Про всі корупційні схеми оточення Віталія Кличка давно відомо правоохоронним органам, проте вони не поспішають їх розслідувати. Цьому є цілком логічне пояснення — давнє та плідне «співробітництво» оточення мера та силовиків. За минулий тиждень журналісти зафіксували зустрічі київських чиновників із силовиками. Однак і раніше ЗМІ, народні депутати та представники громадськості неодноразово публікували докази теплих стосунків корумпованих чиновників Кличка з правоохоронцями.
Денис Комарницький добре відомий громадськості та журналістам, які провели не одне розслідування про його корупційні схеми в столиці. Завдяки цим розслідуванням стало відомо, що 38 компаній, пов'язаних зі скандальним забудовником, протягом кількох років виграли тендери на найдорожчі об'єкти в Києві загальною вартістю 11 мільярдів гривень. Невеликий секрет, що подібні суми в столиці не розподіляються без безпосереднього покровительства мера Кличка. Однак у цьому випадку одного такого покровительства недостатньо. Щоб виводити гроші максимально безпечно, необхідні зв'язки в правоохоронних органах. І такі зв'язки у Комарницького є.
Ещё в травні 2020 року в ЗМІ з'явилася інформація про те, як схематозник Комарницький разом із головою Державної аудиторської служби Геннадієм Плісом та портфелем, ймовірно, набитим готівкою, заїхали у внутрішній двір СБУ. Примітно, що зробили це вони без книги обліку, реєстрації та пропусків. Через пару годин ці двоє покинули будівлю СБУ з протилежного виходу. І що дивно, згаданий портфель більше з ними не був. Варто також згадати «плівки Лероса», які той передав журналістам та до НАБУ рік тому. Журналісти через тиждень випустили сюжет, де на документах довели причетність Комарницького до «розпилу» мільярдів із бюджету та розграбування київської землі. Питання полягає в тому, чим досі займається НАБУ і чому справа фактично хоронится?
Юрій Таць, якого називають протеже Комарницького, є заступником директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА. Він пройшов досить довгий шлях від фахівця управління Генплану Києва в 1997 році до своєї нинішної посади. Однак вперше Таць зацікавив журналістів-розслідувачів у травні 2016 року. Тоді їм вдалося з'ясувати, що сім'я Тація будує в Катеринівці під Києвом особняк на ділянках, які раніше належали до земель лісового фонду й були власністю місцевого лісгоспу. Після цього управління з питань запобігання та протидії корупції КМДА розпочала внутрішнє розслідування щодо пана Тація. На той час він був ще виконуючим обов'язки директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА, однак весь цей корупційний шлейф не завадив Юрію Олександровичу в листопаді 2016 року отримати посаду заступника директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА. Рівно через три роки, в листопаді 2019, він отримав свою нинішню дуже прибуткову посаду заступника директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА.
Таць розгорнувся на повну, масово видаючи документи на незаконне будівництво. Проте недавні обшуки в його Департаменті та інших структурах, пов'язаних із Віталієм Кличком, серйозно налякали Тація. Тому він вирішив вийти на людей, близьких до НАПК, щоб заздалегідь все вирішити й уникнути кримінальної відповідальності за свої корупційні схеми. Такою людиною став Вадим Асадов, який нині працює в одному з підрозділів Міноборони. Однак у період з липня 2018 по квітень 2020 Асадов був заступником керівника Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя НАПК. Тому можна припустити, що цей чиновник має більш ніж достатньо зв'язків в агентстві, щоб допомогти розкраденому Тацю, за яким нині дуже уважно стежать правоохоронці, розібратися з НАПК. Проте Таць у своїх корупційних махінаціях зайшов настільки далеко, що навіть СБУ його не рятує, тому й доводиться таємно зустрічатися з людьми, близькими до НАПК. Таць все ще сподівається, що йому разом із начальником Кличком вдасться уникнути кримінальної відповідальності, однак схоже, що він дуже сильно помиляється. Правоохоронці давно «взяли його на карандаш» і незабаром ми побачимо, як Юрій Олександрович буде відповідати перед законом.
