Після підписання угоди про реструктуризацію українського зовнішнього боргу та списання його частини Україні стає все складніше пояснювати свою повільність, а то й бездіяльність щодо застосування санкцій до російських юридичних та фізичних осіб, причетних до фінансування або політичної підтримки тероризму, а також іноземних (у тому числі й вітчизняних) партнерів таких осіб. Хоча для цього українським правоохоронцям цілком достатньо лише виконувати власне вже прийняте законодавство. Зокрема, йдеться про резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня та Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Слід сказати, що, хоча й зі скрипом, українська Генеральна прокуратура — під тиском волонтерських організацій — почала реагувати на порушення, принаймні у сфері чинних заборон на відвідування українськими та іноземними судами портів окупованого Криму. Але, на жаль, не дуже оперативно й не завжди послідовно.
За даними моніторингової групи фонду «Майдан іноземних справ», у порушення згаданих постанов до портів кримського півострова заходили 86 суден: 38 російських, 22 турецьких, 13 грецьких, по два — німецьких, італійських, румунських та сінгапурських, по одному болгарському, єгипетському, панамському, естонському та українському. Останнє — універсальний «грузовик» Seashell, що належить одеській компанії Md Shipping, якою володіють одеські підприємці Ігор Авраменко та Анатолій Чабан. Порушення сійшло фірмі з рук, і ще два судна — AMUR 2520 та AMUR 2521 — повторили «трюк». Але тут заходи все ж були вжиті: обидва судна арештовані в порту Ільїчівська. Хочеться сподіватися, що це «непорозуміння» не буде усунено, і Генеральна прокуратура все ж доведе справу до логічного завершення та активно перешкоджатиме спробам згаданих одеських бізнесменів зняти арешти з суден — особливо враховуючи те, що простір дії санкцій постійно розширюється.
Наприклад, за заявою міністра закордонних справ Павла Климкіна, незабаром до списків російських громадян, причетних до злочинів проти громадян України — як у якості терористів, так і їхніх спонсорів, а також виконавців волі злочинного режиму в Москві — приєднаються фігуранти так званого списку «Сенцова-Савченко». Безсумнівно, навантаження на прокуратуру та судову систему зростатиме — питання в тому, наскільки профільна інфраструктура справляється сьогодні. Західні партнери України використовують досить об'єктивні аргументи — вони, а насамперед це стосується АПК країн Західної та Центральної Європи — взяли на себе основний удар втрати перспективних ринків, тоді як Україна досі не гребує купувати в Росії газ, вугілля та електроенергію. При цьому контраргумент про системні та масштабні зв'язки вже не працює — товарообіг між Україною та Росією між травнем 2014 та травнем 2015 року скоротився втричі, він фактично відсутній у рамках промислової кооперації та в інших сферах (виключення — енергетика та банки). Можливо, розгадка щодо млявої роботи українських силових органів по російському бізнесу криється саме в інтересах, пов'язаних із фінансовим та енергетичним секторами?
Ще у лютому Ощадбанк Росії прийняв рішення збільшити статутний фонд київського публічного Акціонерного товариства «Дочірній банк Ощадбанку Росії» на 1,47 млрд грн — або на 175%. Мета збільшення статутного капіталу — нарощувати активи, залучити в якості клієнтів великі підприємства та розвинути філіальну мережу. Таким чином, статутний капітал банку досягне 2,31 млрд грн шляхом закритого розміщення акцій. Тоді ж «ВТБ БАНК» здійснив аналогічну процедуру збільшення статутного капіталу на 4,2 млрд грн шляхом приватного розміщення додаткових акцій. Після збільшення статутний капітал банку склав 10,8 млрд гривень. Квітне й пахне українсько-російське співробітництво в енергетиці. Так, у липні цього року Росія стала найбільшим постачальником дизельного палива на ринок України, вперше з листопада 2013 року перехопивши лідерство у Білорусі. У липні баланс українського ринку світлих нафтопродуктів виріс до 680 тис. т. Основний внесок у цю динаміку відбувся за рахунок збільшення імпортних поставок дизпалива, які виросли майже на 8% — до 446 тисяч тонн. За підсумками 7 місяців частка білоруського продукту на українському ринку знизилася з 60% до 44%.
