Борис Колесников, близький друг Рината Ахметова, нині опинився в непростій ситуації. Борису Вікторовичу необхідно зробити вибір між тим, щоб максимально лавірувати між впливовими людьми, щоб не втратити те, що залишилося, та по можливості ще щось придбати. Він метається між двох вогнів, намагаючись якось налагодити своє неспокійне життя.
Недавно пан Колесников, який останнім часом називає себе одним із лідерів так званого «тіньового Кабміну» (а «тіньові теми» для Бориса Вікторовича — звична справа), дав інтерв'ю, у якому пожалівся, що Арсенія Яценюка нині використовують як громовідвід.
«Треба змінювати політичну систему», — впевнено сказав екс-міністр інфраструктури, даючи зрозуміти, що він та його «тіньовий Кабмін» разом із так званим «Опозиційним блоком» саме це й збираються робити. До речі, Борис Вікторович у цьому інтерв'ю також впевнено приписав «оппо» такий самий рейтинг, як у БПП, який, на його думку, становить близько 14 відсотків. Він дав зрозуміти, що «оппо» начебто готується до виборів, у яких сам Борис Вікторович збирається брати участь. І справді, поки Колесникову немає місця в парламенті, поки фракція називається «опозиційною». Борис Вікторович любить грати у вищих ешелонах влади та бути близьким до «кормушки», а не займатися опозиційною діяльністю. Сама назва фракції для друга Ахметова звучить дивно — адже владою «Опозиційний блок» не стане, навіть якщо домовиться про все в кулуарах, бо це буде вже абсурд.
Яка це коаліція, що включає фракцію з такою назвою? «Опозиціонери» при владі бути не можуть — це взаємовиключні поняття. Тим більше що Борису Вікторовичу потрібні портфелі та грошові потоки, які можна «мутити» лише тоді, коли ти при «кормушці». Як, наприклад, з Євро-2012.
Те, що сталося в парламенті на минулому тижні, коли Кабмін Яценюка при показовій «порці» все одно залишили «керувати», є типовим «мутилом», у якому так натренувалися «регіонали» колись, носячи чемоданчики та вирішуючи питання в кулуарах. По суті, Борис Колесников та його найбагатший український друг намагаються з усіх сил ловити рибку в мутній воді, щиро сподіваючись, що скоро їм віддадуть найрибніші місця. Просто поки не час, і вчорашні господарі життя у особі Колесникова та Ахметова нині включили «режим очікування», паралельно активізуючись у просторі всіляких заявами про те, що в країні настав глобальний крах, і лише вони, «стабільні до нестями», можуть країну «вирулити». Тільки куди — питання друге. Мутити воду Борис Вікторович та його друзі навчилися давно.
Але так і не зрозуміли, що перемудрили самих себе на початку 2014 року, коли Колесников у телефонній розмові з ще одним видатним «регіоналом» Андрієм Клюєвим сказав, що «треба в Донецьку влаштувати таку ж погоду, як у Львові». Тобто зробити щось на кшталт «Майдану навпаки» та шантажувати тих, хто раптово дорвався до влади — Яценюка й компанію — «донецьким характером» та особливими привілеями цього регіону, бо «Донбас годує». Не секрет, що Донецьку обласну державну адміністрацію захоплювали переважно ті, хто ще вчора був «на зарплаті» у Бориса Вікторовича та його «смотрящих». Фактично всі маргіналів, які проголосили себе «лідерами», останні десять років отримували щомісячні платежі від підконтрольних Борису Вікторовичу донецьких бізнесменів. Останні у добровільно-примусовому порядку оплачували послуги маргіналів, які ще в 2005 році засвітилися на захисті Колесникова, який потрапив до Лук'янівського СІЗО. Саме тоді, до речі, з'явилася фейкова організація «Донецька республіка», яку потім начебто «заборонили» в місцевому СБУ, а всіх її учасників не закрили на десять років у в'язниці, а оформили як «агентів».
