Юрій Сапронов. Унікальна харківська гнида

Мільйонер і кандидат у мери Харкова Юрій Сапронов — особистість багатогранна. Патріот, бізнесмен, щедрий меценат, мудрий політик, колишній ефективний чиновник — все це про нього. Колекціонер, цінувальник дорогих вин, покровитель елітних видів спорту — теж про нього. За кілька місяців передвиборної кампанії піарники Сапронова, як могли, продавали виборцям саме такий образ — успішного бізнесмена, чесного, справедливого та відкритого. Людини, яка хоче потрапити до влади не заради доступу до «кормушки», не для захисту власного бізнесу, а для того, щоб навести, нарешті, порядок. Чудовий план. Та й мета благородна. Ось тільки в особистості та біографії Юрія Сапронова занадто багато мутних і темних плям, які респектабельний бізнесмен і меценат всіма силами намагається відстирати зі свого дорогого клубного піджака. Кандидат створив навколо себе занадто багато міфів. І їх час розвіяти.МІФ № 1. Юрій Сапронов — успішний український бізнесмен. Кандидат у мери Харкова народився в Калінінграді, провів дитинство в Мурманській області, а сьогодні є головою ради директорів українсько-російського СП «Студбуд». У жовтні 2005 року в інтерв'ю він заявив буквально таке: «Бізнес у мене майже двадцять років у Російській Федерації, у мене немає бізнесу в Україні». Нічого не змінилося — в Україні у Сапронова дійсно немає ніякого бізнесу, крім «вітрини» у вигляді гольф-клубу — того самого, де, кажуть, ховався Янукович на шляху в Ростов. Основні активи по-колишньому в Російській Федерації. Ключовий з них — ТОВ «СпецГазМонтажСтрой», зареєстроване за адресою м. Москва, 1-а вул. Фрунзенська, 3А, стр.1. Компанія — великий підрядник, який регулярно отримує державні замовлення в Росії. Головний замовник — «Газпром», про що Сапронов знову ж таки заявляв в інтерв'ю. Для газового гіганта його компанія будує інженерні мережі та промислові об'єкти. Відомо, що в Російській Федерації розподіл держзамовлень, вибір підрядників та подальший «розпил» газпромівського бюджету контролюють брати Ротенберги — близькі друзі Путіна та…Сапронова? Також відомо, хто є ключовим бізнес-партнером нашого героя в Москві. Це Віталій Іванович Качур, якого більше знають під прізвиськом «Виталян» — персонаж з бурною кримінальною біографією. Займався участю в корпоративних конфліктах та будівельних афер, поки не потрапив до СІЗО за кримінальною справою про рейдерський захват будівлі в центрі Москви. Тепер «Виталяна» судить Хамовницький суд, викликає та допитує свідків. До речі, якби Юрій Сапронов був одним із них, відмовитися від виклику не зміг би — поговорюють, що кандидат у мери Харкова багато років володіє російським паспортом і є носієм громадянства країни-агресора.МІФ №2. Юрій Сапронов — патріот України, який виступає за єдину й неподільну державу. В останні кілька місяців активної передвиборної кампанії Сапронов намагався формувати в публічному просторі саме такий образ. Ніби зовсім забув про власні висловлювання двохрічної давності, відмовившись від самого себе зразка грудня-січня 2013-го. Наведемо лише кілька цитат із «фейсбука» тоді ще віце-губернатора Харківської області, які скажуть про цього принципового політика більше, ніж будь-яке багатосторінкове інтерв'ю. 2-3 грудня 2013: «У нас не одна країна. У нас дві країни…» 3 грудня 2013: «Над моїм містом червоно-чорного прапора не буде НІКОЛИ» 10 січня 2014, в інтерв'ю інтернет-виданню slk.kh.ua: «Асоціація з ЄС — квиток зі стертим напрямком». 13 січня 2014: «…з їхніми (українськими, — прим.ред) пам'ятниками можна робити що хочеш» Засідання Харківської міської ради 30.01.2014 р. «Я буду наполягати на максимально відкритому та поіменному голосуванні в Харківській міській раді» Свої слова Сапронов підтверджував ділами — за деякими даними, під час подій Євромайдану він фінансував організацію та відправлення в Київ «титушок». Фінансування здійснювалося через «Реал-банк», який належав С.