Сьогодні в Києві розпочався черговий, 13-й з'їзд суддів України, покликаний вирішити низку важливих для судової системи та країни в цілому питань. Зокрема, розглянути питання про виконання суддями вимог Закону «Про очищення влади», обрати нових членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, проголосувати за новий склад Ради суддів України, звільнити та обрати суддів Конституційного суду. На початку роботи з'їзду його делегати обрали президію – робочий орган, на який покладається організація роботи з'їзду. Від президії багато в чому залежить хід і зміст роботи з'їзду, а також результативність прийнятих рішень. За логікою речей до президії вищого органу суддівського самоврядування, яким є з'їзд, мають увійти найдостойніші делегати – з бездоганною репутацією та подібне. Однак, судячи з усього, не встигнувши розпочати роботу, з'їзд суддів опинився в незручному становищі. Як це назвати інакше, якщо до його президії разом із головою Ради суддів України В. Симоненко та суддею господарського суду м. Києва обрано судді апеляційного суду Хмельницької області А. Марцинкевича?
Справа в тому, що А. Марцинкевич у період правління Януковича був членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і сам підпадає під дію закону про люстрацію. Членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів А. Марцинкевич був призначений після приходу Януковича до влади – у вересні 2010 р. Дещо пізніше йому довірили посаду секретаря цієї комісії. Про важливість цієї посади свідчить той факт, що він здійснював підготовку засідань комісії і на ньому замикалося все її діловодство, тобто він був в курсі того, як і чому вирішуються всі питання в комісії. Навесні минулого року Верховна рада прийняла Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», яким, з урахуванням ролі певних органів у узурпації влади Януковичем, припинила повноваження всього складу Вищої кваліфікаційної комісії України. У тому числі її секретаря – А. Марцинкевича. Однак А. Марцинкевич виявився «спритним хлопцем».
Як повідомляли тоді засоби масової інформації, секретар Вищої кваліфікаційної комісії суддів А. Марцинкевич перед припиненням дії повноважень у зв'язку з прийняттям закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» домігся екстреного отримання службового житла та призначення на посаду судді в обхід процедури. Пізніше парламент прийняв ще один закон, під дію якого потрапив А. Марцинкевич у зв'язку з тривалим перебуванням на посаді члена та секретаря Вищої кваліфікаційної комісії суддів у період правління Януковича. Йдеться про Закон «Про очищення влади», який був прийнятий 16 вересня 2014 р. Згідно зі статтею 3 цього Закону встановлено заборону на займання державних посад (посада професійного судді також сюди потрапляє за законом) на строк 10 років тим особам, які сукупно не менше одного року в період з 25 лютого 2010 р. по 22 лютого 2014 р. займали посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. А. Марцинкевич був членом зазначеної комісії з вересня 2010 р. по квітень 2014 р.
Ще одним положенням Закону «Про очищення влади» встановлено заборону на займання державних посад на 10 років особам, які були членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. (тобто в період Революції Гідності) і не були звільнені з відповідної посади за власним бажанням. І під це положення Закону потрапляє А. Марцинкевич. Але, незважаючи на це, він продовжує успішно працювати на суддівській ниві. І не лише він один. Два його сини також змогли «пробитися» на суддівські посади – один із них, Сергій Анатолійович, працює, інший – Віталій Анатолійович – працює. До речі, він також спочатку був призначений, а в Київ потрапив (був переведений указом президента Януковича) у 2011 р. Тобто тоді, коли його батько працював секретарем Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Як суддя Марцинкевич-молодший (який столичний суддя) також не відзначається бездоганною суддівською репутацією. Влітку цього року новообраний Вищий совіт юстиції затвердив висновок про порушення присяги судді суддею Дніпровського районного суду м. Києва Марцинкевичем Віталієм Анатолійовичем. Таке рішення було прийнято за результатами розгляду матеріалів перевірки Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів, які приймали рішення щодо учасників Революції Гідності. Комісією встановлено, що суддя Марцинкевич В. А. у січні 2014 р. без достатніх на те підстав і з порушенням закону арештовував учасників акцій протесту та давав дозвіл на проведення у них обисків.
Про яку довіру до з'їзду, про яку легітимність його рішень можна вести мову, коли не просто делегатом з'їзду, а членом його керівного органу – президії обирається така людина? Що це за з'їзд такий? Хто на нього зібрався? І взагалі – куди рухається судова влада: назад до диктаторського минулого?