Вбивство «авторитета» Михаїла Ляшка, людини близької до Рената Ахметова, відомого під прізвиськом Мишаня Косий (за словами очевидців, покійний дуже не любив, коли його називали за прізвиськом і вимагав поважного звертання «Михал Михалич»), мало два ймовірних мотиви. Вони тісно пов'язані між собою і не обов'язково суперечать один одному. Йдеться про політику чи бізнес, а скоріше про обидва одночасно. Щодо авторів і виконавців — незалежно від того, чиїми руками, але ліквідація Ляшка в Гурзуфі 22 грудня була, найімовірніше, спільним рішенням ФСБ та «уряду» так званої ДНР. На цю версію вказує абсолютна мовчанка в ЗМІ ДНР: вони приділили персоні покійного нульову увагу, хоча його називають майже головним фінансистом «республіки». «Авторитет» підтримував прагнення «донецьких новоросійців» до самовизначення просто тому, що ситуація сірої зони примножувала його капітали. Сучасний Донбас, не підконтрольний українському уряду — це справжній клондайк для «косих», де навіть жебраки-нахабники можуть стати мільйонерами.
На прикладі «козака» Дремова, про якого писали нещодавно, — його завалили ті самі люди з ФСБ і теж за замовленням «республіки» (у тому випадку це була ЛНР), але офіційні спікери фейкового «уряду» заради збереження обличчя принаймні висловили співчуття — продемонстрували, так би мовити, занепокоєність. Тут же — трагедія, як кажуть, обірвала життя видатного і ще молодого (59-річного) жителя Донецька, який був легендою 90-х років і, як прийнято говорити в Донецьку, до останнього подиху залишався патріотом рідного краю. І — мовчання…
Люди, які особисто знали покійного, поділилися спогадами про нього. Він міг, але не захотів стати народним депутатом — коли народними депутатами від Партії регіонів ставали всі друзі Сім'ї — від секретарок до водіїв, задовольнившись скромним депутатством у райсоветі. Михаїл Ляшко переважав залишатися в тіні. Під час виїздів його оточували три кільця охорони, хоча сам покійний визнавав, що вона нікому не потрібна (не врятує), а скоріше — це понти. Його вважали блатним, але не надто поважали в блатному світі, тому що перш за все він був барижником, головним «поняттям» якого було поняття сили.
Михаїл Ляшко залишався чи не єдиним донецьким, який зберіг у манерах стиль малинових піджаків. 90-ті роки в його способі життя залишалися недоторканними в 21 столітті. «У 96-97 році, коли щойно з'явилися мобільні телефони, ми заїхали на склад з контрабандною водкою, — згадує колишній співробітник УБОП, — беру телефон у директора, починаємо описувати — дзвінок: «Мені Сергія». «Сергій вийшов». Відбиваю. Кілька дзвінків, а голос знайомий, не можу зрозуміти — чий. «Для тупих повторюю: Сергій вийшов».
«Слухай ти, дурню, ти знаєш — з ким розмовляєш? Я Михал Михалич». Я теж представився. «У нас проблеми?». «Так». Через півгодини мій начальник Білозуб Ігор Дмитрович (уже помер) наказав нам покинути склад. Ляшко в Донецьку був, можна сказати, всемогутній. Єдиний, проти кого не стрибнув би — це Ринат. У нього був особистий бойовий загін, як і у Гіві (Немсадзе). І великі зв'язки в міліцейських колах. Костя Пожидаєв (до листопада 2014-го був начальником міліції Донецької області) стояв перед ним по стійці смирно».
«Мого товариша образили в 2013-му, — розповідає підприємець. — Образив риелтор, який взяв гроші на покупку квартири, а потім послав, посилаючись на Косого — мовляв: «Ти знаєш з ким я працюю?». Я набрав по телефону Косого, якого знав з початку 90-х. «Нехай знайомий завтра о 11 підїде на «Третій Рим» — це казино Ляшка в самому центрі Донецька. Підїжджає завтра товариш. «Я до Михал Михалича». «Пішли». У нього там був кабінет. Заводять. Ляшко вислухав його розповідь. «Ага, ну чекай». Заводять цього цуцика, який кинув на гроші.
«Цей? Так як він сказав?». Той повторив дослівно. «Скільки винен?». Ляшко наказав повернути суму, яку взяли у товариша. «А тепер ти, сука, працюєш зі мною», — це риелтору. Працювати з Косим означало — працювати під його «дахом» і віддавати за це до 70% прибутку. Моєму товарищу Ляшко на прощання порадив у наступний раз звертатися до нього безпосередньо».
