Термін «прокладка» в українській журналістиці утвердився під час корупційних років Януковича. Так називають фірми-одноденки без історії та репутації, які перемагають у великих тендерах за мовчазної згоди чиновників, а потім швидко зникають разом з бюджетними мільйонами. Зазвичай тендерні зобов'язання залишаються невиконаними, тому держава втрачає і гроші, і товари чи послуги. В Україні «прокладки» функціонують у масштабах цілих економічних секторів. Недавно автор детально проаналізував історію однієї такої одноденки — ТОВ «Фадлес». Її гарантом виступав Реал-банк, ширма олігарха Сергія Курченка, а приміщення фірмі надали люди народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка. Ця «прокладка» фігурувала у справі незаконно проведених тендерів «Чорноморнафтогазу», яку розпочала Держфінінспекція. Поряд з «Фадлесом» згадувалася ще одна одноденка — ТОВ «Маестро торг». Примітно, що історії обох фірм мають багато спільного. «Маестро торг» було зареєстровано у жовтні 2011 року на Олександра Недорізанюка з Житомирської області. Згодом фірму перереєстрували у столиці на Володимира Паршина, який збільшив статутний капітал з 100 гривень до 4,2 мільйона гривень.
Менш ніж через рік, у серпні 2012 року, «Маестро» виграло свій перший тендер на суму 11,8 мільйона гривень. Державне підприємство «Укргеофізика», яке з березня 2010 року очолює Анатолій Бегаль, закупило апаратний комплекс на базі кластерних технологій Promax 2D/3D. Цікаво, що крім «Маестро» на перемогу претендувала фірма «Прексім Д», яка за ту саму техніку просила в одинадцять разів менше — 1,07 мільйона гривень. Однак тодішній голова конкурсного комітету Артур Ганієв виявив помилки в оформленні пропозиції «Прексіми» і запропонував виключити дешевший товар з тендера. Щоб зрозуміти, який безлад панує в «Укргеофізиці», достатньо відвідати їхній сайт. У розділі «Керівництво» досі вказаний попередник Бегаля Олександр Зейкан. Хоча з коштів платників податків витрачаються мільйони на утримання державних монополістів, останні навіть не оновлюють власні веб-сайти. Того ж року виграло свій перший тендер і товариство «Фадлес». «Укргеофізика» передала кількамісячній фірмі 7,9 мільйона гривень за сейсмічну систему для обробки великих обсягів наземних і морських даних. Далі обидві фірми почали вигравати тендери «Чорноморнафтогазу».
На жаль, ця історія вже спочиває на полицях архіву «Газпрому». Однак крім кримського гіганта «Маестро торг» завоювало прихильність ще одного гіганта — «Укренерго». У квітні 2013 року новим директором ДП «Укренерго» став ставленик Ахметова Петро Омеляновський. А вже у травні державне підприємство за результатами тендера уклало першу і останню угоду з «Маестро торг» на постачання трансформаторів для всієї України на суму 22,85 мільйона гривень. На тендері була краща цінова пропозиція. Наукове підприємство «Синапс», яке працює на ринку з середини 1990-х років, просило за трансформатори удвічі менше — 10,7 мільйона гривень. Однак начальник управління закупівель Олександр Межевець повідомив про низку технічних помилок у пропозиції «Синапсу». Зокрема, замість нотаріально завіреної копії статуту наукове підприємство надало просту копію. У документах «Маестро» вад не виявили. Таким чином, комітет конкурсних торгів «Укренерго» одноголосно вирішив відхилити пропозицію «Синапсу». Характерно, що тодішній голова комітету конкурсних торгів Всеволод Ковальчук не побоявся визнати переможцем молоду фірму «Маестро торг» — умови договору передбачали 30% передплати.
Автор намагався дізнатися в «Укренерго», чи не було проблем з «Маестро», проте на момент публікації відповідь не надійшла. «Маестро» пропонувало широкий спектр товарів. Крім кластерних технологій та трансформаторів київська фірма торгувала продуктами, вентилями та вугіллям. Так, Солом'янське районне відділення міліції Києва повідомило, що на початку 2013 року вінницька філія концерну «Військторгсервіс» перерахувала 280 тисяч гривень товариству «Маестро торг» за напої, ковбасу, каву та іншу бакалію. Слідчі встановили, що продукти до вінницьких солдатів не дійшли. Навесні 2013 року Господарський суд Києва вирішив стягнути з «Маестро» на користь «Чорноморнафтогазу» 5,3 мільйона гривень пені за непоставлені вентилі. У серпні 2013 року торговий дім «Світ СР» поскаржився до Антимонопольного комітету на дії відділу освіти з Івано-Франківщини, який допустив до вугільного тендера «Маестро торг». «Світ СР» стверджував, що «Маестро» пропонує занадто дешеве вугілля, натякаючи на сумнозвісні копанки. Також торговий дім запідозрив «Маестро» у підробці документів.
Юристи казали, що копії договорів, які підтверджують вугільний досвід київської фірми, є фіктивними. «Маестро» надало два договори на поставку вугілля, укладені з товариствами «Таннарі» та «Амон-сул». Обидва входили до газової імперії Курченка. АМКУ скасував тендер, але не перевірив викладені «Світом» деталі. Під час участі у тендерах Паршин вказував, що на «Маестро» працює сім штатних співробітників. Фірма має договір оренди приміщень з ТОВ «Ганорій», де знаходяться виробничі потужності «Маестро». На запит автора Держфінінспекція повідомила, що офіційно у штаті «Маестро» числиться одна особа — директор. Представники «Ганорію» заперечують будь-які відносини з «Маестро торг». Проте у цій історії є особливість: ТОВ «Ганорій» знаходиться у Києві на вулиці Святошинській, 34. Таку ж адресу «Фадлес» вказував як власну. У цій же споруді знаходяться потужності ПАТ СКТБ «Комплекс», яке преса пов'язує з Іванющенком. Як стало відомо автору, під час співпраці «Укренерго» та «Маестро торг» СБУ розшукувала київську фірму за інші секретні гріхи.
У липні 2013 року управління військової контррозвідки повідомило, що місцезнаходження «Маестро» невідоме. За даними «Вісника держзакупівель», за півтора року фірма «Маестро торг» «натендерила» на державних підприємствах 81,2 мільйона гривень.