У найближчому часі скандально відомий екс-заступник Генерального прокурора В.Ярема та наближений до чинного Президента України П.Порошенка Анатолій Даниленко може стати радником Голови СБУ. За інформацією, отриманою «ОРД», вказівку про таке призначення В.Грицак отримав особисто від Президента. Подібно до того, як колись В.Наливайченко отримав від нього вказівку включити від СБУ у переговорну групу щодо обміну полоненими В.Медведчука. Таке призначення, якщо воно відбудеться, по суті означатиме введення президентського «смотрящого» над СБУ.
А.Даниленко, як і його кум В.Ярема, після скандального звільнення з ГПУ «пішов у тінь». Але зовсім не відійшов від справ. За відомостями поінформованих джерел, він продовжує входити в найближче оточення П.Порошенка та впливати на вирішення різних питань у правоохоронній сфері. Таке кадрове рішення також буде свідченням того, що Президент з якихось причин втрачає довіру до В.Грицака. І, не маючи можливості на цьому етапі замінити його на більш довіреного свого представника, вирішив «підставити» під нього своєї людини. Наслідки такого призначення для держави та суспільства можна легко передбачити за попередньою діяльністю А.Даниленка, включаючи зовсім недавню – у Генеральній прокуратурі.
Скандал навколо феєричної постаті заступника Генерального прокурора України Анатолія Даниленка набирає обертів: після погроз журналістам, які з'ясували, як Анатолій Васильович став щасливим власником земельних угідь площею 140 га, голова Верховної Ради України Олександр Турчинов публічно попросив Генерального прокурора Віталія Яремуприпинити службове розслідування. Безсумнівно, таке розслідування буде негайно проведено. Це зробити тим простіше, що у Генеральній прокуратурі України є Управління внутрішньої безпеки, спеціально створене для того, щоб пильнувати чистоту прокурорських мундирів. Саме начальник цього управління – Ігор Альфредович Білецький – і стане перевіряти Даниленка попри те, що Управління внутрішньої безпеки входить до складу очолюваного Даниленком Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури, а Білецький є заступником Даниленка та його безпосереднім підлеглим. Більше того, саме Даниленко привів два місяці тому свого давнього товариша Білецького (вони 10 років тому разом служили у податковій міліції) на цю дуже прибуткову посаду.
Тож у результатах розслідування можна не сумніватися. А якщо в когось все ж таки є сумніви, рекомендую недавній допис про начальника Управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури – саме ця людина зараз перевіряє скаргу журналістів на прохання Турчинова. Є три речі, на які можна дивитися до нескінченності: як дзюркотить вода, як горить полум'я і як новий Генеральний прокурор України Віталій Ярема призначає собі підлеглих. Розділ «Призначення» сайту Генеральної прокуратури – це штука, сильніша від «Фавста» Гете, де коментувати можна кожний рядок, кожне прізвище, кожну посаду.
Ось, наприклад, Ігор Альфредович Білецький – найчесніший працівник органів прокуратури, призначений героєм Майдану Яремою начальником цілого Управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури. За посадою Ігор Альфредович – ще й заступник начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури. Саме з його легкої руки нині відбуваються всі призначення у всіх органах прокуратури України. Лише його резолюція може слугувати доказом того, що здобувач того чи іншого прокурорського крісла гідний ідеалів Майдану, які так ревно оспівує новий Генеральний прокурор.
Саме на Ігоря Альфредовича покладено викоренити корупцію в органах прокуратури та зробити слово «прокурор» синонімом слів «чесність» і «непідкупність». А привів Білецького в прокуратуру Святослав Піскун, з яким Ігор Альфредович товаришує з дитинства (обидва вони народилися у славному місті Бердичеві й все життя йшли пліч-о-пліч завдяки бердичівській кмітливості та бердичівській взаємодопомозі). До 2005 року Ігор Альфредович реалізовував свою правосвідомість у лавах податкової міліції. Точніше – у вересні 2002 року він, колишній інспектор-ревізор Збройних сил України, за порадою свого товариша Піскуна вступив до Академії державної податкової служби України. Закінчив Академію Ігор Альфредович у 2004 році, коли йому було 42 роки, і пішов працювати до податкової міліції м. Києва. Але завдяки «помаранчевій революції» Святослав Піскун удруге став Генеральним прокурором, тож вже у липні 2005-го Ігор Альфредович опинився на благословенній та медом намазаній посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України. Зрозуміло, що після повторного звільнення Піскуна Білецькому довелось повертатися до податкової міліції.