«Влітку 2014, приблизно на початку серпня, ми стояли в Пісках, — розповідає колишній командир підрозділу в полку «Дніпро-1». — Дзвінок від Берези: «Привіт, там сруб мого товариша — недалеко від вас, збережи його, поставь людей, щоб охороняли».
«Як? У мене людей і так не вистачає, яка ще охорона?». «Там один поважний, хороший чоловік». Зрештою ми зустрілися з представником «хорошої людини» на блокпості Республіка Міст. «Можна, я привезу людей, щоб хоча б плівкою затягнули вибиті вікна?». «А чий дім?». «Михал Михалича». «Косого, що ли?» «Не Косого, а Михал Михалича Ляшка». Вікна вони плівкою затягнули, але від міни це не врятувало. У сруб влучила міна і він згорів».
Можливо, замовнику вбивства набридло, що Михаїл Ляшко найбільше заробляє в ДНР. Підтвердженням цієї гіпотези служить той факт, що шакали з «силових органів ДНР» налетіли на фабрику підпільного тютюну «Хамадей» буквально в день вбивства. Образно кажучи, ще не встигло остигнути тіло, а люди в камуфляжі з кулеметами вже господарювали на тютюновому виробництві покійного — цей налет не пройшов непоміченим для жителів Пролетарського району Донецька. На перший погляд, вбивство могло бути вигідно партнерам. Адже Ляшко — власник часток великих активів і міг теоретично стати жертвою власних компаньйонів. Ось, кажуть, і фабрика «Хамадей» має відношення не лише до Ляшка, але й, наприклад, до його партнера по цукеркових і торговельних бізнесах — Бориса Колесникова.
Можливо, вбивство вигідно пайовикам? Однак зі стану «регіоналів» не чути залпів феєрверків, які могли б указати на справедливість цього припущення. Головний бізнес Ляшка був чисто кримінальним. Ляшко відправляв з ДНР в Україну контрафактну водку і підроблені сигарети, крив контрабанду в цілому, вивозив металобрухт з ДНР, організовував фінансове супроводження трансакцій ДНР, курував наркоторгівлю. Як кажуть у кримінальному світі: «Михал Михалич тримав воровське, до «білого» бізнесу Ахметова і Колесникова відношення не мав». Широко відомо, що його тютюнова фабрика постачала підроблені сигарети Україні і половині Європи. І минулої осені, коли СБУ затримала кілька фур з підробленим «Мальборо» з Донецька, з'ясувалося, що їхнє супроводження — не лише на території України, але й на території Донецька забезпечував комбат «Дніпра-1» Юрій Береза. Поки одні воювали в Пісках, березівські джипи входили в місто з іншого боку, не боячись місцевого «ополчення», і брали під охорону фури «Михал Михалича». Що стосується алкоголю, йому приписують водочне виробництво «Олімп», хоча формально до складу засновників Ляшко не входив і на підприємстві клянуться, що не мають з «Косим» нічого спільного.
До речі — точно так само тепер можуть сміливо відмежовуватися від зв'язку з Ляшко і в мережі магазинів «Обжора», в ТЦ «Донецьк-сіті» і ТЦ «Маяк», де теж прізвище Ляшко не фігурує в документах. Хоча від «данини», яку доводиться платити «смотрящим», це не врятує. Саме Михаїла Ляшка, за чутками з ПР, зробили «смотрящим за всією водкою України» при Януковичі — звідси це прізвисько: водочний король. Виробники донецької водки приховують те, що в Донецьку є секретом Полішинеля: на окупованій території таємно продовжують розливати водку. А щоб вона могла продаватися на території України — був потрібен Ляшко зі своїми зв'язками в українському істеблішменті.
І знову важко зрозуміти (на перший погляд) навіщо «ДНРівцям» убивати курицю, яка несе золоті яйця? Адже Ляшко своїми божевільними прибутками з «Хамадея» та іншим кримінальним наживом ділився з «молодою республікою» (було навіть кримінальне провадження, відкрите СБУ про фінансування тероризму, та лише дуже скоро воно припинилося)? Один зі сторонників версії «чисто бізнес» навів приклад мережі «Простір», власник якої зареєструвався в ДНР, платив податки «республіці», а потім — бац, і… товар вилучено на суму 7 млн грн., хозяїн зник у невідомому напрямку. Можливо, пізніше знайдеться в підвалах місцевого НКВД. Чого не скажеш про Ляшка. Можливо, хтось з «нових донецьких» подумав: а навіщо нам подачки від Ляшка (за інформацією СБУ — Ляшко віддавав на «потреби молодої республіки» 30% кримінальних доходів), якщо ми можемо отримувати все, нехай це буде тепер наш карман — той, з якого з нами діляться. Так само сторонники «чистої бізнес-версії» припускають, що мало місце вбивство російськими злочинцями, які ведуть боротьбу за сфери впливу в Криму, але… У цьому випадку була б інша картина в інформаційному полі.
