З моменту перемоги Віталія Кличка на виборах мера минуло вже півтора року, і киян можна вважати переконаними у тому, що вони своїми голосами привели до влади випадкову людину. Віталій Кличко — видатний спортсмен, але водночас він непрофесіонал, який так і не навчився за весь цей час основам управління величезним мегаполісом.
Відаючи про унікальні спортивні досягнення Віталія Кличка, необхідно розуміти, що все його життя до 25 травня 2014 року — дня, коли його обрали мером Києва — складалося з гламуру, голлівудських тусовок, презентаційних вечорів та інших моментів із життя VIP-персони світового рівня. Віталій Кличко був майстром екстра-класу у своїй вузькій сфері — професійному боксі, і за це його любили так само, як люблять Крістіану Роналду у футболі, Джонні Деппа у кінематографі чи Марка Цукерберга в інформаційних технологіях.
Для таких людей цілком справедливо відкриті всі двері на планеті, включаючи політичні тусовки найвищого рівня. Однак вони — VIP-персони — залишаються тими, ким були, доки функціонують у своїй сфері, чим власне й створюють свою унікальність. Якби Джонні Депп вирішив займатися професійним боксом, Крістіану Роналду вздумав освоїти цифрові технології, а Марк Цукерберг вирішив стати голлівудським актором, ймовірність перетворитися на посміховище на новому поприщі становила б для них майже 100%. Власне, Віталій Кличко, взявшись за діяльність, абсолютно чужу для себе, стрімко перетворюється саме на це посміховище. Враховуючи специфіку української політики, в яку йдуть виключно для того, щоб заробити гроші, саме появу Кличка в цій сфері не дивує. Віталій Володимирович, більшість життя займаючись (і дуже успішно) професійним боксом, при цьому постійно перебуваючи на виду, мав мінімальний політичний антирейтинг та практично 100% впізнаваність. Якщо розглядати українську політику як бізнес-проект (а за своєю суттю вона таким і є), то вступити в цю сферу з такими вихідними даними було більш ніж вигідним капіталовкладенням.
На початкових етапах Кличка допомагали різні благодійні олігархічні групи, наприклад той же Дмитро Фірташ. І досить тривалий час Віталій Кличко залишався не просто «перспективним молодим політиком», але й одним із головних претендентів на перемогу в майбутній президентській гонці. Принаймні до кривавих подій на Майдані рейтинг Кличка впевнено випереджав конкурентів. Інша справа, що в політичних баталіях він завжди залишався простаком. Наприклад, ще в жовтні 2013 року союзники по опозиції з «Батьківщини» провели у Верховній Раді «поправку № 76», згідно з якою «особа, яка має право проживання на території іноземної держави, вважається такою, що не проживає в Україні». Кличку, який мав вид на проживання в Німеччині, згідно з цією поправкою, могло бути відмовлено в реєстрації кандидатом на посаду Президента України. Чи відмовили б йому — питання сьогодні вже не актуальне, але безсумнівно те, що завдяки «старанням» Арсенія Яценюка (поправку вносив його однопартієць Ігор Бриченко, який сьогодні є депутатом Верховної Ради від «Народного фронту»), активно розчищаючого собі місце під президентське крісло, Кличко таки вирішив не ризикувати й балотуватися в мери Києва.
Тому за те, що Київ отримав ТАКОГО мера, киян можуть благодарити опосередковано й «найкращого Прем'єр-міністра в історії України» Арсенія Яценюка. Але якщо за ширмою лідера політичної партії та голови парламентської фракції ще якось можна було прикривати, м'яко кажучи, сумнівної якості професійні здібності Віталія Кличка, то вже на чолі найбільшого міста України картина почала вирисовуватися зовсім іншою.
Много киян здогадувалися, що Віталій Кличко не зовсім відповідає посаді мера, ще до 25 травня 2014 року. Але такі фактори, як вибори в один тур, відсутність знакових фігур конкурентів, а також ірраціональна віра в силу самого кандидата, зробили свою справу — і Віталій Кличко переміг. Принаймні залишалася ще надія, що Кличко зможе привести, як мінімум, ефективну команду. Але коли на чолі ключових відомств почали масово з'являтися екс-«регіонали», всі питання відпали остаточно. У місті з'явилася лише нова гламурна вивіска зі світовим брендом «Віталій Кличко», за якою залишилися всі ті ж корупціонери, схеми та відкати.
Але що характерно, специфіку своєї роботи Віталій Кличко так і не зрозумів, продовжуючи жити у звичному гламурно-розважальному графіку. Він і далі супроводжує спортивні змагання свого брата по всьому світу, отримує якісь декоративні премії за кордоном (остання — Германа Еллерса, за якою Кличко під час робочого дня відправився до Кіля), практично щотижня відвідує міста Європи та світу з місією «обміну досвідом», зустрічається з політиками, акторами, спортсменами та іншими. Все життя мера Києва — це суцільна тусовка, у якій іноді необхідно знаходити час на «вітчизняну рутину». Втім, і «рутина» мерської життя за мірками Кличка — це якась нескінченна фотосесія, у якій доводиться щодня щось відкривати. Купили тролейбус — Кличко в ньому; відремонтували дитячий майданчик — Кличко позує серед дітей; поранили міліціонерів — Кличко в білому халаті в лікарні… По суті, вся господарська діяльність мера зводиться до постійного позерства перед фото- та відеокамерами, тоді як реально містом керують зовсім інші люди.
«Менеджмент Кличка довів колись найкращий город України до ручки. Київ за рік перетворився на криміногенну столицю країни. Щодня у нас трапляються якісь корупційні скандали, практично все незаконне будівництво пов'язано з командою УДАРу, у місті масово вбивають людей, крадіжки квартир збільшилися в 4 рази, махінації з паркуванням та зростаюча масова безробіття стали тотальними. І все це обличчя сучасного Києва», — вважає один із представників «Руху за реформи» Вадим Якимець. Але при цьому Кличко, який позиціонує себе «політиком європейського рівня», страшенно боїться навіть мінімальної критики на свою адресу. Історія з масовим зняттям бордів, на яких громадська організація «Рух за реформи» звертався до киян виключно з ЕКОНОМІЧНОЮ риторикою, стала показовою. Сьогодні в місті встановлена цензура, яка перевищує рівень навіть часів правління Януковича–Попова. Принаймні за Попова опозиція могла вивішувати борди з критикою міської влади. При «демократі» Кличко будь-яке незгоду тут же карається за допомогою правоохоронних органів або дивних людей у спортивній формі. Київ при Кличку став містом криміналу та бандитизму. Місто по-колишньому грабують, а рядові киян все так же не мають тут НІЯКИХ прав.