Але коли навесні 2007-го Святослав Михайлович утретє очолив Генеральну прокуратуру, Ігор Альфредович знову став начальником Управління внутрішньої безпеки ГПУ. У Генеральній прокуратурі Білецький протримався до серпня 2008-го, потім десь тинявся пару років, під кінець 2010 року виплив на посаді заступника прокурора Львівської області, а після Майдану перебрався до Києва. Про витівки Білецького можна розповісти чимало. Бажано – під протокол. Наприклад, останнім часом він перебивався з хліба на воду на посаді транспортного прокурора м. Києва. Ну, «транспортний прокурор» — це на професійному жаргоні, насправді посада ця називається значно більш вишукано: «начальник Управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту». Але не в назві суть. А в тому, що Білецький настільки обклав поборами перевізників столиці, що у червні 2014 року до мене звернувся керівник центрального органу виконавчої влади у сфері транспорту з проханням допомоги покласти край прокурорським заробіткам.
Те, що Білецький вимагав гроші з підприємців – тут дивного нема нічого. Але він став душити ще й державні контрольні органи, вимагаючи, аби ті проводили незаконні перевірки транспортних підприємств (але не всіх, а строго за списком!) та ще й направляли при цьому в прокуратуру м. Києва «запрошення» взяти в тих перевірках участь. Довелось мені з цього приводу навіть переговорити з двома заступниками попереднього Генерального прокурора, яких я проінформував, що якщо Білецький не вгамує свої апетити, то доведеться організувати йому передачу контрольованого хабара. Але з призначенням Генеральним прокурором України Віталія Яреми Фортуна знову повернулась до Білецького передом і замість того, щоби сьорбати тюремну баланду, Ігор Альфредович відтепер контролює всі кадрові призначення в системі органів прокуратури.
Але розповісти я хотів не про здібності начальника Управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України й навіть не те, з ким він ділиться, а про його винятковий інтелект. Восени 2005 року Ігор Альфредович одружував сина і, як поважна людина, вирішив подарувати майбутній невістці весільну сукню (бо напрокат одяг одноразового використання беруть лише ніщебродам). Зрозуміло, що найчесніший співробітник органів прокуратури може отоварюватися тільки в найдорожчих бутиках Києва. Тому Ігор Альфредович прийшов у магазин у «Прем'єр-Паласі», де й вибрав сукню за 7 тис. доларів. Але оскільки прокурорське нутро дало про себе знати, він влаштував грандіозний скандал, став розмахувати посвідченням і вимагати знижки. На шум вийшла власниця бутику Наталка Воронова, дружина тодішнього директора цього готелю Сані Литвина, і стала пояснювати, що в їхньому закладі скупляються лише заможні пани й що знижки тут не передбачені. Тоді Білецький став їй погрожувати актами прокурорського реагування в порядку статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та верещати, що він – начальник Управління внутрішньої безпеки, особа, наближена до Генерального прокурора, і на підставі цього має право зекономити 500 доларів. Спочатку Білецького хотіли були виставити з тієї крамниці, але він у останній момент погодився таки заплатити 7 тис. доларів без знижки й вручив невістці найдорожчу сукню, яку тільки зміг знайти в столиці.
Так ось, я кілька днів тому вештався закапелками Генеральної прокуратури й раптом на першому поверсі одного з корпусів на Різницькій надибав двері з написом «Музей прокуратури». Двері були зачинені і я, на жаль, не зміг дізнатися, якими саме експонатами прикрашені його стенди. Але переконаний, що було б непогано оцю весільну сукню передати в той музей.