Артур Палатний — один із найближчих і давніх партнерів мера Кличка. Кажуть, що дружба Віталія Володимировича та Артура Леонідовича почалася ще в юності, на ниві спільної любові до боксу й, як наслідок, рекету. Палатний відомий своєю феноменальною здатністю знаходити спільну мову практично з кожним політичним режимом. Однак на повну потужність «підприємницький геній» нашого героя розкрився лише після того, як у 2014 році мером столиці став його давній друг Віталій Кличко. Завдяки покровительству мера Палатний взяв під контроль весь нелегальний бізнес столиці — від борделів до казино й «крищування» наркотрафіку. Загалом рішення Кличка віддати весь «чорний бізнес» Палатному є стратегічно правильним, адже мерові не хочеться запатьканити своє «чесне ім'я» подібними справами. Тому з цим завданням чудово справляється його кум, який сумлінно передає немалі суми готівки в кабінет мера.
Безумовно, про діяльність Палатного відомо правоохоронцям, тому вони й приходили до нього з обшуком, під час якого виявили великі суми готівки та таблиці з чорною бухгалтерією. Однак Артур Леонідович все ще пам'ятає свою юність у лихі 90-ті, коли криміналітет часто був із поліцією в одній упряжці, тому вирішив діяти за знайомою схемою. Для цього він вийшов на зв'язок із начальником поліції Києва Андрієм Крищенком і зустрівся з ним на літній площадці одного з київських ресторанів. Іншими словами, Віталій Володимирович доручив своєму «гаманцю» провести переговори з керівництвом правоохоронних органів і домовитися про закриття якомога більшої кількості корупційних справ свого оточення. Таким чином, зустріч Палатного з Крищенком — яскраве підтвердження тісної взаємодії оточення Кличка із силовиками, які в прямому сенсі слова видають їм карт-бланш на розграбування міського бюджету столиці. Проте навряд чи у Артура Леонідовича в результаті вийде домовитися про закриття всіх кримінальних справ, адже їх просто величезна кількість, а весь криміналь-корупційний шлейф команди Кличка-Палатного необмежений.
Транспортна система Києва вже давно перебуває, м'яко кажучи, не в найкращому стані. І крім мера Віталія Кличка безпосередню відповідальність за її сумний вигляд несе тандем Віктора Брагинського та Дмитра Левченка. Віталій Володимирович призначив Брагинського керувати Київським метрополітеном ще в липні 2014 року. До цього Віктор Володимирович був тісно пов'язаний із оточенням втікача президента Януковича й набивав кишені готівкою, керуючи Бердянським портом. Нині, як керівник КП «Київський метрополітен», він несе безпосередню відповідальність за те, що відбувається на вверненому йому підприємстві. А там відбувається відвертий корупційний беспредел. Раніше в ЗМІ писали, що насправді підвищення ціни за проїзд у 2018 році було необхідне, щоб виплатити фіктивний борг у 2 млрд грн за вагони метро перед компанією «Укррослізинг», яка належить російському олігарху Фуксу, який потрапив під останні санкції РНБО. Однак Брагинський із Кличком цілком могли б при бажанні заблокувати виплату. Проте за наказом мера Віктор Олександрович передав гроші Фуксу, змив справу в судах. Це тому, що корупційні зобов'язання для нього набагато важливіші за честь і совість.
