У попередній публікації ми розповідали про походження проекту «Наш край» та деяких прихильників «Новоросії», які йдуть на вибори у складі цієї партії. Сьогодні поговоримо про інші політичні проекти, за допомогою яких розраховують повернутися до влади колишні «регіонали». Зокрема, про дивовижні перекручення у порошенківській «Солідарності».
Легким рухом Банкової БПП перетворюється на елегантний клон Партії регіонів. На Донбасі вже мобілізували адмінресурс на перемогу тих представників «злочинної влади», які змогли домовитися з Банковою та йдуть під різними брендами, включаючи «Наш край» та «Солідарність». Найяскравішим підтвердженням змови є ситуація у стратегічному для України місті Маріуполь.
Тут розраховує стати мером Юрій Тернавський — бізнес-партнер Рината Ахметова, родич покійного директора металургійного комбінату імені Ілліча, той, хто привласнив магазини та аптеки комбінату, постачальник продуктів для підприємств «Метінвесту». На посаду міського голови Тернавський претендує як самовисуванець, але його кандидатура активно просувається БПП.
Цей бізнесмен не лише піарить себе на всіх акціях «Солідарності» разом із новим лідером міської організації, але й проштовхує своїх працівників у місцеві органи влади саме від цієї партії. Сам себе пан Тернавський називає волонтером та патріотом (важливе уточнення: патріотом України, а не «ДНР»). Але члени його команди поки не навчилися так вправно лицемірити. Наприклад, фінансовий директор однієї з фірм Тернавського «Екоільїчпродукт» Євген Бодягін, який є кандидатом від БПП по 26-му округу, повідомляє зі своєї сторінки в соціальній мережі, що Петро Порошенко — палій та вбивця дітей Донбасу. Що, втім, не заважає Бодягіну йти на вибори саме від «порошенківської» партії.
Маріупольці впевнені, що волонтерством пан Тернавський займається не за свої гроші, а за гроші Рината Ахметова. А цей олігарх відомий звичкою вести свої справи за принципом: і вашим, і нашим. У «ДНРівському» Донецьку ахметівське маєтки в Ботанічному саду охороняють банди «Оплот» та «Схід», а в Маріуполі він (через посередників, звичайно) підтримує добровольчий батальйон «Азов».
Голова правління групи підприємств «Управління громадського харчування та торгівлі» та «Екоільїчпродукт» Юрій Тернавський мріє про мерство в Маріуполі не перший рік, але раніше йому не вдавалося успішно конкурувати з «вічним мером» Юрієм Хотлубеєм — відомим антимайданівцем та одним із загальноукраїнських засновників «Нашого краю». Злі язики впевнені, що процвітати за попереднього режиму Тернавському допомагав тісний зв'язок із кримінальниками Кузьменко та їхньою міліцейською «кришею» у вигляді маріупольського «обопівця» Михайла Узуна, який приходиться Юрію Івановичу кумом. Покровительство Тернавському надавала особисто теща старшого сина Януковича, до якої бігали всі місцеві «регіонали». На наступній архівній фотографії в червоних кружечках — «найчесніший» міліціонер Узун, бандит Кузьменко, Юрій Тернавський та другий брат Кузьменко — у компанії з єнакіївськими «регіоналами» (у центрі колишній мер Єнакієва).
Під час Майдану Тернавський, на відміну від свого давнього суперника Хотлубея, намагався не мелькати в новинах. А ось згадані злочинці Кузьменко — брати Денис та Дмитро — навесні 2014-го опинилися серед організаторів «російської весни» та по черзі ставали «народними мерами» Маріуполя.
Обох було арештовано, але потім… відпущено на волю. І тепер успішно займаються антиукраїнською діяльністю, проживаючи в окупованому Севастополі. Схоже, мистецтво домовленостей на цьому етапі історії досягло досконалості, оскільки цього разу колишній маріупольський голова Хотлубей вирішив поступитися дорогою Тернавському. Сам екс-мер на посаду міського голови не претендує, а в міськраду йде депутатом за списком «Нашого краю».
