Анна Бондарь — як людина, причетна до корупційних скандалів, прагне стати Головним архітектором Києва

Посада головного архітектора столиці — це настільки ключова посада, що важливість того, яка саме людина її займатиме, складно переоцінити. Багато в чому саме від такого фахівця залежить облік Києва та те, наскільки під час розвитку міста враховуватимуться інтереси киян, а не різноманітні корупційні схеми нечистих на руку дельців. На сьогодні існує пряма загроза, що міське архітектурне управління може очолити чиновниця з неоднозначною репутацією. Йдеться про Анну Бондарь, яка є виконуючою обов'язки директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА і водночас бере участь у оголошеному конкурсі на заміщення цієї вакансії. Не будемо зупинятися на тому, що для такого кар'єрного зростання пані Бондарь не має необхідного досвіду. Принаймні за цими параметрами вона не відповідає посаді головного архітектора. До речі, вона справді є архітектором за освітою, але до порушення закону чиновниця звикла з першого курсу. Саме тоді, у 2001 році, лише починаючи пізнавати основи професії, вона почала працювати архітектором у фірмі своєї мами Галини Дядюшенко.Це при відсутності необхідного досвіду та знань є незаконним. Через 10 років Анна Бондарь стала помічницею Андрія Вавриша. А нині, будучи фактичною директоркою Департаменту, фактично прикриває залишки корупційних схем часів Черновецького. Проблема набагато серйозніша — для всіх у Києві не є секретом, що вона тісно пов'язана з колишнім заступником директора Департаменту архітектури Андрієм Вавришем. Саме тим Вавришем, якого зі скандалом влітку 2015 року звільнив Віталій Кличко безпосередньо під час засідання Антикорупційного комітету. Мер тоді заявив Андрію Вавришу в присутності журналістів: «Ті факти, які нам сьогодні представили, я можу охарактеризувати коротко: це або службова недбалість, або неспроможність ефективно працювати, або «крищування» тих процесів, які зараз відбуваються на ринку столичної реклами, унаслідок чого Київ не отримує чимало коштів до бюджету. На рік — це мільйони гривень». Анна Бондарь тривалий час співпрацювала з Вавришем, була його помічницею. І на сьогодні фактично залишається його креатурою.Саме Вавриш через Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пролобіював її призначення виконуючою обов'язки Головного архітектора Києва після звільнення з цієї посади Сергія Целовальника. Таким чином Бондарь отримала стратегічно важливий Департамент під своє управління. Для Вавриша це був своєрідний бонус — йому не вдалося повернутися в київську владу хоча б у статусі депутата Київської ради. Від співпраці з ним, зокрема, як про це йдеться в численних публікаціях, відмовилися в «Єдності» Олександра Омельченка, не бажаючи плямувати свою репутацію зв'язками з сумнівними особами. Більше того, одразу після того, як Бондарь отримала приставку виконуючої обов'язки, Вавриш повернувся у свій кабінет на Хрещатику, 32, де поновив звичну для себе діяльність. Раніше через нього проходило узгодження архітектурно-планувальних моделей, розвиток плану забудови Києва, дозволи на встановлення малих архітектурних форм та багато інших узгоджень. Просто рай для корупціонера. Тепер відбувається те саме, але вже з його неформальною «візою». На яких умовах — залишається лише припускати.А там, дивись, посміхнеться щастя, і конкурсна комісія виявиться до неї прихильною. І це вже не жарти. Якщо навіть побіжно проаналізувати ситуацію в країні, можна відзначити такий факт — корупціонери, від частини яких з величезною працею вдалося позбутися протягом попередніх року-півтора, відпочили, розглянулися й переходять у контрнаступ. Використовуючи при цьому цілком законні механізми. З іншого боку — конкурс продовжується, і незабаром столиця може отримати повноцінного Головного архітектора без жодних приставок. Головне, щоб ним не стала помічниця відомого всьому Києву, зокрема підприємцям і будівельникам, шахрая, від якого киян не можуть позбутися, як від присосавшегося кліща. Основна зброя проти корупціонерів — це гласність. Тому якомога більше людей повинно бути в курсі того, що відбувається.