У так званій «ЛНР» стався вибух, у якому загинув Павло Дремов — командир стахановського батальйону. Вибух сталася 12 грудня на дороге до Дворця культури міста Стаханова. Дремов їхав у джипі «Ленд Ровер», який йому подарували як весільний подарунок. Машину йому дарував хтось із гостей його весілля. Весільний банкет чекав молодожена, який святкував одруження на батьківщині дружини у Санкт-Петербурзі 5 грудня і збирався святкувати подію з членами своєї стахановської організованої злочинної групи. В автомобілі разом із Дремовим був лише водій, якого вибухова хвиля викинула з салону, але й він згодом помер у лікарні.
Місцеві жителі та волонтер Семен Кабакаєв розповідають, що одразу після вбивства по місту поширився слух про українську диверсійно-розвідувальну групу. Однак найближчі соратники Дремова впевнені: той, хто отримав вигоду від цього злочину, перебуває у Луганську. Прихильники Дремова навіть думали про військовий похід на Ігоря Плотницького, але обійшлося лише пиятикою. За словами Кабакаєва, тепер нічого не перешкодить главарю «ЛНР» відкривати магазини з продажу російської гуманітарної допомоги по всій окупованій Луганщині. Раніше «голова республіки» боявся навіть висунути ніс за межі Луганська.
Олег Козицин, який втік до Російської Федерації, погрожує знайти та покарати вбивць свого товариша. Він заявив, що попереджував Дремова, але той нехтував охороною: «Була інформація, що протягом 4–5 днів його мають знищити, а він ставився до цього байдуже. Йому подарували машину, а в ній уже знаходилася міна. Шакалів багато, які надягають форму й займаються беззаконням. Тут брудна рука зрадників, які працюють на наживу».
Подарунок із затримкою міг зробити хтось із тих, кого критикував Дремов. Насамперед — із найближчого оточення Плотницького. Убитий командир викривав головного «ЛНРівця» як злодія, який наживається на путінських гуманітарних конвоях і торгівлі вугіллям. Дремов звинувачував Плотницького у привласненні «скарбів республіки» та протягуванні у керівництво «ЛНР» людей ненависного місцевим жителям Олександра Єфремова. Стахановський командир уявляв, що стоїть на чолі народного повстання й зможе дати людям те, чого вони ніколи не бачили — справедливість. Хоча в квітні він публічно помирився з Плотницким і навіть отримав із його рук нагороду, убитий продовжував називати «депутатів ЛНР» образливими словами. Він говорив, що від Плотницького йому надходять погрози: «З 10 гуманітарних конвоїв 9 розграбовані. Плотницький сидить на грошах, вкрадених у народу. Його шайка крадіє, а тих, хто критикує — в тюрму ЛНР».
Бувший місцевий робітник Дремов, який раптово став «легендою козацтва», лаяв «членів уряду» й за те, що вони в 3–5 разів накручують ціни: «Я сказав: не впадуть у вас ціни, впадете ви». Він говорив, що Плотницький поводиться гірше за «фашистську хунту». Деякі думки Дремова можна назвати здоровим глуздом: «Складають списки незадоволених новою владою — як це? За що ми боремся — за свободу чи за чергове рабство? Поки не навчимося ставитися до людей по-людськи, у нас нічого не вийде».
На думку лідера громадської організації «Праве діло» Дмитра Снігірьова, замовником вбивства, ймовірно, є заступник убитого за прізвиськом «Борщ» — 32-річний Євген Борщевський, який прагнув займати місце свого начальника ще півроку тому. Це колишній охоронець, якого вважають людиною, близькою до Плотницького. У момент вбивства Борщевський перебував у Луганську, зустрічався з кимось із «уряду». Але саме йому, як вважає Снігірьов, було поднесено нареченому «отруйне яблучко» у вигляді позашляховика. Можливим виконавцем вбивства Снігірьов вважає якогось місцевого бойовика за позивним «Магадан». «Тут два моменти збіглися: політичний і економічний. Дремов був проти домовленостей «Мінськ-2» — це політичний мотив. Друге — великий російський бізнес хоче отримати Стахановський ферозаплавний завод і Стахановський вагоноремонтний, обидва підприємства зараз намагаються запустити.