Курченку та Г.Кернесу. Не приховував Юрій Анатолійович і своєї симпатії до бійців «Беркута» — усі, хто стежить за інформаційним простором Харкова, повинні пам'ятати фото, на яких Добкін, Кернес, Сапронов та інші харківські політики щеголяють у футболках із символікою підрозділу. Перед початком передвиборної кампанії всі ці зображення ретельно «вичистили» зі всіх новинних майданчиків. Але, завдяки відомому пошуковику, ці фотографії знову стали надбанням громадськості. Повертаючись до «фейсбука» — 22 лютого, у день відставки, Сапронов написав таке: «ЛЮДИ! До влади ні ногою. Наївся. Занадто багато очікувань, і нестерпно болісні розчарування». Коментарі, як кажуть, зайві.МІФ №3. Юрій Сапронов не має стосунку до минулої влади і ніяк не пов'язаний з найбільш одіозними її представниками. Почнемо з того, що твердження дещо абсурдне — як не крути, Сапронов кілька років працював заступником Михайла Добкіна і був вбудований у вертикаль більш ніж міцно. 29 квітня 2011 року він особисто з рук Михайла Марковича отримав партійний квиток Партії регіонів. Однак саме це дивне «в порочних зв'язках помічений не був» вже 4 місяці піарники Сапронова намагаються вкласти в голови харків'ян. Ю.Сапронов умів завжди «вбудуватися» у діючу владу в Харкові. До щастя, соціальні мережі пам'ятають навіть те, про що сама людина наполегливо намагається забути. 24 лютого 2014 року: «я підтримував і буду підтримувати Михайла Добкіна». 29 березня 2014 року, у день висування Добкіна кандидатом у президенти: «вітаю, михайле, змінюй те, про що ми багато говорили». Після замаху на Геннадія Кернеса Сапронов до місця і не до місця публічно висловлювався на підтримку мера Харкова. А коли Добкін та помічник Кернеса організували збір коштів на лікування, Юрій Анатолійович, за чутками, вніс у касу рекордну суму — 150 тисяч доларів. Справа благородна, звичайно, але дуже показовий жест. Справа в тому, що опосередковано Кернес і Сапронов навіть сьогодні залишаються компаньйонами. Зв'язуюча ланка — російський олігарх харківського походження, великий девелопер, голова ради директорів «MosCityGroup» Павло Фукс. 6 серпня минулого року йому та ще одному не менш одіозному росіянину, члену Ради Федерації РФ Олександру Шишкіну з подачі міського голови присвоїли звання Почесного громадянина Харкова. Такий «прогин» Кернеса і Сапронова перед одіозними представниками країни-агресора тоді викликав справжній скандал. Фукс є давнім другом і бізнес-партнером обох кандидатів у мери Харкова. До речі, ще один партнер Сапронова та приятель Кернеса — одіозний російський тенісист Євген Кафельніков, відомий своєю публічною підтримкою анексії Криму та ДНР/ЛНР у соціальних мережах. Турнір з гольфу «Кубок Михайла Добкіна» відбувся 5-6 жовтня 2013 року в харківському гольф-клубі «Superior Golf Club» Як би не намагався Сапронов від цього відмовитися, правда полягає в тому, що він міцно повязаний з Добкіним і Кернесом десятиліттями бізнесу, спільних схем та негласних домовленостей. Повязаний грошима й обіцянками, економічно й політично. І від цих «скреп» не позбутися, як не намагайся.