Віктор Ремський — «сірий кардинал» Донецької ОДА

Як дивні повороти «люстрації». Нещодавно дізнався, що досить своєрідно відомий убопівець Віктор Ремський — сірий кардинал Донецької ОДА. Можливо, звичайно, людина й змінилася, але чудес не буває. Однак віри в це не вистачає. За матеріалами сайту «Досьє», службу розпочав у 1999 році з посади міліціонера патрульно-постової служби столиці. Протягом міліцейської кар'єри працював на різних посадах: помічником слідчого; оперуповноважених Управління з боротьби з організованою злочинністю; заступником начальника відділу Головного управління з боротьби з організованою злочинністю МВС України. У 2011 році — заступник керівника УБОП м. Києва. З 25 березня 2015 року — заступник начальника УМВС Полтавщини, начальник кримінальної міліції. З 23 вересня 2015 року — заступник голови Донецької ОДА з координації роботи правоохоронних структур і військових об'єднань. За інформацією ЗМІ, його кандидатуру Павло Жебровський дуже довго узгоджував на рівні КМУ та Адміністрації Президента. Близькі зв'язки: Жебровський Павло Іванович — голова Донецької ОДА; Плужник Олександр Анатолійович — екс-керівник УБОП м. Києва, найбагатший мент.На Ремського покладена координація роботи правоохоронних структур і військових об'єднань Донецької області. Він також особисто курує логістичні центри, розташовані в «сірих зонах», та інвестиційні кошти. У логістичних центрах побудовані ліцензовані аптеки, планувалися й банкомати Ощадбанку для забезпечення трансакцій. Розміщені вони в районі Зайцева та в районі Новотроїцького. Ремського називають «сірим кардиналом» Донецької ОДА, його фотографія та біографія відсутні на офіційному сайті обласної адміністрації. Раніше він був тісно пов'язаний з одіозним керівником столичного УБОПу Олександром Плужником. Ремський місцями навіть «переплюнув» Плужника в плані різноманітних темних справ. Відзначалося, що в один час у Києві значно збільшилися обсяги торгівлі наркотиками. Багато в чому це пов'язано з тим, що «курує» та «крише» це питання людина Плужника — його заступник деякий Ремський. Раніше він уже фігурував у скандальній справі з великою партією наркотиків. У 2008 році Ремський за вказівкою Луценка увійшов до спецгрупи, спільно з Римарчуком В.В., з розроблення найбільшої ОПГ, яка займалася торгівлею наркотиками та проводила транзит зі США, Німеччини, Росії та Польщі.Розслідування курувалося комітетом ВР з організованої злочинності та корупції. Однак протягом роботи в цій групі Ремський пересів на нові Porsche та BMW, купив нову квартиру. А після розгрому угруповання Ремський та його товариші самі возглавили всі потоки обороту наркотиків, переключивши їх на себе та під своє «кураторство». СБУ влітку 2010 року затримала керівників банди, які у своїх показаннях вказували на Ремського. Низка співробітників були спіймані з поличним у Полтавській області при здійсненні торгівлі наркотиками. У цей час Ремський, намагаючись уникнути відповідальності, зблизився з Плужником, намагаючись «вирішити питання» про затримання міліціонерів — спільників.Ремський пов'язаний і з фальсифікацією справи Сергія Павличенка, якого незаконно звинуватили у вбивстві судді Сергія Зубкова. 21 березня 2013 року радіо «Свобода» повідомляло, що Ремський розповів про те, що керував затриманням Дмитра Павличенка. За його словами, співробітники підрозділу «Сокіл» ворвалися в житло через вікна та двері після того, як Дмитро зайшов усередину.При цьому Віктор Ремський не зміг пояснити, чому Дмитра не затримали без драки годину раніше, коли той, повертаючись додому, побачив групу міліціонерів біля дому, підійшов до них, поцікавився, що сталося, і назвав себе. Батька та сина Павличенків звільнили 25 лютого 2014 року після прийняття постанови Верховної Ради, згідно з якою їх оголошено політичними в'язнями. 21 березня в Апеляційному суді Києва розглядалася справа щодо Віктора Ремського, заступника начальника столичного УБОПу, який отримував «добровільне щире» визнання Сергія Павличенка у вбивстві, та Геннадія Рибку, слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу київської прокуратури, який проводив допит Сергія як підозрюваного. Сергій Павличенко відзначає, що його обливали водою та погрожували оголеним електропроводом під час написання явки, на що Ремський парирував: «Це смішно! Ні, звичайно». Сам Ремський за фальсифікацію справи Павличенка встиг отримати нагрудний знак «Найкращий працівник МВС України».