Чому СБУ не бажає обмінювати затриманого пенсіонера на журналістку Машу Варфоломеєву?

9 січня 2015 року фрилансерка Маша Варфоломеєва за проханням знайомого журналіста сфотографувала пару будинків у приватному секторі Луганська. У будівлях на вулиці Короленко стояли бойовики, і дівчина наївно переспитала їх — точно це той адрес на вулиці Короленко, який їй потрібен. Однак будівлі виявилися не звичайними — мовою «ЛНРівців» вони називалися військовими об'єктами, оскільки в них проживали самі ці бойовики. З того часу Маша перебуває в застінках так званого «МГБ ЛНР». Представники української сторони, які ведуть переговори про звільнення полонених, про дівчину просто забули. Можливо, тому, що вона не з'являлася в медіа, хоча неофіційно співпрацювала з центральними українськими ЗМІ. А бойовики мають намір влаштувати над Марією Варфоломеєвою показовий суд — під час якого повісити на неї смерті всіх мирних жителів, включаючи загиблих унаслідок обстрілів, здійснених самими «ополченцями». Хоча передати знімки Маша фізично не могла, дівчину звинуватили в «коригуванні вогню». Сюжети ЗМІ «Новоросії» розраховані на круглих ідіотів, тому що — Машу схопили 9 січня і на місці видалили зроблені нею кадри, а обстріли, які вона нібито «коригувала», за словами самих «журналістів ЛНР», мали місце 27 січня!«МГБ ЛНР» вважає доказом вини Маші все ту ж «зловісну візитку Яроша». І це не перебільшення. Саме зображення Маші в соцмережах, зроблені ще навесні 2014 року, із символікою «Правого сектора» лягли в основу «звинувачення». А доказом наївності Маші можна вважати той факт, що, живучи в Луганську, вона не відредагувала свій профіль. «Мирні жителі кварталів Гаєвого та Чапаєва зазнали артилерійського обстрілу забороненими касетними снарядами радіоактивних систем залпового вогню «Смерч». Координати для обстрілу каралам передавала зрадниця батьківщини луганчанка Марія Варфоломеєва, яка ще в квітні 2014 року вступила до формування «Правий сектор», — говориться в розповсюджених пропагандистських сюжетах. І супроводжує цю нісенітницю фото посміхаючої Маші з «бандерівською» символікою. Кілька разів використовували луганчанку російські телевізійники — називаючи шпигункою «Правого сектора», і, демонструючи вирвані з контексту фрагменти її висловлювань на допитах, вони говорили про машине каяття в «співпраці з ПС».Відео допитів можна знайти на YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=245PdpOoZxY https://www.youtube.com/watch?v=NNDb_we_kWA Ридаючи, дівчина на цих відео клянеться, що ніколи нікому не передавала ніяких даних і не вела ніякої підривної діяльності, хоча й не поділяє поглядів більшості земляків. У неї хороша фотокамера, і коли приятель журналіст Юра Гуков попросив зробити кілька фото… «Для мене це здавалося — ну що тут такого — піти пофотографувати будівлі, між іншим… Перевірте на детекторі брехні — я клянусь, ніколи нічого не передавала, сфотографувала ті будівлі, які мене попросили, тільки один раз, і відразу ці знімки видалили… Я так само, як і всі, знаходилася під обстрілами влітку, і, як і всі, ховалася… До того, як я сюди потрапила, у моєму світі все більш-менш було в порядку… Звідки я можу знати — хто звідки стріляв?» — плаче дівчина в кадрі. Психологічні муки, які переживає Маша Варфоломеєва протягом цього року — страшно собі уявити. А уявлення про напрямок «роботи слідства» дає відео допиту в лютому минулого року: «Ти фактично пособниця вбивць дітей, ти пособниця вбивць своїх однокласників, своїх сусідів, їхніх дітей, внуків. Відвести тебе в ту сім'ю, де батько загинув і залишилася жінка та 6 дітей? Відвести тебе туди, де дітей закопано, щоб ти своїми ручками їх викопала?» — звучить за кадром голос представника