Коли Вища рада юстиції почала розглядати рекомендації щодо звільнення суддів, які розправлялися з учасниками Євромайдану та Автомайдану, здавалося, що настав час справедливості. Проте робота ВРЮ показала, що справи йдуть зовсім не так, як очікувала громадськість.
Проблема почалася з того, що ВРЮ вирішила перегляди висновки Тимчасової спеціальної комісії (ТСК), створеної відповідно до Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». ТСК перевіряла суддів загальної юрисдикції та виявила ознаки порушення присяги у 46 «майданівських» суддів, які виносили рішення проти активістів масових протестів у період з 21 листопада 2013 року по 11 квітня 2014 року. Розгляд ще майже 300 таких справ не відбувся через завершення строку діяльності ТСК. Замість того щоб затвердити висновки ТСК і надати подання на звільнення до Верховної Ради, члени ВРЮ вирішили розглядати кожний висновок окремо за повною процедурою.
За словами голови Громадського люстраційного комітету Олександри Дрік, це не лише загальмувало процес притягнення суддів до відповідальності, а й створило підстави для оскарження рішення ВРЮ у суді. Виявилося, що не всі судді, яких ТСК рекомендувала звільнити, втратять посаду.
Показовим прикладом є справа судді Шевченківського районного суду Києва Наталії Сіромашенко. Вона прийняла рішення щодо учасника Автомайдану, позбавивши його права керувати всіма видами транспортних засобів на три місяці. Проблема в тому, що цей чоловік ніколи не отримував водійського посвідчення та не керував автомобілем. Суддя явно порушила принцип верховенства права та індивідуальної відповідальності. Однак 15 жовтня ВРЮ не рекомендувала її звільнити. У рішенні органу перелічені всі порушення закону судді Сіромашенко, але причиною залишення її на посаді стало лише те, що рішення про звільнення не набрало необхідної кількості голосів членів ВРЮ, як того вимагає частина шоста статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції».
Члени ВРЮ навіть не намагалися навести переконливішу аргументацію. Складається враження, що вони таким чином вирішили покривати відверте нехтування суддею законом.
Аналогічна ситуація сталася із суддею Деснянського районного суду Києва Олексієм Панасюком, який для євромайданівця обрав санкцію – тримання під вартою. Члени ВРЮ залишили його на посаді, але своє рішення щодо цього судді чомусь не оприлюднили.
Такі випадки незгоди з висновками ТСК траплялися й на рівні дисциплінарної секції ВРЮ. Це не викликає великого здивування, враховуючи те, як формувався у нинішніх політичних реаліях новий склад цього органу. Попри намагання громадськості не допустити до ВРЮ політично заангажованих людей із заплямованою репутацією, це не вдалося зробити повністю. У результаті значна кількість членів ВРЮ мають зв'язки з чинною владою.
Наймолодший член ВРЮ Олексій Маловацький був заступником керівника юридичної служби кандидата у Президенти Петра Порошенка у 2014 році та 84 номером у списку БПП на парламентських виборах того ж року. Нещодавно, через кілька місяців після початку роботи у ВРЮ, він отримав звання «Заслуженого юриста України».
Навіть ті члени ВРЮ, які мали велику підтримку громадськості, не виправдали її очікувань. Суддя Оболонського районного суду Києва Ірина Мамонтова скрізь представлялася як чесна та незламна служителька Феміди. Під час Євромайдану вона нібито не кидала за ґрати скалічених «Беркутом» мітингувальників, обравши їм більш м'яку санкцію у вигляді домашнього арешту. Саме так про неї у червні 2014 року розповідав на прес-конференції тодішній голова Ради суддів України Василь Онопенко, пропонуючи її кандидатуру до ВРЮ. Пізніше з таким же формулюванням її висували у парламенті. Ірина Мамонтова жодного разу не висловила заперечення з цього приводу.