Крім Тернавського, міським головою Маріуполя бажає стати 21 кандидат. Серед них є друга за значимістю ахметівська креатура — директор комбінату імені Ілліча Вадим Бойченко. Вистачає в цьому ряду й інших антимайданівців (чого варто комуніст Дейнес, який виступав у лютому 2014-го під гаслами «назавжди з Росією» та «фашизм не пройде»). Але є й проукраїнські кандидати з цілком гарним рейтингом, які могли б побороти за перемогу. Якби не одне «але»…
Як заявив ще влітку керівник Маріупольської міської «Солідарності» Сергій Нестеров, сталася вульгарна угода між Тернавським та «дивергентом» по Донецькій області від Президента Порошенка — Артуром Герасимовим. Її результатом стала, так би мовити, купівля-продаж місцевої організації БПП за ціною 5 мільйонів доларів.
На доказ Нестеров надав кілька зроблених ним аудіозаписів розмов із помічниками Герасимова — Павлом Смоліковим та Євгеном Татарчуком. Останній відомий як приятель терориста Беса (Ігора Безлера). У 2012 році обидва — Безлер та Татарчук — працювали в штабі кандидата в народні депутати Артура Герасимова та разом ходили на розбірки з його конкурентами в місті Горлівка.
«Юрія Івановича (Тернавського — прим. авт.) треба нянчити, як я не знаю кого. З усіх його людей є 4, яких ви повинні закидати — цю четвірку беруть і окучують. Я їм озвучив бюджет — мільйон з кожного. За ці гроші вони мають благословення Артура Володимировича (Герасимова — прим. авт.). З цієї четвірки будуть вибрані двоє, які пійдуть до Верховної Ради. Ми підтримуємо цю людину, мером буде Тернавський. А Бойченко — у нього рейтинг нуль цілих… Може бути, піде з нами «Наш край», як дружня течія. І ще одна партія», — щиро розповідає на одній із цих записів (зроблених ще в липні та опублікованих на каналі YouTube) Євген Татарчук: https://www.youtube.com/watch?
Але, дізнавшись про те, що «регіонал» Тернавський уже створив у Маріуполі паралельний штаб, називає себе керівником місцевої «Солідарності» та на одному зі своїх підприємств «формує майбутню міськраду», образений Нестеров скликав брифінг, де оголосив, що це самозванець. За лічені хвилини після цього демаршу в партійний штаб на вулиці Нахімова 72 у Маріуполі примчали Татарчук та Смоліков, і за допомогою погроз та насильства вимагали передати контроль над місцевим відділенням партії Тернавському.
Бандитські манери «активістів» президентської команди, особливо наближених до члена Центральної ради БПП «Солідарність» Артура Герасимова — Татарчука та Смоліков — заслуговують окремої уваги. Обидва були кандидатами від блоку Порошенка на виборах до ВР, незважаючи на відсутність освіти та явно кримінальне минуле. Щодо Павла Смоліков, він любить залишатися в тіні. Але під час попередніх парламентських виборів на нього написав заяву заступник голови окружної виборчої комісії по округу 42 Сергій Дурицин.
Речення йде про крадіжку печаток двох комісій, зловживання службовим становищем, незаконне володіння зброєю, шахрайство та погрозу життю. Але — подивіться — на цій партійній фотографії Павло Смоліков поруч із Президентом (є на фото й ще одна кримінальна особа — «дивергент» по Луганщині Сергій Шахов — у клітчастому костюмі, крайній справа).
Наступний фрагмент заяви Дурицина виглядає настільки барвисто, що його варто процитувати: «Смоліков П.А. у жовтні місяці неодноразово їздив у м. Одесу. Так після чергової поїздки їм було привезено автоматичну зброю (автомат АК) та боєприпаси до неї, яке він мені демонстрував, нібито для нашої безпеки. Зберігалося воно у чохлі для зберігання тенісної ракетки у нього в номері. 29 жовтня 2014 року після мого повернення з відрядження з м. Дзержинськ Донецької обл. в обласному виборчому штабі Донецької області з виборів народних депутатів у мене відбувся з ним конфлікт на ґрунті його недбалого ставлення до організації роботи окружних штабів і шахрайства з грошовими коштами, які виділялися для їх роботи, де він на вигляд освічена людина почав поводити себе, як бандит. Публічно в присутності працівників штабу почав нецензурно мене «Відмінника освіти України» ображати, погрожувати мене застрелити та «нассати мені в рот». Тому у мене є всі підстави стверджувати, що загроза мого вбивства є реальною, як і наявність у нього автоматичної зброї та боєприпасів до неї, які не мають ніякої реєстрації».
