«ОРД» продовжує досліджувати тюремну тематику та вплив війни на становище ув'язнених у нашій країні. Розглянемо зміни в законодавстві, які мають на меті зменшити кількість тюрем і дати другий шанс тим, хто під час відбування покарання втратив житло, родинні зв'язки та професію, а отже, змушений повторювати злочини. Минув строк, після якого в Україні мав вступити в дію прийнятий у лютому закон «Про пробацію підсудних і засуджених». Подібний закон про пробацію існує в цивілізованих країнах. У США засуджена особа повинна пройти навчання або лікування, відвідувати церкву, не змінювати місце проживання, не зустрічатися з певними людьми. Чиновник у будь-який час може завітати до неї додому. У деяких штатах використовується електронний моніторинг переміщення засудженої до пробації особи. Свобода такої людини обмежена домом, вона може виходити лише на роботу. У Швеції призначають пробацію, коли вважають, що штрафу недостатньо для виправлення. Там пробація може передбачати громадські роботи до 240 годин.
Засуджена особа повинна відшкодувати збитки та повідомляти чиновнику про зміну місця проживання та роботи. У Франції засудженого можуть зобов'язати пройти лікування або навчання, можуть заборонити водити автомобіль і відвідувати місця продажу спиртних напоїв. Як же на практиці виглядатиме український «Закон про пробацію»? Про це розповідає юристка столичної юридичної фірми «Астерс» Вольга Шейко.
— Які завдання повинен вирішувати наш український «Закон про пробацію»?
— Передбачено три види пробації — досудова, пенітенціарна, спостережна. При санкції щодо запобіжного заходу всі дані про особу повинен збирати орган пробації. Зібравши дані, я сподіваюся, орган буде клопотати перед судом про те, щоб залишити людину на волі до винесення вироку. Потім існує таке поняття, як покарання, не пов'язане з відбуванням строку в місцях позбавлення волі — існує безліч покарань, альтернативних тюрмі. І орган пробації матиме як одну з областей свого застосування супровід таких людей. Крім того, орган пробації повинен супроводжувати людей, які вийшли з колонії, займатися соціальною адаптацією тих, у кого закінчується строк у місцях позбавлення волі, і тих, у кого строк уже закінчився.
Представники органу пробації готуватимуть засуджених до виходу в світ, так би мовити. І, звичайно, будуть комісари, до яких люди, які вийшли на волю, завжди зможуть звернутися за допомогою. З колишніми ув'язненими проводитимуть бесіди й пропонуватимуть різні соціальні програми — для того щоб ці люди не повторювали злочинів і розуміли, що вони потрапляють у суспільство. — А комісари сприятимуть працевлаштуванню? Як вони переконають роботодавця взяти на роботу людину, звільнену з тюрми, якщо той не хоче судимих працівників? — Так, вони повинні допомагати й у працевлаштуванні. Але давайте почнемо з головного. Орган пробації створюють на основі кримінальної інспекції. Тобто пробацією займатиметься не новостворений орган, а фактично старий орган. Мені було цікаво, прочитавши закон, зрозуміти — які спеціалісти працюватимуть в органі пробації.
Юристи? Психологи? Соціологи? Які дипломи потребуватимуться для бажаючих поступити туди на роботу. Прочитала в Законі, що це будуть працівники кримінальної інспекції — звичайні міліціонери… Які по суті представляють карально-репресивний орган — орган, який посадив цю людину за ґрати, він же буде надавати соціальні послуги? А тоді — в чому буде різниця між новим органом пробації та тією кримінальною міліцією, яка у нас уже існує? Адже на так званій «хімії» й зараз в Україні люди «сидять» і ходять відмічатися в міліцію, і їм, нібито, там надається якась допомога… Працівники міліції нібито беруть участь у житті колишніх засуджених… Яка ж буде нова суть цього органу? Мені не ясно, звідки нова суть узявся. Відповідаючи на ваше питання про працевлаштування, хотілося б торкнутися теми дискримінації засуджених. Останнє прийняття поправок до КЗПП у Верховній Раді яскраво показало, що й вищі ешелони влади не готові до змін — не кажучи вже про те, щоб переконати роботодавця взяти на роботу колишнього ув'язненого. — А не може цей новий закон (якщо виходити з того, що він лише перейменує інспектора в комісара) — бути прив'язаний до нової амністії, яку готують для терористів?
Можливо, прихованою метою впровадження органу пробації стане перевиховання «Л-ДНРівців»? — Думаю, що це може бути пов'язано й з амністією на сході України. Закон був підписаний у лютому, а зараз уже мав би принести зміни на практиці… Можливо, логіка полягала в тому, щоб підготуватися до «прощення» пособників «Л-ДНР». Щоб не просто простити, але й стежити за ними. Тільки знову питання — хто це робитиме? Органу пробації на сході України буде роботи дуже й дуже багато. І в такому разі спиратися варто було б не на тих працівників міліції, які є в східних областях. А набрати таких співробітників, які зовсім інакше налаштовані — які налаштовані проукраїнськи.
