Міністр закордонних справ Росії зустрівся з делегацією студентів з Афганістану. Організація, до якої вони належать, заборонена в Росії та внесена до російського «списку екстремістів і терористів» під номером 103. Однак це не має значення: цей запрет — лише для внутрішнього вжитку, для підданих. Організація цих афганських «студентів» називається «Талібан» («студенти, учні медресе» пуштунською мовою) — і за повідомленнями ЗМІ, на тлі завершення виведення американських військ з Афганістану вона контролює вже не менше 85% території країни. Цинізм російської влади, як завжди, зашкалює. Вона не звертає найменшої уваги на рішення своїх же «судів», які визнають ті чи інші організації у світі «терористичними» та забороняють їх, коли раптом починає припікати з півдня.
Російські посадовці зустрічаються і як ні в чому не бувало ведуть переговори з «Талібаном», якого самі ж оголосили терористичним та заборонили — і це на тлі масових засудження абсолютно мирних і безневинних «свідків Єгови», які ніколи не мали жодного стосунку до «тероризму», на терміни по 7 і 8 років за спільне читання Біблії та розмови про неї в квартирах віруючих! Немає такої диктатури, такого тоталітарного, терористичного, людоїдського режиму у світі, якого б не підтримувала протягом останніх 21 року цього століття путінська Росія. Вона виступала покровителем і ходатаєм у справах Асада, Каддафі, Саддама Хусейна, Мілошевича, Ким Чен Ина. Тепер московити будуть підтримувати талібів, які обіцяли на переговорах не нападати на країни Центральної Азії, які Росія традиційно вважає своїм «підбрюшком» та «сферою впливу» (у своїх таємних, але наполегливих надіях нарешті коли-небудь відновити СРСР і втягнути туди й ці країни).
Вони будуть лебезити перед ними, ходити на цирлах і пояснювати світові, що, мовляв, талібани вже не ті, що на початку століття, коли, захопивши владу в Афганістані, вони рубали за шаріатом руки крадіям за дрібні крадіжки на базарах і руйнували гігантські двотисячолітні статуї Будди, які були світовою культурною спадщиною. Нічого дивного в цьому немає. Ворожість до свободи, до прав людини, до прагнення людей жити так, як вони хочуть, а не ходити строєм і не дотримуватися нелюдських догм — хай то православно-перемоганські та «Росія велика наша держава», хай то ісламські — ось що роднить путінців з талібами. Спільне світогляд та розуміння світу. Вони можуть ворогувати за території та владу над ними, можуть воювати, можуть визнавати один одного «терористами» та вносити до «списків екстремістів і терористів» — але глибинні, фундаментальні, базові цінності у них спільні. Спільні в тому, що й там, й там людина не має права жити так, як вважає за потрібне сама, а лише так, як за неї вирішили влади — духовні чи світські.
Саме цим пояснюється дика, на перший погляд, інформація не дуже давніх часів — про те, що російські спецслужби платили талібам в Афганістані за вбивство кожного американського солдата, стимулюючи їх убивати американців якомога більше. Подумайте тільки: росіяни негласно платили ТЕРОРИСТАМ, яких самі ж оголосили такими та заборонили у власній країні, щоб ті побільше убивали солдатів держави, з якою є дипломатичні відносини і яку у всіх офіційних промовах церемоніально називають «нашими західними партнерами». Цинізму московитів поістину немає меж, і нелюдськість, безглуздість, ірраціональність того зла, яке творить ця Імперія Зла, підтверджується буквально на кожному її кроці: адже заздалегідь було ясно, що у разі поразки американців у Росії негайно почнуться великі проблеми з цими ж самими талібами, яких вони натравлюють на американців. Не могло бути й найменших сумнівів, що Таджикистан, Узбекистан та інші країни, які межують з Афганістаном, найпильнішої уваги талібів точно не уникнуть!
Талібська делегація приїхала до Москви, бородаті фрики провели переговори, дали обіцянки не чіпати сусідні з ними країни, які опікує Росія, і сфотографувалися з Лавровим, який не згадав ні про «список екстремістів і терористів», ні про номер 103 у цьому списку. Але талібани кинуть Росію. У цьому не може бути й найменших сумнівів. Вони фанатики, у них є надцінна ідея, яка ведить їх і в бою, і на переговорах, допомагаючи їм перемагати. Згідно з їхніми (безумними) переконаннями, смерть їм зовсім не страшна, оскільки загиблі в бою за віру потрапляють до раю і будуть там вічно блаженствувати в райських садах з гуриями. А ісламізм фанатики всіх сучасних ісламських напрямків розуміють однаково буквально, точно так, як написано в Корані: всі люди на землі повинні стати мусульманами, прийняти ісламізм — або вмерти. І земля буде належати мусульманам. Тобто з такою надзавданням і з такою пасіонарністю — не може бути й мови про те, щоб вони не почали насаджувати ісламізм у сусідніх з Афганістаном країнах Центральної Азії. А далі, за ними, за Казахстаном, який взагалі-то теж ісламська країна, але де ісламізм ніколи в останній час не був особливо популярний, йдуть ісламські землі безпосередньо РФ (точніше, окуповані РФ). Башкортостан, наприклад. А далі — Татарстан.
