П'ятнадцять років українська держава спостерігала, як російський резидент Вадим Новинський (творчий псевдонім) за допомогою двох записних патріотів — Александра Садикова та Геннадія Корбана — руйнує найбільше судобудівне підприємство країни. 25 червня Господарський суд Миколаївської області України поставив остаточну точку в долі Чорноморського судобудівного заводу.
Зовнішня управляюча підприємства Ольга Протасова, яка займалася банкрутством та ліквідацією ЧСЗ, заявила, що все майно заводу розпродано, працівники звільнені, печатка підприємства знищена. За її словами, «ознак неправомірних дій або бездіяльності відповідальних осіб ПАТ «ЧСЗ» та вини його засновників, які привели до погіршення платоспроможності підприємства-банкрута, не виявлено».
Так завершилася історія підприємства, яке було побудовано в Миколаєві бельгійськими інвесторами у 1895–1896 роках під назвою «Наваль». За час роботи тут було побудовано понад тисячу суден. У радянські часи на ньому були побудовані легендарний крейсер «Червоний Кавказ», науково-дослідне судно «Академік Сергій Корольов» та важкий авіаносний крейсер «Адмірал Кузнецов». Нарешті, перший радянський авіаносець «Варяг», який у підсумку був проданий уже незалежною Україною китайцям на металобрухт, але в результаті опинився у складі їхнього ВМС під іменем «Ляонін».
Приблизно та сама доля спіткала й сам ЧСЗ. Вадим Новинський займався цим об'єктом з 2006 року за проханням тогочасної своєї політичної «кровельниці» — російського посла в Україні Віктора Чорномирдина.
Ще до «помаранчевої» революції посол допоміг іншим росіянам — братам Чуркіним приватизувати Чорноморський судобудівний завод (у 2003 році завод виключили зі списку стратегічних підприємств України). Однак через три роки російське керівництво не задовольнилося результатами господарювання Чуркіних на ЧСЗ: чи то молодь недостатньо подякувала послу, чи то не надто рьяво розвалювала найбільшу українську судоверф з найбільшим технічним потенціалом (завод мав похилі стапелі для будівництва суден та кораблів водотоннажністю до 105 тисяч тонн). А можливо, й те й інше одночасно. Коли у 2006 році Чорномирдин дав Вадику команду, той з остервенінням почав рвати ЧСЗ на частини. Допомагали йому вищезгадані патріоти України.
Тогочасний миколаївський губернатор Александр Садиков (перебував на цій посаді з лютого 2005 року по липень 2007 року) був давнім бізнес-партнером Новинського. Зокрема, саме Вадиму Садиков продав токсичний «Юнекс Банк» (незадовго до того він був реалізований Томашу Фіалу). Токсичний тому, що Садикова підозрювали у вбивстві у 1997 році другого ключового акціонера цієї фінустанови Якова Рогозина. Александр навіть сидів у українському СІЗО, а потім, вийшовши з нього, п'ять років ховався в Лондоні.
Повернувшись в Україну, Садиков налагодив зв'язки з такою, що набирала сили, «Нашою Україною», був одним із її спонсорів і в результаті отримав у подяку посаду голови Миколаївської облдержадміністрації. На цій посаді паралельно з допомогою в розграбуванні ЧСЗ Садиков активно лобіював передачу Новинському ще одного судобудівного підприємства Миколаєва — заводу імені 61 комунара. Але не вийшло. Хоча до банкрутства цей об'єкт теж удалося довести. Саме завдяки Садикову Новинський не лише вирішував питання в Миколаївській області, але й налагодив зв'язки з оточенням щойно обраного президента Віктора Ющенка, зокрема з його головною радницею Верою Ульянченко. За повідомленнями місцевих ЗМІ, Садиков, через 14 років після описаних подій, все ще перебуває на утриманні свого приятеля-олігарха.
До розграбування ЧСЗ Новинський залучив Геннадія Корбана, штатного рейдера свого тогочасного бізнес-партнера Ігоря Коломойського. До цього моменту у Новинського та Корбана вже був вражаючий список успішних проектів, починаючи від розмивання держдолі на Інгулецькому ГЗК, закінчуючи боротьбою за спадщину «Єдиних енергетичних систем» Лазоренка та Тимошенко на Південному ГЗК.
