Громадськість Кривого Рога нещодавно виявилася стривожена тим, що одне з небагатьох місць у місті, де діти могли б займатися спортом і приобщатися до здорового способу життя, опинилося на грані закриття. Йдеться про футбольну академію «Горняк», розташовану на території стадіону шахти «Родина» неподалік від центру міста. Останні роки на цьому місці фактично знаходився заросший бур'яном пустир. Керівники футбольного клубу «Горняк», поставивши перед собою мету відродити криворізький футбол, розпочали масштабне будівництво власної академії на місці занедбаного стадіону. Заросший бур'яном стадіон шахти «Родина» на очах перетворювався на територію з кількома футбольними полями, манежем, у якому можна грати у футбол цілий рік, власною міні-котельнею, роздягальнями, кімнатами для відпочинку та теоретичних занять та фан-клубом. Академія футбольного клубу «Горняк» швидко стала дуже популярним місцем як для дітей, які робили перші кроки у футболі, так і для їхніх батьків, які були раді, що дитина займається спортом під керівництвом досвідчених тренерів, а не слоняється по вулицях.
Це видавалося справою необхідною й важливою. Особливо для такого великого індустріального міста, як Кривий Ріг, де молоде покоління, м'яко кажучи, не надто було обласкане варіантами місць для занять спортом. Тим більше що до будівництва та запуску футбольної академії ніхто в місті особливо не переживав через заросший бур'яном стадіон шахти «Родина», і ініціативи керівництва «Горняка» видавалися необхідними для схвалення. Однак, як це часто буває, біда підкралася звідки не чекали. Удар по академії завдали ті, хто, здавалося б, мав лише схвалювати й всіляко популяризувати ініціативи творців футбольної академії. Будівництвом футбольної академії «Горняка» на місці занедбаного стадіону обурилися екологи. Так, ви не помилились. Люди, які виступають за екологічну чистоту Кривого Рога та його околиць, вирішили, що будівництво футбольної академії завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу. Погодьтеся, це звучить як анекдот. Тим більше що дія цієї історії відбувається в Кривому Розі, про екологію якого місцями краще промовчати, і де, здавалося б, непаханого поля роботи саме для екологів.
Якщо, звичайно, вони займаються своєю справою й їхні дії дійсно ефективні. У нашому конкретному випадку ситуація дещо інша. Варто одразу ж уточнити, які саме «екологи» вирішили «прикрити» будівництво футбольної академії в місті, вважаючи, що вона завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу.
У Кривому Розі живе деяка Василина Василівна Нікульнікова. Особистість у місті відома й навіть місцями легендарна. Василина Нікульнікова — активістка й, як нині модно, «лідер громадської думки» (у просторіччі ЛОМ). Згадування лома в конкретному випадку як раз доречне, оскільки це чудово характеризує дії Василини Василівни, яка живе за принципом «проти лома немає прийому» й діє саме «ломовими методами». Василина Нікульнікова — керівниця громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» (або ГО «МІРБЕЗ»). У недалекому минулому вона працювала на посаді слідкувачки екологічної прокуратури, а після завершення прокурорської кар'єри вирішила присвятити себе захисту екології Кривого Рога.
До прокурорського й іншого минулого пані Нікульнікової ми ще повернемося. А поки звернемося до фактів, коли колишня працівниця екологічної прокуратури Нікульнікова вирішила «героїчно» зупинити будівництво футбольної академії «Горняк». 28 травня поточного року Василина Нікульнікова, як і личить «лідеру громадської думки», на своїй сторінці у Фейсбуці написала пафосний пост про те, як погано будувати футбольну академію на території, як висловилася Нікульнікова, «санітарно-захисної зони шахти «Родина». Василина Василівна у своєму посту «затегала» всіх, кого можна, навіть президента Володимира Зеленського. Також пані активістка згадала представників Міністерства захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України, керівництво Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, Партію зелених України тощо.