Цілий шквал листів та коментарів викликали матеріали про керівника столичного УБОПу Олександра Плужника. Завдяки їм картина гнилої ситуації в УБОПі постала у всій красі. Поки «найбагатший мент України» Плужник гойдається в «Київськомуспортклубі», його підлеглі своєю працею множать стан шефа. Старі кадри, які багато років служили в київській управі, покидають її з глибокою відразою до начальника. «Плуг», відчуваючи недружелюбне ставлення колективу, оточує себе «полтавською братією», яка (єдина) допущена до «корита» заробітків. Яким поп, таким і приход.«Пан Плужник, будучи начальником УБОЗу в Полтавській області, вдало підмав під себе газолінову тему. Кажуть, що його дочка навчалася у Великобританії. Для нього Закон — порожній звук. Усі його показники базувалися переважно на хабарах у обласній прокуратурі. Кар'єрист, характер мстивий, схильний використовувати ОТВ у особистих цілях…». «Плуг-Качок. Печатка УБОПу в барсетку та гойдатися в «Київськомуспортклубі». Операм усі теми, де можна до жалюгідної зарплати зробити 200 «бакинських» перевищити. У мільйонерів свої причуди, нах.. про людей думати, які проробили в Київському УБОПі по 10 років і більше. Набрати сопляків блатних та жопу собі прикрити, нехай беспредельничають, а я капусту рахувати…» «Плужник рідкісний дебіл і, крім того, рідкісний боягуз: за його обтягнутою на два розміри меншою сорочкою «фанерою» маленьке, боягузливе серденько. Усі його дії — одні розмови та понти, сам ніколи відповідальності на себе не брав, усе робив і робить горбом своїх оперів, їх же потім і кінчає дисциплінарками та обливаючи помиями. Усе що добре — його заслуга, усе що погано — винні оточуючі…». «В УБОПі завів собі та таскає за собою жо…ліза-адютанта зама економіста за кличкою «Тимоті», і дуже любить давати інтерв'ю… А щодо пиятики з приводу його від'їзду з Полтави, то гуляли ми так, що порвали три баяни. Я знайомий з його нинішніми замами і дивуюся, як вони «добровільно» могли піти до нього працювати. Вроді б нормальні хлопці, з ментовськими поняттями та колишніми заслугами (чому колишніми заслугами — вони скоро зрозуміють, тепер заслуги будуть Плуга, а проблеми особового складу…). Особисто я проклинаю той день, коли прийшов працювати до Плуга…». У зама з економіки кличка не Тимоті, а БРУНО. «УБОП Києва знаю не зі сторони. З хлопцями до сих пір спілкуюся… Фанарею!!!! Цього мента поставили для його розвалу (особиста думка). Особисто знаю кількох замів. Не можу зрозуміти, як люди до сих пір працюють. Віталік Стрижак ще тримається (тільки завдяки тому, що політик). Саню Харченко вже з'їли, незважаючи на те, що за час його керівництва кримінальним блоком Харісон піднявши кілька гучних тем, за одну з яких Плуг отримав нагородний ствол. Хто знає Харісона особисто, не дасть соврати, що таких оперів ще треба поискати!!!!!! «Кілька знайомих перейшли в УБОП уже при Плузі, тепер стогнуть. Економістам важко через зама з економіки — боягуз! Кримінальщиків кінчають. Який з Штепи боєць (зрозуміє той, хто його бачив і знає). Крикун проти Плуга, але тут Могильов (хто пам'ятає, щоб начальника Київського УБОПу міністр представляв особисто). Товариш генерал, одумайтеся, Київський УБОП — еліта, дайте цьому підрозділу нормального шефа!!!». З коментарів читачів до попередніх публікацій.Про кременчуцьку опричнину Плужника ми вже розповідали. Кілька з цих хлопців уже сидять за вбивство, деякі в розшуку. Ті, що не брали участі в тортурах та безладдях, приставлені до крішування основного плужниківського бізнесу — кременчуцького ринку. У Києві тричі звільнений Плужник свої «биковські» замашки ретельно приховує. Не для того він виграв Джек-пот (свою посаду), щоб ламати пальці столичним бізнесменам. Та й Київ — не Кременчуг. Тут у людей зв'язки, круті адвокати, свої порядки. Особливо не беспредельничаєш.Тому на кримінальне спрямування Плуг просто «забив». Не добившись від «кримінальщиків» послуг з установлення контролю над столичними ринками (точніше передачі контролю йому особисто, щоб виконати установку Кравця з ДУСи), Плужник розкидав нелояльних до себе старожилів, і на тому поки що успокоївся. І головну увагу сконцентрував на економічному блоці управи. І в цьому немає нічого несподіваного. Ментовським духом від Плуга не пахло ще в Полтаві. Тамтешні опери дуже дивувалися, що він робить у міліції? Хоча відповідь лежить на поверхні: заробляє гроші.