Після цієї цитати не буде шоком аудіозапис, що підтверджує побиття Нестерова в надрах партійного офісу, яка також є на YouTube: https://www.youtube.com/watch?
Голос Татарчука на цій записі вимагає від Нестерова «скасувати прес-конференцію»: «Артур сидить на узгодженнях, а ви творите! Тернавський буде зараз узгоджений кандидат в АП, він буде! Рано чи пізно. І що ти потім будеш робити? Ти скажеш, що йдеш проти нього? Сірий, зупини, щоб це ніде не вилізло. Які тут були ці? (журналісти — прим. авт.)» Смоліков: «Слухай, ти мене знаєш?» Звук удару. «Ти мене знаєш?» Удар. «Ти мене знаєш?» Нестеров: «Ну?» Смоліков: «Знаєш? Знаєш мене?» Удар. Смоліков: «Тобі що, мало грошей?» Нестеров: «А у мене немає грошей». Смоліков: «Я тобі по-людськи говорив!» Звук удару.
Смоліков: «Я тобі говорив по-людськи? Будь людиною!» Татарчук: «Все, припиняй. Подивись, що ми з цим будемо робити. Як це викручувати». Смоліков: «Дам дельну пораду тобі, Сереж: бігти тобі нікуди. Слухай мене уважно. У «Новини Донбасу» ти розповідаєш, що відео в інтернеті це фотомонтаж. Мої виступи взяли за основу, і підклали… Сьогодні ми… Наші двері відкриті…» Голос Татарчука доповнює: «Демократичні сили об'єднуються в особі Юрія Івановича теж. Це теж демократична сила».
«Татарчук при мені дзвонив радникові з телерадіомовлення та людині з апарату Президента, який відповідає за ЗМІ. Вимагав заблокувати брифінг. Щоб ці події не потрапили в ЗМІ. Хотів, щоб я спростував будь-якими способами свої слова, щоб я сказав: «Я все переплутав, беру назад». А потім під'їхав Павло Смоліков з людьми бандитської зовнішності та почав мене бити. Бив обережно, щоб не стільки побити, скільки залякати. Потім погрози продовжилися. Мені передали від Смоліков, що на нас з моїм товаришем може напасти ДРГ (диверсійно-розвідувальна група — прим. авт.) та нас просто розстріляють. Щоб ми не вздумали доповісти керівництву партії та керівництву держави про ситуацію в Маріуполі», — згадує Нестеров.
Тим не менше, про те, що прозвучало на брифінгу, було зроблено кілька сюжетів у місцевих та загальноукраїнських ЗМІ, а Нестеров таки добрався до Києва. Результатом його звернення до голови партії Юрія Луценка з розповіддю про злочинні схеми Герасимова стала… заміна Нестерова на більш послушного керівника.
«Єдиним шансом виграти або хоча б гідно побороти в Маріуполі було об'єднатися всім демократичним силам із партією БПП та єдиним фронтом виступити. Це те, що я пропонував. Але Герасимов із Тернавським змогли все це зруйнувати. Коли на арені з'явилася така неоднозначна особа, як Тернавський, до мене почали приходити маріупольські патріоти та говорити: «Що ти робиш — ти продався?» І тому я був змушений виступити. Але нічого не вийшло, і тепер окремо всі слабкі та не небезпечні для «ригів», — говорить Нестеров.
Сьогодні реклама Тернавського в його аптеках використовує символіку БПП, хоча, здавалося б, від партії формально висунутий інший кандидат (яким замінили Нестерова). Євген Татарчук з'являється в товаристві Юрія Тернавського на різних публічних заходах. Так само, як «головний з виборів на Донбасі» Артур Герасимов буває в товаристві Юрія Хотлубея, домовленості з яким невідомі, однак, судячи з усього, теж присутні.
«Вирішали» з БПП та ПР дійшли висновку, що цього разу краще не ставити на занадто дискредитованого Хотлубея, але допомогти йому ввести в міськраду побільше своїх людей. Напрошується невтішний висновок про те, що в міськраді Маріуполя знову головуватимуть антиукраїнські сили. «Господар Донбасу» Ринат Ахметов ще раз розклав яйця в різні кошики, командирувавши до влади свого менеджера Бойченка та повністю керованого Юрія Тернавського, який у приватних розмовах називає його (Ахметова) своїм господарем. А надійною опорою Тернавському стануть представники «Нашого краю», який разом із БПП та «Опозиційним блоком» розраховує скласти в міськраді більшість.
