Найтяжче людина розлучається зі своїми ілюзіями. Так закладено вихованням, ілюзія — мати ідеології. Тому не існує кровавіших воєн, ніж ті, за якими стоїть ідеологія. Соціальна вона — про загальне благо, чи релігійна — про обраний народ, не суть важливо. Тут головне інше — все це народжується на ґрунті легенд. Але це глобально. Існують простіші варіанти. Що б сказали журналісти, дізнавшись, що люди, про яких вони пишуть, з якими борються — декорації? Вони навіть не актори… Що б сказали наші збожеволілі від марних завдань працівники, наприклад СБУ, дізнавшись, що не існує ніяких великих російських корпорацій і «природних монополій»?
Як пояснити борцям з вітряними млинами, що ні, і ніколи не було керівників ними мільярдерів? Адже ці «мільярдери», як їм здається, ставлять над ними гігантську піраміду з депутатів, прокурорів і генералів!.. Адже якщо їх немає, то й піраміди управління немає! Але, на жаль, їх немає — нічого цього немає, і ніколи не було. А що ж тоді було? Вітряні млини фінансових схем. Яскравим прикладом такої вітряної млини є історія так званого «палива Курченка». Якщо вірити документам і створеним на їх основі повідомленням ЗМІ, так званий «молодий олігарх Сергій Курченко», особливо не турбуючись українським законодавством, незаконно ввіз в Україну дизельне паливо в неймовірних кількостях і без митного оформлення. Дозволю собі процитувати опублікований у ЗМІ фрагмент «ухвали Печерського суду» від 28 липня 2014 року: «14 липня 2014 року було проведено обшук – на території бази було виявлено рухомий склад із семи вагонів-цистерн з наступними номерами: N55694376-66, N54668280-66, b54665468, N73964082-66, N51711596-72, N54968256-66, N57679409-90, у яких виявлено нерозмитнене дизельне паливо, а також нафтопродукти у кількості 9 689 884 кілограм, які містяться в дванадцяти резервуарах».
Нікого нічого в цьому тексті не насторожило? Тоді пояснюю: остання цифра в номерах цистерн — це їхня вантажопідйомність. Номерів же резервуарів — немає. Ні в одному повідомленні ЗМІ немає даних про резервуари. Але радісно повідомили, що паливо йшло на ТОВ «ТНК-Індастріз Україна», на основі контракту з ПАТ «НК Роснефть» N100013/06144К. Ось це все й назвали «паливом Курченка». Логічно було очікувати, що слідство й бадьорі українські ЗМІ дочекаються появи тих, хто буде витягувати це все з-під судового арешту. А як проявиться «група товаришів», їх одразу почнуть «пакувати й колоти», і далі, по ланцюжку «вперед і вгору». Але ні-с… Далі понеслося про патріотизм, Іловайськ, бюджет, грабіж і «зраду» — куди ж ми всі без неї.
А головне — Курченко! І грюкали телевізори: «молодий олігарх Сергій Курченко…», «олігарх Курченко…», «паливо Курченка». А я дивився на цей бред, читав бред, вникав у бред і думав: коли ж хоч хто-небудь з моїх колег свій втомлений мозок включить. Не склалося з мріями — ніхто не включив ні сіру, ні білу речовину. Про Сергія Курченка розповідати довго й нудно. Та й не заслуговує він цього. Загальна «гримаса» для таких як він — «Фунт», якщо хто-небудь читав класику. І в нормальній країні цей хлопець, вибачте мій ідиш, сидів би давно й сумно.
Тому що у «Фунта» робота така — він повинен сидіти! За це йому й платять. А тепер про те, що витекло в інформаційній сечі, якою ЗМІ умили наївне населення. А ушло багато — ушли гроші й їхні господарі.
Спочатку про цифри, які ушли. Якщо офіційно, то це 670 мільйонів доларів США тільки з цієї угоди! А тепер про Людей. Існує така веселенька адвокатська контора «Арцингер». Все б нічого, але творчий колектив цієї славної організації має яскраве минуле, цікаве теперішнє й перспективне майбутнє. Так, наприклад, в «Арцингері» працювали: заступник генпрокурора України Віталій Касько й заступники міністра юстиції України Сергій Шкляр та Антон Ярчук. А нинішній керівник цієї поважної організації Тимур Бондарєв є членом правління дуже поважної антикорупційної структури «Трансперенсі Інтернешнл Україна».
