Для результативної роботи у міністерстві кожному високопосадовцю необхідне оточення радників – фахівців, які компетентно порадять, як те чи інше рішення позначиться на розвитку всієї галузі. До їхньої думки прислухаються і часто нею керуються. Якщо українці знають міністрів хоча б у обличчя, то про радників навіть не замислюються. Тож хто такі радники: професійні консультанти чи впливові закулісні діячі? «Депутатський контроль» вирішив це з'ясувати і надіслав до міністерств запити з проханням надати інформацію про тих, хто консультує їхніх керівників. Загалом близько 220 радників працюють при 14 міністрах. Найбільше позаштатних радників потребує Міністерство інфраструктури – 50 осіб, та Міністерство енергетики й вугільної промисловості – 38. Найскромніше у своїх потребах виявилося Міністерство культури – всього один радник, причому у штаті. Виявилося, що серед цієї величезної групи консультантів, окрім справді впливових і компетентних спеціалістів, можна знайти багато цікавих персоналій. Одні активно просувають власні бізнес-інтереси, інші приховують свої доходи, а треті – недекларовані чиновники часів Януковича.
З'ясовано, що у деяких міністерствах функціонує не зовсім законна система додаткового матеріального заохочення керівництва та провідних аналітиків. Серед одержувачів такого заохочення – радники, які працюють на громадських засадах. Така ситуація спостерігається в Міністерстві інфраструктури та Міністерстві аграрної політики. Зокрема, ЗМІ повідомляють, що А. Мотиловець, О. Мягкий, О. Лієв отримують додатково конкретні суми – від 3 до 5 тисяч доларів США щомісячно. Проте ці факти ще мають перевірити правоохоронні органи.
Поза матеріальним стимулюванням, міністерства можуть похвалитися й іншими кадрами. Серед радників міністра інфраструктури значиться Геннадій Фукс – колишній депутат Запорізької обласної ради від Партії регіонів, у 2006–2010 роках – перший заступник голови обласної адміністрації. Місцеві видання стверджують, що власник групи компаній «Віннер Форд Запоріжжя – Інтрейд-Груп» активно оперував значними бюджетними коштами для підтримки своїх бізнес-структур. Наприклад, у 2009 році, як зазначає одне з запорізьких видань, витратив на це 6 млн гривень. Як наголошував сам пан Фукс, метою його діяльності як позаштатного радника є «перезавантаження системи співпраці влади і бізнесу».
Інфраструктура – це також сфера компетенції Андрія Мухатаєва, колишнього керівника управління СБУ в Харківській області, який у 2006–2008 роках потрапив у низку корупційних скандалів і був звільнений з посади під тиском громадськості. З Андрієм Пивоварським співпрацює й росіянин Євген Ромащин, який донедавна керував компанією «Corum Group». Залишивши свою посаду, пан Ромащин вважає пріоритетними для себе державну службу (прагнув очолити «Укрзалізницю») чи виробництво харчових продуктів. Досвід буває різноманітним.
На відміну від цього, міністр юстиції обрав іншу стратегію. Серед його радників – не бізнесмени, які лобіюють власні інтереси, а переважно чинні народні депутати, люди з досвідом законотворчої діяльності. Зокрема це Георгій Логвинський, Ігор Алексеєв, Андрій Помазанов, Сергій Драюк та інші. Усі вони працюють на громадських засадах. Міністерство оборони також користується послугами радників. Один із них – Юрій Бірюков – до призначення займався волонтерством, очолював одну з найбільших волонтерських організацій «Крила Фенікса». На посаді радника він працює над реформою системи матеріально-технічного забезпечення армії.
Бірюкова призначив попередній міністр оборони, однак і С. Полторак залишив його повноваження без змін. Українські дипломати хочуть скористатися досвідом колишнього чиновника часів Януковича та не лише. Йдеться про позаштатного радника голови МЗВ Віктора Башинського, який раніше був першим заступником голови Державної ветеринарної служби. Його колегою є Ірина Фріз – керівник інформаційного управління Адміністрації Президента, у якої чомусь відсутня декларація про доходи. Проте серед радників є й справді патріотично налаштовані народні герої, яких знає вся країна. Серед них – колишня співачка та активна учасниця Майдану Руслана Лижичко.
Так хто й що радить українським міністрам? «Депутатський контроль» звертає увагу профільних органів на те, що поки суспільство уважно спостерігає за міністрами як державними публічними особами, варто переконатися й у «чистоті» їхнього, по суті, близького оточення, адже некомпетентні чи корумповані радники не можуть діяти в інтересах країни та розвивати життєво важливі для українців сфери.