Це кидалово Путіна з Лавровим з боку їхніх нових «афганських партнерів» буде круче, ніж «несподіване» нападення нацистської Німеччини на СРСР. Це буде грандіозна невдача для Москви. І всіх її військових може не вистачити для відновлення нинішнього статус-кво. Світ недарма бачить і говорить грубо, але прямо: талібани щойно перемогли американців! ПЕРЕМОГЛИ АМЕРИКАНЦІВ, найсильнішу у військовому відношенні державу на планеті Земля!!! (Хай перемогли й не в откритому бою.) А Кремлю за військовою потужністю дуже далеко до американців. І російській солдатні, найманій за гроші, далеко за мотивацією до фанатиків, які жадають раю. Так що, коли наступ талібів у бік російських східних кордонів розгорнеться в повну силу — можливо, ми ще побачимо арешт і публічний процес за звинуваченням у пособництві «тероризму» над міністром Лавровим, який зустрічався з бородачами в халатах і чалмах!
Але це справи майбутнього, а поки що — талібани, едва приїхавши до Москви, уже стали козирним тузом у російській ВНУТРІШНІЙ політиці. Зокрема — у тому, що стосується так званих «виборів до Державної Думи», які мають відбутися у вересні. Радіо «Свобода» повідомляє: «Правозахисниця Марина Литвинович, яка висунула свою кандидатуру на вибори до Державної Думи від партії «Яблуко», подала скаргу до ЦВК з вимогою не реєструвати список «Єдиної Росії». Причиною названо присутність у федеральній частині списку міністра закордонних справ Сергія Лаврова, який, як зазначається у скарзі, «відомий своїми багаторазовими взаємодіями» з визнаним у Росії терористичним та забороненим рухом «Талібан». У документі перелічені повідомлення про багаторазові контакти Лаврова з представниками талібів, які ведуться з 2018 року. Російський Верховний суд заборонив рух ще у 2003 році, нагадує Литвинович. Вимагаючи не реєструвати єдинороссів, вона посилається на російський закон, який не дозволяє обиратися до парламенту громадянам, які мають стосунок до заборонених у Росії організацій. За цим законом, формулювання якого були посилені у 2021 році, у Москві вже не були зареєстровані кандидат на вибори до Мосгордуми Ілля Яшин, виборчі комісії відмовляють реєструвати колишніх працівників фондів Олексія Навального, заборонених та визнаних екстремістськими Мосгорсудом».
Це було б смішно, якби не було так сумно: контактерам з талібами — можна, контактерам з навальнистами — низ-з-зя! Але те, що відбувається в Росії, уже настільки давно і настільки далеко знаходиться за межами розумного, за лінією, яка відділяє добро від зла, Росія як держава настільки поза найелементарнішими людськими поняттями (була завжди у своїй історії й знову повернулася в цей свій первісний стан при Путіні, прямо з початку 2000 року), що — немає вже душевних сил ні обурюватися, ні обурюватися, ні закликати кремлівських злочинців до відповіді. Європейці досі купують у цих варварів газ і нафту, намагаються втягнути їх назад у найбільші світові структури типу G-7, запрошують на зустрічі та засідання ПАРЄ, Єврокомісії та ін.
Українці — у більшості своїй — знають: Росія — ворог! Якщо вона полізе — треба бити ворога напевно! Бити, обороняючи рідну землю, щоб потім не гинути в путінських концтаборах у Сибіру й не мати на українській землі чудовищних російських законів, за якими чорне — це біле, мир — це війна, свобода — це рабство тощо. А російські дисиденти й революціонери, особливо ті, які пройшли пекло путінських тюрем і таборів — чітко розуміють, що ця держава невиправна ніяк, вона абсолютно безнадійна, нереформована — і підлягає безжалісному знищенню як головна загроза цивілізованому людству. Погано інше: загроза ця хоч і головна, але не єдина. У інтерв'ю китайській газеті «The South China Morning Post» представник «Талібану» пообіцяв, що, відновивши свою владу над Афганістаном, талібани не будуть приймати у себе «уйгурських сепаратистів», які в минулі часи намагалися емігрувати в Афганістан від жахів, які творять китайські комуністи в Уйгурстані.
