Ще трохи про Вячеслава Соболева, якого вчора так палко захищав на прес-конференції Ігор Кононенко. Щоб поставити крапку в цьому питанні. Мені все ж таки вдалося знайти докази того, що Соболев був пов'язаний з донецьким криміналом. Співзасновником щонайменше у двох його компаніях ТОВ «Олві» та ТОВ «Фірма Аграр» раніше була Умат Алілова. Це дружина того самого Нурулісламу Аркаллаєва, якого в Донецьку знають як кримінального авторитета «Нурика». Про нього багато інформації в мережі, прочитайте. Аркаллаєв у середині 2000-х вважався одним із найбагатших людей у Донецьку та був народним депутатом від Партії регіонів. Найімовірніше, саме за його квотою Соболева у 2005 році призначили заступником мера Донецька. Як я вже писав, на цю посаду не могли взяти випадкову людину. У розслідуванні Тетяни Чорновол, яке вона опублікувала у 2012 році, згадується, що саме «Нурик» контролював «Обжори». Враховуючи, що дружина Аркаллаєва мала спільний бізнес з Вячеславом Соболевим, це схоже на правду.
Ось такого чудесного чоловіка веде на вибори «Солідарність» у Київську обласну раду. http://argumentua.com/…/donetskaya-vendetta-foto-i-dokumenty Комусь може здатися, що я виконую політичний замовлення і спеціально «мочу» «Солідарність». Це не так. Я поясню свої мотиви. Уродів, які перетворили моє рідне місто на криміналізовану клоаку, непридатну для життя, я презираю абсолютно щиро і безкоштовно. Для мене це питання принципу — скрізь і завжди говорити прямо про те, хто вони такі, і я буду це робити, незважаючи на партійні кольори. Якщо якийсь донецький нурик піде на вибори від «Укропа» чи «Самопомочі», я буду про це писати точно так само. Це якась чума. Ці люди, як сарана. Знищили одне місто — перебралися в інше. Вони не залишилися жити в Донецьку та Луганську. Все розорили, розграбували й далі йдуть лавиною. Тисячі людей виїхали з Донецька, щоб більше ніколи не чути по телевізору Лену Бондаренко, не ходити в магазин Нурика чи Миші Косого, не бачити їхніх братків-ополченців. А вся ця свора прет услід за ними, в телевізор, у владу, і ніхто не може це зупинити.
Денис Казанський у тему: Донецька вендетта. Фото та документи. Хто та за що вбивав у Донецьку в 90-х — по прізвищах. «Об'єктивки» органів на вбивць та членів ОПГ. Фотографії — впізнай у бандитах «свого» депутата. І скажи «спасибі» продажним ментам, прокурорам та «чекістам», які кормилися з бандитських рук.
Автор Тетяна Чорновол. Вендетта. Частина I. Коли я готувала текст на тему «звинувачення Тимошенко у вбивстві Щербаня» для «ЛБ», у процесі доопрацювання замінила прізвища головних «героїв» їхніми кличками.
Почему? Тому, що вже маю досвід судових процесів з Рінатом Ахметовим і не хотілося підставляти видання. Хоча особисто я проти того, щоб пом'якшувати тони — речі та людей треба називати своїми іменами. Тому вирішила виложити повний варіант на своїй особистій сторінці. Як відомо, генпрокуратура звинувачує Юлію Тимошенко у вбивствах понад десятирічної давності — Щербаня, Момота та Шведченка. Замовник цих вбивств у свій час не був встановлений. Тому рвення слідства можна було б привітати, якби не одне «але». А саме: не можна розраховувати на об'єктивне розслідування. Справа в тому, що ці вбивства неможливо розслідувати відокремлено від інших гучних вбивств, які сколихували Донбас у бурхливі 90-ті. Але генпрокуратура у всьому, що не стосується Тимошенко, сліпа, глуха та німа. Що, загалом, не дивує, тому що майже десяток осіб, так чи інакше причетних до тих «мокрих справ», нині є депутатами Верховної Ради, зовсім не від БЮТ. Вбивство Євгенія Щербаня перетворюють у фарс. Шкода, хороший був чоловік. Якщо генпрокуратура не може собі дозволити згадати вбивства, що передували Щербаню, та «героїв» тих років, то в автора таких обов'язків перед ким не має.
