Кандидати на міністерські посади та повчальна історія прем'єра Голубовича

Оприлюднений БПП список претендентів на міністерські портфелі викликав закономірне обурення в соцмережах. Кандидатури справді, м'яко кажучи, неоднозначні. Однак ті, хто обурюється, не розуміють (а деякі досвідчені – роблять вид, що не розуміють) специфіки політичного процесу. Один із них переконливо сформульований у чудовому фільмі «Ромовий щоденник», де один із персонажів доступно пояснює, як підсунути громадській думці непопулярне рішення: «Наприклад, нам необхідно підвищити податки на 5%. Тут найрозумніше заявити про плани 10-відсоткового підвищення. Тоді вже народ завиє, пристрасті розпалюються. Ми трохи відступаємо: – Може, сім відсотків? – Ну, ні! — кричать.Ладно, поважимо всіх! Йдемо на компроміс – п'ять відсотків. Прийнято! Вони вважають, що щось відбили, а ми отримуємо свої 5%». Щось підказує мені, що деякі з оголошеного списку претендентів БПП є тими самими десятьма відсотками. Ними лякатимуть громадськість і союзників по коаліції, а потім скажуть: «Ну, раз ви так рішуче заперечуєте…». І пожертвують ними заради принципово важливих призначень. Втім, як підказує історичний досвід, все може бути набагато гірше.В Україні 98 років тому – у січні-лютому 1918-го – була ще складніша ситуація. З півночі на Київ наступали більшовики, на заході розвалювався фронт (йшла Перша світова війна), і натовпи самодемобілізованих (такий евфемізм придумали тоді для дезертирів) солдатів чинили погроми. А ті, які залишалися в київських казармах, у більшості своїй відмовлялися виступати проти більшовиків… Зрозумівши, у якій скрутній ситуації опинилася молода Українська народна республіка, хитрий голова уряду Володимир Винниченко подав у відставку. Старші й досвідченіші політики, розуміючи згубність ситуації, посаду приймати відмовлялися.У результаті новим прем'єр-міністром УНР став 32-річний Всеволод Голубович. «Як міг зайняти посаду прем'єра цей кретиноподібний суб'єкт, який не вмів вимовити навіть коротенької промови, млявий, безініціативний, тупий – залишається загадкою», — дивувався з приводу призначення Голубовича очевидець тих подій, історик Дмитро Дорошенко (незабаром – в.о. міністра закордонних справ у гетьмана Павла Скоропадського). Треба сказати, що подібним чином голову уряду УНР характеризував не лише він. Наприклад, Симон Петлюра називав Голубовича «абсолютним ніцом». Але, видимо, у момент катастрофи зайняти відповідальну посаду може або щирий патріот, готовий пожертвувати собою, або круглий дурень, який не розуміє всієї складності ситуації (у принципі, одне не виключає другого, а іноді навіть гармонійно доповнює). Розумний і дальновидний політик не захоче ризикувати життям та/або репутацією. До речі, саме Голубович не побоявся підписати знаменитий Брестський мир з німцями та їхніми союзниками (для репутації політика того часу дуже неоднозначний крок – адже до цього з німцями кілька років воювали), а потім зовсім не турбувався з приводу того, що УНР не виконує умови мирного договору.Так що німці, подивувавшись незрілості й авантюризму української влади, влаштували державний переворот і привели до влади гетьмана Скоропадського. Невдивовижно, що згодом Всеволод Голубович не займав скільки-небудь значних постів – ні в органах влади УНР, ні навіть у своїй Українській партії соціалістів-революціонерів. Однак у критичний момент саме його вштовхнули на авансцену!Тепер повернімося до наших претендентів на міністерські портфелі від БПП. Більше за інших насмішкам піддався претендент на посаду міністра охорони здоров'я народний депутат Олексій Гончаренко. У якому катастрофічному стані перебуває українська медицина – всім добре відомо. Реформа системи охорони здоров'я, безсумнівно, буде складним і багато в чому драматичним процесом, який може спровокувати не лише найсильніший конфлікт інтересів, але й потужний соціальний протест. Крім того, ви вірите, що цей парламент може прийняти розумні – непопулярно-непопулістські – закони, необхідні для реформи медичної галузі?Теоретично – виключати не можна, але практично – ймовірність близька до нуля. Зате критиків, які зі знанням справи братимуться критикувати стан справ у охороні здоров'я, буде предостатньо! У такій ситуації досвідчена, розумна й чесна людина не піде на заздалегідь гибельну посаду, небезпідставно боячись втратити здобутий роками роботи авторитет. А ось оголошеному претенденту від БПП втрачати нічого.Багато з нас вважали, що постмайданна влада обов'язково проведе швидкі й успішні реформи. Насправді завдання перетворити країну виявилося їй не під силу.Так, може, хоча б удасться остаточно дискредитувати й зруйнувати стару корупційну систему? Не змогли хірургічним шляхом – так, може, допоможуть швидше згнити?.. Важливо, щоб разом із системою не загубили саме державу.