Служба 45-річного Анатолія Даниленка в органах внутрішніх справ в офіційних джерелах описана дуже загально. Ось що можна дізнатися на сторінці ГУ МВС Києва. Після служби в армії працював в автошколі, через рік поступив до Львівської школи міліції, після чого служив в одному зі столичних райвідділів (за нашими даними – зовсім не на керівних посадах). Потім перевелся до міського головного управління – на посаду рядового оперативника. За відомостями «ТЕМИ» він працював на посаді оперативного працівника у відділі щодо злочинів проти іноземців. Заочно закінчив Київську вищу школу МВС. А далі – однією строкою: «Протягом тривалого часу працював на оперативній роботі». Насправді ця фраза перекладається як: «Завідував відділом у Державній податковій адміністрації». Про це ми ще згадаємо. Про високі досягнення та як свідченням того – високі посади «на оперативній роботі» — ніде ні слова.
Відомо лише, що на момент Помаранчевої революції Анатолій Даниленко перебував на пенсії. У 2005-му, коли він повернувся до ГУВД Києва, йому довелось пройти процедуру поновлення. На той момент він був власником звання підполковника. Незабаром йому дострокового присвоїли звання полковника. І за цим Даниленко настигло велике міліцейське визнання. За нагодою й без йому вручалися нагороди та інші заохочення. До того ж, новоспечений міністр Луценко дуже полюбив нагороджувати міліціонерів та своїх цивільних колег-політиків бойовою зброєю. Ця його пристрасть колись стала приводом для парламентського розслідування проділок міністра. Парламентська комісія не припинила свою роботу. Однак ніяких «рухів» з її боку не спостерігається. Головний результат: Луценко став не таким «резвим», він робить менше різких заяв, і нарешті перетворився на типового блідого політика. Але в той час – період першої «ходки» Юрія Вітальйовича до МВС, він не лише роздавав пістолети ліворуч і праворуч, але й запровадив нову форму нагород: кортик міністра. Анатолій Даниленко не втомлюється хвалитися: у нього кортик під номером «004».
Здавалося б: за три минулих роки Даниленко встиг зібрати майже всі міліцейські медальки-кортики, досяг позачергового звання полковника. Залишилась малість: генеральські лампаси. Які йому спробуватимуть пробити «під шнягу» святкування незалежності. Правда, не було ще випадку, щоб заступник начальника головного управління отримував генеральське звання. Щоб це виглядало не так вразливо, недавно Даниленко придбав другу посаду радника міністра. Юрій Луценко реорганізував свій апарат. Раніше у нього було 32 радники, нині – 50. А ж ця посада автоматично передбачає генеральський чин. Кажуть, Даниленко зараз частіше сидить у своєму кабінеті радника на вулиці Богомольця, ніж у кабінеті заступника начальника міської міліції на Володимирській.
У допитливого читача може виникнути природне цікавість: кому зобов'язаний г-н Даниленко своїм адміністративним злетом у пост-революційний період? Адже до 2005 року ніхто б не припустив, що Анатолій Даниленко зможе досягти таких адміністративних висот. Ось ми й підійшли до питання про «штовхача» нашого героя.
Щоб розібратися в цьому питанні, слід сказати правду про основний вид діяльності Анатолія Васильовича в час його перебування начальником відділу ДПА. Як стверджують наші джерела, Даниленко займався там високоприбутковим бізнесом з «відмивання» ПДВ. А ще нашому податківцю виявився близький бізнес у сфері нерухомості. Власне, на цій стежі він знайшов собі бізнес-партнера Володимира Дейнегу – генерального директора «Арго-трейдинг ЛТД» та за сумісництвом – депутата Київської ради. Дуже впливова персона, яка приклала руку до піднесення Даниленка на міліцейський олімп. Колись (не виключено, що й донині) Даниленко отримував від Дейнеги 50 тисяч доларів на місяць.
Друга фігура, якій він повинен бути вдячний за адміністративний злет – Геннадій Ільїн, колишній – бригадир ОПГ Салохи, далі – начальник охорони Петра Порошенка, а після революції – провідник ідей та бажань Петра Олексійовича в міліцейському відомстві на рівні столичного ГУВД.