Отже, почнемо… Папочка з МВС. Але спочатку маленький відступ. У свій час, коли автор працювала над темою «Ху іс містер Юрій Іванющенко», від однієї особи, яка мала стосунок до МВС, авторці вдалося отримати деяку товсту папочку. У ній була підбірка доносів з оперативних джерел МВС, результати оперативних розробок МВС, об'єднані однією темою — донецького криміналу лихих 90-х. У папці, скажу відразу, немає нічого сенсаційного, майже всі кілери та їхні жертви давно відомі інтернету. Але в папці все виглядає достовірніше, вражає обилля дрібних деталей, які з пальця не висосеш, конкретних імен підозрюваних у виконанні, а також у організації вбивств. Хоча тут треба попередити читачів, на цих паперах немає ні печаток, ні підписів, нічого такого, що б гарантувало, що це не підробка. Тому авторський текст, у якому журналіст використовує матеріали папки, варто сприймати скоріше як версію. До речі, можливо, раніше автор би й задумалася, чи варто писати версії, називаючи при цьому імена впливових людей.
Але якщо генпрокуратурі можна звинувачувати у вбивствах Тимошенко, спираючись лише на особливе трактування одного свідчення, то автор тим більше має право надати читачам свій аналіз. Тим більше, що автор гарантує — всі перелічені вбивства насправді мали місце, і ніхто за них не відповів. Як Кушнір міг стати Ахметовим, а став серійним вбивцею. Витоки вбивства Щербаня варто шукати ще у далекому 1992 році. Коли був убитий «зірка» донецького підприємництва тих часів — Янош Кранц, і його багатому офісі в орендному підприємстві «Люкс» на базі готелю в ботанічному саду розмістився його опонент за життя — Ахат Брагін. Кранц мав тісні контакти з відомими людьми в кримінальному світі (без цього тоді було ніяк), ворами в законі та також «підприємцями» Фроловим та Брагінським, і що для нас особливо цікаво, також його компаньйонами були деякі Кушнір та Рябін. Після вбивства старшого партнера їхній особистий бізнес занепав, і панове повністю присвятили себе вендетті та супутнім комерційним «мокрим справам».
Через кілька років слідство вирішить, що вбивство Ахата Брагіна, Олександра Момота та Євгенія Щербаня організували «недобиті» екс-партнери Кранца — кримінальне угруповання Кушніра-Рябініна. Але до цього поки далеко, спочатку треба звернути особливу увагу на те, що саме вбивство Кранца відкрило кривавий рахунок у вендетті, у яку були втягнені найбільші кримінальні угруповання Донбасу. Так сталося, тому що кримінальні партнери Кранца зробили для себе висновки, що виконавці вбивства були близькі до Брагіна (Аліка Грека). А ось правоохоронці, схоже, розробляли версію причетності правої руки Брагіна — Ахметова. Наприклад, з «міліцейської папки» авторці стало відомо, що «УКП спільно з ОБОП УВД м. Донецька проводили негласні заходи за Ахметовим Р.Л., підозрюваним у вбивстві Кранца», у 1992-му та 1993-му році. Також під час вбивства Кранца Алік Грек перебував під негласним спостереженням ОБОПА. Джерело з МВС дало можливість авторці познайомитися з копією одного документа з цієї розробки — а саме переміщення Аліка Грека в той місяць, на який припав і вбивство Кранца.
Географія цього документа дає яскраве уявлення про становлення бізнесу Донецького клану. Алік Грек неодноразово відвідував не лише різні на той момент «хлібні» місця Донецька, наприклад склад шахти «Жовтнева», приймальню «Облпотребспілки», склад «Укроптхозторга», допоміжні приміщення універмагу «Україна», комбінат панельного будівництва, але й похорони, у тому числі й Кранца. Але що нам особливо цікаво, незадовго перед смертю Кранца Грек був помічений у кафе Кранца «Червоний кут», де «підприємець» зазвичай приймав відвідувачів. До речі, слідство потім опрацьовувало версію, що Кранц загинув, тому що йому зробили пропозицію, від якої зазвичай не відмовляються, але підприємець виявився смертельно впертим. Але що ще цікавіше, перед візитом у «Червоний кут» Алік Грек відвідав офіс корпорації «АТОН» у Будинку культури ім. Франка.