Фанатики, за виглядом переможці непереможної Америки й вийшли на авансцену сучасної історії, не лише могли, але й повинні були б стати головною світовою силою спасіння уйгурського народу, який «перевиховується» в Китаї вже кілька років таким чином, щоб перестати вважати себе й уйгурами, й мусульманами, повністю асимілюватися й перетворитися на вірнопідданих китайців. Біда лише в тому, що фанатики зовсім не годяться на роль визволителів. Свободу іншим не можуть принести ті, хто не мають свободи самі. Ті, хто живуть у рабстві у безумних релігійних догмах. Касаючись взаємовідносин талібів з Москвою, касаючись їхньої боротьби за держави Центральної Азії, наприклад, можна сказати: вирвати ці держави з-під контролю Москви, з її «сфери впливу», і усунути жахливі там диктатури — це, звичайно, благородна мета. Жаль лише, що на місце цих диктатур буде принесена не свобода й не права людини, а інша диктатура — шаріатська, відкрито середньовічна.
Тоді як тиранії Путіна, Назарбаєва, покійних Карімова й Ніязова чи ще живого, на жаль, Рахмона — це варварські середньовічні катування політичних противників, але під виглядом конституцій, парламентів, президентів та інших цивілізованих західних форм держави. У талібів же хоча б форма збігається зі змістом: вони й до Москви приїжджають всі останні роки не в костюмах найкращих європейських брендів, як ходять путінські міністри, а в традиційних азіатських халатах, довгих сорочках і чалмах. Вони не намагаються маскуватися й приховувати свою суть. Чесне, пряме й відкрите варварство, принаймні, не лицемірить, як путінська банда, яка садить у табори за невіру в те, що «Росія — правова й демократична держава», як записано в її конституції. У чесності й прямоті відкритих варварів у порівнянні з варварами лицемірними — немала перевага перших: з ними куди простіше мати справу. Штатний «повірений у справах» світового ісламізму Кадиров теж мовчить щодо великого ісламського народу уйгурів, якому зараз у Китаї чиниться справжній геноцид. Він надає перевагу дичині помельче — наподобі буддистів М'янми, наприклад.
Мовчить Туреччина, яка повернулася від світської держави Ататюрка знову до ісламізму й мрачному спадку Османської імперії. Адміністрація Байдена взагалі виявилася позорно слабою й ничтожною, вивівши військо з Афганістану й покірно здавши країну талібам, а вже про яку-небудь дієву підтримку уйгурів там і мови нема. Можливо, талібани кинуть і Китай (чого варті обіцянки фанатиків?..) і таки будуть приймати уйгурських біженців, хто знає. (Поки що, у інтерв'ю тій же «The South China Morning Post», вони клянуться Китаю в дружбі, згадують дружбу й підтримку минулих часів проти американців і закликають його брати участь у «реконструкції й розвитку Афганістану».) Але цього, на жаль, буде недостатньо. Саме талібів, які відвоювали Афганістан, перемогли (хай то й на видимість) американців, які знаходяться на черговому піднесенні й піку слави й пасіонарності — слід було б ось зараз, негайно, натравити на китайських комуністів, які вбивають уйгурів! Ось де й показати б їм свої хвалені ісламські принципи, свою любов до пророка Мухаммада, до його заповідей допомагати мусульманам і боротися проти ворогів ісламізму!
Це було б круче, ніж воювати в недалекому майбутньому з ублюдочним і трусливим путінським режимом у Таджикистані (а питання допомоги Таджикистану у разі вторгнення талібів, як було недавно заявлено, буде негайно розглядатися на засіданні ОДКБ, яким керує, зрозуміло, Москва). Але хто може їх натравити? Не американці ж, які тікають з Афганістану й де-факто здали уйгурів з потрохами Пекіну, як колись, коли цей же Байден був віцепрезидентом, чеченців — Москві. А більше тим паче нікому.
Колись американці підтримували афганських моджахедів проти СРСР — але тоді президентом був Рейган! Нині такого роду політики на Заході безнадійно перевелися. Битва цих двох видів варварства між собою — пасіонарних талібських партизанів-ісламістів і китайських біороботів-комуністів — стала б чудовим видовищем для людства, так що попкорн міг би до початку змаганння виявитися в дефіциті. Не кажучи вже про те, що відвернення Китаю, та й Росії теж (вона ж не зможе не втягнутися в ці розбірки «в безпосередній близькості від її кордонів», раз вона в сирійську розбірку за півтори тисячі км від її кордонів втягнулася!..) на війну з ісламістами дало б шанс очнутися, перегрупуватися й підготуватися до неминучих грядущих боїв цивілізованої частини світу. Що в даний момент їй як раз гостро необхідно. Але — на жаль, схоже, що атакувати китайського дракона-людоїда не наважаться навіть талібани. Дружба талібів з Китаєм і запрошення китайських убивць цілого народу брати участь у «реконструкції Афганістану» на крові й костях уйгурів — це справжня правда про всякого роду «ісламську солідарність» і справжня її ціна.