Безпосередньо призначення Даниленка пробивав Олександр Бондаренко – заступник міністра МВС Луценка першого «розливу». Бондаренко помер два роки тому, а Даниленко й досі на посаді. Коли Бондаренко ще був живий, Даниленко та Ярема заявляли в вузькому колі: наш міністр – не Луценко, а Олександр Іванович (Бондаренко). Даниленко був у особливому боргу перед Бондаренком. Ще б: саме останній перетягнув Даниленка, який сидів без просування в операх міської управи, до щойно створеної податкової міліції, спочатку – як структурний підрозділ служби з боротьби з економічною злочинністю. А оскільки Бондаренко служив заступником начальника БЕП, то автоматично очолив податкову міліцію. Ми, признаємось, не знаємо, що змусило Даниленка піти пізніше з цієї служби (підозрюємо – не за власним бажанням, адже з хлібних місць самі не йдуть). Однак кілька років він просидів на цивільці, а з поверненням Бондаренка до МВС, повернувся й його протеже. Йому відвели роль смотрящого за начальником столичної міліції Яремою. Спочатку Даниленко отримав посаду заступника з тилу та, що важливо – з кадрових питань.
Без його згоди, тобто згоди Бондаренка та вищестоящого Порошенка, ніхто в столичний головне управління не приходив. У травні цього року в очікуванні генеральського звання Даниленко виріс до першого заступника. Роботою себе він не утруджує. Адже давно вже в оточення Яреми введено «проміжну ланку» — Костянтин Морган, заступник, обов'язок якого – засвідчувати «стремні» рішення начальства. Так, зокрема, була продана золота землиця на Подолі – вулиці Григорія Сковороди, де розміщувалось місцеве ГАІ. Це було зроблено на користь комерційної структури – протягом двох днів. Продали найкраще будівлю ГАІ в Києві. Про аферу дізнався Луценко. Але той мовчки проковтнув проділку ставленників Порошенка. А подільські ГАІ-шники й досі не мають власного приміщення. І це – не єдина земельно-майнова операція Даниленка та Яреми. У Даниленка існує налагоджений зв'язок з двома братами-шахраями з «Київреконструкції». Ті працюють за схемою укладення договорів на капітальне будівництво. Наступний етап – рішення «своїх» судів з подальшим кидком протилежної сторони.
Що стосується теми ГАІ, то Даниленко тримає цю службу під тотальним контролем. На ключові – грошові посади (торгівля номерними знаками, посвідченнями водія, вирішення питань щодо відпусток особового складу) він розставив своїх людей. А ті в свою чергу розгорнули корупційну мережу. Щотижня заступник начальника ГАІ Києва доповідає перед Даниленком про «проведену» роботу та «заробленні» гроші. Під керівництвом Даниленка, зокрема, проводиться «страхова» афера. Сьогодні під стінами районних ГАІ Києва можна помітити «Газельки» Страхової компанії «Княжа». Кажуть, що до цього має відношення Джамал Алоян. Наші джерела в ГАІ не сумніваються, що афера закручена керівництвом міста. Інакше чому б керівникам районних підрозділів встановлювали щомісячний план у 15 000 гривень страхувань у «Княжі»…
Пристрасть до ГАІ у Даниленка давня. Основам бізнесу він навчався у великого корупціонера Олександра Миленіна, колишнього командира ГАІ всієї України. Знаючі люди стверджують, що саме за Миленіна був дан старт тотальній продажності служби ГАІ. До речі, живі-невиїхавші Даниленко та Миленін, можливо, могли б внести посильний внесок у розслідування отруєння Ющенка. Адже, говорячи про цих двох, помилкою буде не згадати ще одного – Володимира Сацюка. В час його перебування заступником голови СБУ він курував у службі питання контрабанди автотранспорту, який і легалізував спільно з другом-Миленіним. «Ліві» авто реалізовувалися через автосалон деякого Томаса, розташований у той час поблизу Печерської лаври, біля ресторану «СРСР». Машини в салоні були всі як на підбір – козирні. До речі, Томас – той самий друг Жвані, який сидів за кермом авто, коли вез Ющенка на дачу до Сацюка й назад. Так що Томас – не стільки друг Жвані, скільки людина Сацюка.