Інакше — як вони зможуть перевиховувати антиукраїнців? У Європі працівники органу пробації мають функцію виховавців як свою головну функцію. Грузія — теж тому приклад. Ми зараз йдемо в багатьох речах за грузинським сценарієм, намагаємося втілити все хороше… І в самій пробації нічого поганого немає. Особливо вона необхідна для людей, які були ув'язнені на великі строки. Тому що їхні умови утримання призводять до того, що ув'язнені зовсім розвикаються від суспільства й потрапляють у ситуацію героя фільму «Втеча з Шоушенка». Коли людина все життя просиділа, виходить, і не знає — як перейти дорогу, не знає елементарних правил дорожного руху, і, зрештою, вона гине на волі — тому що звикла перебувати в тюрмі. І тому я кажу, що перше й основне — треба сміливіше використовувати альтернативні методи покарання — розширювати застосування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Чому також повинен сприяти інститут пробації. — Які, наприклад, ви бачите можливості для ширшого застосування альтернативних покарань? — Наприклад — громадські роботи.
Тут можна використовувати міські адміністрації. Хоча одразу виникає ще одна проблема — те, як у нас ставляться до виконання таких робіт засудженими. Приблизно 2–2,5 року тому в Донецьку вивели «зеків» підмітати вулиці, прибирати подвір'я… І що влаштували городяни у відповідь? Піднесли обурення: «Ах, зеки мітять! А якщо він утече? А якщо в нього стріляти? А він мені зараз квартиру пограбує! А у нас діти гуляють…». Тут виникає проблема, що суспільству також треба отримати певну підготовку — інформаційну, виховну. Адже ми знаємо, що у нас ув'язнених залучали на будівництво будинків у минулому. — Є стигма вигнанця на засудженому? — Я постійно стикаюся з цим у своїй адвокатській практиці. Коли я захищаю в суді людей і чую в коридорі від обивателів: «Ведуть убивцю», я тільки дивуюся: хіба у нас інших статей немає? Всі, кого ведуть конвоєм — вони чомусь убивці в очах суспільства. Хоча я займаюся захистом людей за економічні злочини й мої підзахисні, яких також іноді ведуть конвоєм — це зазвичай люди. Досить інтелектуальні, з вищою освітою й іноді інтелігентні.
Але народ реагує стереотипами. — Чому судді норовлять усіх засунути в тюрму до вироку й неохоче застосовують альтернативні покарання? — І серед суддів сильні стереотипи. З цією старою психологією треба боротися. Ми прийняли новий прогресивний КПК, але як дерева корінням в землю — вросли в старий — совковий КПК. Юристи одностайні в тому, що чинний КПК більш прогресивний, а судді налаштовані на те, щоб по-старому посадити кожного, хто до них потрапив. Аналогічно й усі затримання проходять з порушенням Європейської конвенції про захист прав людини — за спрощеною схемою. Згідно з Конституцією, затримання повинно бути мотивованим. Нікого не можна взяти під варту, крім як за мотивованим рішенням суду. А у нас у визначеннях суддів все написано однією фразою: «Є підстави вважати, що такий-то буде ховатися від слідства й суду».
Але які підстави? Чим вони підтверджені? Які докази приніс слідчий? Нічого. За Михайлом Криворучком (затриманим за участь у безладах під ВР 31 серпня, який просидів 2 місяці, а потім був відпущений під домашній арешт — прим.ред) написали: «Є підстави вважати, що він буде ховатися в Донецьку» (він має донецьку реєстрацію). Хоч він у «Азові» служив, і жоден блокпост «ДНР» не проїде. Але на це не звертають уваги. За «спрощеним» визначенням про арешт, де мотивування зведено до нуля — так у нас відправляють до СІЗО, як правило. А за ідеєю начальник слідчого ізолятора, якщо він хоче виконувати КПК, повинен сказати: «Гей, хлопці, немає мотивування, ви мене штовхаєте на злочин, адже визначення суду повинно бути обґрунтоване. Я це виконувати не буду». Але по факту — тримають у тюрмах місяцями й роками за будь-якими необґрунтованими визначеннями, тримають без вироку. Тому що просто так захотіла карально-репресивна «машина». А ще — питання дуже малого відсотка виправдувальних вироків дуже гостро стоїть на сьогоднішній день і є предметом важливої й окремої дискусії. — Можна зробити висновок про те, що сам інститут пробації хороший, але поки що впровадити його не вдасться? — Я думаю, що поки рано.
Не вдасться у нас впровадити цей інститут у тому вигляді, в якому він повинен бути впроваджений. І суспільство не готове. І відповідні органи не готові. Закон залишиться декларативним документом, який дозволить красиво звітувати перед європейськими спостерігачами про те, що ми проводимо реформи, впроваджуємо європейські моделі у роботі з правопорушниками. До речі, про те, що цей закон буде складно впроваджувати, написано й на сайті Мінюсту. Він ще не вступив у силу, а сайт Мінюсту вже сумнівається. Говорить, що буде вкрай складно застосувати цей, по суті, досить красивий закон.