Вадим Столар, депутат Київської ради, очолив київський міський штаб «Блоку Петра Порошенка-Солідарність». Про це повідомила «Українська правда» зі слів джерел, близьких до мера Києва Віталія Кличка. За інформацією джерела, кандидатура Столара була узгоджена. Він займатиметься мажоритарниками, партією та Віталієм Кличком як кандидатом у мери Києва. Офіційно штаб очолить Олег Гаряга, голова Шевченківської райорганізації УДАРу, але він буде «весільним генералом». Реально керуватиме Столар.
Крім того, Столар виступає одним із переговірників щодо злиття між БПП та УДАРом напередодні місцевих виборів. На кінець липня київську організацію партії «УДАР Віталія Кличка» очолив голова Шевченківської адміністрації Києва Олег Гаряга.
У 2006 році Вадим Столар пройшов до Київської обласної ради за списком «Нашої України». У 2010 році став народним депутатом від Партії регіонів, однак у серпні 2012 року вийшов із партії. З 2014 року є депутатом Київської ради, позафракційний. Столар відомий як бізнес-партнер Вагіфа Алієва. Разом вони будували поряд зі станцією метро «Театральна» офісний центр, який під тиском киян передали під Музей Києва. Крім того, сім'я Столара причетна до скандальної забудови на Никітській Слободці. Його мати була співвласницею, а батько — директором фірми «Майк», на яку виводилася земля під зазначене будівництво.
За даними видання «Наші гроші», Столара пов'язують зі строительною аферою «Елітa-Центр». У середині 2000-х років він був співвласником ТОВ «Елітa-Стройінвест». Через ТОВ «Марс-1» частку в цій компанії мали Інна Майструк та Олександр Волконський, якого вважають організатором афери «Елітa-Центр».
У період 2004–2006 років, за даними кримінальної справи, обидві фірми — «Елітa-Стройінвест» та «Марс-1» — входили до групи компаній, які шляхом фіктивних договорів на інвестування в житлове будівництво оволоділи коштами понад півтори тисячі громадян на суму 382 млн грн. За інформацією руху «Чесно», Столар з червня 2014 по березень 2015 року пропустив 23% засідань Київської ради. За законом «Про статус депутатів місцевих рад», пропуск понад 50% пленарних засідань протягом року є підставою для відкликання мандата.
Повязь Столара з банківськими скандалами
Останні місяці в житті українських банків ознаменувалися цілою серією скандалів, викриттів, оприлюднення всіляких махінацій та передбанкрутних станів. Склалося враження, що серед українських банкірів відбувається справжня війна, і всі сторони готові, як кажуть, знищити одна одну, лише б зберегти певні частки впливу та залишитися на ринку. Ситуацією чудово скористалися деякі особливо хитрі персонажі, які стояли за кулісами, розпалювали міжбанківську ворожнечу, підкидали вугілля в цей вогонь та вбрасували інформацію про конкурентів у всіляких зацікавлених структур, тягли за ниточки й добивалися паніки на фінансовому ринку.
За інформацією СЛЕД.net.ua, одними з таких маріонеткодержавців виявилися печально відомі на ринку персонажі, які спробували трохи половити рибку в мутній воді. Використовуючи паніку та нестабільний стан банківської сфери, вони намагалися дестабілізувати роботу конкурентів і, як кажуть, отримати трохи дивідендів на свою користь.
Ці персонажі колись були відсунені від потоків і навіть фактично визнані банкротами, однак тепер спробували повернути попереднє становище й при цьому потопити якомога більше конкурентів. Вони вовсю скидали відомий їм негатив про конкурентів у інформаційний простір і зацікавленим структурам, що ознаменувалося цілою серією обшуків у банках. Вони також спробували організувати кілька акцій, у тому числі фінансуючи печально відомий «Фінансовий майдан».
Фамілії цих маріонеткодержавців — Володимир Антонов, Вадим Столар та Рейніс Тумовс. Проте за згаданими персонажами стояли й ті, хто використовував їх у своїх інтересах, тобто як «пішаків». За інформацією, цій четвірці пообіцяли повернутися на ринок люди, які стояли на самій вершині влади. За це Антонов, Тумовс, Столар та їхні «партнери» підписалися на якусь міжбанківську «войнушку». Однак, схоже, згаданих панів на верхівці елементарно «кинули», і ці панове трохи застрягли в просторі.