«Агенти» сіли на зарплату та оформили фейкові громадські організації в очікуванні «кращих часів». І такі часи настали, коли Борису Вікторовичу знадобилося «влаштувати в Донецьку таку ж погоду, як у Львові». На самому початку 2014 року підконтрольні Колесникову маргіналів мутили воду в Донбасі, а Борис Вікторович не вилазив із переговорних процесів, намагаючись домовитися з новою владою про «особливий статус» для Донбасу. Тобто зберегти, а краще приумножити всі привілеї, які до того часу сипалися з державного бюджету прямо в кишеню Колесникову та його другу Ахметову. Колесников та Ахметов дуже прагнули зберегти своє становище, що б у країні не відбувалося. А коли представники «нової влади» не пішли на умови Колесникова та Ахметова, Борис Вікторович особисто почав возити в тоді підконтрольний йому Донецьк Яценюка, Авакова та інших товаришів, щоб показати, що з Донбасом треба «рахуватися», і лише він, Борис Колесников, спроможний утихомирити розбушевалих маргіналів.
Активничав тоді й «Коля-секретар», він же Микола Левченко, колишній секретар Донецької міськради та народний депутат-регіонал, який користувався становищем «близького» до БВ (так називали Колесникова в Донецьку в певних колах).
І спочатку здавалося, що все йде за планом — Левченко вилазив на трибуну й намагався «утихомирити» так званого «народного губернатора» Павла Губарева, Ахметов гудів у гудок і «героїчно» клявся тим, хто захопив Донецьку ОДА, що залишиться з ними, якщо раптом буде штурм. Колесников показував Яценюку Донецьк і розводив руками, мовляв, «лише ми тут керуємо, і лише ми зможемо утихомирити стурбований Донецьк».
А потім сталося те, що на жаргоні називається «потрапити в дешеве». У улюбленій Борису Вікторовичу Москві вирішили, що донецькі хлопці якось не так себе ведуть, і їхні дії не зовсім підпадають під схему «російського світу», яку наспіх ліпили в Кремлі. Тобто поки Борис Вікторович лякав Яценюка «донецьким майданом», він був зручним. Але коли в Москві зрозуміли, що Борис Вікторович та його друг намагаються під виглядом розхитування «особливого Донбасу» лише зберегти свій статус-кво, всіх маргіналів Колесникова потихеньку відсунули від «нової донецької влади», з Москви приїхали «смотрящие», а в Славянськ зайшов Стрілков-Гіркін.
Попитки Бориса Вікторовича якось протестувати вже проти нових московських «приїжджих» закінчилися розгромом і пожежею улюбленої Колесниковим донецької хокейної арени «Дружба».
А ж саме на хокей БВ колись ставив дуже багато. Адже що таке в Росії хокей? Як правило, кожен клуб утримують російські олігархи, близькі до Кремля та «потокам», і якщо грати в російській хокейній лізі, то можна неплохо затиснутися в VIP-зону поруч із прокремлівськими мільярдерами та обговорити безліч тем і питань. Тому й не шкодував грошей екс-глава Мінінфраструктури на своє хокейне дітище, відчуваючи себе таким, що сидить поруч із «серйозними московськими хлопцями».
До речі, колись Борис Вікторович, ще будучи ласкавим Януковичем і керуючи Євро-2012 (точніше, його бюджетами), переконував українських бізнесменів, що гроші треба виводити в Росію, бо, на його думку, там найздоровіша аура для бізнесу. Невідомо, що мав на увазі насправді БВ, але восени 2013 року він хвалився в кулуарах, що запустив у Росію близько 200 мільйонів доларів на розвиток свого «цукерково-шоколадного» бізнесу. А в Донецьку Борис Вікторович збирався будувати хмарочоси, бо, на його думку, там їх можна було будувати. Тобто Борис Вікторович збирався робити з Донецька Чикаго, та тільки потім вийшов Чикаго не зовсім у хорошому сенсі.