Які ж аргументи наводить колишня екологічна прокурорка Нікульнікова у своєму зверненні до громадськості? «Ось не розумію, чому афільованим з Володимиром Зеленським можна здійснювати будівельне виробництво до встановлення екологічних умов використання території й природних ресурсів за результатами процедури оцінки впливу на навколишнє середовище, до реєстрації права користування земельною ділянкою, до отримання висновків спеціально уповноважених органів про можливість розміщення спортивної споруди в санітарно-захисній зоні шахти Родина», — пише Василина Нікульнікова. На її думку, будівництво футбольної академії необхідно зупинити до з'ясування ступеня шкоди навколишньому середовищу. І обкласти футбольний клуб «Горняк» перевірками.
«Ось не розумію, чому в.о. Державної екологічної інспекції Придніпровського округу Сергій Поддубний дозволяє собі ігнорувати доручення Державної екологічної інспекції України від 11.05.2021 перевірити наведені мною факти порушення ТОВ «Футбольний клуб Горняк» природоохоронного законодавства при здійсненні реконструкції об'єкта благоустрою по вул. Світлогірська, 1В у Саксаганському районі міста Кривий Ріг», — пише пані Нікульнікова. Варто відзначити, що в даному випадку Нікульнікова діє у властивому їй стилі роботи, залучаючи високопоставлених осіб до обговорення проблеми й ситуації. Чому й навіщо Нікульнікова так чинить, ми ще повернемося. А поки давайте розберемося, що саме не влаштовує екологічну активістку й колишню працівницю екологічної прокуратури Василину Нікульнікову в будівництві комплексу футбольної академії на місці стадіону шахти «Родина».
Перше — Нікульнікова стверджує, що територія стадіону шахти «Родина» є «санітарно-захисною зоною», і будувати на цьому місці футбольну академію неможна. Одразу ж виникає питання — а до будівництва футбольної академії Нікульнікову все влаштовувало? Її влаштовував занедбаний і заросший бур'яном стадіон, її влаштовував жахливого вигляду пустир, через який місцевому населенню було страшно навіть ходити? Тобто, за логікою «еколога» Нікульнікової, якщо в межах міста стоїть пустир, і на ньому збирається незрозуміла публіка, яка залишає після себе розбиті пляшки й багато чого гіршого, навколишньому середовищу це не шкодить, і робити з цим пустирем нічого не можна. Принаймні без найвищого дозволу пані Нікульнікової.
Василина Василівна стверджує, що в процесі будівництва був пошкоджений так званий «родючий шар землі», що завдало, на її думку, шкоди навколишньому середовищу. У даному випадку варто відзначити, що Василина Нікульнікова свідомо маніпулює фактами. Добре відомо, що перед будь-яким будівництвом родючий шар землі, згідно з законодавством, прибирається й перевозиться на склади чорнозему, щоб потім після завершення будівництва його можна було повернути й відновити шар. Василині Нікульнікові мало бути відомо, що в даному випадку перед початком будівництва керівництво ТОВ «Футбольний клуб Горняк» поступило згідно з законом, і жодних порушень допущено не було. Однак вона маніпулює фактами й закликає екологічну інспекцію нагрянути з перевірками й зупинити будівництво футбольної академії.
Ще одна претензія до ТОВ «Футбольний клуб Горняк» з боку Нікульнікової — це котельня на території академії. На думку активістки, котельня забруднює середовище, і керівництво академії не представило даних про масштаби забруднення. Ця претензія виглядає тим більше дивною, що поруч з академією «Горняк» знаходиться автобаза, вихлопи від якої довго висять у повітрі до такої міри, що перебувати поруч стає утруднено. Однак пані Нікульнікову автобаза не турбує, але зате її турбує маленька шкільна котельня футбольної академії, і Василина Василівна представляє роботу котельні як чи не екологічну катастрофу.
Після заяв Нікульнікової громадськість Кривого Рога, включаючи батьків дітей, які займаються у футбольній академії «Горняк», вступила з Нікульніковою в дискусію, щиро не розуміючи, невже колишня працівниця екологічної прокуратури, до того ж мати сина, не розуміє, чим чреваті її дії. Наводимо деякі з звернень до пані Нікульнікової на її сторінці в соцмережі: «Шановна Василино Нікульнікова, Ви б займалися корисною справою. Пішли ботсад копати й траву рвати, якщо так боретеся за рослини. Залиште в спокої людей, які роблять корисні речі для розвитку дітей».
