Працівники СБУ умовно поділяються на шість категорій.
«Паразіти». Ці люди висять тягарем на ногах Служби, витрачаючи її бюджет, якого так не вистачає іншим. Однак їх звільнити неможливо — вони не п'ють, не хуліганять, вчасно приходять на роботу, дивляться керівництву в очі, як вірні собаки. Їх не поспішають підвищувати по службі, оскільки немає за що. Живуть довго, тому що їх «не беруть до голови» і всім крутять «дулю в кишені». На пенсію йдуть охоче й одразу. Після звільнення відвідують усі ювілеї та урочисті засідання, сидять у перших рядах і дуже люблять, коли їх привітають з «днем ЧКіста» — різницю між КГБ і СБУ вони не здатні зрозуміти.
«Лошадки». На них лежить уся робота. Через 10 років вони починають її ненавидіти, але їм нікуди йти, оскільки більше нічого не вміють. Не мають вільної хвилини, додому приходять лише переспати. Іноді вдається побути з дружиною. Проклинають усе й усіх. Іноді напиваються до безтями. Рідко потрапляють у «передільки». Коли все ж потрапляють, «Начальство» їм усе прощає, бо вони «тягнуть лямку» за всіх. На свята й річниці реагують лише як на можливість трохи забути про роботу й знову напитися, не боячись «Начальства». Як правило, живуть не більше 5–10 років після виходу на пенсію, оскільки «суворі роки» дають про себе знати.
«Рєшали». Ці також на роботі не «потіють», але мають неабиякий талант розвести «терпіл» на гроші, половину яких заносять начальству (іноді лише кажуть, що заносять). На роботі їх ніколи немає. Вони імітують бурхливу діяльність, курять дорогі цигарки, їздять на крутих машинах. Вихідні проводять на рибалці, полюванні або в сауні — все це з місцевою братвою, яку й кришують. Роблять стрімку кар'єру в провінції, після чого швидко переміщаються до столиці. На пенсію виходять, як правило, «інвалідами 2 групи» з відповідною грошовою компенсацією (приблизно як «Кадровики», хоча ще здатні плуга потягнути краще від китайського трактора). Живуть довго й весело, поки не приб'ють їх колишні «терпіли», або вони не втопляться на рибалці, чи випадково не застрелять себе на полюванні колишні п'яні «браття». Можуть і самі «спустити дух».
«Кадровики». Цю категорію складають працівники, які не «потягнули» оперативну роботу. Вони продовжують «нічого не робити», хоча й імітують надзвичайно бурхливу діяльність. При цьому особливу увагу приділяють тому, як напаскудити «Лошадкам» і «Паразітам», бо до інших — «руки короткі». З неймовірним завзяттям проводять службові розслідування й розборки всіх без винятку сімейних і звичайних скандалів, як правило в сім'ях «Лошадок» і «Паразитів». Щодо інших категорій працівників — намагаються замовчати скандал, не дати йому набути розголосу й отримати за це «торбу» від суб'єкта. Вони все життя збирають «торби» — спочатку з кандидатів у потенційні «Паразіти», «Рєшали» й «Лошадки», а після зарахування їх на службу — лише з «Паразитів» і «Рєшал». Бо «Лошадки» живуть «від зарплати до зарплати» й замість торби можуть дати лише удар. Живуть довго. Зі служби йдуть зазвичай «інвалідами 2 групи» з купою грошей ($60–100 тис.) за «втрату працездатності», спричинену загадковими обставинами служби в органах Держбезпеки, що не підлягають розголосу. Як правило пересідають на «прибите» місце в «Держадміністрації», де продовжують доводити простих людей і відвідувачів до «божевілля» своїми новаціями й власноруч написаними «інструкціями».
«Слєдоватєлі». Це особлива категорія працівників. З приходом на службу вони СБУшниками не стають. Але через три роки «трудів праведних» зазнають професійної деградації й перестають бути юристами. Завжди ходять з округлими очима й постійно вирішують одну задачу: як закрити справу на стадії досудового слідства, щоб не дай Бог цього не зробив Суд. Їхній девіз: нема справ — нема відповідальності. Постійно конфліктують з «Лошадками», з яких «Начальство» вимагає «результату».
«Начальство». Вони «координують», «проводять наради», беруть участь у всіх провладних і нікому не потрібних «зустрічах», похоронах, «ювілеях», днях народження, в ОДА й РДА, меріях і саунах з місцевими бізнесменами. При цьому не забувають давати взбучку «Лошадкам», «Паразітам» і «Кадровикам». А «Рєшалам» — нагороди, дочасні звання й квартири, як правило «службові» (коли не треба дотримуватися черги). Всю службу вони колекціонують авто, записуючи їх на родичів, квартири, земельні ділянки й грошові знаки, переважно зеленого кольору. Зі служби їх виносять під руки (бо вони впираються до останнього) або ногами вперед.
При цьому: «Паразіти» вважають «Начальство» живими богами, а всіх інших — «колегами», особливо «Слєдоватєлів», бо такі ж нероби, як і вони самі (за рік дві справи на трьох). «Лошадки» всіх без винятку вважають «Сволочами». «Рєшали» вважають всіх «Лохами» (бо «не вміють жити»), а «Начальство» — Папами. «Кадровики» для них — це люди, для яких «Рєшали» — «колеги», яких вони поважають і в душі їм заздрять, «Начальство» називають «Шефами», а всіх інших — «шатними одиницями». «Слєдоватєлі» вважають придурками всіх, включно з «Начальством», бо на їхню думку ніхто так добре, як вони, не розуміється на кримінальному праві й кримінальному процесі. «Начальство» всіх називає «Колективом».
Примітка: не особливо обдаровані розумом, часто плутають день СБУ з днем ВЧК-КГБ. Але більшість із категорії «Начальства», «Кадровиків» і «Рєшал» святкують і перше, і друге «свято» — їм аби напитися.
P.S. Це мені розповів один товариш зі Служби. Не знаю, правда чи ні?