Існує одна дивна особливість у реагуванні ЗМІ та соціальних мереж на теракт біля Верховної Ради. Ця дивність полягає в тому, що ніхто не згадав про СБУ. Хоча забезпечення безпеки депутатів входить не лише до компетенції УГОУ, але й СБУ. Так само як забезпечення безпеки на масових заходах. Зокрема, профілактика найбільш екстремістськи налаштованих громадян та робота в натовпі, а не лише формальне документування. Проте про СБУ чомусь не згадали. Хоча логічно мали б виникнути питання насамперед до керівництва Департаменту з захисту національної державності та до підрозділу з боротьби з тероризмом. Якось дивно виходить: розстрілювати майданівців у Будинку профспілок ви майстри, а відстежити хлопця (чи хлопців) з гранатами – професіоналізму не вистачає.
До речі, тіла загиблих нібито від пожежі в Будинку профспілок так і не були ексгумовані. З простої причини – кульові отвори залишаються навіть у кістках. Дивно, що не згадали СБУ у зв'язку з цією цілком антидержавною акцією «Свободи». А варто було б. Особливо якщо врахувати, що нещодавно в Головку «К» працює пан Василій Писний, відомий львівський латифундист та щирий друг реального господаря свободи на прізвище Кривецький та за прізвиськом «Пупс». Ну не могли ці громадяни не поговорити щодо майбутньої акції. Не могли не поговорити й після неї.
Правда, пане Фролове? Взагалі, у СБУ зараз відбуваються дивні речі. Так, минулої неділі чергові на Володимирській, 33 могли спостерігати, як під будинком припаркувався Porsche Cayenne, з якого вийшов… екс-начальник того самого Департаменту з захисту національної державності Сергій Ганжа. Один з авторів плану з очищення Майдану та безпосередній керівник цього очищення. Той, що до того ж перебував у розшуку. Тим не менше Ганжа пройшов у будинок СБУ і довгий час перебував у кабінеті Голови. Звідки через кілька годин вилізав у абсолютно п'яному вигляді, сів за кермо й уїхав.
Не дивно? І що міг робити той, хто перебував у розшуку й винен у страшній смерті мешканців Будинку профспілок, у кабінеті Голови СБУ. Чи то «бійці згадували минулі дні й битви, де хоробро рубилися вони»? Хто знає. Внятної відповіді на питання про те, чи має стосунок нинішній Голова СБУ до розробки плану «Бумеранг», так і не було отримано. Як і про 800 тисяч аж ніяк не вихідного пособу, отриманого ним у ті трагічні дні. А в решті, прекрасна маркіза, все добре, все добре. Небувалий патріотизм спостерігається зараз серед працівників СБУ. Всі рвуться в АТО. Хтось для того щоб Батьківщину захищати. А хтось, щоб підзаробити. 400 доларів з кожної машини туди чи звідти – досить непогано. Правда, за ці 400 доларів передбачено ще й не оглядати машини. І хто його знає, що лежить у цих вантажівках, що їдять із зони АТО в Харків, Дніпропетровськ, Київ.
Можливо, й ті самі гранати РГО, що добре себе зарекомендували біля Верховної Ради? А ось що пише наша читачка з Маріуполя: «Нещодавно з подивом дізналася, що нещодавно знятий з посади колишній керівник Маріупольського міського відділу СБУ Вадим Цвігун продовжує самовідданно працювати на іншій посаді у складі вже обласного управління. Історія така. У середині червня 2015 року були одночасно знято з посади відразу трьох заступників начальника обласного Управління «контори». Злі, але компетентні язики стверджували, що керівництву Служби просто набридло слухати з усіх боків про участь розважливих штирліців у схемах контрабандного переміщення товарів і переправці натовпів родичів «на той бік». Але офіційно причини таких рішень озвучувати в конторі не прийнято.
Але ось чудо! Саме Цвігун, якого знімають за підозрою в таких малопрезентабельних справах, не лише не співає пісні про лаву підсудних, а призначається… начальником внутрішньої безпеки відомства. Того, яке стежить, щоб рядові працівники не брали хабарів і не займалися контрабандою. Можливо, причина призначення в знаннях і досвіді працівника. Який, як ніхто, розбирається в питанні можливих варіантів і шляхів організації цих самих каналів.