«Куди дітям ходити займатися? Або Ви думаєте дітям буде краще лазити по розвалинах і займатися незрозуміло чим? А тон свій знизьте, Ви так обурені, ніби там ядерні відходи закопують. Смішно слухати» (Elena Yalovaya).
«Василино, Вам пора займатися спортом!!!! Весь город гордится своими футболистами и надеется на развитие детского футбола в нашем городе!!!!!! Мы эти поля ждём уже много лет!!!!!! Займитесь чем-то полезным для города!!!» (Elena Poplavskaya).
«Так ця територія для того, щоб там були футбольні поля, а не сади й заповідники. Жінко, Вам що, нудно? Дітям і так у нашому місті нічого робити. Ось будують — і все одно не так. Чого ж Ви на Арселор не йдете обурюватися?» (Раїса Сорочан).
«ФК «Горняк» займається розвитком дитячо-юнацького футболу в Кривбасі, створює умови, будує поля, розвиває інфраструктуру! Що не так? Замість цвітучої амброзії буде футбольне поле. Хочу висловити слова подяки керівництву футбольного клубу! Побільше б таких комплексів у нашому промисловому місті!» (Сергій Єрмелянов).
Варто відзначити, що Василина Нікульнікова на подібні думки відповідала не зовсім, м'яко кажучи, етично, звинувативши коментаторів у «роботі» на ФК «Горняк», при цьому згадавши керівництво футбольного клубу й деякі підприємства Кривого Рога, зазначивши, що тепер «займеться ними». Неозброєним оком видно, що пані Нікульнікова й не намагається надати своїм діям хоч якийсь елемент діалогу, не пояснюючи свої дії нічим, крім «дотримання букви закону».
Тепер звернемося до біографії Василини Василівни Нікульнікової, у якій ми виявимо цікаві речі, які, можливо, зможуть пояснити логіку поведінки колишньої працівниці екологічної прокуратури, а нині — «борця за екологію й букву закону».
Під час роботи в екологічній прокуратурі Кривого Рога Василина Василівна Нікульнікова відвідувала підприємства міста з метою виявлення порушень і забруднень навколишнього середовища. Нікульнікову знали всі керівники підприємств, яких у Кривому Розі, як відомо, велика кількість. І Нікульнікова теж знала всіх. Вона чудово розуміла, що в такому місті, як Кривий Ріг, можна знайти порушення фактично скрізь.
«В екологічній прокуратурі Василина Василівна працювала слідкувачкою. Їздила з перевірками по підприємствам, до нас приїжджала. Потім приїжджав прокурор, привозили експертів. Це було десь у 2013 році. Прокурор з Нікульніковою починали говорити про штрафи в десятки мільйонів. Або пропонувалося інше вирішення проблеми — заплатьте в певну структуру, і все. Наскільки мені відомо, це була сума в 300 тисяч гривень. Це була якась благодійна організація екологічного спрямування. Юристи подивилися й подумали — краще заплатити триста тисяч, ніж десятки мільйонів. Таке практикувалося. І гроші перевели», — розповідає Костянтин А., начальник відділу одного з підприємств Кривого Рога.
На його думку, схеми, напрацьовані під час роботи в екологічній прокуратурі, Василина Нікульнікова могла використовувати вже в ролі екологічної активістки, заснувавши «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» (або ГО «МІРБЕЗ»).
«Така обстановка у нас у місті екологічна. Коли починаються якісь проблеми, люди скаржаться на пил тощо, створюються комісії з залученням громадських організацій. У Нікульнікової критика не обґрунтована, а чіпляюча. Якщо образно, вішає на ноги гирі, щоб люди не могли рухатися. Вона пише заяви в Міністерство екології для того, щоб перешкоджати видачі дозволів, тому що вирішила, що це незаконно. Їй говорять, що взагалі то суд вирішує. Але вона саме з таких позицій виступає», — говорить один з працівників підприємств, які піддалися атакам Василини Нікульнікової вже під час роботи її екологічною активісткою.
