Сьогодні немає жодних сумнівів у тому, що Петро Порошенко обрав курс на згортання будь-яких реформ в Україні. Очевидно, це сталося після підписання П. Порошенком так званих «мінських угод», частиною яких стали усні домовленості президента України з президентом Росії Володимиром Путіним. Саме після укладення цієї угоди були заморожені будь-які активні оперативно-слідчі заходи щодо дійсного розслідування злочинів, скоєних Януковичем та його найближчим оточенням. Також вищих посадовців України в митниці, Міноборони, СБУ, ГУР, ГПУ, МВС, Міносвіти, колишньому Мінтрансі, НАК «Нафтогаз», Мінфіні, ДПАУ та інших, які по суті є ставленниками Кремля та агентами спецслужб Російської Федерації. Безсистемні, млаві кримінальні розслідування проти окремих другорядних посадовців часів Януковича, досі не доведені до суду та вироку, покликані лише імітувати роботу слідчих підрозділів ГПУ та МВС проти людей на кшталт Бойка, Левочкина, Каськіва та сотень їм подібних.
Приховуючи індульгенцію негідникам, виданої в адміністрації президента Петра Порошенка, ймовірно, в обмін на частину активів «відпущених з миром» корупціонерів та казнокрадів. Механізм «відмазування» негідників і навіть убивць простий. Усі скільки-небудь значущі кримінальні розслідування зосереджені в Головному слідчому управлінні Генпрокуратури під особистим контролем генпрокурора Віктора Шокіна. Який разом з рядом своїх заступників фактично саботує та фальсифікує розслідування. Паралельно занурюючи в могилу реформу наскрізь прогнилої прокуратури та зближення України з ЄС. Усе це — при повній підтримці (а значить — за вказівкою) президента Петра Порошенка. Усе це — повністю в руслі інтересів Російської Федерації та «бажань» Володимира Путіна. При цьому тенденція останніх місяців — відверта, цинічна брехня особисто Петра Порошенка, його найближчого оточення, ряду вищих посадовців України нашим західним союзникам. США та ЄС вводяться в оману щодо реальних кроків Порошенка та його оточення у «боротьбі з корупцією», законодавчій діяльності, бюджетних процесах.
При цьому прем'єр-міністр Арсеній Яценюк навіть ніяк не коментує скандальну ситуацію, зосередившись на «крищуванні» орієнтованого на нього пулу «кабмінівських» бізнесменів, які беруть участь у «розпилюванні» державного бюджету. При цьому ряд осіб в оточенні А. Яценюка у своєму бізнесі прямо залежні від прихильності спецслужб Російської Федерації та співпрацюють з її представниками. Наприклад — права рука А. Яценюка Микола Мартиненко, чиї доходи формує суто лобіївська діяльність у енергетичному секторі країни та НАК «Енергоатом» зокрема. Весь прибуток якого внаслідок кримінальних маніпуляцій виводиться в офшори, при цьому залежність атомної енергетики України від Росії не зменшується. У Верховній Раді саме довірені особи президента з фракції Блоку Петра Порошенка в парламенті саботують прийняття антикорупційного законодавства та фальсифікують законопроекти. А «призначенець» П. Порошенка — голова Верховної Ради Володимир Гройсман — вчиняє кримінальне діяння, фальсифікуючи засідання Ради, раз за разом порушуючи Регламент ВР.
Порушення Законів України, на які сьогодні йде ставленник В. Гройсмана, були немислимі навіть у часи президентства Віктора Януковича. Казнокрадство, «крищування» «новою владою» закоренілих злочинців, саботаж реформ, цинічний обман виборців, паразитування на Держбюджеті, торгівля виродками українських «верхів» з Росією, яка вбиває українських громадян, породили атмосферу розкладу державних інститутів. Своїми діями Петро Порошенко та Арсеній Яценюк фактично руйнують Державу Україну. Цей очевидний факт уже відзначений західними союзниками, які публічно вказують П. Порошенку та А. Яценюку на корупцію в їхньому найближчому оточенні. І починають згортати фінансування окремих життєво важливих для становлення сучасної держави проектів. А П. Порошенко вже не є бажаним гостем у державах ЄС. Усе це буквально хоронить європейські, цивілізаційні перспективи України. Це хоронить перспективи гідного життя не лише нині живих громадян України, але й їхніх дітей. Своїми діями, патологічною жадібністю, примітивізмом у розумінні особистої відповідальності перед мільйонами співвітчизників, низькістю вчинків у країні, що воює, Петро Порошенко зумів відзначитися навіть на тлі Віктора Януковича.