Чим ж заслужено таке довіру або, як кажуть у Голлівуді, «Ху із містер Цвігун»? Відомо, що він керував маріупольською «конторою» у період приходу до влади й розгортання діяльності «Сім'ї» (а Маріуполь досі залишається міцною її основою). І у період Майдану, й у часи розгулу в місті «ДНР», й, що цікаво, після остаточного визволення міста. І це в місті, де інакомислення закінчилося в епоху Катерини Другої. Де ніхто не міг просто так, без згоди господарів регіону, бути призначеним на керівну посаду й, тим більше, займати її кілька років поспіль. У Донецьку й Луганську внаслідок обласні управління СБУ після недовгих коливань віддали зброю й швидко перетворилися на штаби силових структур сепаратистів. Маріупольський сценарій спочатку розвивався аналогічно. Місцева бандитня, турботливо підгодовувана регіоналами й комуністами, потихеньку акумулювала зброю й починала показувати зубки. Місцева влада прийняла позу барині в спальні й стала чекати брутальних зелених мачо з російськими прапорами. Але на біду бойовиків, у місті опинилася, можливо, й не дуже численна, але дивовижна за хоробрість проукраїнська еліта.
Яка змогла, на відміну від донецьких і горлівських братів по сепаратистському нещастю, продемонструвати рішучість, мужність і єдність. Це зараз вони вдрізг посварилися й розбрелися по різних політичних таборах. Ну, на то вони й українці. А тоді вони почали, до подиву продажної влади й мутних силовиків, чинити опір. А тому, хто борється, Бог допомагає. І в місто зайшов «Азов». Але це було трохи пізніше. А до цього правоохоронні органи опинилися в цікавому становищі. Правда, окремі керівники маріупольської міліції на чолі з відважним полковником Андрущуком намагалися перешкодити захопленню влади озлобленими гопниками. А ось призначені для вирішучих дій саме в таких випадках спецслужбісти на чолі з Цвігуном практично бездіяльнували.
Чи намагалися таємно керувати тими самими гопниками? Принаймні, десятки свідків можуть підтвердити регулярні візити в «контору» братів Кузьменко, які очолили сепаратистську бузу в місті. Цікаво, що будинок СБУ у Маріуполі практично не піддавався нападам мітингуючих, тоді як доля приміщень прокуратури, міськради, МВС і низки інших установ сумна й навіть трагічна. Можна, звичайно, сказати, що силою переконання Цвігуна (і трохи ціною вивішування над конторою прапора ДНР) вдалося відговорити кримінальників від штурму приміщення. Шкода, що таким же чином не вдалося запобігти сепаратистському референдуму, грабежам і вбивствам цивільних, міліціонерів і воїнів. За що, власне, Цвігуну й платили зарплату. Честь погонів зберегли деякі офіцери. Правда, кажуть, Цвігун забороняв цим працівникам навіть наближатися до території аеропорту, де обосновалися українські військові й планувалися операції з визволення міста. Багато чуток також викликав дивовижний дар передбачення одного з лідерів «ДНР» у Маріуполі Андрія Борисова, більш відомого як «Чечен».
У вечір 12 червня 2014 року якраз напередодні розпочатої о 5 годині ранку наступного дня операції з визволення міста він разом із більшістю своїх спільників і зброєю покинув місто. Хтось, дуже схожий на одного офіцера СБУ, підказав йому, як вчасно втекти. Коли українська Фемід схопить бандита, ми дізнаємося, хто був цей хтось. І найбільш образливе. По суті, Вадим Станіславович є людиною досить невисокого польоту. Займаючись за службовими обов'язками наглядом за бізнесом і інтересами «сім'ї», він не гребував побиратися дрібними заробітками. Кажуть, багато місцевих морячків добре знають Цвігуна: бажаючи швидше отримати продовження свого паспорта морячка, потрібно було лише звернутися до Вадима Станіславовича. У результаті досить тривала процедура перевірки оформлювалася й за три, й за два дні. Ціна питання – якихось 100 доларів. Дрібниця, але й цим не гребував чиновник у погонах. Добре б, щоб це хтось розслідував. Біда, що внутрішню безпеку в маріупольському СБУ очолює сам Цвігун.