місцевого «НКВД». Не пережила трагічних обставин і бабуся Маші, заради догляду якої дівчина й залишилася в окупованому місті. Незабаром після затримання внучки її знайшли повішеною. І, найімовірніше, покинути життя літній жінці хтось допоміг — адже бабуся Маші була прикута до ліжка. У травні минулого року звернення Маші до українського уряду передали по російському ТБ: «Я громадянка України, хочу звернутися до уряду України з проханням допомогти моєму звільненню. У «ЛНР» мене вважають злочинцею, але я не вчинила ніяких злочинних дій і прошу допомогти мені. Я не заслужила перебувати в тюрмі і прошу мій уряд допомогти моєму звільненню». Але найбільше зусиль до звільнення Маші докладав не член уряду, а її колишній колега Юрій Гуков, через якого, у якомусь сенсі, дівчина й постраждала. Раніше він був не лише журналістом, але й добровольцем «Айдара».Це дозволило «слідству МГБ ЛНР» провести зв'язок між Машею та «каралами». Але вже півтора року Юрій Гуков не боєць, а правозахисник — член «Харківської правозахисної групи». З «Айдаром», до речі, він розійшовся через те, що заступився за полоненого сепаратиста, над яким знущалися за наказом колишнього комбата Сергія Мельничука. Як пояснює Гуков, сфотографувати пару житлових будинків у Луганську він попросив Варфоломеєву, випадково зустрівшись з нею в Харкові. На новорічні свята Маша знайшла сиделку для бабусі й відправилася на територію України — в гості до друзів. Дівчина сама впізнала Юрія й підійшла до нього на вулиці, і сталося це за кілька днів до того, як вона потрапила в «ЛНРівські» підвали. У свою чергу Гукова попросили надіслати фото будинків їхні власники, яким довелося втікати з терористичного анклаву, і які хотіли знати — цілі чи будівлі. Для жителів Донбасу, вимушено покинувших свої дома — це стандартна ситуація. Щоб утримати владу в «народній республіці», «ЛНРівцям» необхідно безперервно промивати мізки місцевим жителям, звинувачуючи «Айдар» та «Правий сектор» у вбивстві дітей і приписуючи обстріли мирних кварталів українським ЗСУ.Але в історії з Марією Варфоломеєвою й офіційна українська сторона поступає далеко не краще. Звільнити Марію «ЛНРівці» згодні в обмін на 65-річного пенсіонера Миколу Рубана, який проживав у селі Миколаївка. Це широко відомий дід, якого звинуватили в тероризмі — за даними СБУ, 16 січня 2015 року він влаштував вибух на українському блокпосту в Станиці Луганській, «пригостивши» українських бійців медом, начиненим вибухівкою. СБУ вважає варіант обміну Варфоломеєвої на Рубана неприйнятним.Але наскільки небезпечний Рубан, щоб принести в жертву Машу? Та й все чи чисто в «справі про банку з медом»? Версію про мед першим запустив екс-губернатор Луганщини Геннадій Москаль, довіра до якого підірвана його ж знаменитим списком із понад 60 військових злочинів «Айдара». За цим списком, яким цинічно порушувався принцип презумпції невинуватості, пізніше в тюрмі опинилися переважно не ті, хто мав причетність до криміналу в зоні АТО, а справжні українські патріоти. Наприклад, того ж Гукова силовики неумілим чином намагалися виліпити розбійника — за те, що на початку літа 2014 року «мав наглість» за наказом Мельничука затримати активіста «російської весни». За поданням Москаля СБУ почала розробляти версію, яка реалізувалася через три тижні після вибуху. Пенсіонера з с. Миколаївка затримали 10 лютого на тому ж блокпосту. У затриманого була вилучена пластикова банка з медом, у якій плавала капсула від гранати. Сам затриманий клянеться внуками, що улику йому підкинули під час затримання. А до звинувачення й без того стільки питань, що вже тричі українські суди відмовлялися засудити пенсіонера Рубана.