Ітак, як можна зрозуміти з вищенаведеного: Даниленко – ставленник Петра Порошенка та «керівник» керівника столичної міліції Яреми. Ведений та ведучий близькі один до одного. Достатньо сказати, що вони шиються у одного портного, носять сорочки з особистими вензелями – особливий шик та недешевий каприз. Сьогодні Даниленко та Ярема не втрачають зв'язку з патроном, але одночасно намагаються лавірувати в нестабільній політичній ситуації. Вони зближаються з впливовим начальником Управління державної охорони Валеріївим Гелетеєм. Той до гробу життя зобов'язаний Даниленку-Яремі за закриття у 2006 році кримінальної справи, пов'язаної зі злочинним отриманням Гелетеєм квартири в центрі Києва на бульварі Шевченка. Не виключено, що «генеральське» подання на Даниленка було ініційоване саме Гелетеєм. Хоча й Юрій Луценко міг би вислужитися полковнику Даниленку. Адже він – яскравий представник команди професіоналів міністра. Як найкращий з найкращих він навіть керував просуванням бренду Луценка та «Народної самооборони» на минулих виборах у парі з звільненим на цей час від служби заступником начальника ГАІ Києва Віктором Тертичним. Правда, результат виявився далеким від очікуваного: обіцяли 10%, взяли 2,4… Але головне, що гроші з підлеглих на вибори зібрали-освоїли в повному обсязі.
Да, чуть не забули про найсмішніше: в офіційній біографії Даниленка значиться, що він … доктор філософських наук. Ну ось: після цієї деталі біографія нашого героя виглядає цілком повноцінною. І ще: на офіційній сторінці ГУ МВС Києва серед усіх керівників лише у Даниленка не вказано звання. Здається, ніби Анатолій Васильович соромиться своїх полковничих зірок. Але ми то знаємо: просто він дуже хоче бути генералом. І неодмінно ним стане, якщо тільки в країні не змінитися влада. Бо сьогодні – їхній час.
Недавно наш ресурс «привітав» з набуттям (або придбанням, це як дивитися) звання генерал-майора міліції Анатолія Даниленка – заступника начальника Головного управління МВС у Києві, радника міністра внутрішніх справ. Не мудруючи лукаво, ми переказали статтю з сайту «ТЕМА», де корупційні проділки новоспеченого генерала описані досить докладно. Але виявляється не все там сказано. Ось цікава довідка. А до неї схема, з якої явно видно: генерал Даниленко, будучи ще полковником, брав участь у будівельній аферу, внаслідок якої з країни уплило 140 млн. грн., бюджет МВС втратив 75 млн. грн., а прості міліціонери позбулися значної кількості квартир. Але найцікавіше, що у фірмі, з якою, за наказом «справжнього полковника», ГУМВС укладло невигідний для себе договір, працювала… дружина г-на Даниленка.
Почнемо з документа. Цитуємо мовою оригіналу, зберігаючи стилістичні особливості. ДОВІДКА 15.04.2005 року начальником ГУ МВС України в м. Києві полковником міліції Яремою В.Г. за наполяганням його заступника Даниленка А.В. укладений договір № 1 з ТОВ «Авантар» про інвестування будівництва житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Перова, 10-12 для працівників ГУ МВС України в м. Києві. Слід зазначити, що договір був підписаний зі сторони ГУ МВС України в м. Києві за 20 діб до Державної реєстрації ТОВ «Авантар». ТОВ «Авантар» (код 33501754) зареєстровано Шевченківською райдержадміністрацією м. Києва 04.05.2005 року за адресою м. Київ, вул. В.Житомирська, 30. Підприємство засновано громадянином Республіки Казахстан Джаксибергеновим Анваром Жанатовичем, 04.09.1974 р.н., який не реєструвався в Україні. Директор підприємства Троценко Юрій Володимирович, 10.04.1981 р.н., термін реєстрації за адресою м. Київ, вул. Ломоносова, 34/1 гуртожиток, закінчився у 2001 році. Попередньою перевіркою ТОВ «Авантар» було встановлено, що за даними звітності ДПІ підприємство фінансово-господарської діяльності не веде.
