У нас кожен законопроект супроводжується скандалом. На цей раз – скандал навколо законопроекту «Про особливий режим спеціальної конфіскації». З одного боку, цей законопроект дозволяє повернути у власність держави кошти, вкрадені Януковичем та його «командою професіоналів і господарників». З іншого боку, законопроект обростає численними міфами та страшилками. Головна страшилка – «законопроект суперечить міжнародному законодавству, і сім'я Януковичів подасть позов проти нас до ЄСПЛ». Почнемо з того, що термін «спеціальна конфіскація» був додано до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України саме під час підготовки до підписання угоди про асоціацію з ЄС ще у 2013 році (закон, що смішно, був підписаний самим Януковичем, а тепер все обернулося навпаки). У будь-якому разі, «спеціальна конфіскація» в українському законодавстві вже існує, навіть якщо ви про неї раніше не чули. Але до міжнародних норм ми ще повернемося.
Ви запитаєте: якщо «спеціальна конфіскація» вже існує, навіщо потрібен новий закон і якийсь «особливий режим»? Уявімо таку ситуацію: якесь державне українське підприємство укладає договір на «надання послуг» з компанією «Роги і Копита», зареєстрованою, припустимо, в офшорі на Домініці. Гроші йдуть зі счетів держкомпанії, потрапляють на счета компанії «Роги і Копита», а потім на цю суму купуються цінні папери іншого українського держпідприємства. Було ваше – стало наше.
Уявили ситуацію? Звичайна справа. Йдемо далі. Згадаймо українські реалії зими-весни 2014 року. На вашу думку, чи було важко державному чиновнику попросити видалити «первинку» з бухгалтерськими даними, поки нічого не розкопали? Легко: пожежа, поломка сервера тощо. Згадайте, скільки паперів і документів було знищено в офісах синів Пшонка, Януковича та компанії. Проблема надзвичайно складна, але не єдина. А як взагалі слідчий може прив'язати конкретного фігуранта (наприклад, екс-міністра) до цієї фірми? Навіть якщо у нього є оперативна інформація, йому потрібна для суду офіційна виписка з реєстру про власників.
Відправити запит в офшор на Домініці щодо власників «Рогів і Копит»? Так Домініка не зобов'язана давати відповідь. Більше того, якби умовна Домініка надавала за запитом подібну інформацію, ніхто б там «Рогів і Копит» не відкривав. Природно, український слідчий не отримає внятної відповіді. Хто ж буде пиляти гілку, на якій сидить? Заради чого? Дурнів немає. І ось ми маємо ситуацію, коли слідство і прокуратура бачать конкретну операцію з усіма ознаками фінансового злочину проти державної власності (або з ознаками незаконного збагачення), імовірно пов'язану з оточенням Януковича, але фізично не можуть довести в суді цей зв'язок з конкретними персоналіями, тому що представники «Рогів і Копит» в офшорі ігнорують їхні запити, а докази з української сторони були знищені. Новий законопроект пропонує вирішити цю проблему таким чином. Якщо слідство може довести в суді, що у фінансових операціях явно простежується склад злочину, але неможливо довести, хто конкретно є вигодонабувачем, то держава може провести «спеціальну конфіскацію» такого майна.
Зрозуміло, що на території Домініки ви нічого конфіскувати не зможете, але йдеться про ситуації, коли власником чергового українського «Межигір'я» є компанія «Роги і Копита» LTD, зареєстрована в офшорі. Важливо: якщо власник (або його представник) доведе законність придбання конкретного майна, то майно йому повертається. Тобто, якщо умовний Янукович доведе, що він купив свій «Запоржець» 1972 року випуску законно, то «Запоржець» йому повернуть. Навіть Янукович. І тоді конфіскувати «Запоржець» можна буде вже після вироку самому «професору». Це дуже важливий нюанс. Тому що цей законопроект не є покаранням конкретних політиків і не є якимось персональним вироком. Це не елемент суду над Януковичем або Азаровим (суд над ними – це окрема тема). Він не суперечить презумпції невинуватості. Він не суперечить «Конвенції про права людини» (пресловутій «Конвенції», на яку посилаються противники законопроекту). Це лише захід кримінально-правового характеру, який може не бути пов'язаний з вироком або закриттям справи проти конкретного обвинуваченого.
