Крім «візитів» до високопоставлених прокурорів і працівників Адміністрації президента, фіксується публічна кампанія з відбілювання Юрія Енакіївського та пов'язаних з ним комерційних структур. Кампанія ця проста, як пристрій совкової лопати: Іванющенко через рот своєї міфічної прес-служби відмежовується від своєї бізнес-імперії. Причому не тільки від «палених» кампаній, помічених у відмиванні грошей, розкраданні держбюджету та фінансуванні тероризму. А навіть від тих, до яких поки не дотягнулася карна рука закону. Логіка тут проста, як копання траншеї: з одного боку, відмежуватися від злочинної діяльності, з іншого – не привертати увагу до тих структур, які все ще приносять гроші. І немалі. Прогорілі банки Дергатися Юрію Енакіївському довелося спочатку цього року, коли в низці підконтрольних йому банків спецслужби виявили джерела фінансування проросійських терористів. Серед іншого йшлося про банки «Союз», «Альянс» і «Гефест», які привернули увагу СБУ надто бурною «відмивальною» діяльністю. Відповідно, ми не можемо коментувати внутрішні операції цих структур.Підозрюємо, що ім'я Іванющенка використовувалося журналістами або ініціаторами цієї операції для привернення до неї додаткової уваги аудиторії. Оскільки ні «Гефест», ні його акціонер Ігор Кутицький не є загальновідомими учасниками банківського ринку, новина про їхній зв'язок з окупованими територіями України навряд чи сама по собі викликала б великий резонанс», – заявила прес-служба Юрія Енакіївського. Незважаючи на красу польоту думки, прес-службі на слово вірити не будемо. Банк «Гефест» з'явився в Донецьку восени 2013 року. Згідно з даними НБУ від 10 квітня, його контролює через фірму «Пріоритет права», якій належить 99% акцій фінустанови, Ігор Кутицький. За інформацією «Ділової столиці», раніше у Кутицького не було досвіду в банківській справі (це не зовсім так, але про це далі). Натомість з надлишком він є у Юрія Савицького, бізнес-партнера пана Кутицького, з яким у 2013 році створювався «Гефест». Савицький – один із номінальних співвласників рухнувшого банку «Родовід». Ще один їхній партнер, Андрій Сєдов, входив до структури управління компаній з групи банку «Родовід».За даними видання, неформальним куратором «Гефеста» став Юрій Іванющенко, близький до сім'ї Віктора Януковича. Його ж менеджери опікували «Родовід» після його національного. Є підстави припустити, що «Гефест» створювався на заміну «Союзу» та «Альянсу», яким уже тоді була уготована доля банку «Родовід» (вивід активів і банкрутство). Нагадаємо: за даними Держфінінспекції, після остаточного переходу «Родовід Банку» під контроль держави, у «Родовіді» виявлено фінансові зловживання на колосальну суму – 22,6 млрд грн. Гроші виводилися також за допомогою банку «Союз». Засновниками «Союзу» були ТОВ «ПТК «Стимул», ТОВ «Крамп», ТОВ «Інвестиційно-промисловий альянс», ТОВ «Укрбізнесстандарт», ТОВ «Техно-Комерц», АОЗТ «Страхова компанія «Євросибінвест», ЗАО «Ясна Поляна», ПАТ «Гранітна індустрія України» та ПАТ «Експо Нафта Продукт». Примітно, що власником «Крампа» та «Ясної Поляни» (остання часто «спливала» в схемах Юрія Енакіївського) числиться згаданий вище Ігор Кутицький. Той самий, який працює зиц-головою в банку «Гефест», до якого Іванющенко нібито не має відношення.Ще одна показова історія сталася навколо компанії «Укррослізинг». Ця «контора» начебто «хапнула» півмільярда гривень на закупівлях вагонів метро для столичної підземки. Громадські активісти влаштували скандал. І знову на світ божий вилізла міфічна прес-служба Юрія Енакіївського. «Шановні колеги. У низці інтернет-ЗМІ сьогодні з'явилася «качка», яку анонімні джерела вже розповсюджували півроку тому. Перевірка правоохоронних органів підтвердила, що повідомлення від початку й до кінця вигадано. Втім, автори публікації навіть не намагалися навести хоч якісь докази зв'язку «Укррослізинга» з Юрієм Іванющенком. Весь матеріал побудований виключно на оціночному судженні анонімного автора. Видимо, хтось зацікавлений у тиражуванні неодноразово спростованої, однозначно хибної інформації», – сказано в заяві, розміщеній на сайті «Комсомольської правди». – «Якщо хтось із завидною наполегливістю розповсюджує вже спростовані на всіх рівнях чутки, нетрудно зробити висновок, що ми маємо справу із замовленням. Ми завжди готові надати повну інформацію та будь-які коментарі з питань, які цікавлять журналістів. Не довіряйте чуткам, перевіряйте інформацію».