І тому, хто б не прийшов на зміну «сім'ї» Порошенка, першим обов'язком наступника повинна бути жорстка «посадка» і самого Петра Порошенка, і його корумпованого найближчого оточення, і арешт усіх активів цієї шайки з повною конфіскацією. А процес над Петром Порошенком можна й потрібно готувати вже сьогодні. Ретельно збираючи все нові й нові факти зради цією людиною та її «командою» національних інтересів України. Нижче — два свіжих приклади.
Сокриття злочину: Шокін 3 місяці блокує подання слідства на арешт Бойка. Сергій Лещенко, народний депутат України, опублікував такий запис у блозі на сайті Української правди: Віктор Шокін оберігає від неприємних новин лідера фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойка. А в найближчому оточенні діючого генпрокурора знаходиться людина, яка повинна була оберігати Бойка від корупції, коли вони разом працювали в органах влади часів Віктора Януковича. У липні 2015 року, як повідомляють мої джерела, слідчі Генпрокуратури підготували текст подання у Верховну Раду про надання згоди на зняття недоторканності, затримання та арешт Юрія Бойка.
Епізод стосується афери зі зрідженим газом Сергія Курченка, де слідчі прямо називають Бойка «учасником злочинної організації». Подання з усією викладкою дій екс-міністра було передано генпрокурору Шокіну для підписання та направлення у Верховну Раду. Однак уже три місяці документ лежить без руху, а Бойко почуває себе безкарним. Справа в тому, що одною з найдовіреніших осіб Шокіна в генпрокуратурі є деякий Василій Драган. Він займає посаду з цікавою назвою — «старший помічник генерального прокурора з особливих доручень». На День Конституції 2015 року Драган разом з іншими близькими соратниками Шокіна — Столярчуком та Севруком — отримав від президента Порошенка заохочення — підвищення до радника юстиції третього рангу. Драган йде з діючим генпрокурором по життю. Коли Шокін у часи Яреми працював його заступником, Драган займав у нього посаду «старшого помічника заступника генерального прокурора». У 2005 році Драган працював у головному слідчому управлінні Генпрокуратури, куратором якого тоді був Шокін.
А ще раніше, у 1990-х, Драган розслідував справу проти Ігоря Діденка, яка легла в основу німецької справи та привела до його виправдання та виплати компенсації. Цікавий інший нюанс. У часи Януковича, з 18 серпня 2010 року по 22 квітня 2013 року, Драган працював під керівництвом міністра палива та енергетики Юрія Бойка. Посада Драгана називалася «завідувач сектору запобігання та виявлення корупції». Показово, що у часи, коли Драган повинен був боротися з ворами в Міненерго, там сталася найбільша афера останньої п'ятирічки під назвою «вишки Бойка», які були придбані у ризьких бомжів за завищеною вдвічі ціною. Але, крім «вишок Бойка», антикорупційний комісар Міненерго не відреагував на іншу аферу, яка сьогодні легла в основу кримінальної справи проти Бойка — аферу, на підставі якої слідчі Генпрокуратури підготували для Шокіна подання в парламент, яке він досі туди й не відправив.
