Фахівці оборонно-промислового комплексу давно дійшли висновку, що «дно» було досягнуто під час кадрових призначень в «Укроборонпромі», але після Пінькаса… Такого раніше не було. «Укроборонпром» пережив різні часи — під керівництвом Саламатина, Громова та інших, аж до Романова. Але бути головою комісії та призначити свого батька — це вершина цинізму, наглості та безкарності.
Під тиском громадськості та представників різних ЗМІ Пінькас старший все ж таки склав повноваження директора Херсонського заводу «Паллада». Однак керівництво концерну критику в ЗМІ сприймає як прояв впливу Кремля, ФСБ чи чого завгодно, але не як власні помилки. Публікаціями про Пінькасів під сумнів була поставлена «прозорість» усього конкурсу з відбору керівників концерну.
Генеральний директор ГК «Укроборонпром» Романов Р.А. поставив перед «сім'єю» Пінькасів ультиматум: один з вас повинен піти! Порівнявши свій статус і посаду батька, Сергій Пінькас вирішив, що батька можна влаштувати пізніше, і за заявою батька скасовує затверджені ним же результати конкурсу, а Романов призначає службове розслідування. Вже зараз можна смиливо оголосити його результати: «все було чесно й прозоро, Пінькас був кращим за всіх, лише прізвище та громадський резонанс завадили генерал-майору Внутрішньої служби, колишньому начальнику управління пенітенціарної служби України в Херсонській області стати директором суднобудівного заводу». Те, що призначення Пінькаса старшого гучно провалилося, зовсім не змінює принципи кадрової політики. Хотілося б підійти до питання відбору «професіоналів» в «Укроборонпромі» ширше й звернути увагу на інших «переможців» та критерії конкурсу.
Бабич Олексій Олександрович — директор ДП «Житомирський бронетанковий завод» — є рідним братом Бабича Андрія Олександровича, заступника керівника апарату генерального директора ГК «Укроборонпром» (http://www.ukroboronprom.com.ua/newsview/2/736).
Чередниченко Костянтин Олександрович — директор ДП ГХВІФ «Укринмаш» — є сином Чередниченка Олександра Леонідовича, директора державного підприємства «Радіоприбір» у Запоріжжі та однойменної торговельної фірми (http://www.ukroboronprom.com.ua/newsview/4/715).
Пащенко Олександр Юрійович — директор Харківського машинобудівного заводу «ФЕД» — є сином Пащенка Юрія Олександровича, заступника генерального директора з авіабудування та виробництва ГК «Укроборонпром». Враховуючи те, що старший Пащенко курує виробництва, його син перебуває у його прямому підпорядкуванні. Незаслужено тихо пройшло недавнє призначення на Харківський ФЕД сина заступника генерального директора «Укроборонпрома» з виробництва Пащенка, «найвідомішого спеціаліста в машинобудуванні»!
Прізвище Пащенко не так на слуху, як Пінькас, який більше схожий на главу прес-служби концерну, прагне потрапити в ефір та не упускає жодного шансу маніпулювати цифрами й говорити відверто брехливу нісенітницю. Чередниченко — «творець схем з трьома посередниками» в «Укринмаші» (сюжети про фірму з інтригуючою назвою S-Profit та Південний Судан) — відзначив свою «перемогу» в конкурсі в ресторані Milkbar, що належить його колишньому шефу по «Укринмашу» Хошу С.М. Невдивовижно, адже «Укринмаш» останнім часом став найбільш скандальним спецекспортером. Призначення таких осіб, як Омельянчук В.П. (колишній заступник міністра оборони), Крючков Л.В. (рейдер зі стажем, бенефіціар одного з офшорів «Бейрок Файненс Лімітед», власник гучної БРСМ-нафти). Закупівля застарілих вантажівок «SAXON», прицілів у фірми «банкіра Курченка» Тимонькина та інші. Коли наприкінці березня цього року призначили в.о. директора Житомирського бронетанкового заводу якогось Михайла Мосина, давнього друга «Херсонської тусовки», людини, яка розвалила херсонське тролейбусне депо, ЗМІ про це написали, а на конкурсі вирішили тихо віддати перемогу рідному братові правої руки Романова (заступника керівника апарату генерального директора «Укроборонпрома») — Бабичу.
Це «гучна фамілія» у вітчизняному танкобудуванні. Хоча, враховуючи відсутність реакції перших осіб держави на публікації про сміливі дії керівництва «Укроборонпрома», перемогу Бабича можна пояснити й банальною внутрішньокланової боротьбою. Мосин — людина Пінькаса, Бабич — людина Романова. Якщо ознайомитися з умовами конкурсу на сайті «Укроборонпрома», можна знайти такі забавні критерії: «Уміння викладати в письмовій формі»… Тут зовсім незрозуміло, де решта з тієї ж серії — «знання алфавіту, техніка читання 60 слів на хвилину та уміння складати складнопідрядні речення — приймається»? «Уміння висловлювати свої думки»… Одразу хочеться продовжити асоціативний ряд такими професійними якостями, як: «уміння читати», «писати», «рахувати в стовпчик». «Готовність взяти на себе відповідальність»… Та будь-яка керівна посада — це автоматично відповідальність, чи йдеться про кримінальну відповідальність? Тоді це серйозний пункт! «Комунікабельність»… Ну, Владиславу Лисиці (КБТЗ) комунікабельності не бракує, всі пам'ятають його «красномовну мовчанку» у відповідь на питання про Чайку, двигуни УТД-20 та м'ясо.
Краще справлявся сам Пінькас, який не мовчав, а просто впевнено й переконливо брехав. Якщо відвідати кілька сайтів з вакансіями «управління» в якомусь маркеті типу «АТБ», одразу стає ясно, що ці люди проходять через більший перелік критеріїв, ніж майбутні керівники стратегічних підприємств. Де ж такі пункти, як досвід роботи на керівних посадах аналогічних підприємств не менше хоча б 5 років??
Де фахова освіта?? Ну або, в крайньому разі, відсутність судимості? Адже це не «татусева» приватна контора, де можна після інституту числитися директором, щоб трудова була красива й стаж капав, це серйозна галузь, яка, особливо зараз, потребує професіоналізму. Враховуючи тенденції — можна сміливо очікувати призначення дочки Романова або племінника Гурака на посаду генерального директора ГК «Укрспецекспорт». Адже як гласить заява «Укроборонпрома» — конкурс проходить максимально прозоро, з залученням ЗМІ та громадськості. Ну який уважаючий себе спеціаліст подасть документи на конкурс після того, як побачив результати по «Палладі» з Пінькасом або по ФЕДу з Пащенком?
Надо віддати належне людині, відповідальній за призначення найбездарнішої й безнравственної команди керівників «Укроборонпрома» — Президенту України Петру Олексійовичу Порошенку, за ту стриманість і мужність, з якими він терпить усі їхні вихідки, за безмежний кредит довіри людям, які його ж і підставляють. Або ж варто не захоплюватися «стриманістю й мужністю», а припустити, що кредит не безмежний, а команді керівників поки просто не вдалося протягом року, який вони перебувають при владі, повернути його твердою валютою.