До речі, з Москвою у друга Ахметова давні зв'язки. Там живе сім'я Колесникова та його давні друзі-колеги ще з 80-х років минулого століття, коли Колесников, будучи прикріпленим до Центрального ринку Донецька як «м'ясник», уже вирішував масу питань із поставками апельсинів з Марокко через «Союзплодоімпорт». Знайомий Колесников і з багатьма російськими силовиками, зокрема його пов'язувала багаторічна дружба з одним із керівників 9-го управління КДБ, яке займалося охороною генсеків КПРС, зокрема Леоніда Брежнєва.
І враховуючи, що Колесников перед розганом Євромайдану потрапив у немилість до Януковича через небажання ділитися відкатами з Євро-2012 і відсиджувався в Москві, можна припустити, що друг Ахметова знав все про «російську весну» на Донбасі на початку 2014 року. Знав і говорив Клюєву, що в Донецьку треба влаштувати «львівську погоду». По суті, донецька копія Майдану була зроблена саме підконтрольними Колесникову маргіналами, та ось потім все пішло трохи не так. Бо перемудрили Борис Вікторович зі своїм другом, і їх просто відсунули з Донбасу, який уже вповні ввязався у війну, за непотрібністю.
Зрозуміло, що Ахметов по-прежньому заробляє на Донбасі гроші й почувається себе ще непогано. Зрозуміло, що в так званих «ДНР» та «ЛНР» ще є люди Ахметова-Колесникова, і з ними рахуються та домовляються — насамперед у питаннях розподілу «заробітків» та «відкатів». Однак останнім часом справи людей Ахметова все гірше — чого варті висловлювання Ходаковського, який завжди вирішував у «ДНР» насамперед ахметовські питання, про те, що його скоро вбють.
І якщо Ахметов ще може зберігати непроникну «маску обличчя», що все йде за планом, то у Бориса Вікторовича справи набагато гірше. Те саме вбивство «Миші Косого» (Михайла Ляшка), з яким Колесникова пов'язувало багато, і насамперед у останній рік заробітки та відкати на контрабанді в «ДНР», стало для Колесникова великим ударом.
Знає й розуміє Борис Вікторович, що його повністю відсувають з окупованого Донбасу, але при цьому мовчить. Тому що все його минуле й теперішнє пов'язано з «північним сусідом».
Саме в Росію Борис Вікторович перед війною завів безліч своїх коштів і щиро був упевнений, що там його гроші будуть лише приумножуватися, а він буде сидіти з важливим виглядом на хокеї разом із газпромівськими мільярдерами й паралельно будувати в Донецьку хмарочоси та робити з нього «Чикаго».
Саме тому Борис Вікторович та його найбагатший друг так і не визнали до сих пір Росію як агресора. Саме тому БВ пов'язаний по руках і ногах і робить все те, що скажуть його «московські партнери». У нього просто немає іншого виходу. Колесников та Ахметов нині затиснені в кут і намагаються якось устояти й не опинитися викинутими з «великого корабля». До речі, саме з цієї причини від Ахметова пішли багато його соратників, які до того часу їли з його руки — той же Євген Геллер, який перейшов до Коломойського, чий уход у минулому році Колесников сприйняв як удар в спину.
І саме тому висловлювання Бориса Вікторовича необхідно читати між рядків. Якщо він говорить, що в країні потрібна зміна влади, це означає, що він та його вищестоящі «куратори» про це думають.
Колесников, по суті, перетворюється на «говорячу голову», виконуючи завдання тих, хто поки дає йому працювати, і насамперед на території сусідної держави. І якщо в країні почнеться якийсь «третій Майдан», не дивуйтеся, якщо раптом виявиться, що саме БВ та його друг стоять у витоків нової «зміни погоди».