Поки Україна веде надзвичайно складну війну на сході, за яку українці платять не лише своїми життями та здоров'ям, але й суттєвим скороченням власних матеріальних благ, саму Україну та кожного громадянина в цей час обкрадають у тилу. Причому обкрадають не просто так, а одночасно знищують чи не останню галузь економіки країни, яка здатна давати на зовнішніх ринках стабільні валютні доходи — сільське господарство. З початком бойових дій у Донбасі Україна суттєво втратила свої позиції на міжнародних металургійному та хімічному ринках. Враховуючи динаміку розвитку відносин з Російською Федерацією, під сумнів ставляться перспективи України як великої транзитної країни. По суті, єдиним стабільним джерелом валютних надходжень до бюджету залишається АПК, зокрема виробництво та реалізація зернових на зовнішніх ринках. Однак ситуація в АПК нині така, що можна провести пряму аналогію з подіями в Донбасі — розруха, корупція та маса тіньових схем, які якраз до весняної посівної повністю знищать галузь.
Одною з провідних структур на ринку зернових є Державна продовольчо-зернова корпорація України (ГПЗКУ), через яку країна закупляє на внутрішньому ринку зернові продукти, а потім їх реалізує на зовнішніх ринках. За часів екс-міністра АПК Януковича Миколи Присяжнюка через ГПЗКУ намагалися налагодити схеми з виведення гігантських сум на офшорні рахунки Сім'ї. Тоді це не вийшло. «Команда Присяжнюка» працювала по-різному, але кожного разу це приносило величезні доходи. Наприклад, за документами згнилий зерно 3 класу, що зберігалося на складах Госрезерву, переписували на зерно 1 класу, а вже продукцію 1 класу як неіснуючу (вона ж згнила) реалізовували на зовнішніх ринках. Ще одна класична схема — закупівля у приватника пшениці за низькою ціною та, навпаки, купівля за завищеною ціною зернових у афільованих з командою Присяжнюка сільськогосподарських виробників. І, до речі, про команду екс-міністра Присяжнюка. Починаючи з 2009 року й до втечі Присяжнюка за кордон, постійним радником та довіреною особою міністра був діючий народний депутат Іван Мирошниченко.
Нинішній фаворит Кабміну в аграрному секторі. «Дивно! Немислимо! — скажете ви. І помилятиметесь. Присяжнюк дійсно бігає, скажімо так, по Болгарії та Росії, але його головний криміналістичний схемотехнік швидко мімікрував, перефарбувався, зайшов під новою вивіскою в оновлений парламент, став представником нової влади й… одразу ж реанімував старі добрі крадіївські схеми. І справді правильно, негідник, робить — хто ж у здоровому розумі буде скрупульозно стежити за крадіжками в якомусь АПК, поки новинні стрічки країни забиті страшними військовими зведеннями? Так чи інакше, Мирошниченко — персонаж дуже скритний і водночас надзвичайно цікавий. Якщо коротко подивитися на біографію Мирошниченка, то ми побачимо професійного зернового трейдера, який мав великий досвід у купівлі дешевого зерна, кукурудзи, ячменю та подальшій його спекулятивній перепродажу з особливо цинічним прибутком. Грубо кажучи, це й є найкращий майстер країни у нахабному «роздяганні» вітчизняного виробника. Власне, Мирошниченко, працюючи в парі з Присяжнюком, цілком успішно реалізовував схеми як з відмивання державних грошей, так і з проштовхування на ринок «правильних» виробників («Агротрейд», «Нібулон» тощо).
Правда, варто віддати належне Мирошниченку, він тонший гравець, ніж той же Присяжнюк. По-перше, Мирошниченко завжди діє за схемою «темного кардинала» й ніколи не страждав публічним марнославством. Будучи правою рукою Присяжнюка, після революції він красиво зумів дистанціюватися від свого шефа, уникнувши навіть видимості люстрації. Формально Мирошниченко, маючи міцні лобіївські позиції в АПК, не був проти призначення на крісло профільного міністра очевидного тимчасовика від «Свободи» Ігора Швайки. Він не сумнівався, що зможе його легко обдурити, обвести навколо пальця й ще й брудом облити за потреби. Нарешті, після парламентських виборів, коли увага всієї громадськості була зосереджена на питаннях — хто стане прем'єр-міністром і главою МВС — Мирошниченко тихо протиснув на ключову для країни посаду МінАПК нікому невідомого 37-річного хлопця Олексія Павленка. Знову ж таки, на тлі резонансного грузино-литовського десанту в уряд України, персона Павленка виявилася практично нецікавою для вітчизняних ЗМІ. І, до речі, дуже даремно.
