Традиція прийняття подарунків від підлеглих глибоко вкорінена в прокуратурі. Раніше прокурори подавали щомісячні звіти, які мав завізувати начальник кожного структурного підрозділу вищестоящої прокуратури. Водії прокурорів аграрних районів тягли за своїми упитаними керівниками кровоточащі окорока свіжозабитої худоби або каністри з медом. Прокурори промислових міст та обласного центру обходилися конвертами «на бензин». Спеціальні прокурори, які наглядали за зонами, через чорний хід вносили виготовлені засудженими рукодільниками мечі, сабельки, стилети, нарди, бюсти та іншу непотрібну дрібницю. У цьому сенсі прокуратура завжди була демократична та невибаглива: брала те, що давали.
Тим більше, що взяти у колеги — це не зовсім хабар, а скоріше традиція. Без якої, проте, подати звіт було набагато складніше. На різноманітні державні та професійні свята також полагалося щось дарувати, тому що якщо ти не будеш підвищувати самооцінку начальника, він займеться цим самостійно, і немає жодної гарантії, що його самоствердження не відбуватиметься знову ж таки за твій рахунок. Чесно кажучи, я думав, що в епоху електронних технологій та банківських онлайн-сервісів ця традиція відійшла в минуле. Виявляється, ні. На цьому відео можна спостерігати, як головний борець з корупцією прокуратури Закарпатської області Руслан Біловар, якому в час його роботи прокурором міста Мукачево якісь негідники цинічно, у День працівників прокуратури, спалили новий позашляховик Mercedes ML 350 bluetec 2012 року випуску вартістю 110 000 євро, розвантажує з автомобіля марки Volkswagen Touareg кілька ящиків і перекладає їх в інший автомобіль. Перевантаження відбувається у дворику справа від центрального входу в будинок ГПУ на вулиці Резницької, 13/15.
Білий Volkswagen Touareg АО0021АА належить Біловар Людмилі Олексіївні, народженій 16.03.1949 року. Мені здається, що між прізвищами «Біловар» і «Біловар» існує певна схожість, як ви вважаєте? Тепер найцікавіше. Куди ж наш закарпатський даванець перекладає свої дари. Виявляється, він упаковує автомобіль Ігоря Бондаренка, заступника начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури — начальника відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції ГПУ. Безпосереднім начальником Бондаренка є Іван Іванович Дзюба, який виконує чимало корисних для Шокіна та Севрука справ. Наприклад, тисне на працівників ГПУ, які займалися «бріллліантовою» справою. Що знаходиться в ящиках, теж неважко вгадати. Судячи з характерного звону, це матеріали, напрацьовані Біловаром під час безкомпромісної боротьби з корумпованими закарпатськими прокурорами.