Нібито 16 січня о 11.00, підходячи до блокпосту, той вирвав чеку, пройшов з нею 150 метрів, залишив військовим вибухонебезпечний мед і спокійно відійшов… А вибух стався через кілька годин. «Я думаю, що жителя села Миколаївка взяли тому, що він не раз ходив через цей блокпост, а справа зліплена як попало, докази зібрані недопустимим способом. Наприклад — впізнали діда з 4-го разу, на впізнанні він був у наручниках, вибухову речовину у нього не виявили. І найдивніше — та смішна версія, яка народилася в надрах прокуратури — о 11.00 дід вирвав чеку, а о 14.00 стався вибух», — говорить член «Харківської правозахисної групи» Юрій Гуков. Що ж стосується небезпеки для України цього діда з медом, варто нагадати лицемірам із СБУ, що минулого літа вони відпустили свого колегу, який разом з батьком, генералом СБУ, багато років займався шпигунством на користь Кремля, маючи доступ до найсекретнішої інформації. Арештованого в червні 2015 року підполковника СБУ Олександра Третьяка молодшого, викритого у співпраці з ГРУ Генштабу ЗС Росії, обміняли на українських полонених.А слідом за сином в «ДНР» відправився й батько — колишній начальник СБУ Луганщини, генерал СБУ Олександр Третьяк старший, якого, незважаючи на дружбу з Януковичем, Сергій Тарута взяв собі радником навесні 2014 року. З публічних заяв, які генерал СБУ Третьяк зробив, як тільки досяг меж Донецька влітку 2015 року, стає зрозуміло — яке прискорення його поради надали «російській весні» в 2014 році. Нині обидва СБУшники спокійно працюють в «НКВД ДНР» і, напевно, мають чимало зв'язків у СБУ серед «оборотнів», які поки що не виявлені.Так невже ж дід з медом небезпечніший за сімейний дует Третьяків? Є й наша вина в ситуації із забутою в полоні Машею — її історія не потрапила в топ-випуски новин. З відкритим листом до уповноважених Президента з питань мирного врегулювання конфлікту на Донбасі луганські журналісти звернулися лише через рік після машиного арешту. Хоча луганчани стверджують, що, не виносячи вимогу звільнити Варфоломеєву в публічну площину, давно пройшли всі інстанції — звертались і до СБУ, і до МВС, і до МО, писали в ЄС та до Комітету захисту журналістів у Нью-Йорку. А від одного з українських «зірок політики» машині колеги якось почули по телефону, поставленому на гучний зв'язок: «Та заєбали ви зі своєю Машею! Нехай посидить!» Уповноважена Президента Ірина Геращенко на відкритий лист журналістів Луганської регіональної організації НСЖУ відповіла з ноткою образи. Виявляється, питання обміну Маші постійно піднімалося в Мінську на засіданні контактної групи. Крім того, Геращенко вважає хорошою ідею самим журналістам займатися звільненням Маші за допомогою прямих переговорів з одним із пропагандистів «ЛНР».Цитата: «Журналісти Луганського регіонального відділення НСЖУ звернулися з листом щодо звільнення колеги Марії Варфоломеєвої, яка вже рік знаходиться в полоні бойовиків. Так само як і десятки інших наших заручників, якими бойовики шантажують Україну. Це звернення я випадково прочитала в Інтернеті… Бо на мою електронну пошту, на фб чи на мою парламентську адресу жодних звернень від луганських журналістів поки що не надходило. Раніше я отримувала на фб звернення від родичів Марії і деяких її колег із запитаннями про хід переговорів по звільненню, — і завжди звичайно відповідала на ці листи. А от щодо звернення від регіонального відділення НСЖУ — то прочитала випадково…..