Тому що невідомий Павленко, який про сільське господарство має уявлення лише з теоретичного курсу програми МВІ, поставлений Мирошниченком на найвідповідальнішу в країні посаду виключно як «весільний генерал». І подальші дії МінАПК про це яскраво свідчать. Зокрема, виконуючим обов'язки директора ГПЗКУ стає ще одна креатура Мирошниченка — Валерій Томиленко. А це вже надзвичайно важливе для «смотрящого» призначення. Адже поки тут хтось воює, через ГПЗКУ можна витягувати просто нереальні гроші. Витягувати й брати собі. Ось чому на це місце Мирошниченко, який, повторимо, дуже любить ховатися в махровій тіні, щоб його не дай боже не засвітили якимось криміналістичним переслідуванням, потрібна була хитра людинка. І якщо про Павленка формально можна говорити, що він «зелений» і неопитний, то біографія професійного трейдера Томиленка куди яскравіша. Зокрема, на нинішнього виконуючого обов'язки керівника ГПЗКУ в різні часи було заведено… три кримінальні справи, коли останній очолював «Вілтамор-агро».
Кримінальні справи відповідного характеру: шахрайство з ПДВ та ухилення від сплати податків (державі, на думку прокуратури, було завдано збитків у розмірі 8 млн грн.). Тепер цей чоловік очолює ГПЗКУ, внаслідок чого на ринку зернових відбуваються цікаві речі. І справді. Країна оновилася й тепер ключові розпорядчі посади можна без конкурсу віддавати в утримання найчорнішим представникам навколокриміналістичного світу. Хіба біографія Томиленка — тричі шахрая в попередньому (дореволюційному) житті — не є свідченням того, що це «чесна й святенна» людинка, яка жодної гривні держбюджету не покладе в свою величезну кишеню? І не треба ніяких претензій — країна ж оновлюється й позбавляється від корупції, а тому перековка шахраїв може відбуватися лише в місцях, де є великий спокус украсти. Інакше вони ж не виправляться. Тим більше що нам дуже подобається жити в корупційному світі — не нудно й завжди є герої, про яких можна писати й читати. Їх викриваєш, а вони якусь кількість вкрадених кілограмів золота в домашній сейф закинули, пересиділи смуту десь у Ніцці, а потім через якогось чергового Мирошниченка знову повернулися в тему.
Головна загроза, яку несе хитра парочка Мирошниченко/Томиленко, полягає навіть не в тому, що вони агресивно реанімували й замкнули на себе всі схеми втікача Присяжнюка. Принаймні у попередньої влади було достатньо розуму не все грабувати від обороту сільськогосподарських виробників. Це, звичайно, не підвищувало ефективність сільського господарства часів уряду Азарова, але, принаймні, галузь якось трималася на плаву за рахунок ініціативи приватного виробника. Присяжнюк, безумовно, крав із бюджету й «відрізав» якусь частину від доходів приватників. Але щось залишав на розвиток, на посівну, на закупівлю мінеральних добрив. А ось парочка Мирошниченко/Томиленко — це професійні трейдери. Їхнє благополуччя залежить від того, наскільки дешево вони зможуть перекупити у сільськогосподарського виробника продукцію й наскільки дорожче зможуть її реалізувати за кордоном. Відповідно цією парочкою й працюється на українському ринку. Більше того, ця связка нині працює на «короткі гроші», про що свідчить рішення МінАПК про скасування компенсації 20% ПДВ для сільськогосподарських виробників.
Це означає, що з початком весняної посівної фермери збільшать фінансове навантаження на свої й без того скудні кошти. У цей же час прийнято постанову про збільшення вартості оренди землі сільськогосподарського призначення в 16 разів. З цих рішень уже очевидно, що весняні сільськогосподарські роботи будуть провалені, а фермери почнуть навесні штурмувати МінАПК. Тому для компанії Мирошниченка важливо «зробити касу» до перших серйозних бунтів. Про те, що з держбюджету планується вимити величезну суму грошей, опосередковано свідчить і недавня заява Томиленка про те, що ГПЗКУ не вистачає близько 2 млрд грн. після діяльності попереднього керівництва. При цьому розумник забув згадати маленький (але дуже важливий) деталь: йдеться про операційну, а не про фактичну недоїмку, яка утворилася, зокрема, й на стрибку курсу долара. Однак настрій у парі Мирошниченко-Томиленко свідчить про те, що через списання фіктивних крадіжок на «попередників» нове керівництво ГПЗКУ планує вимити з держбюджету кілька сотень мільйонів доларів.