У вагонному є тимчасова адміністрація, і вже надходять замовлення з Росії. А ферозаплавний давно хотів відібрати для себе сам Плотницький. Дремов постійно конфліктував з Плотницким, влаштовував розбірки, а гроші люблять тишину», — говорить про мотиви вбивства Дмитро Снігірьов.
Але при всьому бажанні Плотницького розправитися з Дремовим і накласти лапу на підприємства (одне з яких є власністю олігарха Коломойського), назвати його здатним до самостійного прийняття рішень язик не повернеться. «Головний республіканець» — лише місцевий смотрящий Путіна. І рішення про ліквідацію Дремова приймалося на найвищому рівні, як і у випадку з командиром «Привида» Олексієм Мозговим. Ліквідацію Мозгового досі приписують собі українські партизани. Керівник сумнівної групи під назвою «Тені» Олександр Гладкий описав неіснуючі в природі деталі місцевості, видаючи журналістам подробиці свого нібито героїчного відходу після вбивства Мозгового. А недавно цей неоднозначний подвиг приписали групі застреленого «Альфою» у Києві Лісника.
Не виключено, що й чергову спецоперацію РФ візьмуть на себе якісь авантюристи. А тим часом — головний замовник перебуває там, де й вбивці Мозгового. Між Мозговим і Дремовим було чимало суперечностей. Дремов звинувачував Мозгового у здачі трьох міст. Однак за два дні до вбивства Мозгового вони об'єдналися й вийшли зі заявою про створення військово-політичного руху, у якому діяли б у протидію Плотницькому. Це могло лише прискорити ліквідацію. Ймовірно, Дремов це зрозумів, тому що після знищення Мозгового вважав за краще про «рух» не згадувати. «Після вбивства Мозгового ходила серед інших версія про причетність до цього вбивства Дремова. До Дремова від Мозгового перейшов найбойоздатніший загін — імені Олександра Невського. Дремов не був проти розширити підконтрольну територію за рахунок володінь сусіда. Так що й Дремов міг бути причетний, але версія про участь РФ і Плотницького сильніша», — погоджується Снігірьов.
Інший луганчанин — журналіст, боєць «Айдара», правозахисник Юрій Гуков — провів самостійне розслідування вбивства Мозгового й дійшов висновку, що його вчинив спецназ МВС Росії. Главар банди «Привид» був убитий на трасі Перевальськ–Луганськ 23 травня. Його автомобіль підірвали, а потім обстріляли з кулеметів — у тому самому місці, де на нього вже була засідка 7 березня.
Юрій Гуков у день вбивства Мозгового втратив дружину, яка працювала прес-секретарем Мозгового. Сім'я розпалася навесні 2014 року через ідейні розбіжності, але Анна залишилася матір'ю його дітей. За словами Гукова, вона була глибоко релігійною й допомагала в переговорах щодо звільнення полонених. «Операцію по зачистці Мозгового виконав загін спецназу з Уфи, який називається «Булат». Розстріл особисто санкціонував помічник Путіна Владислав Сурков, а люди Плотницького приймали цю групу на Луганщині. Операцію виконав 29-й загін спеціального призначення внутрішніх військ МВС Росії. Координатор із позивним Вагнер. Це у них чистильник, якого вважають елітним. В Україну він їздить як на сафарі, використовується урядом РФ», — розповів «ОРД» Юрій Гуков.