У розпорядженні «ОРД» є ще одна аудіозапис, на якій присутні такі «чудові» визнання майбутнього мера Тернавського. «Менталітет у нас такий — ми люди східні, не європейські. Господар у нас один. Ребрендинг просто, маркетинговий прийом, щоб асортимент був різний», — мовою постачальника продуктів у заводські їдальні описує Юрій Тернавський те, як у барижників прийнято проводити вибори.
Однак усіх цих заходів «регіоналам» здається мало, і тому вони вдаються до старих, перевірених багато разів — готуються до фальсифікацій. Мабуть, для більшої впевненості всі будівлі, де розташовані маріупольські комісії, належать «Метінвесту», а членів міської ТВК нещодавно намагалися підкупити. Як заявив один із кандидатів, запропонували по 100 тисяч гривень за синхронне з ними голосування до та 100 тисяч після підрахунку. А коли члени комісії відмовилися брати гроші, всю ТВК Маріуполя розпустила ЦВК. Маріупольці-майданівці підозрюють, що старі «підрахувальники» в Києві за це рішення взяли багатомільйонну хабар.
Команда Порошенка співпрацює з Юрою Єнакіївським через його людей. Огляд ситуації по Донбасу в цілому говорить, що подібна картина присутня не лише в Маріуполі: асортимент партій та кандидатів ніби різний («Опозиційний блок», «Наш край», «БПП»), а суть — старо-«регіональна».
Не нові й методи. У Слов'янську секретаря міськради Олега Зонтова, який був одним із небагатьох в області проукраїнських керівників, що з'явилися після Майдану, зміщували з посади голови місцевої «Солідарності» в останній момент. Замість нього керувати міською організацією БПП «Солідарність» поставили людину, пов'язану з депутатом-«порошенківцем» Олегом Недавою. Цей нардеп був обраний по 53-му мажоритарному округу в місті Єнакієво. Як він обирався — тема окремої публікації. Ще гірше, що Недаву в Донецькій області вважають партнером зловісного авторитета Юрія Іванющенка (Юри Єнакіївського).
У дусі свого земляка Віктора Януковича, який колись за місяць до виборів представив як мера Єнакієва Валерія Олійника, Недава вже презентував слов'янцям «рига» Сергія Третьякова як схвалену зверху мера Слов'янська. Третьяков — чиновник Донецької облдержадміністрації часів Януковича, який тепер є місцевим лідером «Нашого краю». А Олега Зонтова просто повідомили, що він вільний, поставивши на його місце в керівництві міської «Солідарності» якогось Ігора Жирова — представника громадського союзу «Донбас», створеного разом Олегом Недавою та Артуром Герасимовим.
Яка ж спільна зацікавленість членів команди Порошенка та «регіональних» лідерів — таких, як «міцний господарник» Третьяков? Зацікавленість може полягати, наприклад, у розділі бюджетних грошей на відновлення Слов'янська. У Слов'янську розповідають, що всі лакомі тендери виграють фірми, пов'язані з Ігором Шаповаловим, який говорив патріотам «Путін вам ще покаже», а тепер працює заступником начальника обласного управління капітального будівництва. Беруть участь у розділі й начальник обласного УКС «ригів» Виноградов та слов'янський «укссовець» Віктор Вінниченко. Останнього слов'янці так само називають сепаратистом з великої літери — в інтернеті можна знайти відео, на якому він із терористом Пономарьовим («народним мером Слов'янська») мобілізує «козаків» в «ополчення».
Цікаво виглядає претензія Недави до одного з заступників Зонтова, якому якраз нещодавно невідомі спалили машину. Народний депутат від БПП Олег Недава з'явився на сесію до слов'янців та звинуватив цього члена команди Зонтова в тому, що той на проекти з відновлення Слов'янська закладив у документацію малу суму — всього лиш 1,5 млн грн замість п'яти… Мабуть, для того, щоб надалі «не помилятися» у фінансових питаннях, на перемогу Сергія Третьякова у Слов'янську сьогодні працює весь адмінресурс.
За «Наш край» агітують квартальні, друкована продукція цієї партії заздалегідь була розкидана по всіх селищних радах, слов'янських учителів та директорів шкіл закликають ставати «нашокраївцями» (як раніше гнали в ПР). До речі, не заважає БПП у Слов'янську боротися за електорат і своєму ніби супернику — «Опозиційному блоку». Принаймні, Наталі Королевській дозволено розповідати місцевим телеглядачам, що відновлення зруйнованих будинків — її заслуга, хоча гроші на це були виділені з державного бюджету.