Стан справ у Городському комерційному банку
На кінець минулого року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФЛ) виявив розкрадання активів у Городському комерційному банку на 3 млрд грн. Городський комерційний банк — це структура згаданого вище Володимира Антонова, який отримав цей банк у 2012 році як Конверсбанк від печально відомого Олексія Савченка та перейменував його на Городський комерційний банк.
Городський комерційний банк (CityCommerce Bank) виявився одним із найменш ліквідних установ, яку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФЛ) за останній рік почав виводити з ринку. На момент введення в нього тимчасової адміністрації 21 листопада 2014 року активи установи перевищували 3,9 млрд грн. Подальший аналіз звітності показав, що загальний збиток від дій колишніх власників та менеджерів банку досягає 3 млрд грн.
«На момент передачі банку Фонду його активи становили 3,9 млрд грн, з яких 2,6 млрд грн — кредитний портфель. При цьому оціночна вартість активів становила всього 90 млн грн, а кредитного портфеля — 40 млн грн. Я думаю, їхня реальна вартість ще нижча», — повідомив виданню FinMaidan заступник директора-розпорядника ФГВФЛ Андрій Оленчик.
За його словами, Фонд подав 29 заяв у правоохоронні органи на 3 млрд грн. «За 26 заявами на суму 1,8 млрд грн уже розпочато кримінальне провадження», — уточнює він. Більшість справ розслідуються за статтями «Шахрайство» та «Зловживання службовим становищем».
У портфелі Городського комерційного банку є й неліквідні застави, які зараз знаходяться на неконтрольованих Україною територіях. Наприклад, 29 квітня 2014 року ПАТ «Гарант-Авто» передало в залог за кредитом на суму 45 млн грн ТОВ «Беверлі Рокс» приміщення в Донецьку. Примітно, що заступником голови правління ПАТ «Гарант-Авто» був Михайло Пряничников, який з 2012 року займав посаду директора департаменту стратегії та контролю ТОВ «Глобал Фінансіал Менеджмент Груп», яка була власником Городського комерційного банку. Також він був членом спостережної ради Профінбанку.
Кошти з банку виводилися й через іноземні структури, наприклад австрійський Meinl Bank. У листі до ГПУ за підписом тимчасового адміністратора Андрія Рязанцева йдеться, що на наступний день після введення адміністрації на кореспондентському рахунку Городського комерційного банку в Meinl Bank, за даними бухгалтерського обліку, знаходилося 59,35 млн євро. 26 листопада за розпорядженням адміністратора 10 тис. євро з коррахунку були перераховані в Raiffeisen Bank International. Після цього в Meinl Bank було спрямовано вимогу перерахувати ще 100 тис. євро, однак транзакція була відхилена через те, що Городський комерційний банк мав борг у 10 тис. євро.
«Враховуючи, що на рахунку в Meinl Bank знаходилося 59,35 млн євро, а також те, що будь-які рухи за рахунком в операційній системі банку не відображені, можна зробити висновок про маніпуляції рахунком з боку керівництва Городського комерційного банку з кореспондентським рахунком у Meinl Bank», — йдеться в заяві до Генеральної прокуратури.
Розслідуючи причини банкрутства латвійського Latvijas Krājbankas, аудиторська компанія KPMG Baltics у 2011 році встановила, що Latvijas Krājbankas розмістив на рахунку в Meinl Bank 25 млн євро та передав їх у залог за кредитом Melfa Group LTD Belize. У жовтні 2011 року 20 млн євро були списані з рахунку як погашення за кредитом. У повідомленні KPMG Baltics йдеться, що в документах Melfa Group LTD згадується ім'я екс-власника Городського комерційного банку, члена спостережної ради Latvijas Krājbankas. Проте, за інформацією джерела в банку, тимчасова адміністрація виявила в депозитарній комірці документи, датовані 2011 роком, які свідчать про передачу грошових коштів Конверсбанку в залог за зобов'язаннями компанії Melfa Group LTD, засновником та вигодоодержувачем якої є Володимир Антонов.
«Цей факт може свідчити про те, що грошові кошти Городського комерційного банку були використані для покриття зобов'язань компанії Melfa Group LTD Belize та її власника на користь банку Meinl Bank», — пише видання.
Інтерв'ю з Володимиром Антоновим
З 37-річним опальним російським олігархом Володимиром Антоновим видання познайомилося кілька років тому. Тоді на даху бізнес-центру «Парус» з'явилася пафосна величезна реклама Конверсбанку, який пізніше перейменували на CityCommerceBank. Антонов володів банком з 2010 року, і багато хто вірив, що бізнесмен керував ним дистанційно з Лондона через підставних осіб. Це сталося після того, як він втратив усі активи своєї компанії «Конверс груп» і став невиїзним з Британії. Однак, за словами Антонова, цей банк у нього вкрали люди, яких він вважав своїми друзями: Вадим Столар, Андрій Стрижак-молодший та Рейніс Тумовс.