Цей механізм повернення у власність держави вкрадених активів, які імовірно пов'язані з оточенням Януковича. Якщо з активами все в порядку, то що заважає власнику це показати? Якщо власник боїться приїжджати в Україну, це можуть зробити його адвокати. А механізм може застосовуватися навіть у тих ситуаціях, коли жодна інша захід застосована бути не може (наприклад, знищені первинні бухгалтерські документи). Наведу для розуміння такий приклад. Припустимо, прокуратура виявила склад з вкраденими телевізорами без документів, власник не реагує на запити. Пропонується конфіскувати ці телевізори. Ви запитаєте: ага, знаємо ми цю прокуратуру. Ко мені прийдуть додому і скажуть – покажи документи на телевізор.
А я його купив 10 років тому, документи втратив при переїзді, і що, у мене тепер «крадений» телевізор? Занепокоєння зрозуміле. На цей випадок у законопроекті є спеціальна застереження: «особливий режим конфіскації» стосується майна не будь-яких громадян, а лише певних колишніх чиновників вищого рангу, членів їхніх сімей і осіб, щодо яких діє закон України «Про санкції». Слідчий повинен буде доводити це в суді: ось тут, дивіться, фінансові проводки з явними ознаками «відмивання грошей», ось тут свідоцтво того, що первинні бухгалтерські дані на території України були знищені або не можуть бути виявлені, а тут копії моїх численних запитів в офшор, на які не були отримані відповіді. І лише тоді може застосовуватися «особливий режим спеціальної конфіскації». Тобто, «дубинка» не може бути застосована щодо звичайних громадян і підприємців. Так, якийсь нечесний прокурор може погрозити підприємцю Пупкіну «спеціальною конфіскацією», але як цей прокурор внесе Пупкіна в санкційні списки, які регулюються окремим законом?
З цим все чисто. До питання про важливість нового законопроекту. У старій редакції закону про «спеціальну конфіскацію» однією з необхідних умов було закінчення розслідування. З зрозумілих причин ці судові та досудові розслідування щодо оточення Януковича можуть тягнутися ще довго, але на даний момент неможливо законним шляхом конфіскувати арештовані активи. Так, іноземні власники вже рік не реагують на запити. Вони нікуди не поспішають.
І що, на цій підставі хтось у здоровому розумі пропонує повертати мільярди цій мафії? Можливо, ви співчуваєте Янукович та його сім'ї? Ні? Якщо з активами «господарників» все в порядку, то в чому проблема це показати?
А тепер повертаємося до світової практики. Латвія. Статті 626–630 КПК (Посилання з неточним перекладом на російську мову, але тим не менше http://www.pravo.lv/likumi/29_upz.html «Стаття 626. Підстава для початку провадження щодо майна, отриманого злочинним шляхом. Особа, яка керує провадженням, має право виділити з кримінальної справи матеріали щодо майна, отриманого злочинним шляхом, і розпочати провадження за наявності таких умов: 1) сукупність доказів дає підставу вважати, що майно, яке вилучено або на яке накладено арешт, має злочинне (пов'язане зі злочинною діяльністю) походження; 2) з об'єктивних причин передача кримінальної справи до суду в найближчий час (у розумний період часу) неможлива, і це може спричинити суттєві невиправдані видатки».
Стаття 630. Судове рішення щодо майна, отриманого злочинним шляхом. (1) Після розгляду матеріалів щодо майна, отриманого злочинним шляхом, суд повинен прийняти рішення: 1) про те, чи пов'язане майно зі злочинною діяльністю; 2) про те, чи відомий власник або законний володілець майна; 3) про те, чи має якась особа законне право на майно; 4) про дії щодо майна, отриманого злочинним шляхом. (2) Якщо суд визнає, що зв'язок майна зі злочинною діяльністю не доведено, він приймає рішення про припинення провадження щодо майна, отриманого злочинним шляхом, і вказує у цьому рішенні про подальші дії з відповідним майном». Автор законопроекту – Тетяна Чорновіл – використовує новішу версію ст. 626–630 КПК Латвії, але я хотів показати чинний закон у відкритому джерелі за посиланням у домені.
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС Естонії, стаття 126, п. 3: http://zakon24.ee/ugolovno-processualnyj-kodeks/ Стаття 126. Заходи, що застосовуються щодо речових доказів і майна, що підлягає конфіскації (3) У постанові особи, яка веде провадження, або у вироку суду щодо речових доказів передбачаються такі заходи: 6) майно, здобуте злочинним шляхом, щодо якого законний володілець не подав клопотання про повернення, передається у власність держави або відчужується на покриття цивільного позову. (4) Якщо відносини власності на речовий доказ, зазначений у пункті 2 частини 3 цієї статті, не ясні, то рішення про застосування у досудовому провадженні заходів щодо речового доказу приймає постановою судді з попереднього слідства на підставі клопотання прокуратури. (6) Порядок відчуження та знищення конфіскованого майна і переданих у власність держави речових доказів, а також повернення законним володільцям із бюджету грошових сум, виручених від відчуження майна, встановлюється Урядом Республіки.