Слов'янські майданівці образлені на Порошенка, як і маріупольці. Говорять про рейдерський захват «Солідарності», зливі патріотів та домовленості. Подібна історія й у Краматорську. У цьому місті здається вирішеним питання про призначення переможцем місцевих виборів нардепа від «Солідарності» Максима Єфімова. Цей депутат знаменитий близькістю до «регіоналів» Близнюків. А також тим, що має бізнес в окупованому Криму та в День Конституції роздавав місцевим жителям російські триколори. Крім того, Єфімов, як і Недава, незважаючи на свою належність до БПП, агітує не за блок Порошенка, а за «регіоналів» з «Нашого краю».
Але щоб зі старої влади стрибнути в нову, недостатньо просто поцілувати руку новому господарю та присягнути на вірність. Треба мати гроші. Представники ПР славні тим, що вміють поважати начальство та правильно ділитися. А що ще потрібно для вибудовування жорсткої вертикалі влади, в якій зацікавлений Президент? Програвші в одному з тендерів слов'янці говорять — у місцевому тендерному комітеті від них не стали приховувати: потрібен відкат. Обґрунтували так: «Треба господарям передати гроші на вибори». А на одній із аудіозаписів, які зробив опальний Сергій Нестеров, помічники Герасимова обговорюють завдання поповнити партійну касу БПП, яка оскуділа після проштовхування в нардепи Сергія Березенка на виборах у Чернігові.
«Торгують усім — місцями в партійних списках, місцями керівників штабів та працівників штабів, місцями членів ТВК та ОВК, — описує ситуацію в прифронтовому Артемівську місцевий активіст Денис Гетьман. — Артурчиком (Герасимовим) все продано оптом вічному міському голові Реве, який йде з «Нашим краєм». За даними Нестерова, дует Татарчук-Смоліков об'їхав всю Донецьку область, «обілічуючи» потенційних кандидатів у мери та депутати на різні грошові суми.
У перекладі на зрозумілу мову з жаргону — бажаючим взяти участь у виборах товстосумам пропонується «купити квиток» — внести певну суму за лояльність «кришу» у вигляді БПП. Якість кандидатів підказує, що принцип «обілічування» працює не лише в Донецькій області. І можуть відродитися грошові мішки не лише за списками БПП та «Нашого краю». А в партії «Відродження» — наприклад. Цей проект, створений макіївським мафіозі Віталієм Хомутинником, пропонує Харкову залишити мером Геннадія Кернеса, а в Одесі просуває «регіоналку» Світлану Фабрикант. Однак близькість «Відродження» до Адміністрації Президента сумнівна. Зате «Народний контроль» херсонські майданівці вважають ще одним політичним проектом Банкової. У цій новій партії знаходять себе херсонські корупціонери та «міцні господарники», яких з різних причин не взяли в «Наш край». Патріоти обурені тим, як відверто Київ просуває на посаду мера відомого «рига» Володимира Сальдо, а всі партії, які можуть скласти конкуренцію «Нашому краю» та «Народному контролю», за допомогою ЦВК знімаються з виборів.
Куратором «Народного контролю», як і «Нашого краю», вважають одного й того самого представника Банкової — Віталія Кольчука, першого заступника Голови Адміністрації Президента Порошенка. Згаданий Кольчук і на «плівках Нестерова» — як особа, від якої залежить остаточне затвердження мером Маріуполя Юрія Тернавського.
Крім продажу місць та відмивання репутації «регіоналів», є підстави підозрювати партію влади у використанні інших нечесних прийомів, впроваджених попередниками. Принаймні, представники опозиційних до влади сил (не плутати з «Опозиційним блоком», який у парламенті під час ключових голосувань є надійним партнером БПП) заявляють про виборчий план, спущений з Банкової. Нібито облдержадміністраціям на сході України поставлено завдання лобіювати результати «Солідарності» та «Нашого краю» так, щоб у сукупності вони дали 55% у кожній раді.