З ким Алік Грек міг спілкуватися в «АТОНі»? Там був лише один чоловік його рівня, власник «АТОНа», його партнер та приятель — Євгеній Щербань. Про що вони говорили? Можливо, про те, що цікавого є на складі шахти «Жовтнева»? А може обговорювали долю Кранца? (До речі, після розстрілу Щербаня в донецькому аеропорту корпорація «АТОН» перейшла в спадщину двом його синам. Хоча фактично Щербаням-молодшим дісталася лише фантик від цукерки. Тому що після смерті Щербаня його бізнес-імперія, прибутки якої формувалися завдяки адмінресурсу, занепала, і окремі її активи перейшли старшим товаришам донецького клану). У справі про вбивство Кранца правоохоронці зібрали багато томів важливих деталей. З «міліцейської папочки» автор дізналася, що був навіть головний підозрюваний — деякий Олег Морозов. Хто це був за людину, нескладно здогадатися з іншого опердонесення з папки, де йдеться про те, що Олег Морозов деякий час проживав у квартирі деякого Сергія Кія, людини дуже схожої на нинішнього народного депутата, який потрапив у список Партії регіонів за квотою Рината Ахметова.
Також у МВС вважали, що можливу участь у вбивстві Кранца, а потім і Фролова, брав деякий Чирін Ігор, людина «особисто відана Брагіну, сміла та дерзка». Також Слюсар Анатолій, «особистий охоронець Брагіна, служив у спецназі», який за оперативними даними сидів за кермом автомобіля, на якому скрилися нападавці, та інше. Загалом, залишається лише здогадуватися, чому цій справі не був дан хід. На вбивстві Кранца автор особливо загострила увагу, тому що ця «ліквідація» викликала ускладнення у відносинах між групою Брагіна та такими лідерами кримінального світу, як Фролов та Брагінський, які раніше працювали з Кранцем. Як стало відомо авторці від джерела в МВС, розкол поглибився в кінці 1993 року, коли в Дебальцево (недалеко від Єнакієва) в офісі МЧП «Прометей», що належав братам Доліджі (авторитети, які контролювали північ донецької області), «пройшла сходка лідерів кримінальних груп Фролова, Брагінського, Іванющенка, Узбека, Бімбата.
Обговорювали деяку фінансово-економічну програму, розроблену Фроловим та Юрушевим (до речі, деякий пан з созвучною прізвищем нині є власником улюбленої готелю Віктора Федоровича в Києві — «Інтерконтиненталь»). На сходці вирішили взяти під контроль валютний ринок донецького регіону, у тому числі пункти обміну валют. Фролов запропонував через свою людину в Києві — Авдишева задіяти для реалізації планів київський «Даміан-банк», а також донецький банк «Інко». «Узбек» запропонував узгодити програму з Ахатом Брагіним, однак Фролов та Доліджі відхилили участь Брагіна у своїх справах, про що останньому відразу стало відомо», — цитата з папочки МВС. Тому, коли у лютому 94 року був убитий близький до Фролова авторитет кримінального світу Джамалов «Бек», учасники дебальцевської сходки подумали на «образленого» Аліка Грека. «Північняни» почали готувати вендетту. Голуби війни. У березні 94 невідомі особи здійснили замах на Аліка Грека в поселку Піски, де у «підприємця» знаходилася улюблена голубівня.
Хоча Алік Грек починав свою кар'єру з м'ясника, це не заважало йому слити за любителя тварин, особливо коней та голубів. Біля улюблених пернатих звірят Брагіна та підкараулили вбивці. Чудом він залишився живий, кинувся в голубівню, де відсидівся серед переляканих птахів, поки вся його охорона впала під вогнем автоматів. Правоохоронці розробляли причетність до замаху деякого Парахіна та Череватенка, близьких до вора в законі Брагінського. Алік Грек теж підозрював Брагінського, але, не будучи впевненим, вирішив, що всі, хто не з ним, проти нього. У той же день під підозру потрапив Акопян А.О. (Мінас) з вірменської групування. Але «підозрюваним» йому довго не довелося бути, так сталося, що до кінця дня він був убитий. А в квітні сталася ще більш гучна для ворівської среди «ліквідація». Був убитий авторитет Фролов, партнер покійного Кранца, один з найбільш запеклих опонентів Аліка Грека. Хто замовник та виконавець вбивства, міліція так і не з'ясувала, насамперед завдяки допомозі прокуратури. Справа в тому, що неподалік від місця злочину, якраз за кілька хвилин до того, як пролунали постріли, наряд міліції випадково затримав деякого Рухманова, людину з близького оточення Аліка Грека.