Примітно, що журналісти сайту «Цензор» намагалися зв'язатися з прес-службою Іванющенка, щоб, так би мовити, перевірити якусь інформацію. Редакція одного з центральних інтернет-ЗМІ, яка розмістила заяву прес-служби Іванющенка, на їхній запит так і не змогла надати контакти «рота» Юрія Енакіївського. У виданні мотивували відмову тим, що зв'язків із зазначеним прес-бюро редакція не має, а як новини опинилися на сайті – пояснити не може. Журналісти відзначають, що цей ресурс публікував заяву Іванющенка не менше десяти разів. Поговорити з редактором іншого сайту нам не вдалося, незважаючи на крайню наполегливість. А всі журналісти, хто міг мати відношення до розміщення новини, виявилися або у відпустці, або на лікарняному. Однак в одному з одеських видань визнали, що ставили новину зі ссилкою на прес-службу Іванющенка через посередника, ім'я якого назвати не можуть.Але повернемося до метро та вагонів. 31 липня «Українська правда» зі ссилкою на активістів «Центру протидії корупції» повідомляла, що Генеральна прокуратура відмовляється розслідувати справу про переплату 500 мільйонів на столичних вагонах метро, які поставляє компанія близького соратника Януковича – Юрія Іванющенка. «З самого початку справу намагалися замовчати: то кваліфікацію не ту дадуть, мовляв справа не суттєва й нехай розслідують інші, а тепер взагалі перекинули на міліцію метрополітену, яка ловить кишенькових крадіїв», – відзначила член правління ЦПК Олександра Устинова. «Небажання Генеральної прокуратури розслідувати справу Іванющенка та вкрадені у киян 500 млн говорить лише про те, що його хочуть непомітно закрити», – додала вона.Активісти відзначають, що Генеральна прокуратура мала б оскаржити рішення Київської міської ради про виділення додаткових 500 млн компанії соратника Януковича, але й цього не було зроблено. «Ми наголосили на необхідності негайного звернення до суду з позовом про скасування рішення про продовження злочинної угоди. Замість цього прокуратура обмежилася рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого та керівника слідчого відділу», – говорить голова правління «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін. «Це дає нам додаткові підстави припускати, що справу хочуть закрити. ГПУ впорто не помічає очевидні факти. Зрештою, бездіяльність Генпрокуратури може коштувати бюджету Києва ще півмільярда гривень», – додає він.За інформацією CorruptUa, комунальне підприємство «Київпастранс» за рішенням Київради продовжило контракт, змінивши умови договору, з компанією «Укррослізинг» на поставку вагонів для київського метро. Так, здавалося б, незначна зміна цифр у старому розпорядженні «Про придбання вагонів метрополітену» з «2010-2014» на «2010-2018» не мала нічого цікавого, проте обійшлася бюджету Києва в додаткові 500 млн гривень. Перевірки Державної фінансової інспекції ще відразу після проведення тендера в 2009 році показали, що вагони закуповувалися за завищеними в три рази цінами й завозилися в Україну в обхід, щоб не платити податки. У Держреєстрі судових рішень налічується близько 20-ти судових справ, які безпосередньо стосуються цього тендера та процедури закупівлі. На додачу до них залишилися дані перевірок податкової та Держфінінспекції, які однозначно заявляли про гігантські переплати та незаконні схеми поставок, але вся ця інформація дивним чином пройшла повз нового керівництва метрополітену та депутатів Київради, які продовжили контракт і до того ж привязали виплати до курсу долара, відзначають у ЦПК. Ну, тобто, ви зрозуміли: Іванющенко, незважаючи на те, що перебуває в бігах, все ще, як кажуть, при справах. Але увага преси та громадських активістів заважає не тільки ховатися, але й «працювати»...
Юрій Іванющенко «відмивається» від репутації бандита
Бізнес та корпоративні схеми · Держзакупівлі та тендери · Місцева влада · Правоохоронні органи · Статки та декларації · Суди та судова система