Навіщо Україні вибори? Навіщо парламент? Судова реформа, реформа силових органів та служби виконання покарань — до чого ці надлишки? Втілити уявлення про законність, справедливість і верховенство права здатні довірені люди Президента. Ігор Кононенко та Олексій Філатов, наприклад. Наділені повноваженнями ЦВК, суду, СБУ та Генпрокуратури, найкращі «царедворці» спроможні вирішити — кому покидати країну, а кому отримати преференції для бізнесу. Кому гнити у в'язниці, а кому займатися розподілом землі в Київраді.
Як розшукуваний Інтерполом нардеп Кононенко зумів повернутися на батьківщину? Він поводиться так, ніби знає, що його армійський товариш став Президентом назавжди й призначив саме його, Ігоря Вітальйовича, генеральним директором корпорації Україна. Тим часом Кононенко займається примноженням капіталів (своїх і Головного), а заступник голови АП Олексій Філатов забезпечує цьому приємному процесу судове прикриття. Що ж це за «чорти з табакерки» — такі впливові персони при державному керміі, яких ще недавно країна не знала?
Пан Кононенко викликає з-за кордону колишнього бійця Валентина Манька, проти якого у правоохоронців накопилося чимало обґрунтованих підозр (наприклад, у вчиненні розбійних нападів на території Донецької області), обіцяючи припинити кримінальне переслідування в обмін на потрібні Адміністрації Президента показання проти «укропівця» Геннадія Корбана. Манько поводиться оригінально: спочатку дає показання, а потім заявляє, що його примусили співпрацювати з ГПУ та СБУ. Що, втім, схоже на правду. Адже люди з управління К здійснили приємну командирування в сонячний Ізраїль безпосередньо перед поверненням звідти Манька. Кононенко не обманув: Манька зняли з розшуку Інтерполу того самого дня, коли втікач отримав гарантії ненаказуємості. В «Укропі» ходить чутка, що за видачу Корбана Манькові не просто обіцяли простити гріхи, але пропонували 200 тисяч доларів хабара та посаду голови Василівської ради для близького родича. Олексій Філатов підхопив естафету Андрія Портнова.
«Держава без справедливого, незалежного суду — це шайка розбійників», — сказав один мислитель багато століть тому. А наш сучасник Олексій Філатов справами доводить актуальність цього спостереження. Не профан, але й не найкращий із нас — говорять про Олексія Валеровича київські колеги, читаючи довгий список регалій із офіційної біографії цього юриста-міжнародника. Близько 10 років пан Філатов був асоціативним партнером відомої юридичної компанії «Василь Кисіль та партнери», але нічим у столиці не прославився, крім як участю в угоді з продажу медіа-холдингу, яким раніше володів голова АП Борис Ложкін. Уваги заслуговує досвід представлення ним клієнтів у Лондонському міжнародному арбітражному суді та Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма. Але для втручання в судочинство всередину України ні досвід, ні знання не потрібні. Філатов спеціаліст у господарському праві, про інші галузі юриспруденції знає теоретично. Але це не заважає йому давати вказівки по телефону та викликати суддів на килим.
«У Порошенка він виконує ту саму роль, яку у Януковича виконував пан Андрій Портнов, — розповів адвокат Віктор Смалій. — Керує суддівським апаратом у ручному режимі. Судді, народні депутати, різні персоналії в уряді говорять: «Цей злий геній вирішує всі питання».
Якщо вірити Смалію, чимало бізнесменів, які опинилися під катком судової машини, якою керує Філатов, уже розорилися. А Президент, отримуючи захист своїх інтересів у судах, закриває очі на те, як Філатов заробляє свої «комісійні». «Навіть розповідали тарифи — скільки коштують його послуги з господарських судів, з адміністративних судів… Філатов розставив своїх людей у судові органи, і за це йому дозволяється будь-яка корупційна діяльність», — впевнений адвокат. «Вирішувати питання» нашому «геніюю» допомагає вульгарний шантаж. Опорою філатовського кривосуддя стали судді, скомпрометовані винесенням свідомо неправосудних рішень під час роботи за Януковича. На кожного з них у Генпрокуратурі є папка з кримінальною справою. Але трапляються й прорахунки — як у випадку з суддею Чернушенком, який встиг втекти й «винести сміття з хати».
