«Він рятував наші життя, а Лещ — піар» або нова атмосфера правосуддя

Складається враження, що мало хто зрозумів, що саме сьогодні сталося в звичайному районному суді, розташованому на невибагливій вулиці Балківській, будинок 33, де приймалося рішення про обрання запобіжного заходу для підозрюваного у отриманні великої хабара комбата 28-ї окремої механізованої бригади. А сталося те, що закономірно колись мало статися, згідно зі звичайною логікою. Близько полудня під будинком Приморського районного суду Одеси почали збиратися люди. Вже звичні обличчя активістів, правда, до них приєдналися тепер і волонтери. Але примітне інше. Нове явище для одеських судів — це військовослужбовці. Атмосфера була жорсткою. Від людей у військовій формі з жовто-блакитними нашивками віяло чимось таким, що змушувало небагатьох працівників міліції (слава Богу, що керівництво правоохоронних органів додумалося не тролити вояків показовими стінками ментів) жатися по кутках, не блищачи. Це було зовсім по-іншому, не так як у разі очікування суду над керівниками одеських організацій ПС та «Автомайдану».Поки підозрюваний вивчав вручені йому матеріали справи, а бійці у стриманому накалі розфарбували холл храму Феміди в кольори камуфляжу, суддя взяв самовідвід, бо було страшно. Пізніше частина бійців відділилася й відправилася під військову прокуратуру. Після того як військова прокуратура змінила склад обвинувачення, новопризначений суддя у цій справі в результаті прийняв рішення відпустити підозрюваного комбата під особисте зобов'язання. Сталося ось що. Виправте мене, якщо я помиляюся, але це перший прецедент, створений в Україні, коли під впливом кількох десятків солдатів АТОшників суд дає такий стрімкий задній хід. Причин цьому кілька. Ні, не лише очевидна сила прийшлих захищати свого комбата солдатів. Звичайно, при дуже великому бажанні можна було б придушити бунтівників. Але лише дебіл не може зрозуміти, що б за цим послідувало. Головна причина — це жопорукість правоохоронної системи, яка не в силах доробити як слід доказову базу, карающої першими тих, кого, на її думку, є слабшою ланкою. Адже рік уже за скандальним комбригом 28-ї ОМБ (не плутати з підозрюваним комбатом) Ліщинським тягнеться мабуть найсмердючіший шлейф і найгірша слава.І запах цієї слави трупний. Але досі чомусь у правосуддя руки короткі, щоб притягнути його до відповідальності. Чи не тому, що у Ліщинського, який, до речі, вимагає виділити йому два земельні ділянки в Одеській області, сильні покровителі? Що мотивує їх так люто битися за комбрига, здогадайтеся самі. І так, для одноногого солдата, який прийшов сьогодні під будинок суду, за піаром Матіоса: «Він рятував наші життя. А Ліщинський ***». У одноногого солдата своя справедливість. Так, тепер це частина наших реалій, звикайте, громадяни, які весь цей час солодко їли, спали й жили своїм звичним життям, поки солдатові ампутували кінцівку, кололи антибіотики й повертали зі стану больового шоку. Погано, дуже погано, що мало хто зрозумів, як теплим оксамитовим вересневим днем перший батальйон 28-ї Одеської окремої механізованої бригади поклав початок новій атмосфері правосуддя. Зрозуміли це, мабуть, лише менти, які тихим шепотом вістили активістам, що у разі замісу «впрягатися не збираються».