Згідно укладеного договору ГУ МВС України в м. Києві як замовник отримує право власності на 20 % від загальної площі жилих та нежилих приміщень, а інвестор ТОВ «Авантар» 80 % від загальної площі. Договір укладений без урахування інтересів ГУ МВС України м. Києві, при цьому у вказаному договорі відсутні розрахунки та обґрунтованість визначених відсотків. Згідно п. 3.7 рішення Київської міської ради № 772/2182 від 18.11.2004 року щодо передачі ГУ МВС України в м. Києві земельної ділянки у оренду площею 1,06 га за адресою м. Київ, бульвар Перова, 10-12 повинно передати Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5 % загальної площі будинків та 2 % жила для передачі його жилого-експлуатаційній дільниці як службове житло. У зв'язку з чим частка ГУМВС зменшується на визначені відсотки та становить 13 %. Додатково на замовника в особі ГУМВС України в м. Києві лягає навантаження по проведенню підготовчого етапу будівництва та сплата обов'язкового пайового внеску. Який становить згідно розрахунку проведеного спеціалістами управління економіки Київської міської державної адміністрації близько 16 млн. грн.
Такі витрати не передбачені кошторисами Державного бюджету на утримання МВС України. У зв'язку з цим оплата проведення попереднього етапу будівництва лягає на ТОВ «Авантар» і згідно умов договору зменшує частку ГУМВС України в м. Києві на суму вкладених інвестором грошових коштів. У ході подальшої перевірки встановлено, що ТОВ «Авантар» зареєструвало випуск облігацій на суму 140 млн. грн., що становить продажну вартість 100 % житлових та нежилих приміщень по інвестиційному проекту за адресою м. Київ, бул. Перова, 10-12. У засобах масової інформації поширюються відомості про інвестування ТОВ «Авантар» найбільшим банком Казахської республіки «Туран Алем». Розвідуванням опитуванням голови представництва в Україні Банка «Туран Алем» Бердалієвої Світлани Миколаївни встановлено, що банк ніяких проектів по інвестуванню будівництв в Україні немає.
Суть аферу доходчиво пояснили наші колеги з сайту http://www.xponika.info/ . «По сценарію зменшення квартирної квоти пішли міліцейські будівельники, коли підписували інвестиційний договір на забудову земельної ділянки на бульварі Перова 10 — 12. На місці колишнього пустиря МВС запланувало виставити комплекс «Акварель», який стане першою сучасною житловою висоткою в районі. Як випливає з проектних документів, інвестором будівництва виступила компанія ТОВ «Авантар». Розташовуватиметься комплекс на ділянці землі площею 1,06 га і складатиметься з односекційного та трьохсекційного будинків. Всього в комплексі буде здано 503 квартири та 102 машиномісця підземного паркінгу. Розпочати будівництво «Авантар» планувала у червні 2006 року. За інформацією Головного контрольного управління, Міністерство внутрішніх справ, занизивши свою частку на отримання квартир у цьому проекті з 50% до 20%, втратило 75 млн. грн. бюджетних асигнувань. Цікаво, що такий масштабний проект МВС довірило ТОВ «Авантар», якому рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» присвоїло довгострокового рейтингу uaCC, який означає високу ймовірність невиконання боргових зобов'язань. У свою чергу, компанія ЗАО «Метрика», яка володіє ТОВ «Авантар», на прилеглих до будівництва «хрущовках» розклеїла оголошення про початок позапланового ремонту. Далі було вказано, що «… ремонт проводитиметься за рахунок ЗАО «Метрика», яка здійснює інвестування будівництво житлового комплексу за адресою бульвар Перова 10 — 12». Надалі жителів цих будинків планувалось переселити. ХРОНІКА провела опитування жителів близьких будинків і з'ясувала, що чутки про початок будівництва тут витали давно, але на переселення місцеві жителі не згодні. Але, мабуть, їхня незгода нічого не змінить, оскільки передпроектна пропозиція інвесторів будівництва вже в цілому одобрена Київською градобудівельною радою. Саме будівництво поки ще не розпочалось, хоча місце для котловану вже підготовлено. Поряд зі схемою зменшення своїх квартирних апетитів в обмін на «живі» гроші, МВС часто самостійно визначало «цільове» призначення нецільових коштів…»
Далі цитувати фрагмент статті ми не будемо: просто пізніше перепублікуємо її повністю, щоб дати відповідь на питання: чому у рядових міліціонерів досі з житла в кращому разі кімната в гуртожитку? Втім, відповідь ми можемо дати й зараз: тому, що у генералів на кшталт Даниленка є свої комерційні інтереси.