Чернушенко розкрив бізнес-таємниці президентської сім'ї. Вперше розоблачення судової мафії прозвучало з уст колишнього голови апеляційного суду Києва наприкінці серпня. Заразом Антон Чернушенко пролив світло й на деякі малознані бізнеси сім'ї Президента.
«Після того, як Порошенко став Президентом, мене викликали в Адміністрацію на зустріч. Там був заступник голови АП Філатов. Порошенко познайомив нас з Олексієм Валеровичем і сказав, що Філатов буде доводити до мене інформацію. Щоб я сприймав її як позицію Президента», — заявив нині той, хто ховається від ГПУ, суддя. Відповідний відеозапис він виклав на youtube.com. За словами Чернушенка, Олексій Філатов змушував його порушувати закон. Наприклад — забороняв допитувати Кучму по справі Гонгадзе. І втручався в розгляд справи про пограбування ювелірного магазину «Graff». Чернушенко впевнений — не знав, що до магазину має стосунок дружина Порошенка. І тому, схоже, не арештував грабіжників. Треба сказати, що й працівники прокуратури, які під виглядом обшуку виставили ювелірний чуть не на мільйон євро, вважали, що «Graff» належить «донецьким», а не «Першому». «Мені сказали, що суд не захистив інтереси його (Порошенка) сім'ї», — підкреслив Чернушенко у своєму відео-розоблаченні (див. відео: https://www.youtube.com/watch?v=d-J2I3nT5g4).
Останньою краплею стала одна зі справ, особливо важливих для комерційного успіху Петра Олексійовича. У день її розгляду до Чернушенка нагрянули з обшуком. «За 5 хвилин до початку розгляду апеляції на ухвалу слідчого судді Печерського райсуду про накладення арешту на майно «Нафтогазодобичі» вирішили провести у мене обшук, — розповів Чернушенко. — Порошенко ще в 90-х з Рудьковським був співзасновником підприємства «Нафтогазодобича», а потім продав свою частку, але, ставши Президентом, вирішив відновити свої корпоративні права за допомогою суду». Опальний суддя стверджує, що підозри (у втручанні в автоматизовану систему розподілу справ і винесенні неправосудних рішень) — висунуті щодо нього ГПУ — це не що інше, як помста за непослух. Він вважає, що судова система України знищена, судді деморалізовані й уже не спроможні приймати рішення інакше як за замовленням Банкової. В Адміністрації Президента звинувачення пояснили просто: Чернушенко — московський агент, завербований КГБ ще в 80-х. Мовляв, очорнює «Президента-майданівця» за завданням Кремля!
Можна було б і повірити цьому виправданню (тепер, до речі, дуже модному), якби інші судді столичного апеляційного суду не підтверджували слова колишнього патрона. У Януковича була Тимошенко, у Порошенка — Корбан.
«Столярчук у неробочий час приходив за кілька годин до засідання по Корбану в будівлю суду, — говорить нардеп Віталій Куприй, який написав заяву про втручання в судочинство. — Чекали, поки розподілять справи, і буде ясно, хто судді по Корбану». Про цю помилку ГПУ та СБУ ми вже писали раніше.
З-за неловкої справи Корбана Президент як ніколи наблизився до аналогії зі своїм попередником — у того була ув'язнена Тимошенко, пам'ятаєте? Сам же ВІП-арештант наполягає, що його затримання розроблялося й курувалося особисто президентським смотрящим Ігором Кононенком, який віддавав накази першому заступнику голови ГУ з боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ Павлу Демчині. На днях у тому ж дусі, але вже про діяльність Генпрокуратури, посмів висловитися заступник Генпрокурора Віталій Касько.
За словами Каська, через його шефа Віктора Шокіна йому не раз передавали такі собі «темники» — папірці від Кононенка з вказівками: яку позицію потрібно займати прокуратурі у важливих справах. Наприклад — щодо виборів у Чернігові, де потрібно було підіграти президентській креатурі Сергію Березенку.