«Позитивно про Олександра Анатолійовича може висловитися лише закінчений підлюдок або дебіл. Хто його не знає, нехай поїде в Кременчуг. При ньому УБОП УМВС у Полтавській області серед підприємців стали називати Приватним Підприємством. Після вбивства Цисельського Плужник 40 тис. убитих єнотів віддав його родичам, а ще 30 — в МВС, щоб матеріали щодо нього не скинули в прокуратуру. При цьому бабки не власні, а зібрані з підприємців Кременчуга. І так у всьому. Збитий пішохід — бабки. Липові показники — бабки. А ось непослухняний підлеглий — це практично самогубство…» (З коментарів). Пізніше Олександр Анатолійович сам проговорився в Інтернет-конференції на Лізі щодо своєї базової освіти. «Прийнятий у міліцію з лютого 91 року з освітою Інститут радянської торгівлі, який закінчив з відзнакою. У зв'язку з тим, що в той час навчальних закладів по лінії МВС було не так багато, була практика прийняття на роботу в органи співробітників, які не мали юридичної освіти. Згодом закінчив Академію внутрішніх справ Києва. Являюся кваліфікованим юристом-правознавцем…». Те, що Плужник — випускник інституту торгівлі, а не школи міліції, відчуває кожен його підлеглий. Це позначається на всьому стилі роботи головка. Прийшовши в Київ, Плужник поставив перед своїми бійцями дві основні завдання: ринки (з ними поки не зросся) та «конверти». Конвертаційні центри — його улюблена тема ще з полтавських часів. Практично всі «конверти» регіону (а в нафтовому полтавському краї крутяться великі обсяги коштів) контролювалися та крішувалися УБОПом. Спроби чужинців забрести на цю територію тут же жорстко припинялися. Плужник звітував перед керівництвом про вдало проведену операцію, отримував подяку. А в ЗМІ з'являлася чергова захоплена статейка. Ось — зразок минулого року. У Кременчузі працівники обласного Управління з боротьби з організованою злочинністю розкрили чергової конвертаційний центр. «Тіньовики» за два роки своєї незаконної діяльності встигли «прокрутити» майже 300 мільйонів гривень.Олександр Плужник, начальник УБОПу ГУМВС України у Полтавській області, говорить, що організатор, він же 42-річний кременчужанин, створив 12 приватних підприємств, які фактично працювали лише на папері. Ці приватні підприємства, — додає Олександр Плужник, — оформляли на когось, навіть на людей без постійного місцеперебування, також на тих, у кого були втрачені паспорти, або ж за матеріальне вознаграження люди погоджувалися стати приватними підприємцями, хоча до роботи вони ніякого стосунку не мали». Такі псевдофірми спеціалізувалися, знову ж таки лише теоретично, на виконанні будівельно-монтажних робіт, наданні транспортних послуг, закупівлі неіснуючого товару. Руслан Назаренко, начальник відділу УБОПу ГУМВС України Полтавської області, додав, що схема була досить простою та характерною для конвертаційних центрів. «Злочинці пропонували вищезазначені послуги, — говорить він, — після чого суб'єкти господарювання (підприємства, установи, організації) перераховували на рахунки псевдофірм кошти, ці кошти переводилися в готівку, потім організатор забирав свої 5%, а залишок суми повертав тим замовникам. Тобто на папері роботи виконувалися, причому без сплати податків і зборів у держбюджет, а насправді вирученні гроші «осідали» в кишенях як «тіньовиків», так і потенційних «замовників». На даний час ми встановлюємо точну суму грошових надходжень, які були «прокручені» через цей конвертаційний центр». Відстежити діяльність центру вдалося не просто, адже організатор усе чітко продумав. Але співробітники УБОПу виявилися більш спритними. Задокументувавши в повній мірі незаконні угоди, понад 30 працівників УБОПу провели 12 обисків псевдофірм одночасно. На той момент вони вилучили більше 200 тисяч гривень, 11 тисяч доларів, 3000 євро готівкою, печатки, штампи, документацію, оргтехніку, де зберігалися всі дані про «рух» коштів, а також накладали арешт на 212 тисяч гривень, які знаходилися в банку й їх ще не встигли перевести в готівку. До того ж з'ясувалося, що всі звіти, які подавалися в державні фінансові установи, підроблені. На даний час усі учасники діяльності центру, а їх троє, затримані. Проти них порушено кримінальну справу за ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, яке завдало великої шкоди державі, банківським, кредитним установам, іншим юридичним установам і громадянам). У умовах кризи робота міліціонерів активізується в напрямках саме економічної злочинності, а саме коли в руках злочинців осідають незаконні мільйони. Ось і виходить, що одним не платять заробітну плату й нічим годувати сім'ю, а для інших цінним залишається лише власне збагачення. Яна Холодна, ст. інспектор ОСО ГУМВС».