Одним із найбільш забезпечених українських посадовців є заступник Генерального прокурора України — головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Своїм матеріальним благополуччям він завдячує дружині — Ірині Барах. Вона є великою бізнесменкою у Херсонській області. У своїй декларації про доходи за 2014 рік Анатолій Матіос зазначив, що його дружина Барах Ірина Василівна заробила майже 34 млн 743 тисячі гривень, більшість яких вона отримала від ведення підприємницької діяльності. В одному з інтерв'ю Матіос розповів, що одружився лише у 2014 році, проте за інформацією «Донецької правди», головний військовий прокурор України був добре знайомий з Іриною Барах ще з часів своєї роботи у Херсонській області. Бізнес дружини головного військового прокурора України розташований у Херсоні. Вона є засновницею та кінцевим бенефіціаром щонайменше 6 підприємств. Переважно пов'язаних з аграрним сектором. Управляючою компанією бізнесу прокурорської сім'ї є підприємство «Поліекспо». На його сайті зазначено, що воно є координуючим підприємством агроальянсу, до складу якого входять підприємства «Таврійська перспектива», «Тягнинське ХПП» (елеватор), ТОВ «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» та ТОВ «Астра-Л».
У єдиному реєстрі юридичних осіб зазначено, що підприємство припинило свою діяльність, а його правонаступником є «Поліекспо». Сільським господарством займається й підконтрольне дружині прокурора підприємство «Сан і Сан Маріуполь ЛТД». Ірина Барах також контролює підприємство «АМПІР» (офіційний дилер Peugeot у Херсоні), яке займається торгівлею та обслуговуванням автомобілів та інших видів транспорту, оптовою торгівлею зерном, і «Профіт Актив», яке займається наданням фінансових послуг та управління фондами й фінансовими ринками. Основним підприємством Ірини Барах є «Таврійська перспектива». Саме воно виступає засновником більшості компаній, що входять до структури бізнесу прокурорської сім'ї. У біографії Анатолія Матіоса є «херсонський період», що тривав майже 5 років з 2000 до 2004 року. У цей час він працював на різних посадах у обласній прокуратурі, встиг побути й прокурором одного з районів Херсонської області. Потім була робота в прокуратурі Києва, а після цього Матіос працював начальником обласного управління СБУ у Львівській та Одеській областях.
Більшість підприємств Барах була зареєстрована до або після роботи Матіоса у Херсонській області. За винятком ТОВ «АМПІР». Як прийнято в Україні, сімейний бізнес прокурора мав представництво в місцевих органах влади. У період президентства Віктора Януковича люди з бізнесу майбутної дружини військового прокурора входили до правлячої партії — Партії регіонів та обиралися до місцевих рад. Підприємство «Зерно Таврії» очолює Василій Циганок. У 2010 році він обирався до Херсонської обласної ради від виборчого округу №17 — Горностаївський район Херсонської області. Був членом Партії регіонів. До цього він був головою районної державної адміністрації. Нині його син Сергій Циганок займає посаду першого заступника прокурора Херсонської області. Гарна кар'єра у 32 роки. Бізнес-партнер дружини Матіоса, співзасновник підприємства «Сан і Сан Маріуполь ЛТД» Олександр Бурлаченко також у 2010 році був обраний до Іванівської районної ради Херсонської області, також колишній член Партії регіонів. Будинок площею 518,8 метра, який задекларував Матіос, належить підприємству «Поліекспо» і здано в оренду дружині військового прокурора.
Будинок, задекларований Матіосом, розташований під Києвом — у Козині, де люблять купувати собі нерухомість посадовці високого рангу та бізнесмени. У Козині є будинок і президента України Петра Порошенка. На території є каплиця та будинок для охорони. Цьому ж підприємству належить 5-кімнатна квартира площею 228 метрів в Одесі в районі пляжу Ланжерон та нежилі приміщення у Києві на вулиці Володимирській 49 а — у житловому комплексі, та в історичній будівлі за адресою вулиця Лютеранська 6. На це підприємство зареєстрований автомобіль JAGUAR XF вартістю понад 1 млн гривень. Сім'я головного військового прокурора — це справжня порівняно велика регіональна фінансово-промислова група зі своїми «делегатами» в органах влади. Типова для України останніх 20 років. Нічого нового. Добре вписується й у нинішні реалії.