До чого готувався Гітлер – відомо, а ось до якої війни 80 років тому готувався Сталін – однозначної відповіді немає. «Якщо завтра війна!..» Як нацисти, так і більшовики активно готувалися до великої війни. Причому радянські приготування часом виглядають переконливіше. Наприклад, Народний комісаріат оборонної промисловості СРСР створили ще в грудні 1936 року! У січні 1939 року (за сім місяців до початку Другої світової!) Наркомат оборонної промисловості розділили на чотири наркомати: озброєння, боєприпасів, авіаційної промисловості та суднобудування. У вересні 1941 року створили наркомати танкової промисловості та мінометного озброєння. Гітлерівська Німеччина в цьому плані виглядала скромніше: рейхсміністерство озброєння створили лише в середині березня 1940 року (на сьомому місяці війни!), а реорганізували – на початку вересня 1943 року. Якщо вермахт напередодні нападу на СРСР навесні 1941 року створив два українські батальйони («Нахтигаль» і «Роланд»), то радянське керівництво на початку червня 1941 року прийняло рішення про формування у складі РККЛ цілої польської дивізії! Словом, одні готувалися швидше, інші – масштабніше.
Поразити може синхронність, з якою на рубежі 1940–1941 років Гітлер і Сталін здійснювали військові приготування. У грудні Гітлер затвердив план операції «Барбаросса», а в січні провів нараду з вищим військовим командуванням. Незабаром німецькі військові провели військово-стратегічну гру, відпрацювавши план операції проти СРСР. У той же час і Сталін активно спілкувався з військовими. Наприкінці грудня відбулася велика нарада з командним складом Червоної армії. А на початку січня радянські військовики також провели дві військово-стратегічні гри, за результатами яких начальником Генштабу РККЛ був призначений Георгій Жуков. До чого готувався Гітлер – відомо, а ось до якої війни готувався Сталін – однозначної відповіді немає.
Однак Жуков з січня до 21 червня 1941 року побував у сталінському кабінеті 33 рази! Навряд чи вони там говорили про мирне будівництво соціалізму. Холодна весна сорок першого Спочатку німецьке вторгнення планувалося на 15 травня, однак його перенесли з двох причин. По-перше, німці були змушені допомогти союзникам-італійцям на Балканах; по-друге, весна 1941 року була аномально холодною, через що потрібно було чекати, щоб висохли дороги. Ось як про це писав у щоденнику академік Володимир Вернадський (цитую лише те, що стосується погоди): 26 квітня. Другий день все вкрито снігом – усі дахи й вулиці. Тримається трохи нижче нуля. Надзвичайно пізня весна. 3 травня. Холодна весна. Вранці 3–8°С. 11 травня. Холодний травень. Зараз ясна сонячна погода і 0°С о 7 годині ранку… мені здається, ми переживаємо якусь глибоку зміну клімату. Знову – вдруге – різко аномальний рік. Холод і дощ. Приїжджі з півдня говорять про утруднення автомобільного й залізничного сполучення. Затоплено водою – суцільне болото, запізнення поїздів… 23 травня. Погода холодна, дерева ще не розпустилися… Такої пізної холодної весни не пам'ятають. 12 червня. Погода з вчорашнього дня різко поліпшилася. Тепло. Садовий світ прокинувся і літо вступає у свої права. 13 червня. Спекотний день вранці. У тіні понад 20°С. 26 червня. Холодна погода, але для хлібів і для трав – добра. Питання про те, наскільки балканська кампанія та аномально холодна весна мали фатальні наслідки для німецького наступу, потребує окремого розгляду.
Радянське керівництво з першого дня обурювалося через вероломність німецького нападу: «Без пред'явлення будь-яких претензій, без оголошення війни… незважаючи на наявність договору про ненапад». Тут варто зазначити, що Сталін у подібних питаннях теж не завжди відзначався сумлінністю. Наприклад, у листопаді 1939 року СРСР напав на Фінляндію також без оголошення війни. Правда, приблизно за два дні до нападу в Москві заявили про денонсацію радянсько-фінського договору про ненапад і мирне врегулювання конфліктів.
А ось Гітлер поєднав початок бойових дій і відповідну заяву. Причому, якщо говорити дуже буквально, то як би навіть війни не оголошував. Звинувативши СРСР у систематичному порушенні німецько-радянських угод, МЗС Третього рейху заявив, що концентрація радянських військ на кордоні несе велику загрозу й «змушує вжити військових контрзаходів». Показово, що віце-прем'єр і голова МЗС СРСР Молотов, вислухавши заяву німецького посла Шуленбурга, переспитав: «Це – оголошення війни?». Також і голова МЗС Німеччини Ріббентроп, роблячи заяву радянському послу Деканозову, не вживав таких слів, як «війна» чи «оголошення війни».
Згідно з радянською версією, посол СРСР у Німеччині у відповідь на оголошення війни заявив: «Це нахабна, ніяк не спровокована агресія. Ви ще пожалкуватимете, що вчинили розбійницький напад на Радянський Союз!». Німецька версія тієї події набагато менш патетична: «Деканозов висловив своє глибоке сожаління з приводу того, що події прийняли такий оборот. Це сталося виключно через позицію відмови від співпраці, яку займав німецький уряд… За цих обставин мені не залишається нічого іншого, як домовитися з вашим начальником протокольного відділу про від'їзд моєї місії на батьківщину». Деканозов встав, недбало поклонився й вийшов у супроводі перекладача Павлова, не потиснувши руку Ріббентропу» (Пауль Шмідт, «Перекладач Гітлера»). А ось Молотов і Шуленбург на прощання потиснули один одному руки. У липні 1941 року радянських і німецьких дипломатів обміняли в Туреччині. Колишнього німецького посла в Москві графа Вернера фон Шуленбурга повісили 10.11.1944 у Берліні за участь у змові проти Гітлера. Колишнього радянського посла в Берліні Володимира Деканозова розстріляли 23.12.1953 у Москві «за звинуваченням у зраді Батьківщини у формі шпигунства й змові з метою захоплення влади».
Після того як солдати вермахту 21 червня вислухали наказ Гітлера про початок бойових дій, на радянський бік перебігло двоє або навіть троє німців: Альфред Лісков і Ернст Кучера (третього перебіжця, якщо згадують, то без імені). Ідейний комуніст єфрейтор Лісков спочатку активно включився в пропагандистську діяльність, але незабаром умудрився посваритися з керівництвом Комінтерну. У січні 1942 року Лісков заарештували «за поширення наклепницьких вигадок на адресу керівників Комінтерну». Незабаром йому діагностували психічне розладання. У липні 1942 року слідство припинили й відправили товариша Лісова в Новосибірськ, де його сліди губляться на рубежі 1943–1944 років.
Спочатку Друга світова трактувалася радянською агітпропом як «Друга імперіалістична війна, ще більш грабіжницька й розбійницька, ніж перша». Кардинальне переосмислення сталося 22 червня 1941 року – Молотов заявив, що на німецький напад Червона армія й увесь народ відповідять «переможною вітчизняною війною». Уже 23 червня 1941 року в «Правді» з'явилася стаття головного радянського атеїста Емельяна Ярославського «Велика вітчизняна війна радянського народу». Варто сказати, що термін «вітчизняна війна» більшовики спочатку трактували як «буржуазно-дворянський», але тоді зрозуміли, що марксизм-ленінізм потрібно посилити патріотизмом. Той же войовничий безбожник Ярославський різко припинив образляти почуття віруючих і написав про те, чому релігійні люди мають бути проти Гітлера й фашистів.