Після того інтерв'ю в минулу п'ятницю НБУ ввів тимчасову адміністрацію в CityCommerceBank, і видання зателефонувало Антонову через Skype, щоб дізнатися його точку зору на те, що відбувається. За його словами, Тумовс навмисне довів банк до банкрутства. Десятихвилинна розмова несподівано затяглася й перейшла в площину корупції в НБУ.
«В минулу п'ятницю Національний банк визнав неплатоспроможним і ввів тимчасову адміністрацію в «Городський комерційний банк», який працює під логотипом CityCommerceBank. Як вам ця новина?» — запитав журналіст.
«Сталося те, що й мало статися пару років тому. Будь-яка людина, яка хоч трохи розуміється на банківській системі, мала бачити, що CityCommerceBank відчуває труднощі. Довгий час клієнти скаржилися, що їм не повертають депозити, що у банку проблеми з ліквідністю. Однак саме в цей банк тимчасова адміністрація довгий час не вводилася», — відповів Антонов.
«Якщо бути точним, вкладники бастують з літа 2014 року. Чому НБУ ввів тимчасову адміністрацію лише зараз?» — запитав журналіст.
«Все просто. Панові Тумовсу та компанії, яка там «керувала» після крадіжки Конверсбанку, дали час «злити» активи. Найімовірніше, цей банк — порожня шкура. Мережу переведено на Профінбанк. Штаб-квартира дісталася «Профіну». Кредитний портфель, видимо, там же. При цьому, мабуть, лише в Україні не знають, що «Профін» — це єдиний банк, який працює «по темі». — Що означає «по темі»? — Як у вас кажуть, «чорнухою займається»: конверт, кеш та все таке. Чому це відбувається при новому демократичному керівництві Нацбанку, мені незрозуміло», — сказав Антонов.
«Я точно знаю, що всі нові акціонери Профінбанку, які нібито придбали нову кредитну установу, — «ліхтарики», яким дали пару копійок за те, щоб вони просто тримали це прапор. — Без ризику й страху втратити свою репутацію? Хто ці люди? — Може, їм взагалі «все одно» на їхню репутацію. Може, у них її немає, або вони не знають, що це таке. Звичайні бомжі. І Рейніс Тумовс — новий акціонер. До речі про прозорість», — продовжив Антонов.
«Відома вам якась інсайдерська інформація щодо конкретних показників CityCommerceBank?» — запитав журналіст.
«У банку було сто відділень, 108 — на піку розвитку, а залишилося 20. Причому всі «помийні». Мережа «Профіна» чітко дублює мережу CityCommerceBank. Що відбувається з кредитним портфелем, я не можу знати, тому що у мене немає внутрішніх документів. Найімовірніше, всі живі активи замінені на «техніку» — кредитні лавки та інше. Клієнтура, лояльна до Тумовса, була переведена в «Профін», судячи з показників цього банку. Банк, коли всі зменшуються в обсягах бізнесу, виріс удвічі — на тлі війни та інших наслідків Євромайдану. Тумовс просто купив у Нацбанку час», — відповів Антонов.
«Відомі вам імена вкладників-фізичних осіб CityCommerceBank з великими депозитами, хто постраждав унаслідок цієї операції?» — запитав журналіст.
«З тих пір, як у мене відібрали банк, утекло багато води, пройшло два з половиною року. Думаю, ті, хто були при нас, уже пішли. Знаю, що постраждали банки, які надавали кредити по міжбанку. Були підприємства, які в банк завів Столар, які — не знаю, це вже без мене було. Може, постраждають якісь лавки Нурулісламу Аркаллаєва. — Аркаллаєв, якого вважають людиною Рината Ахметова, ще зберіг вплив у банку, або він продав свою частку? — Замазати себе іншими портретами нескладно. Ну, може, Тумовс якось їх викупив, викинув, кинув або щось у цьому дусі. Ну хто такий зараз Аркаллаєв? Колись він щось вирішував у Донецьку, тепер там «ДНР» — до побачення! Думаю, Тумовс як був реальним бенефіціаром цієї лавки, так і залишається. Раніше, коли донецькі керували країною, йому потрібна була «крыша», і він її отримав. Потім крыша стала не потрібна — спалив», — сказав Антонов.