Аналогічні статті є в КПК Литви (статті 355, 356, 358).
Див. також: 1. США – Racketeer Influenced Corrupt Organization Act (RICO) 1970, Comprehensive Crime Control Act 1984, Continuing Criminal Enterprise Act 1970, Civil Asset Forfeiture Reform Act (CAFRA) 2000. CAFRA дозволяє конфіскацію майна у низці випадків, коли було б неможливо конфіскувати доходи, утримувані особами, які не брали участі в кримінальному провадженні. Дозволяє використовувати «баланс ймовірностей» замість бремені доказування. 2. Велика Британія – Proceeds of Crime Act (POCA) 2002. Дозволяє прокурорам домагатися повернення активів, використовуючи цивільний, а не кримінальний стандарт доказування. 3. Австралія – Proceeds of Crime Act 2002, Criminal Proceeds Confiscation Act 2002. Proceeds of Crime Act – розширений режим конфіскації, включаючи цивільне конфіскування на федеральному рівні. Охоплює 4 методи повернення: накази про обмеження, накази про конфіскацію, грошові накази (PPO) та накази щодо літературних доходів (LPO). 4. Канада (Онтаріо) – Ontario's Civil Remedies Act 2001. Генеральний прокурор може розпочати провадження in rem проти доходів від незаконної діяльності. Доходи – це будь-яке майно, набуте прямо або опосередковано, повністю або частково, внаслідок незаконної діяльності. 5. Канада (Британська Колумбія) – Civil Forfeiture Act 2006. Дозволяє директору цивільної конфіскації розпочати цивільне судове провадження проти майна, яке, як вважається, є засобом або доходом від незаконної діяльності. 6. Філіппіни – Republic Act No. 1379 (1955). Дозволяє цивільну конфіскацію. 7. Республіка Ірландія – Proceeds of Crime Act 1996. Знижує стандарт доказування конфіскації. 8. Південна Африка – Prevention of Organised Crime Act 1998. Процес за POCA полягає в тому, що директор державної прокуратури (NDPP) подає клопотання до Верховного суду, який може видати наказ про конфіскацію майна як «засобу злочину або доходу від незаконної діяльності».
Підсумуємо. 1. Думка про те, що цей законопроект «про особливий режим спеціальної конфіскації» суперечить світовій практиці, не відповідає дійсності – він повністю з неї запозичений. Суперечностей з презумпцією невинуватості та конституцією немає, тому що в цьому випадку об'єктом розгляду є активи, отримані злочинним шляхом, а не конкретні персоналії. Якщо персоналіям захочеться подати в суд і тим самим визнати свій зв'язок з цими активами, то їм лишатиметься лише пояснити, яким чином вони ці активи отримали.
2. Рішення про спеціальну конфіскацію не приймається в обхід суду, а лише за його рішенням. Термін і механізм «спеціальна конфіскація» в КК вже існують, вони не з'явилися щойно, і їхня конституційність ніколи і ніким не оспорювалася. 3. «Особливий режим спеціальної конфіскації» не поширюється на звичайних громадян, а лише на певних, які підпадають під закон «про санкції», тобто представляють загрозу національній безпеці. 4. Чи можна було обійтися без елементів «популізму» в цьому законопроекті? Мабуть, можна було. Але депутатам не завадить розуміти, чим загрожує провал законопроекту про «особливий режим». Завтра їм доведеться відповідати на питання – а чому ви не підтримали закон, який дозволяє вилучити мафіозні активи у власність держави. І вже буде складно пояснити це тим, що «ми не знали, нам не пояснили». Йдеться про мільярди доларів(!), вкрадені з бюджету, які можна повернути. Україна не має права ігнорувати таку можливість. 5. Щодо противників законопроекту. Звичайно, неможливо виключити, що вони захищають майно Януковича з ідейних міркувань.
Чому б і ні. Чи можна припустити, що «Сім'я» вирішила «попросити» деяких депутатів і популярних блогерів завалити законопроект? Ні, це рішуче неможливо, я вважаю.