Цікава манера звертатися, дорогі колеги): а якби я не прочитала в Інтернеті ваш лист? Немає такої зустрічі в Мінську, як і міжнародної зустрічі, де б ми не вимагали звільнення журналістки Марії Варфоломеєвої. Її прізвище і її історію від нас знають наші європейські колеги і дипломати — як приклад безчинств бойовиків, що утримують в полоні не лише військових, але й цивільних, у тому числі журналістів. Ми разом з СБУ неодноразово включали й включаємо прізвище пані Марії в усі списки з вимогою на звільнення. Кілька разів її звільнення зривалося. Представники так званої ЛНР і не приховують, що утримують Варфоломеєву. І поки що всі вимоги про її звільнення залишаються марними. А своє бажання й готовність «звільняти» бранців ці персонажі в усій красі показали напередодні Різдва, коли зранку публічно заявили, що всіх випускають, а увечері пробелькотіли, що передумали…. Познущалися над родинами полонених, над їх надіями й почуттями, хоч нікого й не збиралися звільняти…. У мене в цьому контексті до журналістів луганського регіонального відділення НСЖУ є ідея: друзі, будь ласка, звернітеся публічно й голосно з вимогою звільнити Марію Варфоломеєву до свого екс-колеги, екс-речника Януковича, а нині видного діяча бойовиків Родіона Мірошника.Саме його боси утримують пані Марію й знущаються над нею вже рік… Може він ще пам'ятає, що колись так само мав квиток НСЖУ — і може таки в нього ворухнеться совість, якщо вона хоч колись була. А я в свою чергу, звичайно, продовжу боротьбу за її звільнення й ще й ще раз піднятиму питання звільнення Марії в Мінську 13 січня». Відомий луганський журналіст та активіст Костянтин Реуцький словам Геращенко не вірить. Він вважає, що влада зробила явно недостатньо для звільнення Варфоломеєвої. «Публікації протягом року були, але серйозного громадського резонансу викрадення Маші так і не викликало. Це дало українському уряду можливість не поспішати в справі її звільнення. Я не вірю заявам Геращенко й практично впевнений, що серйозно питання про обмін Маші уповноважені українські переговірники ніколи не ставили. Інакше проблема була б давно вирішена. Маша Варфоломеєва, луганська активістка й журналістка «Восход-медіа», була викрадена бойовиками. «Затримали» за фотозйомку на вулиці. Звинуватили, звичайно, в шпигунстві (всіх викрадених журналістів у цьому звинувачують).Полистали сторінку у «ВКонтакте», знайшли фотографії, де вона позує з «візиткою Яроша» (жарт був популярний в квітні чотирнадцятого) й радісно «викрили» її як активну прихильницю ПС. Умови її обміну змінювалися десятки разів. За неї вимагали злочинців, засуджених задовго до інтервенції. Млаві переговори, наскільки я можу судити, по черзі зривали обидві сторони. Численні публікації й акції були марні. Звернення до Міятович, Муйжниекса, євродепутатів, до купи міждержавних структур і громадських організацій не принесли абсолютно нічого. Просто нічого. Я не розумію, чому.Можливо, Родіон Мірошник задумав розкрутити машин кейс нарівні з кейсом Надії Савченко? Зробити для цього медійною до того майже нікому не відому місцеву журналістку, а потім попросити за неї сухопутний коридор у Крим? Напоровся, загрався, а давати задню — не по-хлопськи? Мені абсолютно незрозуміло чому, але ворувані ляльки з «уряду ЛНР» в цій справі зайняли на редкість «принципову» позицію, незважаючи на очевидну нісенітницю своєї аргументації. Може, проблема Маші в тому, що ці тупі жулики дійсно вірять, що її доля цікавить кого-небудь ще, крім її близьких, друзів і колег? На жаль, рік, який Маша провела в неволі, показав, що українському уряду вона абсолютно не цікава (довгий час деякі уповноважені переговірники щоразу з трудом могли згадати, про кого йдеться), медійний резонанс неконвінцентний і дуже епізодичний, чиновникам щоразу простіше його значущо замовчати або відділатися дежурним «ми робимо все, що в наших силах».Рік, Петре! Рік. Навіть у українській тюрмі це дуже важко й багато. А в тих заповідних місцях, де немає закону й можливо взагалі все — це, я думаю, просто пекло». Татяна Заровна, «ОРД».