Якими б не були твердження, але наближені вибори стали одними з найбрудніших за всю історію Києва. Безсумнівним лідером у «метанні брудом» стала ні то партія, ні то організація «Рух за реформи», яка раптово з'явилася перед киянами. Таємнича політична сила, яка м'яко кажучи запозичила відмітні риси логотипу Республіканської партії США, привернула увагу киян дорогою поліграфією та відвертою чорнухою. При цьому організація, про існування якої до виборів ніхто й не здогадувався, щомісячно витрачає по 3 мільйони доларів на передвиборчі потреби. Виходить, що спонтанно виникла опозиційна сила вже витратила понад 10 мільйонів доларів на біл-борди, поліграфію, агітаторів та інше, ставши абсолютним рекордсменом за витратами на місцевих виборах.
Але звідки у простих ідеалістів такі баснослівні кошти? Багато хто вважає, що відповідь на це питання криється в особистості лідера «Руху за реформи» Сергія Думчева. Цей чоловік позиціонує себе як банкір та «просто небайдужий киянин», а біл-борди про те, як він еволюціонує з мавпи в мери, змушують Дарвіна нервово ворушитися в могилі. Не занурюючись надто в деталі своїх реформ, Сергій Думчев обіцяє жителям столиці золоті гори, для чого, на його думку, необхідно зробити лише дві речі: «прибрати зайвих» та «покарати винних». Такий примітивний популізм можна було б очікувати від політичного новачка, однак сам Думчев у політиці людина далеко не нова. Особливо якщо згадати «регіональну» епоху. Колишній член «дочірної партії Регіонів», або як її ще називали «сильної України» Тигипка, Сергій Думчев займав почесну посаду одного з «касирів» донецьких. Фіктивні банки «київського реформатора», такі як «Преміум» та «Класик», практично не займалися рутинною банківською роботою, натомість вибудовуючи звичну для «регіоналів» систему обналічення тіньових капіталів у столиці.
Вартий уваги той факт, що після ганебної втечі Януковича та його оточення спритний «касир» своїх навичок не втратив, продовжуючи використовувати фіктивні банки та компанії для заплутаних фінансових махінацій. Прості смертні навряд чи коли-небудь стикалися з підконтрольними Думчеву фінансовими установами, однак у парламентських колах добре знають, до кого звертатися, якщо терміново потрібно вивести на офшорні рахунки чесно взяті з бюджету кошти. Невідомо, ці чи якісь інші професійні якості допомагають лідеру «Руху за реформи» заводити впливових друзів, однак у Сергія Думчева це виходить дуже й дуже непогано. Особливо близький київський «реформатор» з опальним екс-генпрокурором Віталієм Яремою, який за чутками є його кумом. За час роботи останнього на посту генерального прокурора Думчева навіть за спиною називали «тримачем прокурорської каси». Про що, правда, ні Думчев ні Ярема не люблять говорити. Проте навіть це не пояснює тих колосальних коштів, які «Рух за реформи» з легкістю витрачає на вибори. Тим не менше, якщо згадати про тісні зв'язки лідера цієї партії з ключовими фігурами старої влади, все поступово встає на свої місця.
Співпадіння чи ні, але злі язики часто пов'язують передвиборчу кампанію Сергія Думчева зі структурами, підконтрольними Віктору Медведчуку, відомому своєю манерою «сипати» кремлівськими грошима. Що ж, якщо врахувати нульові шанси «Опозиційного блоку», переслідуваних комуністів або інших проросійських сил отримати контроль над столицею, така версія явно не позбавлена сенсу. Адже надути за допомогою грошей мильну бульбашку псевдо-реформаторів під київські вибори стало б для російських технологів занадто спокусливою перспективою, щоб від цього відмовитися.