У цій статті цікаві не цифри (те, що 30 співробітників за 12 обисків вилучили аж 11 тис. дол. — «астрономічну» суму!), а факти. Точніше, прізвища. Згаданий начальник відділу Руслан Назаренко — це головний спец Плужника з закошмарювання «чужих» та прикриття «своїх» конвертаційних центрів. Тепер переведений у Київ і возглавляє економічний блок УБОПу. Назаренко — найближча до Плужника людина. Фактично його казначей.Руслан Іванович Назаренко, 27.02.1975 р.н., уродженець Кременчуга, мабуть, другий за ступенем «упакованості» людина в київському УБОПі після Плужника. Купюри номіналом менше 100 дол. він не вважає грошима в принципі. А готівку вже давно не перераховує: професійно вимірює поглядом товщину пачки. Руслан Іванович дуже піклується про статус. Навіть дисертацію захистив «Характеристика кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження». І, розводячи чергового банкіра, любить повторювати, що він, мовляв, не просто офіцер, а кандидат наук. У Кременчузі він зумів зробити те, що до нього не вдавалося нікому: монополізувати та централізувати тіньові фінансові потоки, зосередивши їх у місцевому відділенні «Укрпромбанку». Тому самому, який догрався до банкрутства. «Укрпромбанк» — дуже цікава фінустанова. До національного захоплення воно належало групі українських і російських вірмен, які займалися нафтою. Це група «АРЧ», пов'язувана з московськими вірменами Віталієм Григоранцем та Валеріївим Габріеляном, а також головою Союзу вірмен України Айком Памбухчяном та його компаньйоном Олександром Солтусом. В Україні до групи «АРЧ», крім Укрпромбанку та Альфа-Нафти, неформально входить також страхова компанія «Альфа-Гарант», яка у 2006 році спільно з Укрпромбанком купила Армбізнесбанк (Вірменія) і пізніше перепродала свої акції офшорній компанії Cristie Management, також входящій до групи «АРЧ». Частина цього бізнесу вже в минулому. Але на той момент, коли Назаренко працював у Кременчузі — усе це було якраз у теперішньому. І для того, щоб установити абсолютно гарантований контроль над обігом тіньових грошей, він навіть влаштував у банк свою дружину Людмилу. Трудові будні Назаренка були зафіксовані співробітниками місцевого УСБУ. Але Плужник турботливо оберігав свого «дійного» підлеглого. І за відомими адресами були занесені внушительні пачки грошей. Матеріалам на Назаренка хід так і не дали. А сам він, услід за шефом, перебрався в Київ. Тут йому, звичайно, приходиться нелегко. Про те, щоб централізувати потоки готівки — мови навіть не йде. Столиця (повторимо знову) — важкий город для хлопців з Кременчуга. Тому на даному етапі Назаренко гонитися за всеукраїнськими конвертами — як юний ботанік за метеликами. Когось удається накрити й випотрошити. В інші, більш лакомі місця, хід йому закритий.Однією з головних помилок Плужника є те, що він випотрошив старі кадри, які здавалися йому нелояльними, і з великою жадібністю вирває шматок з рота молодих оперів. У результаті на відділ, який власне й займається конвертами, був призначений близький до Плужника та Назаренка людина — Говейко. А на ще один відділ, 6-й, з боротьби зі злочинністю в економічній сфері — Євген Кузуб, 1982 року народження. Обидва вони — полтавці. Причому Кузуб — уродженець села Кузубівка Хорольського району. Йому — кобилам хвости крутити, а не у київських банкірів бабки відбирати. У результаті Кузуба перекинули на базарну тему, з якої спригнули «кримінальщики». Але й там у нього не все виходить. Вести переговори з хлопцем з Хорольського району тримачі столичних базарів не хочуть. Взяти їх на испуг у Жені не виходить. Тримається він за рахунок ябедництва та підхалимства до дорогого шефа Олександра Анатолійовича. Втім, як відомо, короля грає свита. У цьому відношенні оточення Плужника під стать шефу, а місцями навіть його й «переплюнуло» в плані різноманітних темних справ.