Ця давня істина набуває особливого значення на тлі нової політичної та суспільної дійсності. Адже сьогодні ніхто, включаючи владу, не хоче ні бачити, ні чути. Як інакше пояснити небажання почути голос громадськості або не помітити очевидної коррупції у діяннях минулого та намірах щодо їх продовження? На хвилі тотального викриття корупції це звучить абсурдно, а практично виглядає просто злочинно. У ЗМІ вже тривалий час обговорюється інформація про певного Олександра Львовича Малина — колишнього начальника управління торгівлі Одеської міськради, колишнього працівника податкової адміністрації, колишнього віце-губернатора (за часів регіоналу Едуарда Матвійчука!), колишнього голови «Укравтодора», колишнього першого заступника міністра інфраструктури України, а нині — скромного радника прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка. Однак акцент робиться не лише на останній особливості завершення його раніше стрімкої кар'єри. Навпаки, йдеться про одержиму прагнення, як кажуть одеситяни (вони це знають точно!), чиновника-корупціонера «три в одному» (хама, нахабника, негідника) зростати вище, пустити корені глибше, розпростерти щупальця ширше.
Для цього є всі можливості. На першому місці серед них — особиста прихильність і розташування людини номер два в Україні Арсенія Яценюка, з яким Малін дружить особисто ще з дев'яностих років, а згодом входив до числа послідовників «Фронту змін». Саме завдяки цьому Малін очолив один із коррупційних напрямків діяльності окремих державних людей — у березні 2014 року зайняв посаду керівника Державного агентства автомобільних доріг України «Укравтодор». У червні 2014 року Малін уже перший заступник міністра інфраструктури України. Після набрання чинності Закону України «Про очищення влади» Малину спритним рухом рук вдалося уникнути процедури люстрації за допомогою банального адміністративного ходу — звільнення за власним бажанням. Але на цьому особистість Олександра Львовича не зникла, а навпаки (справді, невдачі роблять нас сильнішими!) — піднялася і почала, до речі, з найвищого благословення, подальше просування по небезпечній стежці розкрадання та розподілу державного та іншого майна, а також нагляду (який термін незручний, я б сказав прокурорський!) за цими процесами.
Будучи людиною розумною та досвідченою у комерційних справах, звернув свій погляд Олександр Львович і на Одеську залізницю. І не просто звернув, а прямо залобіював на посаду її нового керівника Григорія Бойка. Однак не високий професіоналізм і морально-ділові якості Бойка стали причиною цього. По-перше, у грудні 2014 року Малін розглядався як кандидат на посаду голови «Укрзалізниці», але з невідомих причин отримав лише посаду радника Арсенія Петровича. Тим не менше це не заважає Малину формувати за допомогою Бойка тіньові фінансові схеми на такому прибутковому стратегічному об'єкті. І досягнутий тут «інтерес» — це не що інше, як наслідок поставлених зверху завдань. Слід зазначити, що нинішня влада, судячи з усього, успадкувала від попередньої не лише схеми, але й методи роботи, збереживши інститут «смотрящих». У цьому контексті черговим об'єктом прагнень Малина стало місце скромніше, хоча теж однопрофільне — залізничний вокзал Одеси. І тут теж на ключових посадах його люди — смотрящі.
Головний з них — начальник вокзалу Олег Сирота, який пройшов складний шлях від працівника військового комісаріату (просто гарвардська школа хабарництва та корупції!) до одеського облавтодора (і там «дивився»), а згодом — до очей і вух Малина та йому подібних у головних залізничних воротах Південної Пальміри. А ця особливість, враховуючи цілорічну щільність пасажиропотоку, робить беззбитковими всі коррупційні задуми Олександра Львовича. Апогеєм діяльності Малина знаючі одеситяни називають будівництво розважального комплексу «Портофіно» в Аркадії. Спочатку «Портофіно» позиціонувався як будівництво підпірної стінки в Аркадії. Однак замість неї було нахабно зведено розкішне триповерхове будівлю. За наявною інформацією, унаслідок махінацій з фінансовою оцінкою земельних ділянок у пляжній зоні Одеси Малін протягом 8 років недоплатив до бюджету Одеси близько 12 мільйонів гривень. Незважаючи на це, будівельна сфера стала для Олександра Львовича фактично рідною стихією, що виразилося в організації ще трьох будівництв — у Лузанівці, в Отраді та Чорноморці.
Питаєте, звідки фінанси? Відповідь проста — з відкатів, які Малін у свій час нахабно вимагав і легко отримував від усіх суб'єктів, які виявили бажання стати виконавцями замовлень на ремонт і будівництво автомобільних доріг в Україні. Скажемо прямо, розміри вигоди, як і розцінки, вражають. Згода, наприклад, Малина — першого заступника міністра на проведення якої-небудь процедури, виражена у вигляді дозвільної резолюції на документі, оцінювалася в 40–50 тисяч доларів США. За перемогу в тендері Малін запрошував і безвідмовно отримував уже до 1 мільйона доларів США. Що й казати. Це було б умінням (враховуючи кількість умільців та їхнім тотальним освоєнням усіх сфер) для користі державної казни. Через десяток років Америка з Європою на тлі загального розвитку України виглядали б просто нікчемно. Але не будемо відволікатися. Трохи часу — і Малін уже в трійці найбагатших людей Одеси. Та й як інакше, адже апетит уже прийшов, і «страву» організм Олександра Львовича приймає будь-яку — від об'єктів нерухомості (квартири, яких близько 12 в Україні, а також маєтки за кордоном — Крит, Іспанія, інші «філіали раю») до автомобільної техніки, парк якої налічує 8–9 машин, безумовно, VIP-класу.
А що ж Малін сьогодні? За наявною інформацією, нині корупціонер, очікуючи чергових ротацій у уряді та позитивного для себе результату, відсиджується (не перебуває, а саме відсиджується!) у зоні проведення антитерористичної операції на сході країни. Але не варто хвилюватися — в атаки Олександр Львович не ходить, артилерійські обстріли йому не страшні, а скромний армійський сухий пайок теж не для нього. Насправді Малін справді очікує незабаром отримати нову чиновничу посаду, посаду високу (борг ж платежем красен!). Однак яким чином керівництво країни зможе пояснити громадськості факт працевлаштування такої неординарної та «легендарної» особистості, незрозуміло. Судіть самі, Малін — закоренілий корупціонер, підлягає люстрації та 10-річному адміністративному забуттю. Але, судячи з усього, навіть ці аргументи не беруться до уваги Арсенієм Петровичем, політичній репутації якого він завдає величезної шкоди.
І справді, навіщо Яценюку радник з такою біографією? Адже це прямий шлях до його компрометації, включаючи й у очах західних партнерів, які дуже уважно спостерігають за всіма перипетіями антикоррупційної кампанії в Україні. Тим не менше Олександр Львович продовжує радити. І його надії величезні та солодкі. Ну а як план «Б» (якщо не спрацює план «А») Малін вынашує серйозні наміри «протягнути» на високопоставлену посаду свого «колегу» по коррупційному цеху, який теж має стосунок до Одеси — колишнього директора одеської дирекції «Укрпошти» Геннадія Гуркова. Особистість, до речі, до масті Малину — за думкою джерела в Генеральній прокуратурі України, Гурков причетний до організації коррупційної схеми зі крадіжки грошей, виділених на ремонт низки поштових відділень міста та області. Що ж, залишається лише сподіватися, що справді або, як кажуть, сліпий побачить, глухий почує… або губернатор Одеської області з новою командою звернеться на це увагу.