посаді директора «Харківського юридичного альянсу» не продержався й п'яти місяців! Трохи довше Швайка працював у відомій адвокатській фірмі «Ільяшев та партнери» – дев'ять місяців. Але й там незабаром відмовилися від його послуг. Чому? Мабуть, через схильність молодого юриста до авантюр.
Ось, наприклад, історія з автобазою АТ «Харківводстрій». У 2009 році Швайка зумів «влаштувати» директора та головного акціонера автобази до СІЗО, «переписати» за допомогою реєстратора акції підприємства на нових власників, а потім «подарувати» ці цінні папери офшорній компанії «Pumatel Trade»… Було кримінальне провадження, були обшуки, були неприємності, але всі питання нові власники «Харківводстрою» успішно «вирішили». І з тих пір Дмитро та Борис Цеханські є спонсорами партії «Свобода»!
Ще більше шуму наробив у Харкові скандал із забудовою історичного центру міста. У 2007 році влада передала ТОВ «Харст» ділянку на вулиці Квітки-Основ'яненко (біля Українського культурного центру). Природно, що при цьому був порушений закон, і ще більш природно, що обурена громадськість із закликом «Захистимо Харківську фортецю!» разом з активістами партії «Свобода» оголосила мерії справжню війну. І суд заборонив будівництво. Але через рік ту саму ділянку було передано будівельній компанії «Моноліт», яку очолює дуже відомий і дуже заможний харків'янин Анатолій Перадзе. Але громадськість уже не обурювалася.
Чому? Тому що й організацією протестів, й оформленням землевідведення для «Моноліту» займалася юридична компанія «Зевс» на чолі з Ігором Швайкою. Чи варто говорити, що один із найбільших забудовників Харкова не міг не подякувати лідеру місцевої «Свободи» за плідну співпрацю!
Зайнявши посаду міністра, Ігор Швайка вирішив, що керувати роботою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Держагентства з земельних ресурсів, Держагентства лісових ресурсів, Держінспекції сільського господарства та Держагентства рибного господарства буде особисто він. Але оскільки одній людині неможливо везде встигнути, то міністр створив при собі апарат радників.
Ігор Зубрич, наприклад, колишній начальник управління АПК Харківської ОДА, екс-заступник голови Національної академії аграрних наук, великий фахівець з портових елеваторів негласно курує питання експорту та контролює послуги з фумігації зерна. Олександр Панченко представляє при міністрі торговий дім «Главмаш» (Харків), який займається будівництвом водних споруд (недарма ж «відбирали» «Харківводстрій»!). Василій Порайко з СБУ, як і при екс-міністрі Присяжнюку, радить з питань безпеки та готується реорганізувати Держінспекцію сільського господарства в, як одного разу проговорився сам Швайка, в «аграрне ФБР». Олександр Мирний… цей просто радить.
А працюють у міністерстві, у підпорядкованих Швайці державних підприємствах та поруч люди, підібрані ще екс-міністром Присяжнюком – суцільно фахівці з участі в «частках», «розпилах» та «відбиранні». Останнє, що «стара гвардія» спробувала «розпилити» – це 15 мільйонів доларів США, які Державна продовольчо-зернова корпорація намагалася через офшорні компанії перевести на рахунки «Української національної стивідорної компанії», що належить сім'ї депутата-регіонала Юрія Крука. Розслідування цієї афери йде повним ходом. І цілком імовірно, що Ігорю Швайці незабаром може знадобитися депутатський мандат, який тільки й зможе забезпечити йому недоторканність.