У свою чергу Росія, нарощуючи поставки більш ніж удвічі, обійшла Білорусь, відправивши у липні 182 тис. тонн дизпалива. І українське міністерство енергетики продовжує торгуватися з «Газпромом» щодо імпорту «блакитного палива», вибиваючи знижку на рівні 20%. Можливо, це якийсь тролінг, але іноді виникає враження, що країна та її керівництво живуть у паралельних реальностях. Не можна, звичайно, сказати, що Київ взагалі нічого не робить. Так, за поданням СБУ Міністерство економічного розвитку та торгівлі України застосувало до ЗАО «Конті-Рус», зареєстрованого в місті Курськ Російської Федерації, спеціальні санкції у вигляді тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності. Підставою для застосування санкцій стала раніше ініційована СБУ перевірка, за результатами якої ДП Всеукраїнський державний центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів встановив, що кондитерські вироби Конті-Рус імпортуються з Росії з порушенням вимог статей 20 та 40 Закону України «Про безпеку та якість харчових продуктів».
Цими статтями забороняється імпорт в Україну харчових продуктів, які є небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам. Однак, як ми бачимо, обмеження діяльності цього підприємства обґрунтовано дією зовсім іншого законодавчого акту. Крім того, якщо мала місце продаж Борисом Колесниковим (незважаючи на посаду в «тіньовому кабінеті» партії «Опозиційний блок», екс-віцепрем'єр частіше буває в Москві, ніж у Києві, власне в столиці країни-агресора навчається й проживає його син Костянтин) своєї фірми росіянам, то це по великому рахунку внутрішньоукраїнська історія (а можливо, справа взагалі в конкуренції). Адже продукція ЗАО Конті-Рус імпортується з Росії на адресу АО ПО Конті, зареєстрованого в місті Костянтинівка Донецької області. На щастя, Україна, яка приєдналася до режиму санкцій ЄС, США та країн «Великої сімки» лише 25 січня цього року, все ж позбавила 160 російських компаній ліцензій та дозволів, які дають право на певні види діяльності.
Зокрема, резиденти Російської Федерації, які підпадають під санкції ЄС, США, Швейцарії та країн «Великої сімки», не зможуть отримувати пасивні доходи у вигляді роялті та відсотків на території України, а також брати участь у приватизації та оренді державних підприємств. Остаточний список осіб, які підпадають під санкції, знаходиться на остаточній звірці й після затвердження президентом буде опублікований. Крім того, Мінекономрозвитку підготувало законопроект, який забороняє приватизацію державного майна на тимчасово окупованих територіях. Однак пресловутий остаточний список досі приховується від громадськості, а доля законопроекту невідома. Цікаво, входить чи в цей реєстр екс-віцеспікер Державної Думи Олександр Бабаков, який є мажоритарним акціонером українських обленерго — або є свідчення того, наскільки активно він допомагає становленню української армії та спецслужб, спокутуючи гріхи перед українським народом? Або, можливо, помічений у великій донорській допомозі українській боротьбі за незалежність російський олігарх Костянтин Григоришин?
Да й з чисто публічної точки зору можна робити набагато більше. Наприклад, незважаючи на роботу іноземних лобістів Путіна, які добилися видачі візи (вважається, що в Італію) спонсору терористів та неодноразовому порушнику українсько-російського кордону Йосипу Кобзону — чому б не оголосити того ж Кобзона в розшук, у тому числі й по лінії «Інтерполу», що доставило б немало неприємних хвилин навіть тим нібито умовно німецьким медикам, які пов'язалися з таким одіозним персонажем заради довгого євро? На завершення можна нагадати, що небезвідомий Ігор Марков, затриманий в італійському Сан-Ремо, був арештований за ресторанний дебош — лише потім з'ясувалося, що він перебуває в розшуку, і до того ж може мати ще й російський паспорт. Вірогідно, для того щоб подібні ситуації траплялися рідше — законодавцям та правоохоронцям потрібно більше й розумніше працювати.