І це правильно! «Якщо п'янку не можна зупинити — її треба возглавити». Ось спеціально нічого, крім того, що було раніше опубліковано в ЗМІ — і не мною — у тексті не використовую. Нічого особистого, екслюзивного не додаю — навіщо Людей нервувати? Але то лірика… А ми, скільки б ні читали про історію тієї славної угоди, всього-то й дізнаємось, що юристи «Арцингера» за малу частку витягли з-під арешту Печерського, прости Господи, районного суду м. Києва дизельне паливо, яке належить кому?! Курченку?!. Ви що курили, панове?.. Як би вам, громадяни, пояснити так, щоб не образити. Контора з таким адміністративним ресурсом як «Арцингер» не потребує контрактів і договорів з громадянами типу Курченка. Не те щоб з ним там не випили коньяку, хоча й це навряд чи, просто не за чином якось. Під яким плінтусом буде цей «молодий олігарх» навіть на тлі секретарки з цієї поважної організації?.. Якщо якісь фунтики втрачають нерозмитнені нафтопродукти на одеських нафтобазах, то ці нафтопродукти просто забирають. Без скандалів, шустрих ЗМІ й печерських «судів». І ніхто, я підкреслюю — ніхто не посмітиме задавати питання про подальшу долю відібраного майна. Юридично під радісні вигуки «паливо Курченка!», рятують тільки своє, виключно своє, випадково засвічене добро. І ніхто ніколи не платить за таку послугу лівим організаціям. Тому що, де люди «Арцингера» в нафтогазовій системі колишнього СРСР — це перевіряється. А про Сережу Курченка — це ви погано російського кіно насмотрілися. Благородні Дони, як відомо, — Люди Честі.
Власне, це вони й указали в одній невіжливій відповіді моїй колезі — Тетяні Чорновіл. До листування не спускалися — чиркнули в якомусь блозі, назвавши її «агонією старої корупційної системи». Вона ж у відповідь опублікувала фрагмент роздруківки з якоїсь бази, де є зобов'язання Благородних Донів оплатити 448 тисяч 51 гривню 80 копійок у бюджет. Не бачу проблем! Вони ці сльози вам оплатять.
В Україні існує два типи кримінальних справ: ті, які пишуться для судів, і ті, які пишуться для адвокатів. Майстер-клас для останнього типу продемонстрував, зокрема, Віталій Касько. Що б у ЗМІ про нього не лили, а юрист він найвищого класу — адвокат від Генпрокуратури.
А це коштує дорого! Щоб уявити рівень гри, достатньо подивитися коротенький відеоролик (посилання: http://www.depo.ua/ukr/politics/amerikanskiy-prokuror-za-provalenu-spravu-portnova-gpu-11112015082300 ). Це інтерв'ю з колишнім Федеральним Прокурором США, українцем за походженням, Богданом Ветвицьким. Він коментує зразково просрану — назвемо речі своїми іменами — справу Андрія Портнова в одному з судів ЄС. Дідусь ввічливо, але, що називається, «крізь зуби» дав оцінку роботі Генпрокуратури України. Якщо перевести з крайньо дипломатичної мови американського юриста на загальноприйнятий, то звучало це десь так: якими ж дурнями треба бути, щоб тупо просрати беспрограшну справу?
Що ж маємо? Американський Федеральний Прокурор, хай і колишній, знаючий справу далеко не повністю, але ЗАВЖДИ відповідаючий за свої слова, на телекамеру заявляє, що проти Андрія Портнова є залізобетонна доказова база — це раз. За справу Портнова відповідав особисто заступник генпрокурора України Віталій Касько — це два. У світлі цього — наскільки високо нам оцінювати роботу Генпрокуратури в цілому й Людини Честі й Благородного Дона зокрема? А головне — в якій валюті оцінювати будемо?.. Знаючи свої реалії трохи краще за американців, ми ж розуміємо, що дурні в Генпрокуратуру України не потрапляють. І помилок таких не буває ніколи, тим більше в таких справах. А там воно не одне таке. Запасайтеся попкорном, буде весело.