Учасники вбивства прибули з Уфи літаком, у Ростовській області групу зустріли представники Плотницького, які після ліквідації забезпечували гостям відхід. Цю інформацію Гуков отримав від джерела в Росії, потім знайшов у ВКонтакті групу уфимських спецназовців і дізнався, що через тиждень після вбивства виконавці отримали як премію по машині. Читаючи подробиці від «партизан, які ліквідували Мозгового», Гуков переконався, що опис місця злочину й шляхів відходу, даний «Тенями», не відповідає картині злочину. І це очевидно для кожного місцевого. «У мене була інформація в перший же день. На спуску по трасі перед виїздом на міст Михайловський (у населеному пункті Михайловка, Перевальський район) влаштували засідку на джип Toyota Land Cruiser і мікроавтобус супроводу Мозгового. Взорвали фугас, перша машина зупинилася, мікроавтобус у неї упився. Після цього залили суцільним вогнем. Наприкінці засовували стволи всередину салонів і добивали. У хвості машин Мозгового випадково опинилася «шістка» з цивільними людьми — подружжям Тракій. Свідків спіткала та сама доля. Усі три машини — у решето. Всього тоді загинуло 7 осіб, у тому числі дві жінки: моя дружина й вагітна жінка з «шістки», — розповідає Юрій Гуков.
З імовірністю 99% Юрій Гуков припускає, що й вбивство Дремова — робота росіян, які зачищають територію під свою маріонетку Плотницького. У тому ж ряду й розстріл 24 осіб із беззаконної банди «Брянка СРСР», яких знайшли в посадці, після чого решта членів бандформування розбіглися. Що буде далі? Батальйон «Привид» після ліквідації Мозгового розформували. Але не факт, що так само буде й зі стахановським батальйоном Дремова. Він ще з весни перейшов до складу «армії ЛНР», де в кожне підрозділення вкраплені кадрові російські військові. У «козацькому полку» Дремова знайдеться кому придушити спроби вільнодумства, яке дозволяв убитий командир.
Зачисткою Дремова РФ завершила план по остаточному взяттю під контроль окупованої Луганщини. Як і володіння Мозгового — Алчевськ, Перевальськ, дремовські Стаханов, Первомайськ — будуть керуватися Плотницким. На цьому полі вже ніхто не вибивається з лав, і ніхто не розкриє очі місцевим людям про особистість «прем'єр-міністра». Дмитро Снігірьов бачить тут як плюси, так і мінуси. «Як представник військової опозиції, Дремов заперечував будь-які мирні угоди з Україною й виступав фактором загрози на лінії зіткнення.
Його загони в Попасній, Золотому, Лисичанську були причиною ескалації. Він висловлювався за те, щоб створити «ЛНР» в межах усієї Луганської області. Але я бачу й мінуси в тому, що Плотницким буде завершено будівництво вертикалі підпорядкування. Раніше ми могли балансувати, граючи на їхніх суперечностях. Українським спецслужбам Дремов був цікавий живим. А його впертість на лінії зіткнення дозволяли гасити переважаючі сили ЗСУ. Дремов вносив струю внутрішнього протистояння. Тепер же у Плотницького монополія — політична, медійна, військова». У біографії колишнього рядового чиновника Луганської обласної державної адміністрації Ігоря Плотницького є рядок «вмію підкорятися» — що для РФ означає правильний вибір голови фейкового уряду. У царстві Плотницького місцеві можуть стати лише послухняними рабами, які дякують своєму вождю у дусі 1937 року. У царстві ж Стахановської «вільної Козакії», де місцевий цар регулярно збирав народ на площі й звітував про проведену роботу, народ теоретично міг і прозріти. Такою увагою влади жителі Луганщини не були розбаловані за той час, коли тут монопольно правила Партія регіонів, членом якої є й Плотницький.
Мозговий і Дремов мали власний погляд на майбутнє вигаданої в Москві «Новоросії». За ті самі дурні ідеї раніше були «зачищені» Олександр Беднов (командир організованої злочинної групи «Бетмен»), вожак групування «Русь» Сергій Бондаренко й інші. Тепер плани Кремля на Луганщині будуть виконуватися неухильно. Царство Плотницького Путін хоче втиснути в зону відповідальності України. А фактично залишити територію сірою зоною під безумовним протекторатом РФ.