«На сайті Профінбанку значиться, що 98,8% установи володіє «Ксеронія лімітед» (Xeronia Limited). А хто в реальних акціонерів банку?» — запитав журналіст.
«Він «висить» на офшорній компанії, бенефіціарів не розкриває. Фізично власник банку сидить на вулиці Мечникова в Парусі, на якому все так само красується табличка вже офіційно неплатоспроможного банку. Це Тумовс. Скоро він змінить рекламу на Профінбанк і все тут. У підручниках з економіки така тема називається Bridge Bank (бридж-банк, наступник основного банку, який терпить невдачу). Так відверто нахабно зробити подібне в Росії неможливо. У 1990-х — так, але не зараз. Про Лондон я взагалі мовчу», — відповів Антонов.
«Наскільки цей сценарій узгоджений з НБУ?» — запитав журналіст.
«Безумовно, узгоджений. Банк — це регульований суб'єкт. НБУ бачить, що банк «лежить» понад півроку, слухає демонстрації вкладників та все таке, але при цьому нічого не робить. При цьому в інших банків не було шансу вижити. Наприклад, «Терра банк» або Південнокомбанк. Туди чомусь адміністрацію вводили просто, як солдата. Ніхто ні з чим не розбирався», — сказав Антонов.
«Це Валерія Гонтарева, голова НБУ, така погана?» — запитав журналіст.
«Я не буду говорити про Гонтареву ні добре, ні погано. Я з нею не знайомий. — Є хороша можливість познайомитися. — Ну не знаю, навряд чи вона цього захоче. Питання не до Гонтарєвої насправді. У неї, мабуть, зараз більше головного болю з грошово-кредитної політики. Є банківський нагляд, за який у вашому НБУ відповідає Алла Шульга. Видимо, у правоохоронних органів або СБУ незабаром з'являться до неї питання — випадок вопиючий. У вас було просвітлення, коли в НБУ прийшов Степан Кубів. Він намагався зробити систему прозорих правил гри, але не встиг. Буває», — продовжив Антонов.
«Хто така Шульга? Це людина Миколи Лагуна з «Дельта банку». Тепер дивимось, хто отримав рефінансування. VAB, у який теж ввели тимчасову адміністрацію всеукраїнські акціонери? Очевидно, що цей банк треба було рятувати. Це системний банк. У банку ж ще «сестра» є, «Фінансова ініціатива». Теж великий банк. При цьому VAB просто кинули», — сказав Антонов.
«За яким принципом Нацбанк робить рефінансування й вводить тимчасові адміністрації в банки?» — запитав журналіст.
«У мене таке відчуття, що у Нацбанку немає стратегії. На якій підставі розподіляються кошти для підтримки ліквідності банків — незрозуміло. Критерії не визначені, все знову крутиться-вертиться, не знаю, що зробити хочу. При такому підході виходить принцип доміно, причому швидко, тим більше, що всі східні кредити треба резервувати на 100%, Крим — на 100%. По суті, у всієї системи від давна негативний капітал. Треба думати, як її рятувати. Раніше була хороша новина — була ліквідність. Тепер і ліквідності немає. Іншими словами, по суті працездатних банків у країні немає. Іноземці заморозили свої інвестиційні плани, росіян розганяли», — відповів Антонов.
«МВФ? Вони вже «нарулили» в Сербії. Класно там все зараз. Повертаючись до CityCommerce. Якби у вас була можливість впливати на політику банку рік тому, як би ви уберегли його від кризи?» — запитав журналіст.
«Ну не рік. Банк вкрали 5 квітня 2012 року. Що було потім, після того як банком «керували» Тумовс та компанія, я не знаю. У мене ж немає ні внутрішніх балансових показників, ні «управління». Я бачу лише ту звітність, яка подається за формою Національного банку, м'яко кажучи, слабко читаєму. У вас банки подають «офіганний» баланс, у якому ліквідні кошти навіть не розшифровуються. Якщо дивитися за балансом, то у CityCommerce все добре», — сказав Антонов.
«Акціонери CityCommerceBank — Тумовс, Стрижак та Столар — належали до табору «регіоналів». Як вони домовилися з сьогоднішньою владою?» — запитав журналіст.
«Ні, ну що ви! Вони належали не до табору «регіоналів». Це такі люди, що куди вітер подує, де більше платять, туди й побіжать. У вас у країні взагалі мало людей, які послідовно рухають свою лінію, в основному, всі коливаються разом із лінією партії», — відповів Антонов.