Нема сумнівів і в тому, що Кононенко одноосібно керує курсом президентської політсили. Багато ли значить думка патріотичної громадськості? Важлива ли репутація для БПП? Хто головний у президентській фракції? На всі ці питання народний депутат Кононенко відповів, коли влаштував адепта російського світу Славика-Обжору на роботу в Київський облсовет. Йдеться про партнера кримінального авторитета Нурика, який заробив свій перший мільйон, одружившись на вдові «авторитета» Сяви, а той — завдяки шлюбу з дочкою російського сенатора.
Після того як громадськість встала на дибки, устами голови партії Юрія Луценка «порошенківці» пообіцяли, що знімуть Соболева з участі у виборах. Але вже наступного дня Кононенко відмазав безробітного Соболева на прес-конференції. І тепер можна привітати Славика-Обжору з початком депутатства (про що свідчить сайт ЦВК). А парламентську фракцію БПП — з тим, що у неї є свій Чечетов. Витер ноги об думки прибічників демократії Ігор Кононенко й тоді, коли сказав — хто буде секретарем Київради, не чекаючи офіційного оголошення результатів місцевих виборів.
«Ще не висохли чорнила по результатам екзит-полів, а смотрящий від Порошенка вже оголосив — хто буде секретарем. Це повинна вирішувати рада разом з головою, але озвучено не випадково — це сигнал, що всі питання треба вирішувати з оточенням Президента. Така філософія цієї влади. Навіщо киянам вибирали депутатів, якщо не депутати приймають рішення, а президентський смотрящий?», — обурився з цього приводу колишній нардеп Олександр Доній, який заявив, що перемогу на місцевих виборах отримала Адміністрація Президента.
А може, Кононенко просто помилився — через неопитність «опустив» Київраду? Нечайно знехтував основами демократії й принципами самоврядування? Але перед нами не новачок у політиці. З 2006 року ця права рука Петра Олексійовича була командирована в Київраду. І вісім років у якості депутата від блоку Черновецького «Рука» займалася земельним дерибаном. За допомогою фіктивного кооперативу Кононенко відірвав для себе й Порошенка по ділянці землі біля Києво-Печерської лаври (Радіальна 5). Вкравши лакомий шматок (загалом — понад гектара), друзі завдали бюджету збитків у 25 мільйонів доларів. Було навіть кримінальне провадження, яке після перемоги Порошенка, звичайно, розчинилося в тумані. Допоміг здійснити ту земельну аферу соратник Черновецького Олесь Довгий. І вже з того факту, що для Довгого знайшлося місце в нинішньому парламенті, стало ясно: компаньйони не збираються зупинятися. Вчинені разом злочини зближують намертво.
У інтерв'ю Deutsche Welle, відповідаючи на питання про бізнес, від якого він так і не позбувся, Президент Порошенко заявив, що його добро наполовину конфісковано й наполовину арештовано Путіним. Більшості обивателів невідомо, що бізнесу, який можна продати, у Порошенка вистачає й без «5-го каналу» з «Рошеном». І йдеться не про дрібниці типу страхової компанії, ювелірного салону чи фітнес-центру, які у Президента теж є. З кожним днем, завдяки партнерству з Ігором Кононенком, активів, які можна продати, у олігарха Порошенка стає більше.
«Те, що робить Кононенко — це не його особисті зловживання, а політика першої особи країни, — впевнений Олександр Доній, який потрапив у чорний список небажаних гостей на центральних телеканалах після того, як на «5-му» заявив, що ліпецька фабрика «Рошен» несе загрозу національній безпеці. — З Кононенком вони партнери з 90-х, починаючи з «Біржового дому Україна», потім Кононенко працював у Порошенка в «Українському промислово-інвестиційному концерні». У них є «Міжнародний інвестиційний банк», де Порошенко й Кононенко — співвласники… За сільськогосподарськими угіддями вони вже вийшли на 3-тє місце, і ці угіддя коштують півмільярда доларів. Кононенко впроваджує традиції Черновецького — ви говорите? Ні! Він впроваджує традиції самого Порошенка. А це гірше».