Подібна ситуація й у комунальному підприємстві «Київпастранс», яким керує не менш умілий знавець корупційних схем Левченко. Наприклад, у 2020 році КМДА закупила автобуси МАЗ через фірму регіонала Дмитра Святаша, який на той момент перебував у розшуку. Повідомляється про переплату понад 10 млн євро. Крім того, 10 червня 2020 року в системі публічних закупівель Prozorro «Київпастранс» оголосив тендер на закупівлю 300 терміналів для перевірки оплати проїзду в громадському транспорті на суму близько 10 млн гривень. При цьому інформації про те, де й коли планується встановити такі термінали, а також як і ким було визначено їхню необхідну кількість, немає. Загалом це лише мала частина того, чим займається Левченко. Невдивовижно, що під час останнього рейду по комунальних підприємствах столиці силовики нагрянули як у «Київпастранс», так і в «Київський метрополітен». Однак Левченко й Брагинський, як і всі наші попередні герої з команди мера Кличка, намагаються врятуватися від кримінальних справ завдяки таємним зустрічам із силовиками.
Як стало відомо, зовсім недавно колеги по корупції Левченко й Брагинський зустрічалися з начальником відділу контррозвідувального захисту економіки СБУ полковником Олександром Бенюхом. Його було помічено під час його візиту в київську Прокуратуру. При цьому жодних слідчих дій із ним у відомстві на той день не було заплановано. На вулиці Лютеранській, 25, Левченко зустрічався з деякою особою, раніше помітною у всіх будівлях правоохоронних органів. Зрозуміло, що на подвір'ях такі, як голова «Київпастранса», просто так зустрічатися не будуть. Видимо, велика таємниця, тому й сховалися подалі від очей громадськості. Обнаглілим чиновникам невідомо, що рано чи пізно все таємне стає явним, а корупціонери іноді сідають у тюрму й позбавляються можливості красти гроші з кишень людей.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що заступник міського голови Києва Олександр Густелєв, який курує транспортну інфраструктуру, у позаробочий час зустрічається з директором КП «Київекспертиза» Михайлом Хорошевським. Це КП перевіряє обсяги робіт будівельних об'єктів у місті, наприклад «Київавтодора». Хорошевський видає документ — висновок — про те, що вартість об'єкта не завищена, бюджетні гроші не вкрадені. Або ж — що вартість завищена й гроші киян вкрали. Виникає питання: навіщо заму з транспортної інфраструктури, у якого під наглядом багато будівельних майданчиків, зустрічатися вночі з керівником експертизи, який не повинен вночі зустрічатися з чиновниками, а зобов'язаний перевіряти їхню роботу в робочий час і не давати їм розворовувати гроші киян? Враховуючи те, що підпис Хорошевського може вирішити, заощадити чи розпухнути кошторис будівництва на десятки й сотні мільйонів гривень.
В оточенні Віталія Кличка є й інші люди з корупційним шлейфом. І хоча їхні «покровителі» в силових структурах поки невідомі — проте цілком очевидно, чому заступник Кличка Олександр Густелєв та помічник мера Валентин Осипов не сіли за крадіжку коштів, виділених на ремонти доріг. Або чому перший заступник мера Микола Поворозник «відмазався» від хабара в 125 тис. доларів, на якому був спійманий, і повернувся на своє крісло. Чому заступник голови КМДА Петро Оленич, який роздає землю на закритих торгах і пилить мільйони на кадастрі, замість тюрми — йде на підвищення.
Тут виникає питання. Якщо журналісти змогли зафіксувати корупційні зустрічі чиновників Кличка за тиждень, якщо ми тепер знаємо імена й прізвища — і тих, хто грабує, і тих, хто їх у цьому покриває — то чому мовчить керівництво цих органів? Звертаємося до керівників Офісу генпрокурора Ірини Венедиктової, СБУ Івана Баканова, МВС Арсена Авакова, НАПК Олександра Новикова, НАБУ Артема Сытника, ДБР Олексія Сухачева! Просимо вас звернути увагу на ваших підлеглих, які явно не безоплатно допомагають корупціонерам Кличка розворовувати нашу столицю! Зупиніть їх і покарайте. Вимагайте чесно розслідувати всі кримінальні справи! Лише невідворотність покарання за корупцію зможе вивести Україну з затяжної кризи й підняти рівень життя людей. Якщо журналісти змогли з'ясувати, хто покриває столичну корупцію — то ви й поготів зможете.