На проспекті Червонозоряному, будинок 14 у Києві 1 грудня внаслідок зсуву було пошкоджено фундамент. Обвалилася підпірна стіна схилу, жителів евакуювали. Київська мерія визнає, що в Києві налічується понад сто подібних будинків. На мою думку, мерія применшує масштаби проблеми і поки що не знає, як її вирішувати. Здавалося б, варто це прямо сказати людям. Але як можна це прямо заявити мешканцям, чиї будинки разом із самими жильцами можуть опуститися під землю або сповзти по схилу? Ніхто не знає, коли й як це станеться. Справа в тому, що деструктивні процеси ніхто не вивчав. Прийнято було вважати, що будинок стоїть рівно, а от що з ним відбувається, коли внаслідок руху ґрунту відхилилася вісь рівноваги, наука не досліджувала. Тепер, коли ці процеси у великих містах набули масового характеру, будинків без тріщин менше, ніж із тріщинами, і ніхто не знає, що робити. Застосовують компенсаційні заходи, які лише трохи сповільнюють процес деформації та руйнування. Але й це був би вихід, поки наука розробить методику укріплення будинків, що зазнали деструктивних процесів.
Але науку ніхто про це не просив, приватних проектувальників ніхто не об'єднував у робочі групи (можливо, разом вони б запропонували щось корисне). Тому поки що… руйнуються будинки. Я вже писала про процес деформацій житлової забудови в інтернеті. Нижче наведу типові дефекти будинків (у тому числі житлових), що є наслідком відхилення осі рівноваги. Причини, через які ґрунти дали нерівномірні просідання й вісь зміщена, різні, але тип порушення один – відсутність комплексного планування території з урахуванням взаємозв'язку «пласт–навантаження–ґрунтові та підземні води». Цим триумвіратом займаються різні державні служби, але муніципалітети цей фактор, як кажуть, «забили» (занадто трудомістко). У результаті…
Великий багатоповерховий комплекс, який будується на березі, на схилі (навіть не обов'язково на самому березі), передавлює, перекриває підземні пласти вод, перерізує їх. З будь-якого схилу вода під землею, що накопичується й після дощів, прагне до водойми. Якщо на шляху такого водного підземного пласта побудувати будинок із суттєвим заглибленням (а це практично всі висотні будинки), вода шукатиме інший вихід. Дуже часто, змінюючи напрямок, води починають підмивати (підтоплювати) існуючу житлову забудову. Змінюючи напрямок, вода йде з ділянок, де раніше розташовувалися її підземні русла, і ці ділянки пустіють, ґрунт починає просідати. У результаті гідрологічна карта міста, якщо вона взагалі існує, змінюється з кожним новим будинком, комплексом, у неї необхідно вносити зміни, але набагато краще було б їх розраховувати заздалегідь, але цього не робиться. У результаті – підземну річку, що вийшла з труби, де вона текла раніше, ловлять по всьому Києву. Який район зараз підтоплює, невідомо. Але це не єдиний наслідок будівництва нових будинків без урахування всього комплексу змін природних факторів унаслідок появи нового об'єкта. Новобудова, якщо вона висотна й важка, створює навантаження на пласт, простіше кажучи, просідає його. Утворюється новий фактор – навантаження на ґрунт змінюється, що позначається на всій близько розташованій забудові.
Отже, у будинках починають з'являтися тріщини як наслідок нахилу конструкції, зміни осі рівноваги, при якому тріскається плитка, відпадає ліпнина тощо. Але це не означає, що й новобудові, побудованій без урахування особливостей геології, нічого не загрожує. Розрахунок навантаження для новобудови, як правило, ведеться без факторів можливих зсувних процесів, що виникають уже після будівництва. Тобто система міської забудови й природи – взаємопов'язаний механізм, який на даний момент у місті Києві змінюється абсолютно непередбачувано для людини, оскільки як натяг пластів з розрахунком на нові й старі будинки, так і географія підземних вод невідомі людині, яка змінює навколишнє середовище, поки що наосліп. Все, що залишається, – фіксувати тріщини й деформації на будинках, намагаючись зрозуміти, наскільки це небезпечно.