А тепер найцікавіше, те, до чого не докопалися (або не захотіли докопатися) складачі тієї самої «довідки». Фірма ТОВ «Авантар» учреджена двома комерційними структурами — ТОВ «Метрика» (директор станом на 06.09.2007 Байсаков Есентай Дарібаєвич) та приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Амірар Лімітед» (Кіпр, Нікосія, вул. Афродіти, 25 кв. 204). У «Метрики» в засновниках дві сейшельські офшорки. Але це дрібниці. Сама «Метрика» учредила кілька фірм, серед яких – ТОВ «Мебілайф», згаданий вище «Авантар», ТОВ «Алькор Проект» та ТОВ «Євразія транзит груп консалтинг». Згадана у схемі та довідці «КУА «СіПіДЖи Ассетс Менеджмент», яка викупила облігації, учреджена офшорною фірмою «Фіцніл Реал Естейт Лімітед» та громадянином Канади Станіславом Поляковим. Ця фірма (у всякому разі, на час підписання договору) була засновником і в «Метриці», і в «Євразія транзит груп консалтинг». Коротко кажучи, обидві компанії, які брали участь у схемі, прямо пов'язані узами власності з фірмою «Євразія транзит груп консалтинг». Тепер увага: у цій фірмі на момент підписання договору ГУМВС з «Авантаром» працювала… Даниленко Наталля Вальдемарівна, 05.08.1962 р.н., дружина нині вже генерала Анатолія Даниленка.
Ці відомості повністю підтверджуються даними податкової адміністрації. Втім, видно у Даниленка такий характерний корупційний почерк – він пристраює родичів туди, де бере хабарі. Ось, наприклад, у статті з «ТЕМИ» http://www.tema.in.ua/ є такий пасаж: «… Слід сказати правду про основний вид діяльності Анатолія Васильовича в час його перебування начальником відділу ДПА. Як стверджують наші джерела, Даниленко займався там високоприбутковим бізнесом з «відмивання» ПДВ. А ще нашому податківцю виявився близький бізнес у сфері нерухомості. Власне, на цій стежі він знайшов собі бізнес-партнера Володимира Дейнегу – генерального директора «Арго-трейдинг ЛТД» та за сумісництвом – депутата Київської ради. Дуже впливова персона, яка приклала руку до піднесення Даниленка на міліцейський олімп. Колись (не виключено, що й донині) Даниленко отримував від Дейнеги 50 тисяч доларів на місяць…
А тепер – Стоп! Не сміятися! Вгадайте, де був працевлаштований синок Анатолія Васильовича – Вячеслав, 21.09.1985 р.н.?! У СП «Арго-Трейдинг ЛТД». Знову ж таки, за даними все тієї ж, рідної для Даниленка податкової адміністрації. До речі, дім на Перова – не єдиний проект сім'ї генерала Даниленка на гроші українських міліціонерів. У той час, коли його дружина ще працювала в «Євразія транзит груп консалтинг», близька до неї фірма «Євробуд-Альянс», учреджена все тією ж «КУА «СіПіДЖи Ассетс Менеджмент», отримала ще один жирний контракт. ГУ МВС України у Києві (читай – знову Ярема за наказом Даниленка) замовила їй нове приміщення Печерського райвідділу. Міліція повинна була займати 5 поверхів 18-поверхового торгового центру по вул. Кутузова, 18/7, у Печерському районі, загальною площею 48,7 тис. кв. м з 5-рівневим підземним паркінгом на 275 машиномісць. Правда, у членів градради виникли сумніви щодо юридичної частини питання, тобто чи можливо розташувати на території МВС офіси. В іншому ж проект спорудження не зібрав особливо критичних зауважень.
І це не дивно: кому охота сваритися з міліцією?! Так, що панове-забудовники перейміть корисний корупційний досвід. У час, коли пробити проект на забудову Києва крайньо складно, а землю під нього отримати – ще складніше, розумні люди «в'їжджають» у місто на плечах міліцейських генералів. Дорого, зате надійно…