Пізніше оперативники вирішили, що Рухманов прикривав відхід бойовиків. Але справі не був дан хід, та й Рухманов у той же день був звільнений з-під арешту постановою прокуратури. Хоча це рішення виглядало як мінімум дивним, якщо врахувати, що Рухманов був затриманий з автоматом у спортивній сумці. Але його можна й зрозуміти, якщо врахувати, що тоді обласним прокурором працював Геннадій Васильєв, нинішній народний депутат від ПР. Єдине, що могла собі дозволити міліція, це стежити за Рухмановим після його звільнення.
І що ж?! Відразу після виходу з казематів Рухманов направився в готель «Люкс» — резиденцію Ахата Брагіна. У травні 1994 був убитий Глєбов С.М. Джерело з МВС вказує, що він нібито контролював донецьке відділення банку «Інко», який за проханням Фролова оплатив замах на Аліка Грека. У липні 1994 в Маріуполі був убитий Бімбат, який хвалився, що збирається помститися Брагіну за смерть друга Фролова. Можливу участь у вбивстві брав Микола Васильєв, якого джерело з МВС назвало охоронцем фірми «Люкс» та Брагіна. Але офіційно Ахат Брагін залишався чистий перед законом як перший сніг. Тільки це все одно не переконало братів Доліджі, які відкрито оголосили Алікові Греку вендетту. Вони почали підготовку бойовиків та доставку зброї. Але тут сталася «заминочка» — на ґрунті «греконенависті» у них стався розкол з багаторічним партнером, тоді відомим як «Юрець»-«Малий», нині як Юра Єнакіївський, який раптом перейшов на сторону Аліка Грека.
Де плівка Салаватова? Амбіційним планам братів Доліджі також завадила міліція, несподівано вона нагрянула з обшуком в офіс фірми братів «Прометей». Братів, очевидно, здав хтось зі своїх, тому що силовики знали куди йти, відправившись на операцію на БТРі. Кажуть, брати подумували дати бій, але через пару хвилин протверезівши — здалися. Улов «силовиків» вражав — було затримано 37 бойовиків, вилучено купу різної зброї, у тому числі 6 бойових автоматів. Доліджі розрахували все правильно, задіявши свої зв'язки, вони скоро звільнилися з ув'язнення. Але будучи обескровленими, вони були змушені відбути за межі області, де продовжили ліліяти плани, якщо не вбити, то як мінімум ускладнити життя Алікові Греку. Наприклад, як стало відомо від джерела в МВС, братами Доліджі тоді був викрадений деякий Салаватов. Його замкнули в гаражі в Алчевську, де під тортурами змусили розповісти на камеру всі вчинені ним злочини та причетність до них Аліка Грека. Плівку Доліджі передали в МВС та СБУ.
Чи існує ця, мабуть, дуже цікава плівка, досі? Чи плівка знищена так само як і її режисери — брати Доліджі, які були розстріляні у 1998 році? До речі, одного з братів, Григорія Доліджі, застрелив особисто Салаватов, за версією слідства з допомогою Немсадзе, який виманив земляка на зустріч. Як пізніше Салаватов визнав слідству, він не мав іншого вибору, тому що вищестоящий у кримінальній ієрархії єнакіївський товариш попередив його, що «лише кров'ю він зможе змити ганьбу за визнання». Цікаво, що на тому ж допросі слідству Салаватов назвав організатором вбивства Аліка Грека братів Доліджі. Хоча пізніше слідство зробило висновки, що це справа рук банди Кушніра. Хоча, можливо, одне одного не заперечує, у той момент і Кушнір, і Доліджі були в одному човні, і Доліджі міг бути замовником, а Кушнір організатором цього замаху. Але повернемося знову у 94 рік. У вересні 1994 був убитий один з знакових ворогів групи Грека — «вір у законі» Брагінський. Куля настигла його в шикарному ресторані «Червоний кут», який, як ми вже писали, колись належав покійному Кранцу.