Вертикальна тріщина по фасаду – відображення процесу просідання частин фундаменту, при якому стіни будинку розходяться в різні боки. Безумовно, заделати тріщину – трохи зупинити вивітрювання й вимивання, це сповільнить процес, можна й фундаментні тріщини закрити, але сам процес триватиме, тому що не вирішена основна проблема – основа, на якій стоїть будинок, просіла неоднорідно. Типові приклади, коли конструкцію рве – косі тріщини під вікнами. Тут наведені приклади й старого будинку, й новобудови. Тобто не можна сказати, що просідання будинку, який старший, сталося через зношеність, оскільки в новобудовах та сама картина. Якщо процес деформації (як наслідок відхилення осі рівноваги) продовжується далі, можна спостерігати вже більш небезпечні ознаки руйнування будинку – тріщини перекриття (під стелею). Приклад аварійного будинку – наскрізна тріщина в несній стіні зі зміщенням. Будинок, де наявні наскрізні тріщини зі зміщенням, може обвалитися в будь-який момент. Він з моменту появи таких тріщин не підлягає відновленню. Хоча падаючі балкони не завжди свідчать про крен стін. Тут причиною може бути – порушення під час будівництва, коли реальний діаметр арматури в три й більше разів менший за нормативний.
Такі випадки дуже часті для хрущовок. Просто люди не здогадуються запросити проектну фірму або інститут відповідної спеціалізації, щоб перевірити власний балкон. Найчастіше такі дефекти усуваються, і балкон можна врятувати. Але, на жаль, не всі знають, що це необхідно, тому все частіше ми читаємо в ЗМІ про травмованих мешканців, які постраждали внаслідок обвалення власного балкона. Це я до того, що не лише влада недостатньо уважно й відповідально ставиться до питання збереження існуючого фонду житлових та адміністративних будинків. Поки самим людям це не буде потрібно, влада просто не може реагувати інакше. Помічали ви просідання крильця вашого будинку, а точніше, задумувалися ви про причини, чому плитка на крильці в черговий раз обсипалася? На наведеній нижче картинці крильцо відійшло від стіни, тому що будинок має сильний крен.
Що стосується перших ознак, то ось приклад підтопленого фундаменту, коли то комунікації, то ґрунтові води підтоплюють будинок. У результаті довести, що дефекти в будинку викликані саме новим будівництвом поруч, практично неможливо, якщо історія появи дефектів не фіксувалася мешканцями офіційно.
Найпростішим способом обезпечити себе юридично є замовлення мешканцями будинку камеральної зйомки, яка інструментально визначає, чи є крен у стін будинку й наскільки велике, якщо є, відхилення від норми. Якщо крену немає, що показує камеральна зйомка, а потім унаслідок нового будівництва хоч що-небудь змінилося, можна буде доводити, що першоджерелом деформацій стала стройка, вимагати компенсаційних заходів, зупиняти будівництво. Хоча… Якби місцева влада дотримувалася норм, процес опису сусідніх будинків мав би проводитися за рахунок забудовника (але не за його замовленням) з внесенням у договір зобов'язань щодо компенсації будь-яких погіршень сусідної забудови. При виконанні цієї норми про точкову забудову в Києві забули б давно. Просто тому, що кожен забудовник чудово знає, скільки коштує відновити (якщо це взагалі можливо) те, що він наробив. Набагато простіше поставити мешканцям нові вікна, відкупитися ремонтом фасаду. А несна здатність втрачена? То хто ж про це дізнається від мешканців!
Я це до того, що експертиза будинку, камеральна зйомка, виконана самим забудовником-сусідом, або місцевим ЖЕКом, або за замовленням міськради – поганий аргумент, тому що платить не мешканець, який зацікавлений у збереженні своєї нерухомості, а той, хто зацікавлений у тому, щоб деформації або руйнування цієї нерухомості не стали відомі її власнику. Прогуляйтеся по Києву, уважно дивлячись на фасади будинків біля Банкової, Грушевського, Великої Житомирської, у дворах будинків у районі площі Льва Толстого. Ви все зрозумієте.