Через дві години після оголошення про відставку видання НВ провело зустріч з міністром економіки Айварасом Абромавичусом у його кабінеті на вулиці Грушевського. Розмова була короткою: міністра викликали на бесіду з главою держави та прем'єром після того, як він назвав причиною свого уходу тиск з боку найближчого соратника президента Ігоря Кононенка. Слідом за міністром про відхід заявили двоє його заступників — Максим Нефьодов, Юлія Клименко та Наталя Микольська. Абромавичус, у минулому успішний інвестбанкір, був призначений міністром у грудні 2014 року. Заради посади в українському Кабміні громадянину Литви довелося отримати український паспорт, хоча литовського громадянства його, як виняток, не позбавили. Лише півтора місяці тому, у грудні 2015-го, НВ зустрічалося з міністром Абромавичусом, який відзначав рівно рік з моменту початку роботи в уряді Арсенія Яценюка. Тоді він розповів, що сто найбільших державних компаній країни, які входять до компетенції його міністерства, згенерували минулого року збиток у розмірі 115 млрд грн, що становить п'яту частину державного бюджету.
Сьогодні вранці Абромавичус заявив, що Кононенко, права рука і бізнес-партнер президента, нав'язував йому «своїх» людей на керівні посади в ті самі державні компанії, корупцію в яких команда міністра-литовця марно намагалася побороти. У цьому інтерв'ю НВ міністр, котрий грюкнув дверима, називає прізвища всіх тих, хто саботував зміни в його відомстві. Крім того, розповідає, як до нього в кабінет приходили ходоки з вимогою призначити їх заступниками, тому що так вирішили «нагорі».
«Коли ви вперше відчули, що так звані «сірі кардинали» намагаються вплинути на державні підприємства і хто це був?» — запитав журналіст.
«Це досить швидко відчулося. Для мене це не було сюрпризом. Я цього очікував. Але я очікував, що будуть якісь старі інтереси, а не нові. Я очікував червоних директорів, регіоналів у стилі Віктора Бондика в Укрхімтрансаміаку. Для мене великим сюрпризом стало те, що деякі з нових політиків полізли в державні компанії», — відповів Абромавичус.
«Кого конкретно ви маєте на увазі?»
«Тих, кого я сьогодні назвав і тих, хто нещодавно пішов у відставку».
«Тобто Кононенко і Мартиненко».
«Ніхто ж не сказав, що буде легко».
Тому команда міністра продовжувала робити реформу державних компаній, розуміючи, що держава — поганий власник і тільки приватизація врятує від дерибану та політичної корупції. З'явився хороший закон про фінансування політичних партій з державного бюджету. Це відразу мінімізувало потребу витягати з державних компаній, у тому числі з Державної фіскальної служби, колосальні грошові ресурси, щоб потім гратися грошима на виборах. Команда запровадила обов'язковий аудит та публікацію фінансової звітності — чого раніше не було. Можна було красти, як завгодно, і ніхто цього не бачив. Вони все це поставили. Створили номінаційний комітет для відбору керівників державних компаній, який спочатку зустрів опір з боку олігархів, потім судами збивали різного виду конкурси, але це все діяло. Команда постійно намагалася поліпшити ці процеси. Однак це не працювало. Був саботаж призначення людей на керівні посади в державних компаніях. Саботаж і політичний тиск починалися в лінійних міністерствах. Абромавичус цього не бачив, але відчував. Подавали таких кандидатів, що вже було ясно, що це не з цієї опери. Коли номінаційний комітет з іноземцями у складі бачив цих людей, вони всі голосували проти.
Тому в кінці року команда вирішила ще раз поліпшити цю систему і прийняла постанову №777. Вони прибрали можливість ініціювання конкурсу лінійним міністерством по топ-60 компаніях і забрали цю функцію під міністерство економіки. І, звичайно ж, привабливість посади міністра економіки відразу ж зросла. Туди ще НАК Нафтогаз додали в управління. Це не так, що НАК Нафтогаз вирішили з Міністерства палива та енергетики передати абикому. Попереду реформи в НАК Нафтогаз йде Європейський банк реконструкції та розвитку, який дав величезний кредит. Тому ЄБРР, який знає хто і чим займається, сказав передати НАК Нафтогаз у керування тільки в Міністерство економіки. Після чого привабливість і важливість посади міністра економіки зросла до піднебесся. Це вилилося на початку цього року в бажання керувати цими потоками. Тиск був божевільний. Абромавичус вирішив у цьому не брати участь.
«А прем'єр міг вас захистити від цього тиску?» — запитав журналіст.
«Як?»
«Саакашвілі сьогодні заявив, що і у прем'єра ви не знаходили підтримки».
«З прем'єром у нас чисто ділові стосунки. Якогось достатнього доступу до нього в мене немає».
Абромавичус обговорював з прем'єром тематику проблеми керівництва Електроважмашу. Він обговорював проблему керівництва Об'єднаної гірничо-хімічної компанії, де все продається через фірми-прокладки. Він зробив подання на звільнення Руслана Журила з посади голови ОГХК в кінці минулого року.
«Хто стоїть за Електроважмашем і ОГХК? Микола Мартиненко?» — запитав журналіст, маючи на увазі колишнього нардепа фракції Народний фронт, соратника прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.
«Я ж за руку його не тримав. Я в СБУ не працюю, у мене немає такого матеріалу, але ЗМІ кажуть, це так. Товариш з Електроважмашу зачепився за крісло і шляхом підкупу судів та інших намагається там поновитися. Якби він отримав команду від більш впливових людей, ніж я, його б давно там уже і близько не було».