Проте одразу ж після провального голосування за звільнення судді Сіромашенко у ЗМІ з'явилося її інтерв'ю, в якому вона як член ВРЮ відверто заявила, що не приймала рішень під час Євромайдану, оскільки знаходилася тоді на стаціонарному лікуванні в лікарні. Знаючи вміння суддів швидко орієнтуватися у політичній ситуації країни, можна припустити, що ця заява з'явилася невипадково – саме у час, коли за ґрати замість прихильників колишнього режиму Януковича знову опинилися патріоти.
На щастя, члени ВРЮ ще матимуть шанс позбавити посади суддю Сіромашенко, оскільки до них надійшов другий висновок ТСК з рекомендацією на її звільнення через арешт учасника Євромайдану, на яку позитивно відреагувала дисциплінарна секція органу. Проте такої можливості немає у випадку із суддею Ірпінського міського суду Володимиром Шумком, який позбавив водійських прав автомайданівця. 20 жовтня Вищий адміністративний суд України, маніпулюючи старими та новими законодавчими актами та строками притягнення суддів до відповідальності, визнав рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів про його звільнення з суддівської посади незаконним. Таке рішення вищої інстанції не підлягає скасуванню, тому є фактично «індульгенцією» не лише для «майданівських», а й кримських, донецьких і луганських суддів.
Все це свідчить про те, що судді до останнього намагатимуться захищати своїх колег, які порушили закон під час кривавих подій Євромайдану, а також окупації Криму та Донбасу. Змінити таку ситуацію зможе лише перезавантаження суддівського корпусу шляхом нового набору суддів на посади через відкритий конкурс, як це зробили з поліцейськими в Україні.
Такий проект конституційних змін розробили експерти «Реанімаційного пакету реформ» (РПР). Його разом із проектом, напрацьованим Конституційною комісією при Президентові України, який передбачає переатестацію суддів, подали на розгляд до Венеціанської комісії. Нещодавно вона оприлюднила свій висновок, у якому нібито не підтримала ідею перезавантаження судової системи. У пункті 37 свого висновку вона написала, що «Звільнення всіх суддів не відповідає європейським стандартам і принципу верховенства права».
Однак, за словами експерта Центру політико-правових реформ (ЦППР) з судівництва Романа Куйбіди, цей фрагмент був розтиражований багатьма ЗМІ, але при цьому не звернули увагу на продовження, у якому йшлося про виняток – так званий «конституційний дисконтуїтет». Цей термін, який вживається в конституційному праві і позначає перерву в дії демократичної Конституції, коли тоталітарний режим приходить на зміну демократії або навпаки, на думку експерта ЦППР, є важливим.
«Якщо проаналізувати режим Януковича, то через зміни до Конституції за допомогою Конституційного суду України, через повернення великих повноважень, власне, і відбулася ось така перерва у демократичному регулюванні. Конституційний суд фактично легалізував і переведення суддів, і ліквідацію судів президентом. Це все у сукупності дало можливість президенту встановити контроль зокрема і над судовою владою. Тепер відбувається зворотній процес, пов'язаний з відходом від авторитарного режиму, що дає можливість говорити про те, що це можна робити», – пояснює Роман Куйбіда.
Венеціанська комісія також вказала на те, що одномоментне звільнення всіх суддів містить ризик дисбалансу судової системи. Однак проект конституційних змін РПР насправді передбачає поступове здійснення цього процесу.
Який принцип оновлення суддівського корпусу оберуть у Верховній Раді, наразі прогнозувати складно. Попри чітку позицію Конституційної комісії при Президентові щодо пом'якшеної реформи правосуддя шляхом переатестації суддів, за радикальні дії у вигляді перезавантаження суддівського корпусу виступив Уряд на чолі з прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком. Такої ж думки – і парламентарі, зокрема Оксана Сироїд та Леонід Ємець. Тож не виключено, що сподівання громадськості, яка останнім часом висловлює найнижчий за всю історію України рівень довіри до правосуддя, на повне очищення судів від негідних мантії людей, незабаром можуть справдитися.