Варто відзначити, що після виходу з екологічної прокуратури Василина Нікульнікова хотіла зайняти посаду судді міськсуду. Але не «склалося». Нікульнікова подавала також свою кандидатуру на посаду голови Антикорупційного бюро, однак з цією структурою у Нікульнікової також не вийшло. Тобто, як видимо, питання екології Василини Василівни після звільнення з екологічної прокуратури турбували мало — робота в суді або НАБУ приваблювала Нікульнікову набагато більше, ніж життя екологічної активістки.
Однак, як кажуть, людині щось їсти треба, і Василина Василівна, трохи погоривши, повернулася на ниву «захисту екології». І, власне, досить успішно. Забігаючи вперед, скажемо, що дохід її організації лише за минулий рік становив майже десять мільйонів гривень.
Василина Василівна заснувала вищезгадану ГО «МІРБЕЗ» разом з батьком Василієм Нікульніковим, і незабаром замінившим його у складі засновників Юрієм Геннадійовичем Слюсаренко, досить відомою людиною в вузьких криворізьких колах. Юрій Слюсаренко до приходу в ГО «МІРБЕЗ» працював начальником екологічного відділу в ДП «Кривбасшахтозакриття» і, як і Василина Нікульнікова, знав усі тонкощі екологічних перевірок і нюанси на підприємствах. Варто відзначити, що Слюсаренко й Нікульнікова, не перебуваючи в шлюбі, проживають разом, мають спільного сина й люблять дарувати один одному гроші, згідно з деклараціями. Але це, як кажуть, справа житейська.
У ближче оточення Нікульнікової входить також деякий Антон Петрухін — колишній депутат міської ради Кривого Рога від фракції «Самопоміч». Петрухін — дуже цікава фігура, і в групі Нікульнікової — Слюсаренко виконує роль «торпеди» або «посередника» залежно від обставин. Живучий на широку ногу пан Петрухін використовувався Нікульніковою як «переговірник» під час його перебування депутатом міської ради й теж намагається претендувати на роль «лідера громадської думки».
Василина Нікульнікова з моменту створення ГО «МІРБЕЗ» взяла на себе функції головного спікера їхнього спільного зі Слюсаренко «підприємства». Нікульнікова взяла за звичку подавати масовані позови в суд на Кабінет Міністрів та інші державні органи з вимогами анулювати рішення Кабінету Міністрів щодо тих чи інших криворізьких підприємств. І ось що цікаво. Як правило, міськсуд Кривого Рога позови Нікульнікової приймав, і після деякої перерви перенаправляв їх до Окружного адміністративного суду Києва. Відповідно, весь цей час підприємства, зазначені в позові Нікульнікової на адресу Кабінету Міністрів, піддавалися додатковим перевіркам, робота гальмувалася, і самі процеси затягувалися на рік або два.
Але що цікаво — вже після того, як справа про позов Нікульнікової опинялася в Окружному адміністративному суді Києва, сама Василина Нікульнікова раптом починала давати «задній хід» і зазначала, що не має претензій до відповідачів. Досить показовий у цьому сенсі процес за справою № 826/11947/18, який тривав майже два роки (з 2019 по 2021 роки), у результаті якого Василина Нікульнікова раптом відмовилася від своїх претензій до згаданих у позові підприємств і Кабінету Міністрів. І в той же час, нагадаємо, дохід ГО «МІРБЕЗ» за минулий рік за дивним збігом обставин становив майже 10 мільйонів гривень.
Ми не розглядаємо тут діяльність благодійного фонду, який у Нікульнікової теж є. По суті, дії Нікульнікової нагадують шумову завісу, за якою нічого немає. У Кривому Розі говорять, що якби Нікульнікова дійсно захищала екологію, то повітря, можливо, й стало б чистішим.
На самій справі дуже багато вказує на те, що цілі Василини Нікульнікової не мають нічого спільного із захистом екології й навколишнього середовища. Наприклад, чого варта одна лише ситуація з так званим «екопарком» на Сланцевих скалах у Кривому Розі, але це тема для окремої розмови.
А поки можемо констатувати, що колишня екологічна прокурорка й нині діюча активістка Василина Нікульнікова, на жаль, має зовсім інші цілі й мотиви, ніж захист навколишнього середовища й турбота про молоде покоління. І ситуація з футбольною академією «Горняк» це продемонструвала в найяскравішому світлі.