Таким чином, приказка тих часів щодо цього закладу, що найкоротша вулиця в Донецьку починається від «Червоного кута», а закінчується могилою», ще раз себе виправдала. У «міліцейській папочці» автор знайшла, що слідство розглядало версію причетності до вбивства деякого «Чорта», який у свій час служив у повітрянодесантних військах. До речі, його прізвище Чертков Юрій Дмитрович созвучне з ПІБ нинішнього народного депутата. Також з того ж джерела стало відомо, що об'єктом розробки правоохоронних органів у цій справі був також Аркаллаєв Нурулісламу, теж дуже схожий на нинішнього народного депутата. Після вбивства Фролова та Брагінського органи зафіксували виїзди близьких до них людей з міста Донецька за межі України. Але й за кордоном вони вынашували плани вендетти. Наприклад, у травні 1994-того року спільно з ФСБ Росії МВС України перевіряло інформацію про готуючийся замах на Аліка Грека осіб вірменської національності під проводом Галастяна.
Вірмени планували використати замінований вертоліт. У цей же період у Франції помсту планували брати Доліджі. Хто не виїхав, був убитий. Наприклад, у вересні 94 — авторитети Дворний та Мінайлюк. «Ці злочини, ймовірно, вчинені «бойовиками» з груп Ляшка та Немсадзе, оскільки пізніше відзначено ще більше їхнього зближення з Брагіним». Це цитата з оперативного донесення з папочки МВС. До речі, згаданий Ляшко (Миша Косий) схожий на нині відомого бізнес-партнера Бориса Колесникова Михайла Ляшка, який є співвласником «Білого Лебедя», а також недавно згорілої тютюнової фабрики «Хамадей». В кінці грудня 94 була здійснена спроба замаху на Ахметова за допомогою вибухового пристрою, закладеного в автомобіль, повз який проїжджав Ринат Леонідович. А через місяць за допомогою гранатомета здійснено замах на Богданова Я.С., одного з перших засновників фірми «АРС», яка нині є співзасновником найбільшого приватного перевізника на залізниці фірми «Лемтранс». Навіть назва «АРС» розшифровується як «Алік», «Ринат», «Самсон».
До речі, Богданов тоді їхав на автомобілі, на якому зазвичай їздив Ахат Брагін. Так що можливо метою замаху був сам Брагін. «Оперативна розробка цих фактів вказує на причетність до них сина Фролова. Доліджі забезпечили його зброєю та людьми через кримінального авторитета з Шахтарська Українського», — це цитата з папочки МВС. Очевидно, ця інформація потрапила не лише в органи. Тому що після невдалих замахів «люди Брагіна в основному через Іванющенка в стислі строки вичислили їхніх організаторів та виконавців» (цитата з папочки) — був убитий Фролов-молодший, а услід за ним авторитет Український. У вбивстві останнього правоохоронці розробляли «бойовиків» деякого Батури, людини з близького оточення Юри Єнакіївського та Зуєва (Зуя). Цікавий факт, Зуя в Єнакієві в кінці 90-х знали як «кума Віктора Януковича». Хоча можливо, що це було не більше ніж саморекламою. У квітні 95 року з другої спроби таки був убитий близький до Брагіна Богданов (Самсон), а за ним незабаром і його брат.
Замах на нього готували — Доліджі з Кушніром. Це була велика втрата для «люксів», але не порівнювана з наступною. 15 жовтня 1995 року в результаті вибуху на стадіоні «Шахтар» гине Алік Грек. Вибух був такої потужності, що шансів у нього не залишалося — поважаного в Донецьку чоловіка впізнали лише за рештками дорогих годинників. До речі, з ним міг загинути й Ахметов, на той час права рука Брагіна, яка невідступно слідувала повсюди за Аліком Греком. Але в той день «руку» спасли «ноги». Ринат Леонідович вирішив розминутися — прогулятися пішки, і на пару хвилин запізнився на стадіон. Ці «пару хвилин» і вирішили його долю. День смерті Ахата Брагіна став чорним для «люксів», але водночас він став зачатком того донецького клану, який ми нині знаємо. А днем його народження стало вбивство наступного року Євгенія Щербаня. Але тоді про це ще ніхто не знав. Правоохоронці розглядали версію причетності до вбивства Брагіна «Кушніра, який об'єднав сили, що протистояли групі покійного Аліка Грека».
І чекали ответних акцій. Одним словом, кримінальна обстановка в Донецькому регіоні була накалена до межі. Вендетта 95 року плавно перетекла у вендетту 96-го року. Салаватов розповідає, хто вбив Брагіна. Опубліковано на сторінці Тетяни Чорновол у Facebook.