Про що йдеться? Йдеться про схему Курченка щодо реалізації зрідженого газу, який за заниженими цінами викуповувався нібито для потреб населення, але насправді продавався за ринковою вартістю комерційним підприємствам. Для цих цілей Курченко створив «злочинну організацію», як це кваліфікували слідчі. Туди увійшов і Бойко, який працював при Януковичі спочатку міністром енергетики з 11 березня 2010 року по 24 грудня 2012 року, а з цієї дати й до падіння режиму, до 27 лютого 2014 року займав посаду віце-прем'єра з питань енергетики. «Перебуваючи на посаді міністра палива та енергетики, а надалі віце-прем'єра, Бойко всупереч інтересам держави використовував надані йому повноваження і, ставши учасником підконтрольної Курченку злочинної організації, (...) вчинив умисний злочин проти власності», — говориться в поданні, заблокованому Шокіним. Згідно з матеріалами справи, Курченко створив 12 фіктивних підприємств, «щоб шляхом підробки документів надати видимість законності діяльності на ринку зрідженого газу».
Ось перелік цих компаній: Черкаси-Газснаб, Кримбутангаз, Київоблпропангаз, Луганськпропангаз, Луганськснабгаз, Укрхарківгазпоставка-2009, Донецьк-Побутскрапгаз, Модус-Вівенді, Чернівці-СПБТ, Запоріжгаз-2000, Харків-СПБТ, Харківспецгазснаб. Щоб завладіти зрідженим газом, Курченко разом з Бойком завищували обсяги потреб населення в цьому паливі. Підприємства Курченка не продавали газ населенню й навіть не мали такої мети. Згідно з розробленим злочинним планом, було передбачено складання довідок про обсяг та напрямок реалізації газу «з внесенням до них свідомо недостовірних відомостей». Втілювати свою схему Курченко почав ще у 2009 році, про що в березні 2010 року стало відомо Бойку, який був тоді заступником голови енергетичного комітету Верховної Ради. 9 березня 2010 року, за два дні до призначення Бойка міністром, він навіть направив депутатське звернення в Генпрокуратуру про перевірку підприємств Курченка. Але як тільки Бойко став членом уряду, він вступив у змову з Курченком.
«Протягом першого півріччя 2010 року Курченко схилив до участі в злочинній організації тогочасного міністра енергетики Юрія Бойка та першого заступника директора ДП «Газ України» Оксану Мас, які при очевидній нелогічності значного збільшення обсягів продажу зрідженого газу для потреб населення в семи областях (Харківській, Донецькій, Київській, Луганській, Черкаській, Чернігівській та Запорізькій) визнавали такі завищені обсяги достовірними». За даними слідства, у деяких періодах обсяги потреб населення в зрідженому газі завищувалися в 25-30 разів, на що Бойко, який мав досвід роботи в цій сфері, без будь-якої перевірки закривав очі. Ці обсяги газу викуповувалися Курченком на аукціонах за низькими цінами нібито для потреб населення. «Бойку було відомо про суть скоєного злочину, визначена його роль у злочинній діяльності. Так, Бойко повинен був не лише бездіяльно перебувати міністром, а забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств», — говориться в поданні слідчих до Шокіна, яке було покладено під сукно.
Зокрема, Бойко не направляв у податкову подання на перевірку покупців зрідженого газу. У 2011 році в ситуацію втрутився перший віце-прем'єр Андрій Клюєв, який представляв іншу групування у владі Януковича. 30 серпня 2011 року провів селекторне засідання та доручив Міненерго в однодневний термін надати інформацію в розрізі регіонів щодо обсягів продажу зрідженого газу на аукціонах для потреб населення. Зазначене доручення виконано не було. Більше того, Бойко навіть не стомлював себе підписанням відповідей на запити Клюєва. 1 вересня його заступник Макуха повідомив, що контроль за цільовим використанням зрідженого газу здійснює податкова — хоча це суперечить постанові уряду від 2000 року. Після цього Клюєв доручив Бойку та начальнику податкової Захарченку в однодневний термін надати Кабміну інформацію про обсяги продажу зрідженого газу для населення. Листом від 13 вересня 2011 року знову Макуха сказав, що вся інформація була в попередньому листі, що не відповідало дійсності.