Ну не саджати ж самого себе, чесне слово? Після всього залишається питання – чим так цінний для нинішної влади працівник, що довів свою відданість режимові, який розграбував країну? Замарав себе співробітництвом із сепаратистами й причетністю до корупційних скандалів? Хто лобіював його нове призначення? Який тоді сенс у «Законі про люстрацію»? І лише в грошах справа? Чи кось все-таки чекає повернення блудного «Чечена»?» А інший читач згадує згаданого нами Олега Фролова, який «начальник моніторингу й командир прослуховування». Особливо прослуховування на комерційній основі. Читач пише, що пан Фролов умудрився від держави двічі отримати земельні ділянки, що абсолютно незаконно. Ділянки, правда, невеликі, але зате у відомому заповідному Чернечому лісі. Дрібниця, звичайно, але для цілого заступника голови СБУ – досить дивно. Ось що пише наш читач: «Як стало відомо нашим адвокатам, Фролов О.В., використовуючи службове становище та прямо шантажуючи наявною у нього інформацією отриманою його підлеглими прослуховуючи телефони українських чиновників, виступив одним із організаторів захоплення національного надбання «Чернечого лісу».
Проте, «оборотень у погонах» Фролов О.В. у своїй погоні за збагаченням та власній жадобі до багатства опустився до шахрайства та прямого розкрадання земельних ділянок. Проте, не будимо огульно обвинувачувати керівника СБУ Олега Фролова, а вкажемо на конкретні факти отримання ним наступних земельних ділянок: Фролов О.В. отримав наступні земельні ділянки: — 08.02.2010 р., земельну ділянку 0,12 га, у Бишівській сільській раді Макарівського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222780600:06:027:0028. — 12.11.2014 р., земельну ділянку 0,12 га, у Ходосівській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487000:02:001:5019. Необхідно зазначити, що відповідно до п. 4 статті 116 Земельного Кодексу України, передача у власність громадянам земельних ділянок, у межах норм визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду цільового використання передбаченого цим Кодексом. Таким чином друга ділянка надана Фроловим О.В. є протизаконною та свідчить про вчинений ним кримінальний злочин.
Тобто протиправний вплив Фролова О.В. на посадових осіб, які видали декілька Актів на право власності на земельні ділянки одного й того цільового призначення, є незаконними та підлягають скасуванню, а дії Фролова О.В. підпадають під ознаки злочину передбаченого ст. 365 «Зловживання владою або службовим становищем» та ст. 190 «Шахрайство» КК України, що в свою чергу зобов'язує Генеральну прокуратуру порушити кримінальне провадження та засудити висококорумпованого злочинця й шахрая й притягнути його до кримінальної відповідальності. Слід також зазначити, що при заповненні щорічної декларації про доходи, Фролов О.В. свідомо не вказав незаконне отримання ним безоплатно двох земельних ділянок, що є також порушенням корупційного законодавства України.» Взагалі, якось некошерно виходить. Хоча, зрозуміло, що це дрібниця порівняно з тим, що зареєстровано на родичів і ще більш дрібна дрібниця порівняно з доходами, отриманими від «прослуховування» за гроші. Причому, не лише українських громадян, але й іноземців, у тому числі представників деяких міжнародних неурядових громадських організацій.
Небезпечні ігри, за які можна, наприклад, поплатитися анулюванням американської візи. Як це нещодавно сталося з екс-заступником голови Юрієм Артюховим за прізвиськом «Бритва». Викликали в посольство, поставили штамп на візу й подивилися так недобре, зі значенням. Це лише наші конторські начальники за своєю наївністю вважають, що ніхто не бачить, як вони крадуть, як за гроші запускають зброю в Україну, як за гроші слухають кого попало. А насправді, «великий брат» все бачить і в нього всі ходи записані. Спокійної ночі, громадяни «конторські». Гарних снів все одно не буде.