31 грудня 2015 року Президент Російської Федерації Володимир Путін підписав оновлену Стратегію національної безпеки РФ. Попередня редакція цього документу була затверджена у 2009 році під назвою «Стратегія нацбезпеки РФ до 2020 року», однак так і не дотримала встановлених термінів. Головний безпековий документ Росії насичений порожніми гаслами та самовихвалянням величі РФ та її керівництва. При ознайомленні зі Стратегією виникає враження, що її розробляли не фахівці безпекового сектору, а журналісти російського видання «Лайфньюз» після отримання тринадцятої зарплати.
Значущим є те, що вперше з часів Радянського Союзу у Стратегії національної безпеки Путіна офіційно визначено головного ворога — Сполучені Штати Америки, які «протидіють самостійній зовнішній та внутрішній політиці РФ, намагаючись зберегти своє домінування у світі». У такому ж статусі ворога названо Північноатлантичний альянс НАТО, «розширення якого, наближення його військової інфраструктури до російських кордонів, створюють загрозу національній безпеці». Водночас у документі визначені й головні союзники — Китай та Індія, які навряд чи підтримають Росію в її терористичних провокаціях та військових злочинах.
У цьому документі не забули про Україну. За версією Кремля, в Україні стався «антиконституційний державний переворот». При цьому Захід та США спровокували «військовий конфлікт на сході України». Це, у свою чергу, відповідно до документу, створює загрозу для РФ через велику довжину російсько-українського кордону. Головним досягненням РФ у найкращих традиціях соцреалізму у Стратегії названо розвиток духовності Російської Федерації. У документі зазначається: «Відроджуються традиційні російські духовно-моральні цінності. У молодого покоління формується гідне ставлення до історії Росії. Відбувається консолідація громадянського суспільства навколо спільних цінностей… таких як… повага до сімейних і конфесійних традицій, патріотизм…Для протидії загрозам національній безпеці РФ сконцентрує зусилля на укріпленні внутрішнього єднання російського суспільства…».
Хоча сам документ є декларативним, російська загроза для нашої країни залишається цілком реальною. Протидія російській агресії залишається головним пріоритетом безпеки держави.