Не змогла «влада ДНР» витримати прилеглої моменту траурної паузи перед тим, як приступити до «грабежу награбленого»… Не змогла, заради пристойності, хоча б подякувати покійному за внесок у «справу республіки» скромним некрологом. «Те, як убили Косого: три хлопки і купа охорони — це могли здійснити лише спецслужби. У всіх злодіїв у Рашці доля однакова. Тому молоді вори в законі їдять за кордон, подалі від гебні», — міркує на цю тему один з останніх донецьких блатних. Ляшко не задовольнявся бізнес-впливом і почав втручатися в політику — про це говорять джерела в ДНР. Така поведінка не могла сподобатися ні «новим донецьким», ні московським кураторам, які вважають себе головними і єдиними гравцями на донецькому полі. Заразом ФСБ показала й «господарю Донбасу» Ахметову — де його місце. На жаль для Ахметова, його зоряний час минув з тих пір, коли на його вотчину (в Донецьк) ступила нога першого окупанта з слов'янського обозу Гіркіна. Тоді, в липні 2014-го, російські моментально почали витісняти ахметовців від управління. А сьогодні без узгодження з Москвою в Донецьку жоден вчорашній «великий діяч» навіть не пукне.
Припинимо, нинішні — Захарченко («Голова республіки») з Мартинівим (діючий «народний мер Донецька») до нещодавна були повністю підконтрольні Ринату Леонідовичу. Було навіть відчуття, що донецька мафія обіграла російських на своєму полі. Вбивство Ляшка показує, що щось змінилося. А таким, як Захарченко з Мартинівим самим, щоб вижити, треба тримати ніс за вітром. Подібні їм завжди присягають на вірність сильнішому. І напевно вони розуміють, що перше слово, як і останнє тепер не за «дорогим Ринатом Леонідовичем». Здавалося б, стратегічно лінія ДНР, вказана з Москви (втовкмачування «республік» в українське поле) не суперечить уявленням Косого. На відміну від того ж Дремова, «авторитет» не був фантазером, не грав про незалежну «Новоросію» і чудово розумів, що повернення територій під українську юрисдикцію може бути виключно формальним, а по факту — територія надовго залишиться сірою зоною. І однак — ось ще «дзвіночок»: по радіо «Республіка» одразу ж після вбивства передали про внесений на розгляд законопроект про урегулювання на ринку спиртного і тютюну.
Так само зовсім нещодавно в «республіці» почалося наступ на бізнес іншого «рига-сімейника», який має політичні амбіції. Деяка «тимчасова комісія Народної Ради ДНР» видала розслідування «шахрайських дій підприємця Сергія Курченка на території «Донецької республіки». Курченко, мовляв, взяв під контроль паливний сектор, наклав лапу на поставки російського газу в Донбас і влаштував штучну кризу, прагнучи добитися підвищення ціни на газ. Ці кроки демонструють бажання представників «нової влади» розірвати старі схеми. А спільною проблемою усунених раніше польових командирів Мозгового і Дремова з убієнним «гаманцем республіки» (Ляшком) було прагнення мати самостійну позицію. З Києва може здатися, що в Донецьку все ще існує бандитський беспредел, але сьогодні найбільш беспредельні процеси в ДНР керовані. У маріонеткової республіці всіх побудували і змусили ходити по струнці. І, схоже, тепер у Кремлі вирішили русифікувати все, що дає гроші в Донецьку, і одночасно — припинити навіть думку про можливість впливати на процеси в «республіці».
Абсолютно керований Донецьк можливий лише в одному випадку: якщо Москві вдасться повністю витіснити «старих донецьких». Більшість експертів сходяться на думці, що вбивство Ляшка — удар по ахметовському ханству, червона лампочка для самого Ахметова, і удар по «старим елітам», які б хотіли повернутися на білому коні. А багато хто навіть повернувся, але не відчувають себе впевнено, як раніше. А поки поставка гуманітарної допомоги дає Ахметову досить високий рейтинг серед населення Донецька і славу чи не спасителя жителів на окупованій території. Не подобається в Москві цей високий рейтинг. Як не подобається й впевненість, висловлена нещодавно «Опозиційним блоком» — про те, що у разі проведення місцевих виборів за українськими законами старі донецькі повернуть собі владу (на що, до речі, мають усі шанси). Адже московські маріонетки вже створюють у Донецьку деякі свої фейкові політичні структури. У будь-якому випадку, вбивство Ляшка — початок нового передділу сфер впливу як у бізнесі, так і в політиці регіону, а епоха могутності «донецьких еліт» відходить у минуле.