«Примирення» в розпалі. Готуйтеся до повернення Саші Клименка та Саші Януковича. Недоброжелателі говорять, що Петро Олексійович скупий та заради фінансування своїх політичних проектів готовий вступати в союзи чи не з чортом лисим. На Донбасі допомагають шукати такі варіанти спонсорської допомоги двоє приятелів: Артур Герасимов та Сергій Шахов. Ці двоє з ларця — ніби мостики — між діючою владою та командою Януковича-Ахметова-Іванющенка.
У 2012-му році пан Шахов, якого в Луганській області називають «відмивачем» грошових коштів Сім'ї та кумом одного з синів Януковича, намагаючись стати народним депутатом, використовував у підкупі виборців принцип фінансової піраміди. Тоді ж членом «команди Шахова» у Горлівці був Артур Герасимов, якому на виборах допомагав громадянин РФ Ігор Безлер. А в 2014-му Герасимов та Шахов якимось чудом стали представниками Петра Порошенка на Донбасі…
Сергій Шахов керував виборчою кампанією Порошенка в Луганській області навесні 2014-го, потім роздавав округи на парламентських виборах, і як говорять луганці, використовував в інтересах БПП «карусель». Напередодні призначення волонтера Георгія Туки головою Луганщини пішла чутка, що Шахов є ймовірним кандидатом на цю посаду. У цей час Сергій Шахов почав широко рекламувати себе в ЗМІ як волонтер, громадський активіст та патріот України, який допомагає грошима Національній гвардії.
Але зробити настільки близьку до «злочинної влади» персону своїм офіційним представником Порошенко, як видно, не ризикнув. А в вересні у Шахова сталася неприємність — прокуратура Донецької області розкрила великий конвертаційний центр, який спонсорував терористів «ЛНР» та «ДНР» прямо зі столиці України. Повідомлялося, що під час обшуку вилучено мільйони гривень, сотні тисяч доларів та документи, що підтверджують незаконну фінансово-господарську діяльність. Тільки не називалася прізвище творця терористичного «конверта». За даними журналіста Дениса Бігуса, йшлося про обшук у будівлі Артема Пшонки на вул. Гончара в Києві, де базується офіс пана Шахова. Враховуючи, що цей друг Сім'ї та фінансист «Л-ДНР» контролює хід виборчого процесу на Луганщині, можна не сумніватися, що в найближчий час тут переможуть не лише «регіонали», але й друзі країни агресора. Такі, як той, хто очолив список партії Президента в Старобільський районну раду Анатолій Гаркавий — чиновник, якого проукраїнська громадськість називає організатором сепаратистського референдуму та творцем місцевого «ополчення».
Є інформація про те, що до фінансування президентського «Нашого краю» має прямий стосунок Юрій Іванющенко. Принаймні, в Одеській області цей проект опікує його партнер Іван Аврамов. Втім, може фінансувати цю партію не лише Іванющенко з Аврамовим, але й Олександр Клименко. «Звичайно, повернусь. Хто, якщо не ми?» — весело погрожує Саня Клименко в рекламі в розрахунку на зовсім уже безнадійну простоту українських громадян. Інтригою залишається — у содружності з яким політичним брендом планує повернутися у велику політику України ця державна злочинець, але очевидно, що вже запущена якась стратегія. Можливо навіть, що щодо повернення Сані Клименка «порішали» на найвищому рівні, а тепер готують ґрунт у громадській думці. В надії, що народ проковтне друге пришестя вбивць найкращих синів України під соусом «поганого миру».
Є думка, що воскресіння в політиці найбільш одіозних почнеться з окупованих територій з прицілом їх подальшого втискування в Україну. «У «ДНРівській» частині Донецької області вже працює адмінресурс Олександра Януковича та Олександра Клименка. Як мінімум, владу в межах Донбасу вони отримають», — вважає Микола Якубович, екс-радник секретаря РНБО та донецький майданівець.
Однак для Порошенка це заигрування з монстрами може закінчитися дуже сумно. Втім, як і для країни. Ті, хто внушив Клименку надію на краще, забувають, що жадність погубила не одного простака. А такі спонсори, як Іванющенко — не дурні робити вкладення в збиткову справу. Сьогодні «Солідарність» плеткою гонить у стійло «старих донецьких» — всіх, хто вважав себе частиною «переможного Майдану» (благо, є «дивергенти» — допомагають розібратися в попутниках). А після виборів можемо прокинутися в повністю «регіональній» Україні. І так і будемо ходити по колу, розбиваючи лоб об одні й ті самі граблі.