Клюєв тоді доручив під особисту відповідальність Бойку надати уряду вичерпну інформацію з цих питань та внести в податкову подання щодо перевірки цільового використання зрідженого газу, призначеного для населення. Бойко зробив це 22 вересня — він внес в податкову подання про підприємства, які продавали менше третини (!) усього зрідженого газу. І жодна з фірм, перевірку яких ініціював Бойко, не належала Курченку. Паралельно Бойко всупереч Регламенту уряду внес на розгляд Кабміну проект постанови про біржові аукціони щодо продажу зрідженого газу, який прем'єр Азаров прийняв без належного обговорення, а потім підписав як постанову уряду № 1064. «Таким чином, Бойко забезпечив послаблення контролю за цільовим використанням зрідженого газу», — говориться в поданні до Шокіна від слідчих. Бойко й надалі продовжував прикривати схему Курченка, який викуповував величезні обсяги газу нібито для населення за ціною, яка становила лише 20% від ринкової. Незаконно придбаний на спецаукціонах зрідженого газу 12 компаній Курченка продали комерційним підприємствам.
«В результаті спільних злочинних дій Бойка та членів злочинної організації Курченка скоєно незаконне завладіння майном Укргаздобичі та Укрнафти — добутим ними зрідженим газом за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю відповідних обсягів становила 5,784 мільярда гривень (понад 700 млн доларів)», — говориться в документі, який Шокін так і не подав у парламент. У цій кримінальній справі винесено повідомлення про підозру Курченку та одному з його підлеглих на прізвище Сало, а також заступникам губернаторів Харківської області Дулубу, Черкаської області Рябцеву, Київської області Максименко. Бойко на виклики слідчого не з'являвся в прокуратуру, що стало підставою вимагати для нього тримання під вартою. «У матеріалах провадження є достатні докази для підозри Бойка за статтями участь у злочинній організації та завладіння чужим майном у особливо великих розмірах (частина 1 статті 255, частина 5 статті 191) — до 12 років з конфіскацією майна, а тому до нього може бути застосований арешт», — говориться в поданні, яке Шокін сховав у прокуратурі.
Наприкінці повністю готовий документ, який би дозволив зняти з Бойка недоторканність та арештувати, десь затерявся на високих поверхах на Резницькій. Саботаж та прикриття Бойка стало для мене останньою краплею. Довіра до Шокіна як генерального прокурора втрачена, тому я поставив підпис під постановою про його відставку. Сподіваюся, це звільнення, яке повинно статися якомога швидше, відкриє дорогу для розслідувань без оглядки на прізвища та політичну доцільність, як проти соратників Януковича, так і корупціонерів з числа нинішньої влади.
Арешт та конфіскація — у комі. Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції, експерт антикорупційної групи Реанімаційного пакета реформ, пише в блозі на сайті Української правди: Голосувати за проекти законів № 2540а та № 2541а в редакції правоохоронного комітету = похоронити конфіскацію та арешт в Україні. Тексти законопроектів, після розгляду комітетом, не відповідають урядовій редакції (до першого читання): різко відрізняються за логікою та структурою й мають зовсім іншу мету: істотно послабити діючий режим арешту та конфіскації доходів від корупції.
Точним пострілом всього кількох, прийнятих правоохоронним комітетом, поправок народні депутати перебили хребет урядовим законопроектам про арешт та спеціальну конфіскацію майна корупціонерів, придбаного злочинним шляхом. Режим арешту та конфіскації — у комі. У свою чергу, чудово йдуть на реабілітацію переляканих можливістю втрати свого майна депутати — нардепи з правоохоронного комітету спрощують їм життя й дають конкретну та законну можливість обезпечити свій стан від арешту. Недобитки української влади, що сьогодні ховаються від правосуддя, як тільки зніматимуть з себе європейські санкції, почнуть активно користуватися законами правоохоронного комітету. Оскільки законопроекти пом'якшують покарання, і після їх прийняття досвідчені адвокати, на кшталт Власенка, допоможуть прислужникам януковича зняти арешт з усього, що сьогодні є арештованим в Україні.