«Якби ви працювали в інвестиційному бізнесі або поставили б себе на місце керівництва МВФ, як би ви вважали — варто в такій ситуації цій країні давати гроші?»
«Я вже сказав кілька днів тому: ми або за два кроки від прориву або за два кроки від провалу. Деякі наступні призначення в уряді будуть дуже сильно впливати, куди ми рухаємося далі. Якщо технократи не потрібні, а потрібні управлінці… Багато розуму, щоб яму на дорозі закрити, не треба. «Папєрєднікі» робили, рапортували, скільки зібрали врожаю, як всі виїхали на посівну. Зараз потрібні зовсім інші підходи й моральні принципи. На жаль, у нас криза цінностей, і коли бачиш список людей, які нічого спільного не мають з нормальними моральними цінностями, тоді ти розумієш, що все-таки ми ближче до провалу. Але знову ж таки, ми стільки всього зробили всі разом. І в енергетичному сектору, і в банківському секторі, і з дерегуляції разом з Міністерством транспорту та Міністерством аграрної політики. Чого варта тільки наша ініціатива щодо державних закупівель. Заощадили на купі корупційних схем від Укрекоресурсів до різного виду сертифікації».
«Вибачте, що перебиваю, але зараз важливо назвати речі своїми іменами».
«Я вже назвав. Напевно, більше назвав, ніж ще хто-небудь».
«Ви сьогодні перерахували, що Кононенко впливає на Укрхімтрансаміак, Держзовнішінформ, підприємства порошкової металургії, Нацагентство з акредитації України».
«Не скрізь впливає, але скрізь намагається впливати. Сюди ходить товариш від БПП, підконтрольний Кононенку».
«Хто?»
«Товариш нардеп БПП Геннадій Чекіта. Наприклад, щодо порошкової металургії, ходить, лобіює своїх людей».
«А як це відбувається? Він приходить у міністерство?»
«Згідно з законом у народного депутата є повноваження заходити, куди завгодно і коли завгодно. Це повна маячня. Заходити мало не на внутрішні наради. Є люди, які насправді частіше ходять в міністерство (куди їх не запрошують), ніж у Верховну раду».
«Тобто він приходить, коли відбувається конкурс?»
«Приходить і сидить. Рекомендує якихось старих людей з міністерства. Наприклад, з приводу цього акредитаційного бюро. Ми їх прогнали, а він намагається їх поставити. Причому в самого є якась компанія з сертифікації, і він намагається тему сертифікації рухати. Я взагалі не розумію, як депутат може намагатися впливати на державні компанії. У нього ж є якісь повноваження. Ми — виконуюча влада. У нас є підконтрольні підприємства. Ми там формуємо якусь політику. Причому тут депутати і державні компанії? Мені це незрозуміло».
«Розкажіть про ситуацію з двома заступниками, яких вам хотіли призначити. По оборонній промисловості і Нафтогазу і державним підприємствам. Як це відбувалося?»
«Взагалі смішна ситуація. У мене зараз є одна вакансія — вакансія заступника. У понеділок з пакетом документів прийшов товариш. Я сказав йому, що так швидко не приймаю рішення, давайте подивимося, що буде з урядом. А він каже: «Ні, ні, все узгоджено нагорі, я з команди Кононенка, готовий приступати до посади». Я йому відповідаю: я вас добре не знаю. А він: «Так ось документи, більше і дізнаєтеся»».
«Хто це? Назвіть прізвище».
«Це не має великого значення. Або приходить людина 1960-го року народження, мало не вдвічі старша, ніж у мене середній вік заступників. У резюме — жодної роботи на керівній посаді, незважаючи на вік, тільки «консультант» і «радник». Людина сама в інтерв'ю, яке проводили мої HR-фахівці, визнає, що навіть не хоче працювати, але говорить «мені сказали»».
«Він приходив у міністерство з цим пакетом документів?»
«Раніше пропонувалося багато кандидатур. Це нормальний процес. Щоб прийняти рішення і призначити заступників, я переглянув CV 200 людей. З 50-60 зустрівся. Але ненормально, коли тобі кажуть, що у тебе немає іншого виходу і ти тільки цю людину повинен брати. Врешті я сказав: звільніть мене від усього цього діла, я не хочу бути частиною всього цього».
«Як ви вважаєте, МВФ продовжить виплачувати Україні транші після скандалу?»
«Ми повинні продовжити виконувати ті вимоги, які нам поставили. У нас дуже багато талановитих, відповідальних людей, давайте їх далі залучати. Люди, які готові допомагати країні, вони є, але потрібно створити умови».
«Що далі буде? Якщо фракція БПП проголосує за зняття мандата з Кононенка і якщо Рада провалить голосування за вашу відставку, ви залишитеся міністром?»
«Я частиною цієї системи не хотів би бути. Це не тільки Кононенко. Він тільки одна з дійових осіб. Є якийсь конкретний алгоритм речей, які потрібно було б зробити. Ми ж не побороли корупцію не тільки в державних компаніях. Ми не побороли беззаконня в судах, у прокуратурі. Там же всі залишилися ті ж самі. А Державна фіскальна служба чого варта! Найпростіша вимога — бізнес хоче отримати свої гроші назад, дайте вчасно, в повному обсязі повертати ПДВ та без відкату. Це базові речі».
«То що ж? Революція? Перевибори?»
«Треба кількох людей, які хочуть все зламати і поміняти, призначити на дуже відповідальні посади».
«Так ви ж і були одним з таких».
«Я хотів би, щоб моя відставка стала холодним душем для керівників країни і щоб країна рухалася далі».