Українська національна лотерея — єдина з трьох компаній на ринку країни, власником якої є громадянин України, і якій довіряють мільйони українців. УНЛ — підприємство зі 100% іноземними інвестиціями. З жовтня 2015 року власником підприємства є Кіпрська компанія «Пірсум Сервісиз Лімітед» (Pirsum Services Limited), а кінцевим бенефціарним власником є громадянин України Сергій Піндич. Безпосередній зв'язок до діяльності лотереї має почесний консул Республіки Філіппіни в Україні Валерій Коваленко (Сергій Піндич є його помічником), у власності доньки якого — Яни Коваленко — перебуває офіс компанії. Діяльність підприємства вважається найуспішнішою навіть в умовах кризи, що не змогла залишитися без уваги «голодних правоохоронців». З початку грудня 2015 року генеральний директор УНЛ Андрій Бочковський намагається привернути увагу громадськості до тиску, який з усіх боків почали чинити працівники прокуратури, адже ці дії спрямовані виключно на рейдерське захоплення компанії та спрямовані головним чином на заміну діючих власників більш зговірливими. На підтвердження позиції Андрія Бочковського свідчать самі факти.
Королівським районним судом міста Житомира, під контролем і за проханням прокуратури, 10.11.2015 винесено незаконне рішення, за яким громадянин Швейцарії Пітер Рудольф Шетті, про існування якого стало відомо лише з вказаного рішення суду, набув право власності на підприємство «Українська національна лотерея». Цю першу спробу зміни керівництва допущено не було. Проте вже 16.12.2015 підприємство було покарано — цілий день тривали обшуки в офісі. Як стало відомо пізніше, прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження за фактом шахрайства та зловживання службовим становищем керівниками УНЛ, і саме в рамках цієї справи проведено обшуки. Вже за розмовою при закритих дверях з'ясувалось, що організували всі ці справи з метою подальшого отримання щомісячного прибутку від доходів УНЛ Генеральний прокурор Віктор Шокін за домовленістю з в.о. начальника головного управління «К» СБУ Павлом Демчиною, а їхнім ідейним натхненником став скандально відомий колишній заступник Генерального прокурора часів Яреми Анатолій Даниленко, який навіть після звільнення не полишив свої тіньові напрацювання в сфері корупції та продовжує співпрацю у цій сфері вже з діючим Генпрокурором.
Дивна ситуація: генеральною прокуратурою гучно заявлено, що всі справи, підслідні Антикорупційному бюро, передані Артему Ситнику, чому ж справа по Українській національній лотереї (підслідна НАБУ) не передана, та ще й на відміну від справ по Майдану так активно розслідується — співпадіння? Вказана ситуація, наче вирвана з історії 90-х років, — банальне, пряме, незавуальоване захоплення підприємства, щоб отримувати «долю» за «кришування». Зрозуміло, що в силу віку пан Шокін просто не знає інших методів і все рубає сокирою, Даниленку без різниці як вони будуть реалізовувати його ідею, але ж Демчина мав би бути більш вибірковим у методах. Найгірше, що ми починаємо звикати до таких випадків, а він показовий — НАБУ підконтрольне Генеральному прокурору, який продовжує радянські традиції і методи як у тиску на бізнес, так і в тотальному контролі над правоохоронними органами.