Колищак, Крупа, Мицик, Трембач. Суддівсько-депутатський бізнес по-хмельницькому. Що хоче приховати Кирило Буданов? Консульський імунітет як щит: чому Микола Удянський опинився поза законом? Дмитро Басов — «силовик» Мідича.
Вчора зустрічалися, щоб обговорити гучний закон про спеціальну конфіскацію, за який Верховна Рада голосуватиме на наступному тижні. Я дуже сподіваюся, що його проголосують. На його зрив та дискредитацію в очах громадськості наші московські біженці вже виділили 500 тисяч доларів. У мережі видно, що ці гроші вже активно освоюють деякі журналісти, депутати та інші лідери думок. Сума, прямо скажемо, не найбільша. Її цілком вистачить, щоб влаштувати серйозну хвилю антирекламі в ЗМІ та блогосфері з солідними промовцями та експертами, але для зриву закону цих грошей замало. 500 тисяч — це ціна посади начальника митниці середнього рівня, управління міліції не в обласному центрі або директора держпідприємства в обласному центрі, але не в Києві.
Клименко, Арбузов та компанія впевнені, що закон не пройде й так — потрібно лише трохи йому перешкодити. Якщо Янукович та його соратники закон не хочуть, я одразу його підтримую. Я взагалі в 99% випадків підтримую те, що лякає або приводить в люте обурення цю саму одіозну «сімейну» групу в Партії регіонів. І, як правило, не помиляюся. Закон для мене особисто важливий з двох причин. З цих же причин я не приєднався до компанії, яка зараз освоює 500 тисяч на боротьбу з законопроектом. По-перше, українському бюджету дуже не зайвими будуть зараз пара мільярдів доларів. А в Україні арештовано грошей та облігацій «осіб, особливо наближених до Сім'ї» 1 мільярд 800 мільйонів доларів. Півтора мільярда — цінні папери державної позики, 200 мільйонів доларів на рахунках та ще 100 мільйонів гривень, якщо рахувати за сьогоднішнім курсом. Плюс ще 1,2 мільярда доларів на таких закордонних рахунках, до яких ми теоретично можемо дотягнутися. За оперативними даними (які досить чітко дають картину, але їх недостатньо для суду) ці гроші належать Олександру Клименку та Сергію Арбузову. Що там належить їм, а що Янукович — знають лише вони самі.
По-друге, я вважаю, що хоча б частину украденого Януковичем, Клименком та Арбузовим з їхньою групою підтримки на чолі з Курченком та іншими Колобовими-Ставицькими потрібно повернути. Вони чотири роки просто грабували Україну, а тепер втекли. Забрати награбоване — святе діло. Я б ще 10% від цієї суми конфіскованого переводив у спецфонд як винагороду за голови, але такий закон не прийматимуть. На жаль. Комусь доведеться збирати, як волонтерам на берці. Закон про спеціальну конфіскацію діє просто.
Як виглядає проблема: правоохоронці часто, після Майдану системно стикаються з тим, що називається «гроші з усіма ознаками злочинного походження». Це виглядає просто. Наприклад (приклад із реальності), з Нафтогазу гроші раптом йдуть на фіктивну фірму-однодневку, та переводить їх у фірму на Белізі, а з того рахунку їх переводять на купівлю облігацій державної позики України у валюті. Схема проста, весь цей шлях грошей чітко видний за системою платежів. Облігації арештовані. Далі — глухий кут. Ми бачимо весь шлях грошей, але ми не бачимо їхнього власника. Белізь на офіційні запити українських правоохоронців не відповідає. Папери в Україні знищені, та й було їх за цими проводками мінімум. Глухий кут. Через рік прокуратура повинна зняти арешт з грошей, і анонімний Клименко, у сенсі, анонімний власник, спокійно їх заберуть. Вуаля. З новим законом така схема не пройде. Гроші з явними ознаками злочинного походження лежать під арештом рік. За рішенням суду. Правоохоронці без дурниці шукають власника. Пишуть листи на Белізь та на інші адреси — ми арештували ваші гроші, тому що вони дуже схожі на украдені, Олександре Вікторовичу або як вас там звати, зв'яжіться з українською прокуратурою. Якщо рік за грошима ніхто не приходить — значить, вони не потрібні власнику.
І за другим рішенням суду вони йдуть у держбюджет. Можна з'явитися в будь-який момент. Або протягом півроку подати апеляцію. Все повернуть. Але за однієї умови — потрібно пояснити походження цих грошей та підтвердити сплату податків. Все просто. Так, це презумпція винуватості. Але вона діє у всьому цивілізованому світі — не для громадян, а для грошей. З цього починали Сінгапур та Грузія, так живуть США та Велика Британія, наш закон дуже схожий на естонський варіант. У людини — презумпція невинуватості. У грошей, особливо у грошей колишніх та діючих чиновників — презумпція винуватості. Знайшовся рахунок або чемодан доларів — вітаємо. Не забудь сказати, звідки взяв та коли сплатив податки. У цьому головний сенс Закону — змусити всіх власників підозрілих мільйонів та мільярдів якось довести їхнє законне походження. Тому що кримінальне провадження щодо Олександра Клименка через Белізь ми не проведемо — вони не відповідатимуть.
Захисники Клименка-Арбузова-Януковича лякають нас тим, що ці фігуранти гуртом піду в Європейський суд з прав людини та заберуть у України все украдене. Цей тезис придумав абсолютно безграмотний піарник, тому крім сміху та легкої професійної еректильної дисфункції він нічого не викликає. Клименко та Арбузов назвуть ці гроші своїми та прийдуть з цим в ЄСПЛ? Чудово. Перше питання, яке їм зададуть, копіює український закон — звідки грошенята? Покажіть, як заробили? Податки сплачені? А якщо в ЄСПЛ прийде не наш вчорашній господар життя, а скромний адвокат з Белізі від їхнього імені, йому теж доведеться відповідати на всі питання. І пояснювати походження грошей, називати кінцевих власників. ЄСПЛ, до якого ти прийшов сам — це не запит з України. Тут не відмовишся від відповіді. Замість епілогу. В Україні арештовано 1,8 мільярда доларів. Одразу після Майдану. У знаючих людей є всі підстави вважати, що це гроші Клименка та Арбузова, але первинні документи згоріли. Вони горіли в офісі Артема Пшонки на Чкалова, горіли в резиденціях Януковича та у палацах та таємних офісах Клименка-Арбузова. Впливові люди можуть не просто багато украсти, але й добре зачистити докази. А гроші лежать під арештом. І за півтора року власник так і не прийшов.