До літа 2007 року до процесу розчленування ЧСЗ підключилася важка артилерія у особі тогочасного прем'єр-міністра Віктора Януковича та голови Фонду державного майна Валентини Семенюк. Вони в один голос розповідали про прихід на ЧСЗ (хай і з порушенням усіх можливих та неможливих законів) «ефективного власника». У результаті до 2014 року ЧСЗ пережив уже третє банкрутство (останній раз за позовом іншої структури Новинського — Балаклавського рудоуправління, яке перебуває в окупованому Севастополі). За сім років «Смарт-холдинг» Новинського надув безнадійну «кредиторку» заводу до одного мільярда гривень, вивів з підприємства на інші структури всі більш-менш цінні активи та, найголовніше, викинув на вулицю понад 2 тисячі заводчан. На момент Революції Гідності на заводі числилося лише 12 осіб (переважно бухгалтерів), які прибирали сліди за комбінаторами, що грабували підприємство.
У принципі, всю цю жонглювання активами можна було б вважати приватною справою Новинського (в кінцевому рахунку, чергового «ефективного власника»), якби не контракт на будівництво корветів, який наприкінці 2009 року ЧСЗ підписав з Міноборони України.
Згідно з цим документом, на потужностях заводу до 2018 року мали бути побудовані перші чотири українські корвети. Здача головного корабля замовнику була намічена на 2012 рік. http://www.ukrrudprom.ua/news/Minoboroni_i_CHSZ_podpisali_kontrakt_na_stroitelstvo_korvetov.html
Прирозуміло, що до моменту початку агресії історичної батьківщини Вадима Новинського проти України миколаївський завод так і не завершив головний корабель проекту 58250 (серія «Володимир Великий»). На момент початку розпродажу майна ЧСЗ секції першого українського корвета з готовністю корпусу на рівні 80% та загальною — 32% перебували на території миколаївського підприємства. У 2018 році прес-служба Smart Maritime Group (до складу якої входив ЧСЗ) повідомляла, що побудований корпус корвета буде включений у конкурсну масу для подальшої реалізації.
Благодаря приходу до влади Порошенка процес банкрутства ЧСЗ удалося дещо уповільнити. Як відомо, Петро Олексійович недолюбляє певні політичні сили, у тому числі й через постійну конкуренцію з ними за активи в українському судобудуванні. Зокрема, ще у 2005 році Новинський вивів з-під носа майбутнього п'ятого президента України Херсонський судобудівний завод. На ЧСЗ посипалися перевірки Генпрокуратури, яку як раз очолив Юрій Луценко. Але в результаті кум Порошенка злив процес «політичного переслідування» Новинського, очевидно обравши між жадібним родичем та щедрим російськопідданим.
Уже при Зеленському Чорноморський судобудівний завод був офіційно знищений, оскільки весь процес спочатку «санації» (а потім і банкрутства) повністю керувався Новинським. Черговим доказом цього стало те, що з 151 млн гривень, які були виручені від реалізації майна ЧСЗ у процесі банкрутства, 111 млн гривень дісталися «Наваль Парку» Новинського.
Ще за два роки до старту офіційної ліквідації ЧСЗ, у 2016 році, генеральний директор «Смарт-холдинга» Олексій Пертін розповідав, що територія заводу буде перетворена на Порт з потужністю перевалки близько 4 млн тонн на рік. Так і сталося. Тільки новоявлений приватний порт з юридичних причин у Новинського сором'язливо називають «логістичним хабом з акцентом на металопродукцію та зернові».
Що стосується багатостраждальних корветів, то Міноборони отримало назад всю документацію на багатоцільовий корвет проекту 58250 «Володимир Великий». Недобудований корпус корабля включений у перелік розпродаваного майна і має бути проданий для погашення боргів. За інформацією Defense Express, секції корвета та придбані для будівництва елементи перебувають на зберіганні в приміщеннях компанії Smart Maritime Group, які офіційно залишилися за холдингом Новинського на території ЧСЗ, і згідно з останніми наявними документами мають бути передані на миколаївський судобудівний завод «Океан». Враховуючи, що «Океан» фактично теж контролюється Новинським, саботаж будівництва серії українських корветів тепер продовжиться на новому підприємстві, яке новоявлений протоієрей РПЦ теж пилить на металобрухт.