Юрій Гусєв подав заяву на звільнення: волонтерський десант у Міноборони звинувачується в організації тендерів під конкретних переможців

Вчора заступник міністра оборони Юрій Гусєв, який очолював так званий «волонтерський десант» у Міноборони та керував закупівлями для армії, написав заяву на звільнення. Необхідно пояснити, чому перебування цієї особи на важливій посаді було неприпустимим. Суть у тому, що Юрій Гусєв та кілька інших осіб, які прийшли з ним у Міноборони, почали організовувати тендери під конкретного переможця, з яким було домовлено. Зокрема, Комітет національної безпеки і оборони Верховної Ради весною цього року виявив цих осіб, які прикривалися статусом «волонтерів» на завищенні ціни при закупівлі палива для армії (6 тисяч на тоні). Комітет зупинив «схему» — держава зекономила 130 млн гривень. Нині з цього приводу розслідується кримінальна справа. Тоді ж тендерний комітет, який контролювався Гусєвим у першому кварталі 2015 року, закупав для армії бензин А-80 по суті у ДП «Укргазвидобування», проте через мережу посередників, таким чином Міноборони «переплатило» 80 млн гривень.Я особисто «організовувала» Постанову Кабінету Міністрів, щоб Міноборони закупало бензин у ДП напряму (як відбувається нині), однак Гусєв та його оточення у відповідь почали плести брудні інтриги — звинувачувати Комітет і мене особисто у всіх корупційних гріхах і при цьому продовжили самі ловитися на корупції, дискредитувати достойних людей у складі «волонтерського десанту», міністерство та міністра. Зокрема, нині порушена кримінальна справа щодо закупівлі квартир. Хоча важливо сказати й про позитив: після скандалу з паливом, з квітня у «волонтерський десант» зайшло ще кілька нових достойних людей, результат — тендерний комітет Міноборони за півроку зекономив більше півмільярда гривень. Тому звільнення Гусєва назріло давно. Він тримався на посаді, тому що вміло перекладав відповідальність за факти корупції на осіб зі своєї команди, які безпосередньо підписували документи. Однак у мене особисто немає сумнівів, що за схемами, якими зганьбився «волонтерський десант» у Міноборони, стояв саме Юрій Гусєв. Тому що у Гусєва великий досвід роботи в мега-системі «дерибану» державних коштів.Я взагалі не розумію, де були наші відомі люстратори, як можна було допустити на «господарку» армії особу, яка працювала на чільній посаді в сумнозвісному Національному агентстві інвестицій Владислава Каськіва. Юрій Гусєв спочатку був керівником департаменту в скандальному Національному агентстві інвестицій, а у 2012 році став головою конкурсної комісії щодо надання державної підтримки для реалізації національних проектів. Саме він очолював конкурсну комісію, яка визнала фірму Каськіва «Боржава резорт» переможцем конкурсу на реалізацію національного проекту зимової олімпіади «Олімпійська надія-2022» (проект Януковича для розпилу бюджетних коштів аналогічно «Євро-2012»). Нині, до речі, розслідується кримінальна справа щодо заволодіння Каськівим державними коштами в розмірі 165 млн гривень, які були видані ТОВ «Боржова Резорт» у якості кредиту і виведені на офшори. Гусєв засвітився у засобах масової інформації як представник Каськіва на засіданні бюджетного комітету Верховної Ради, коли він протягував виділення Державному агентству 100 мільйонів бюджетних коштів на GPS для «швидких», замість придбання самих «швидких». Це було перед самим Майданом. При чому я маю всі підстави вважати, що старі зв'язки впливали на роботу Юрія Гусєва у Міноборони.Це таблиця, яка показує зв'язок Гусєва з пулом компаній, які харчували і продовжують харчувати армію. Гусєв продовжив лобіювати їхні інтереси. Наприклад, у квітні мною було з'ясовано, що ціна послуг харчування найбільшої з них ТОВ «Геус-груп» була штучно завищена під час переговірної процедури на 20 відсотків. (Нині ціни вирівняні). Так само мені стало зрозуміло, чому Гусєв довгий час гальмував передачу «палива Курченка» в армію. Справа в тому, що в свій час у схемах Каськіва активно брала участь юридична фірма «Арцінгер». Зокрема, вона виграла на тендері 12 млн гривень на організацію роад-шоу Національного агентства інвестицій за кордоном. Цитую дослідження Аліни Пастухової та Дмитра Гнапа в «Українському тижні» за 2012 рік: «Адвокатська фірма «Арцінгер», яка організовувала роуд-шоу, отримала з бюджету мільйони на «джинсу» за кордоном. У цій фірмі так і не показали переліку публікацій, які вони мали розмістити. У самому Державному агентстві з інвестицій після тривалих суперечок надали список статей, що ними так вихвалявся Каськів. Яким же було здивування автора, коли більша частина з них виявилася звичайним перекладом українських матеріалів на англомовних версіях вітчизняних інтернет-ресурсів.Єдина публікація в провідному іноземному медіа про українські національні проекти — на сайті агентства Bloomberg, і йдеться в ній про те, що в України немає грошей на будівництво LNG-термінала». Я згадала сумнівну співпрацю Каськіва і «Арцінгер», тому що в часи Іловайської трагедії ця юридична фірма подалася на тендер «Роснафти» і підписала з російським паливним монстром зобов'язання про зняття арешту з «палива Курченка». Після цього «Арцінгер» задіяв всі свої важелі та старі зв'язки з часів роботи у Каськіва, зокрема й у тендерному комітеті Міноборони, щоб затримати передачу палива армії. Це пояснює, чому Державне підприємство УТНП, яке зберігає арештоване паливо, ніяк не могло пробитися на тендер Міноборони. Нині 17 тисяч тон «палива Курченка» за найнижчою ціною передано Міноборони. Поступово стає зрозуміло, кому і навіщо потрібно було розгорнути брехливу інформаційну кампанію щодо «палива Курченка» і чому в дискредитації активну участь взяли «святі люди» — волонтери, журналісти, громадськість. Виявляється одні «святі» — клієнти «Роснафти», другі Каськіва, треті Іванющенка.А тепер кілька слів про «УП». Я вже давно думала, чи не відмовитися мені від блогу на «УП». Особливо, коли з'ясувала, що «УП» свідомо піарить корупціонера. Дійшло навіть до того, що «УП» звинуватило мене в продажності на моєму блозі. На тому, де були надруковані документи, які демонструють факти корупції заступника генерального прокурора Віталія Каська, якого УП лобіює на ключову посаду в країні задля боротьби з корупцією — антикорупційного прокурора. «УП» не має жодних підстав мене звинувачувати (у них немає жодного доказу і бути не може), зате у мене на блозі наявні всі докази, які свідчать: «УП» покриває корупціонера. Тому хочу сказати: я не відмовлюсь від свого блогу. Це мій блог, а не блог «УП». Це мій блог ще з 2012 року, бо тут я друкувала свої журналістські розслідування про Януковича, Арбузова, Кузміна, Ахметова, тому що перед Майданом редакція по суті перестала мене друкувати. Я туго затягнула пасок — розміщала статті на блозі безкоштовно, бо це була моя боротьба проти Януковича.І після всього того «УП» говорить, що я продажна? Тільки тому, що пишу про корупціонера, якого «УП» покриває? Не звинувачуйте мене в тому, в чому грішите самі.