Оптимісти все ще очікують від «Президента-майданівця» кроків щодо деолігархізації. А в Україні вже народилася нова олігархічна група, якій колишній глава СБУ (тепер уже — у статусі громадського активіста) дав назву за ім'ям порошенко-кононенківського концерну — «Укрпроминвест». Ніхто не знає — про що говорив наодинці з Порошенком віцепрезидент США Джозеф Байден під час недавнього візиту. Але за чутками — як раз про цю саму групу й «проділки» Ігора Кононенка, якому близькість до українського Президента дала можливість і самому перетворитися на олігарха. Мабуть, це давня мрія Кононенка, який, на відміну від Порошенка, ніколи й не виображав із себе «майданівця». Говорять, що як раз під час найкривавіших подій на Майдані в лютому 2014-го Ігор Вітальйович на своїх літаках евакуював із країни золотишко й гроші Януковича разом з його спільниками на кшталт Арбузова.
У середині жовтня на засіданні парламентського комітету з питань протидії корупції Наливайченко вимагав арештувати рахунки «банди офшорників» з Ігором Кононенком на чолі. У присутності самого соратника Президента, дивлячись у вічі, колишній СБУшник назвав його внутрішнім агресором й вимагав повернути вкрадені в українців гроші. Говорячи про схеми крадіжки грошей через офшори з подальшим відмиванням через іноземні банки, Наливайченко послався на дані ФБР, латвійське відомство, яке займається боротьбою з відмиванням незаконних грошей, і результати розслідувань західних журналістів. За цими даними, Кононенко щодня виводить в офшори по 200–300 тисяч доларів. Цитата: «І це лише один день, лише один платіж. Настав час подивитися, скільки ж десятків — сотень мільйонів доларів вкрадено з країни!». Пізніше екс-глава СБУ доповнив звинувачення, уточнивши джерела цих коштів. Це переводи хабарів, невернутого ПДВ, відкати за призначення на посади, адже без особистої розмови з Кононенком нині в Україні не відбувається жодне ключове призначення в митниці, податковій, СБУ…
Але вимоги дати законний хід озвученим фактам розбилися об глиб під назвою Генпрокуратура, яка з серпня ігнорує звернення не лише Наливайченка, але й депутата Куприя, інших викривачів… Так само сталося й з довгоочікуваним візитом Байдена — він закінчився для корупціонерів без наслідків. Публічне «фе» важливий гість висловив лише на адресу Генпрокурора Віктора Шокіна. І коло замкнулося.
Відповідаючи Наливайченку на памʼятному засіданні антикорупційного комітету, Кононенко заїкався й блеяв, був розсіяний… Але пройшло 1,5 місяця й «розпорядник № 1» повернув собі надменний тон снобу, впевненого в своїй недосяжності для правосуддя. Цю дерзість можна пояснити лише тим, що нова олігархічна група вже достатньо окріпла й встигла зрозуміти: Заходу нині важливіше будь-якою ціною зберегти в Україні крихку стабільність. Можливо, навіть у тій злочинній формі, яка була за Януковича… І тому Кононенко може розслабитися за широкою порошенківською спиною. Йому байдуже й на розоблачення українських політиків, й на «останнє китайське попередження» Байдена. А з «очорнювачами» на кшталт Каська й Корбана вже пообіцяв розібратися через суди (благо, вони ж керуються приятелем — Олексієм Філатовим)…
Як випливає з останнього інтерв'ю, яке Кононенко дав Громадському ТВ, єдине, чого він боїться — це зростання радикальних настроїв у суспільстві. Невідомо «розпорядникові № 1», що причини радикалізму як раз у процвітанні таких цинічних снобів. І нахабна фізіономія, яку Ігор Вітальйович бачить у дзеркалі — буде першою, на кого впаде народний гнів. Коли терпінню й запасам оптимізму прийде кінець, і хтось вирішиться «розхитати човен».