«Хто сьогодні політично патронує вашого «друга» Тумовса?» — запитав журналіст.
«Той, кому він сьогодні платить. Тут, у Лондоні, у мене є друг, відомий опальний бізнесмен, який на тлі ілюзій, що зараз, після Євромайдану, в Україні все буде інакше, хотів побудувати там новий світ. Він їздив до вас у гості, зустрічався з лідерами Майдану. Якось ми з ним перетнулися тут, у Лондоні, на тренуванні, і я задав йому питання: «Як тобі Україна? Що змінилося у зв'язку з останніми подіями?». Він відповів, що якщо корупцію не переможуть, експеримент не вдасться. Українська корупція, як вірус, нею хворіють усі. Тому, відповідаючи на ваше питання: кому Тумовс «заносить», той його й «крышує»», — сказав Антонов.
«Оскільки Тумовс ще на плаву й, за вашою версією, відкриває банк, він щедра людина й в українському середовищі — ефективний бізнесмен», — зауважив журналіст.
«Звичайно! Якщо він лише у вас украв мільйонів 60 доларів — космічна сума, а для України так взагалі — міжгалактична. У вас же кардинально нічого не сталося. Просто одні особи змінили інші. До речі, ті особи, які зараз «керують», уже якось «керували». Сьогодні або вчора була десята річниця Помаранчевої революції», — відповів Антонов.
«Ви якось діліться подробицями корупційних розцінок у НБУ за часів «сім'ї». Ви стверджували, що за перевірку, яка «прийшла й пішла», треба заплатити в НБУ «до сотні тисяч доларів». У цих же межах коштувало отримання якогось дозволу. Ціна ліцензії на ведення банківської діяльності — 5–6 млн дол, «при цьому «двушку» треба було віддати в НБУ, все заносилося кешем», розповідали ви два роки тому. Як змінилися ставки з тих пір?» — запитав журналіст.
«Нічого не змінилося, якщо чесно. Думаю, сьогодні немає такого тарифного довідника. Тобто раніше всі розуміли: цей — стільки, той — стільки. Ціни варіювалися також залежно від того, що треба було вирішити. Зараз же Нацбанком «заруливають» люди, які до цього працювали в комерційних банках. Ось ці банки почуваються себе більш-менш непогано. Ну й зрозуміло, Приватбанк «покласти» неможна, інакше буде третій Майдан», — сказав Антонов.
«Знаєте приказку «Риба гниє з голови»? Справа не в Гонтаревій, а в тому, що центральний банк у всьому світі повинен бути незалежним від усіх. Якщо він може проводити незалежну політику, тоді можна на щось розраховувати. У вас він на 100% залежний, тому що грошей немає й не буде. Це раз. Два — у вас єдиний спосіб утримати економіку — це запустити інфляцію, надрукувати гроші й наповнити ними банки. Це працює. У вас того й гляди розрахунки зупиняться. У касі, якщо не помиляюся, більше 100 дол уже не поміняти. Скоро нічого рятувати не буде», — продовжив Антонов.
«До речі про незалежність НБУ. Наскільки виправдані чутки, що Гонтарева отримує всі ключові доручення за дзвінком від Петра Порошенка?» — запитав журналіст.
«Я свічку не тримав, але бачу, що президент на всі посади розставляє людей, які так чи інакше працювали з ним як з бізнесменом. Але держава — це не корпорація. Там все по-іншому. Гонтарева — інвестбанкір, мабуть, непоганий, але не чиновник центрального банку. Є різниця», — відповів Антонов.
«І все ж — наскільки Гонтарева автономна у своїх рішеннях?» — запитав журналіст.
«Думаю, взагалі не автономна. CityCommerce — це приклад. «Лежить» банк уже півроку або більше. Внизу, під банком, стоять вкладники, кричать як потерпілі, але до цієї кредитної установи не застосовуються ніякі заходи впливу. Проблема мала всплути не влітку, а два роки тому. Знаючи, що в банку є проблема (а вона там була завжди), як мав діяти регулятор? Формально кажучи, він мав ввести туди комплексну перевірку. Перевіряючі мали написати акт про те, що й як. Найімовірніше, перевірки були, але перевіряючі нічого не знайшли. Тут у банку виникає питання з ліквідністю, він перестає видавати вклади, покривати платежі. Дії НБУ в такому разі прості. Він мав негайно провести експрес-перевірку й зрозуміти фінансовий стан установи — це нескладно. Далі — прийняти рішення: оздоровлення кредитної організації або тимчасова адміністрація й відзив ліцензії», — сказав Антонов.