МІФ №4. Юрій Сапронов має чіткі принципи та політичні переконання, не бере участі в «договорняках» та інтригах. Він йде в мери не з корисливих спонукань, а щоб змінити Харків на краще. Наведений вище тезис разом із «чесністю», «справедливістю» та «відкритістю» — ключові аргументи в передвиборній риториці Юрія Сапронова. Чи дійсно його мотивація така проста, благородна та прозора? Щоб зрозуміти це, можна побіжно ознайомитися з політичним бекграундом кандидата у мери Харкова. Наприкінці 90-х-початку 2000-х Юрій Сапронов активно підтримував Леоніда Кучму та його режим. На місцевому рівні — подружився, а потім і породнився з мером Володимиром Шумілкіним, який запам'ятався насамперед масштабним «перерозподілом» міської землі в потрібні руки. Після Помаранчевої революції в Кучмі різко розчарувався — вступив у «Нашу Україну» та присягнув на вірність губернатору Арсену Авакову. Сам Аваков пізніше згадував, що Сапронов проводив біля губернаторського кабінету стільки часу, що «випивав у приймальні весь чай». Незабаром Сапронов отримав бажану землю під будівництво гольф-клубу. За деякими даними — не без сприяння Авакова. Проте через кілька років кон'юнктура змінилася — на чолі міста та області стали Кернес і Добкін. А любитель аристократичної гри з клюшками раптом почав публічно критикувати того, хто втратив вплив, Арсена Авакова на одній із сесій облради. По суті — цинічно зрадив екс-губернатора заради лояльності новій владі. Зроблено це було настільки цинічно, що сам Арсен Борисович, присутній на сесії, не стримався й крикнув з місця: «Як вам не соромно!». Надалі цей принцип «Того, хто падає, — штовхни» Юрій Анатолійович взяв на озброєння. І не преминув ним скористатися, наприклад, у ситуації з Ярославським. Коли Кернес і Добкін витискували олігарха з Харкова, Сапронов завдав удару по найбільш болючому, звинувативши Ярославського у всіх проблемах ФК «Металіст». Після Революції Гідності, коли кон'юнктура в Харкові знову почала стрімко змінюватися, Сапронов вийшов на Сергія Льовочкіна. Так племінник бізнесмена Євген Шаповал увійшов у політраду Партії Розвитку України та став координатором її Харківської обласної ячейки. Той проект «не злетів» і Сапронову знову довелося думати про те, як зберегти позиції та політичний вплив у Харкові. А найголовніше — захистити й зберегти свою приватну власність. Якої в Харкові більш ніж достатньо. Саме цей мотив у всіх діях Сапронова є ключовим.МІФ №5. У Юрія Сапронова є політичне майбутнє. Екс-чиновник часів пізнього Януковича, з елегантністю флюгера змінюючи покровителів, як ніхто інший розуміє шаткість цього міфу. Сапронов підпадає під люстрацію й більше не зможе займати в Україні ніяких призначених посад. Тому й балотується у мери Харкова, не шкодуючи заробленого на «газпромівських» контрактах сотень тисяч доларів — що розуміє безнадійність свого становища. Ніяким іншим способом повернутися в публічну політику він не зможе. До всього занепокоєння додають і туманні перспективи найближчого друга. Сапронов, за словами джерела з його найближчого оточення, постійно повторює, що Кернес у найближчий час буде засуджений. Інформацію про це сам Сапронов нібито отримав із посольства США. Що маємо в сухому залишку? Російський бізнесмен з російським паспортом, можливо, пов'язаний із російським же криміналітетом. Ворог Євромайдану, співчутливий до сепаратистів. Людина, «завязана» на екс-регіоналів та олігархів настільки міцно, наскільки це можливо. Інтриган, який, не замислюючись, «перефарбовується» та змінює партії, підставляючи вчорашніх союзників та покровителів. «Збитий льотчик» без політичного майбутнього й перспектив, який при цьому готовий на все заради збереження своєї приватної власності.P.S. Диявол криється в деталях. На церемонії нагородження народних героїв України, яка проходила в «Суперіор Гольф-Клубі» 23 липня 2015 року. «Над моїм містом чорно-червоного прапора не буде НІКОЛИ!!!» — Ю.Сапронов у Facebook 3.12.2013 22 лютого 2014 року беглий екс-президент Янукович по дорозі в Ростов був радушно прийнятий у «Суперіор Гольф-Клубі», який належить Юрію Сапронову. 23 липня 2015 року в цьому ж «Суперіор Гольф-Клубі», який належить Юрію Сапронову, відбулася церемонія чествування Народних Героїв України — ветеранів війни на Сході, волонтерів, військових лікарів.