Після набуття чинності нових законів про судоустрій влада та громадські організації мали можливість провести глибокі перетворення в судовій системі. Однак вони обрали консервативний шлях, продовжуючи працювати за старими схемами. Результатом стало різке падіння суспільної довіри до судів — за даними Центру Разумкова за березень 2015 року, цей показник упав до рекордно низької позначки 10,6 відсотків. Це поставило на порядок денний питання про необхідність оновлення суддівського корпусу, однак чинна влада та громадські організації запропонували різні підходи до його вирішення.
За ініціативою Президента України Петра Порошенка був прийнятий закон «Про забезпечення права на справедливий суд», який передбачив механізм так званої «переатестації» суддів. Цей механізм передбачає проведення первинного кваліфікаційного оцінювання, під час якого всі судді, починаючи з Верховного і вищих судів, мають скласти іспит та пройти співбесіду за результатами розгляду їхніх досьє. Судді, які не пройдуть первинного кваліфікаційного оцінювання, будуть направлені на перепідготовку до Національної школи суддів, а у разі повторного неуспіху буде ініційовано питання про їхнє звільнення за порушення присяги. Однак такий механізм містить чимало прихованих ризиків.
Запровадження первинного кваліфікаційного оцінювання всіх діючих суддів передбачається за відсутності чітких критеріїв оцінювання. Крім того, перевірка знань та аналіз статистики розгляду справ не здатні викрити корупціонерів і конформістів у судовій владі. Експерти скептично ставляться до цього нововведення, порівнюючи його з безуспішною «переатестацією» в міліції, яку у 2005 році провів Юрій Луценко, будучи міністром внутрішніх справ. Однак, як засвідчили події Євромайдану, ця переатестована міліція не запобігла побиттю самого Юрія Луценка та величезної кількості протестувальників. За словами експерта Центру політико-правових реформ з судівництва Романа Куйбіди, завдяки переатестації в міліції виникла ситуація, коли люди, які пройшли переатестацію, виявилися причетними до насильства.
На думку Романа Куйбіди, змінити ситуацію може лише повне оновлення суддівського корпусу. Слід зазначити, що такий механізм перезаснування судової системи і набір суддів «з нуля» передбачає й Коаліційна угода, укладена демократичними фракціями парламенту України. Провідні науковці, громадські діячі та експерти наполягають на його застосуванні, тому й підписали Меморандум про необхідність повного оновлення суддівського корпусу.
Формувати новий суддівський корпус слід прозоро та відкрито за чітко визначеними законом правилами. Саме у такий спосіб після військового конфлікту в 2002 році переобирали суддів у Боснії і Герцеговині. Тоді парламентом були ухвалені зміни до Конституції, відповідно до яких з метою реструктуризації судової системи на час перехідного періоду було обмежено принцип незмінності суддів. Для забезпечення об'єктивності, неупередженості та публічності процедури перепризначення суддів спершу створили Незалежну суддівську комісію, до складу якої увійшли представники місцевої влади, міжнародні експерти, а також міжнародні судді Конституційного суду Боснії і Герцеговини — члени спеціальної палати, що розглядає воєнні злочини і злочини проти людяності. Після цього влада офіційно оголосила конкурс на усі без винятку суддівські посади, запросивши до участі в ньому всіх бажаючих осіб, які відповідали кваліфікаційним вимогам.
Незалежна суддівська комісія із залученням міжнародних представників перевіряла не лише подані громадянами та організаціями скарги, а й майнові декларації суддів щодо законності володіння майном, яке під час військового конфлікту дуже часто відбиралося у справжніх власників. Разом із цим вивчалися заяви та документи нових претендентів на суддівські посади. У результаті 30% старих суддів не були перепризначені, а 18% суддівських посад зайняли нові люди.
Такий досвід можна запозичити й українцям з урахуванням наших реалій і потреб. Необхідність спрощення судоустрою, зокрема переходу від чотирирівневої до трирівневої системи судів, паралельна реформа адміністративно-територіального устрою дають можливість через зміни до Конституції заснувати нову судову систему із призначенням до неї суддів через конкурсні процедури. Для формування нового суддівського корпусу через перехідні положення до Конституції слід утворити тимчасову комісію з авторитетних суддів у відставці, зокрема суддів Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, правозахисників, правників з діаспори.
Члени комісії повинні мати бездоганну репутацію і бути моральними авторитетами у суспільстві. Комісія впродовж двох-трьох років могла би провести конкурси на суддівські посади в нових судах як серед діючих суддів, так і серед людей з-поза меж судової системи. Важливими критеріями відбору мають стати репутація і доброчесність. Повноваження суддів, які протягом певного часу не виявили бажання взяти участь у такому конкурсі, мають бути припинені автоматично положеннями Конституції. Те саме повинно стосуватися і тих суддів, які за результатами конкурсу не рекомендовані до призначення на посаду, — пояснює експерт Роман Куйбіда. На його думку, нові судді зможуть здобути авторитет значно швидше, ніж діючі судді розпрощаються з безнадійно зіпсованою репутацією. «Довіру легше здобути, ніж відновити», — наголошує він.
Яскравим підтвердженням цієї тези може стати нещодавно проведений експеримент із набором з «нуля» патрульної поліції в Києві, яка отримала великий кредит довіри від суспільства і поки що виправдовує його. Тому цілком логічним є впровадження цього досвіду і в судовій системі. Директор люстраційного департаменту Міністерства юстиції Тетяна Козаченко упевнена: «Якщо ж не перенаберемо суддів, так і буде а-ля «ДАІ замість поліцейських». Або наполягаємо на змінах, або судова система обмежиться «переатестацією» суддів, і будемо мати вічне «ДАІ». Без судів всі інші реформи не мають значення».
Її підтримує й експерт Реанімаційного пакету реформ, суддя Вінницького окружного адміністративного суду Михайло Жернаков, який виступає за можливість перепризначення суддів, щоб «вливати в систему нову кров». Задля цього, за його словами, діючі судді та будь-які інші кандидати на суддівську посаду мають пройти прозорий і справедливий конкурс. Інакше Україна ризикує отримати таку ситуацію з судами, як у багатьох країнах Східної Європи, де посилення суддівського самоврядування без очищення суддівського корпусу призвело до консервації корупції та непотизму в судовій системі. Попри це, суди в країнах Східної Європи, хоч і не мають, за висновком Глобального соціологічного опитування Gallup, високого рівня довіри суспільства, однак знаходяться значно вище за Україну, яка на разі у цьому питанні пасе задніх.