«Іншими словами, «заносили» за те, щоб не відозвали ліцензію?» — запитав журналіст.
««Заносили» за те, щоб дали час «схлопнути» в банку правильні активи, забрати, що потрібно, з балансу, перевести клієнтів та людей. Це ж ціла процедура, все робиться не так швидко. Ось, власне, і все. У цей момент виходить новина, що банк продано. Слухайте, цей труп уже смердить на весь Київ, він навіть не помер. Хто ж його купувати-то буде? І на тлі цієї новини Нацбанк вводить тимчасову адміністрацію. Ура!» — відповів Антонов.
«І все ж, скільки нині коштує вирішити таке питання?» — запитав журналіст.
«Формулу треба дивитися. Залежить від того, скільки здорових активів залишилося, як і коли вивели, але я думаю, що недешево», — сказав Антонов.
«Недешево — це скільки? Давайте по суті», — запитав журналіст.
«Не звертати уваги на вкладників під вікнами Нацбанку — дороге задоволення. Це точно не 100 тис дол і не 200 тис дол», — відповів Антонов.
«Мова йде про 10 млн дол?» — запитав журналіст.
«За 10 млн дол — божевільні для України гроші — можна й банк купити. У країні, яку Даля Грибаускайте назвала «терористичною державою», це просто неможливо. Якби, не дай Боже, вкладник поскаржився в Центробанк РФ, завтра у вас будуть у воріт усі!» — сказав Антонов.
«Оскільки ви вивчаєте статистику по Україні, мабуть, розумієте, у якому стані у вас Фонд гарантування вкладів. Що б ви порадили вкладникам вашого колишнього банку, серед яких — і ви?» — запитав журналіст.
«Ну, про мене забудьте, я вже там ніколи нічого не отримаю, а вкладники отримають. Скільки там у вас — 200 тис грн? Все. Що б я вкладникам порадив? Мабуть, треба складати колективні позови до акціонерів банку. Тумовс же як літав на літаку, так і літає, як відпочивав, так і відпочиває. Механізми-то прописані. Я не знаю, є вони в Україні чи ні», — відповів Антонов.
«Як склався союз тройці Столар-Стрижак-Тумовс?» — запитав журналіст.
«Він використав цих хлопців, щоб «прокинути» мене, а потім «кинув» їх. Тому їздить у броньованику з двома джипами охорони. Чогось боїться», — сказав Антонов.
«Ви спілкувалися з кимось із ваших колишніх партнерів з часів інтерв'ю, де розповідали історію про Конверсбанк?» — запитав журналіст.
«Ці панове мають унікальну трусість. На дзвінки не відповідають і не приїжджають на зустрічі. Один Столар якось приїхав на зустріч у Москву, ще у 2012 році. Попросили його поважні люди. Визнав, що він нас кинув, і поїхав. Треба віддати йому належне: не зробив крок назад. Це був перший і останній раз», — відповів Антонов.
«Приходилося вам спілкуватися з Тумовсом?» — запитав журналіст.
«Так, це така людина, яка, якщо мене побачить живцем, тут же злякається! Зрозумійте одну річ: Тумовс — майстерно зроблений інструмент для «кидання» людей. Питання лише в тому, коли він натрапить на когось. Він досить обережно ставиться до власної безпеки. Думаю, натрапляти буде ще якийсь час. Якщо не натрапить на держмашину. А держмашину треба змащувати завжди, тому й не натрапляє. Мені вже, правда, все одно. У мене сумнівів немає, що він знайде свої грабки, причому жорсткі», — сказав Антонов.
«А якщо ви зараз йому зателефонуєте, він не візьме трубку?» — запитав журналіст.
«Ні, звичайно. Можу спробувати, якщо хочете», — відповів Антонов.
«Давайте», — сказав журналіст.
«Зараз, знайду його телефон», — сказав Антонов, листаючи записник. «А номер балтійський чи український?» — запитав журналіст.
«Балтійський, звичайно», — відповів Антонов. Антонов набирає, чекає шість гудків по гучній связі й дивиться в камеру на співрозмовників.
«Хватит? Так, він не візьме трубку, у нього визначається мій номер. Це 100%. Випробовано все. Якщо візьме з іншого номера — почує мій голос, скине. Він «на шифрі» весь час. Такі ось мрази портять вашу країну», — сказав Антонов.