У 2008 році подружжя Терлецьких придбало приміщення у Львові у Державного Концерну «Військторгсервіс», що підпорядковувався Міністерству Оборони України. За майже 600 квадратних метрів вони сплатили півтори мільйона гривень, залучених у кредит. Відремонтовану будівлю згодом здали в оренду. Нині вони можуть втратити цю власність через позов Львівської військової прокуратури від 2013 року. За словами Олени Терлецької, прокуратура стверджує, що вони придбали будівлю всупереч закону, договір повинен бути визнаний недійсним, а майно мало повернутися у власність Міністерства Оборони України. Терлецькі — не єдині, хто опинився у подібній ситуації. Існує близько п'ятдесяти об'єктів, переважно у Західній Україні, які за позовами військових прокуратур Міністерство Оборони намагається повернути у свою власність.
Хто ж винен у тому, що майно Міноборони спочатку продали, а потім через кілька років намагаються його відсудити назад? У 2005 році Державний Концерн «Військторгсервіс» став правонаступником Головного управління торгівлі Тилу Міністерства Оборони України. У період, коли українська армія переживала тотальний занепад, основним активом концерну залишалася нерухомість: магазини, склади, ательє, лазні. У жовтні 2004 року тодішній Міністр Оборони України Олександр Кузьмук видав довіреність начальнику Головного управління торгівлі Тилу Петру Пукіру на право видавати висновки та дозволи на укладання договорів щодо відчуження майна підприємств військової торгівлі. Як випливає з листа Фонду Державного Майна до прокуратури центрального регіону України від 2013 року, більшість об'єктів нерухомого майна «Військторгсервісу» було продано у період 2007–2011 років на рівненській біржі «Прайс». У той час для відчуження майна потрібен був розпорядчий акт-рішення Міністерства Оборони щодо надання згоди на відчуження цього майна та погодження Фонду Держмайна. Однак їх не було.
На запитання журналістів погодився відповідати син екс-очільника «Військторгсервісу» Петра Пукіра — Олександр. З 1999 по 2011 рік він працював у концерні «Військторгсервіс». Нині він помічник-консультант народного депутата України від Радикальної Партії Василя Амельченка. Олександр Пукір стверджує, що все відбувалося в межах закону: «Не концерн продає, і не Пукір Петро Никифорович. Пукір Петро Никифорович ні одного об'єкта не продав, ні одного. Ніде підпису ви його не знайдете». У «Військторгсервісі» за часів керування Петра Пукіра не лише продавали майно, але й масово здавали в оренду наближеним приватним структурам будівлі концерну. На початку 2012 року Петро Пукір підписує угоду про внесення змін до договору з ТОВ «Інтерінвестгруп». Директором цієї фірми є Зінченко Валерій Іванович. За дивним збігом обставин він є батьком одного з працівників концерну — Зінченка Миколи Валерійовича. З угоди про внесення змін до договору випливає, що вартість майна філії №3 концерну «Військторгсервіс» оцінили у сорок один мільйон гривень. А «Інтерінвестгруп» отримали в оренду 88 об'єктів нерухомості по всій Україні сумарною вартістю майже 35 мільйонів гривень.
Плату за оренду визначили у розмірі 347 тисяч гривень на місяць. Теперішній очільник «Військторгсервісу» Анатолій Здір стверджує, що «Інтерінвестгруп» передали 90% об'єктів від статутного капіталу. Компанія заборгувала «Військторгсервісу» 6 мільйонів гривень за оренду. У квітні 2013 року тодішній очільник «Військторгсервісу» Юрій Черних здає в оренду фірмі «ДПА компані» нежитлові приміщення площею понад 12 тисяч квадратних метрів у Києві за адресою провулок Бородянський, 3. У листопаді того ж року керівником цієї компанії вже є син Пукіра. До речі, військова прокуратура проводить кримінальне провадження щодо підробки підпису та незаконного заволодіння майном. Засновником «ДПА Компані» нині числиться Олександр Петрович Пукір. До нього її власницею була невістка Петра Пукіра — Юлія. З 2010 по 2012 рік вона теж працювала в концерні, де керівником був її тесть. Статутний фонд компанії становить понад півтора мільйона гривень. Юлія Пукір каже, що власницею вона стала після переуступки корпоративних прав попереднім бенефіціаром, ім'я якого вона не хоче розголошувати.
У травні 2015 року господарський суд міста Києва визнав недійсним договір оренди між «ДПА Компані» та концерном «Військторгсервіс». Однак сімейство Пукірів досі не покинуло державних приміщень. На тлі такої плачевної ситуації з нерухомістю у Державному Концерні «Військторгсервіс» у сімейства Пукірів, здається, все добре. Вони є власниками двох будинків у котеджному містечку у селі Стоянка під Києвом. За даними ресурсу «Гарна Хата», дружина Петра Пукіра — Людмила у 2008 році купила будинок площею сімсот п'ятдесят два квадратні метри. А у 2013 році син та невістка Пукірів стають власниками будинку поруч із батьками. Його площа становить 480 квадратних метрів. За словами Олександра Пукіра, обидва будинки куплені його сім'єю на чесно зароблені гроші: «Ми його купили за офіційні гроші. За ті, що заробили, ми не голі, не босі. Взагалі завжди працювали в торгівлі». Голою й босою стала українська армія, після того як там попрацювали Пукір та його наступники. І лише завдяки підтримці волонтерів та простих громадян вона вистояла після нападу Росії.