Почему? Законопроекти в редакції правоохоронного комітету ускладнюють стандарти доказування та вимагають, щоб на початку розслідування слідство мало повну доказову базу — достатню, належну, допустиму, достовірну сукупність доказів. На початковій стадії розслідування, коли награбоване корупціонером ще «теплое» й його можна знайти та арештувати, такої бази доказів не може бути апріорі. Кожну позолочену вазу в Хонці, кожного страуса в зоопарку Музею корупції, як і сотні тисяч предметів розкоші, які залишив після себе втікаючий екс-президент, незаконне походження всього цього прокурори тепер доводитимуть у суді для того, щоб підтвердити законність накладеного на Межигір'я арешту. Законопроекти в редакції правоохоронного комітету фактично позбавляють корупціонерів страху, що їхня власність, гроші, компанії можуть бути арештовані під час розслідування — адже, незалежно від цілей арешту майна, треба показати завданий збиток та зв'язок між майном та злочином. Більше того, арештувати можна лише те, що дорівнює розміру завданої шкоди.
Але у корупційному злочині такої шкоди може й не бути! Суддя взяв хабар — є відеофіксація цього — але не встиг винести рішення, за яке йому заплатили. Суддю затримали. Хабар вилучили як речовий доказ. За законами, прийнятими в редакції правоохоронного комітету, хабар треба арештувати через день після затримання особи. Але для цього треба довести завдану хабаром шкоду, якої немає. Тому хабар доведеться повернути судді. Хабар може бути надано й за скоєння законних дій — наприклад, за продовження дії зеленого тарифу. Причому всі сторони задоволені, й шкоди нікому не завдано. Тобто законопроекти в редакції комітетів повністю виводять корупційні доходи з-під можливості арешту. У складних корупційних злочинах досудове розслідування може тривати роками. Поки детективи Антикорупційного бюро, які з грудня повинні розслідувати всі корупційні злочини в країні, доводитимуть вину підозрюваного в суді, вичислюватимуть розмір завданої ним шкоди, оцінюватимуть стан та встановлюватимуть незаконність їх походження, підозрюваний спокійно перепише, сховає, перекине, закопає, передасть на зберігання третім особам усе, що має.
І в момент, коли детектив піде в суд за санкцією про арешт, на корупціонері залишиться хіба що біла сорочка. Законопроекти в редакції правоохоронного комітету повернуть Україну в «сірий список» держав, відповідно до рекомендацій ФАТФ (Financial Action Task Force on Money Laundering — Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей), які не борються з відмиванням грошей. Усе, що блокує Державна служба фінансового моніторингу за виконанням міжнародних стандартів ФАТФ, буде розблоковано, бо закони в редакції правоохоронного комітету не дозволяють накласти арешт, коли немає шкоди й коли майже не доведена вина людини — а це, якщо розслідувати неупереджено, можливо лише в кінці справи. Лише за останні 1,5 року Госфінмоніторинг виявив та заблокував 1,5 млрд доларів на рахунках колишніх високопоставлених посадовців — загальна сума фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Фінрозвідка взагалі перестане приносити користь країні та лякати корупціонерів.
Це й є — ціна прийняття законопроектів про арешт та конфіскацію в редакції правоохоронного комітету. Вигідні народним депутатам-бізнесменам дельцям-вирішувачам такі закони? Звичайно! Тим більше, що сьогодні їх можна прийняти, прикриваючись необхідністю виконати план щодо безвізової лібералізації. Хоча тут, мабуть, депутатів чекає розчарування. Тому що тексти законопроектів, спотворені в правоохоронному комітеті, спотворюють Директиву ЄС, суперечать раніше врахованим у законах вимогам МВФ, не відповідають стандартам ФАТФ — весь необхідний набір, щоб європейці не вважали прийняття цієї безстрокової страховки доходів від корупції виконанням плану щодо безвізової лібералізації.