Змагання за крісло генпрокурора продовжується. Матіос, забувши про тепловізор, шукає радіацію у власному кабінеті, щотижня стріляє й спить із табельним «Глоком». Саме час влаштувати інсценування замаху на себе улюбленого. До речі, Анатолій Васильович, знайшли тепловізор та снайпера, який хотів розстріляти Шокіна? Не розумію, про яке генпрокурорство взагалі може йтися, якщо людина відверто брехала перед камерами всьому народу?
Якщо брала участь у абсолютно ганебній інсценуванні? Повна нісенітниця. Тепер з'явився ще один «кандидат». Сергій Горбатюк, начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ. Цього кандидата підтримують родичі «Небесної сотні». Що мені особисто здається особливо підлим. Тому що цей самий Сергій Горбатюк у 2010–2011 роках вів справу проти Юлії Тимошенко. І в той період, треба припустити, дуже подобався своїм безпосереднім начальникам, прокурорським негідникам Renату Кузьміну та Олександру Каліфіцькому, а також головному упиреві — Пшонці. А тепер подобається родичам та адвокатам «Небесної сотні». Ось такий приємний чоловік. Тепер його захисники поширюють чутку про те, що навіть у справі Тимошенко Горбатюк був супер-чесним і вів лише епізод щодо «київських грошей», а потім гордо відмовився брати участь у політичних репресіях, за що був відсторонений від справи. Але якщо Горбатюк був правий навіть у цьому епізоді — Тимошенко повинна сидіти. Якщо ж Тимошенко невинна, то сидіти повинен Горбатюк. І не в генпрокурорському кріслі, а в тюрмі. Як учасник політичної розправи.
Усе ж таки гранично ясно. І не потрібно розповідати казок про те, що Порошенко, Кузьмін та Каліфіцький могли призначити на цю справу чесного й неупередженого слідчого. До речі, нинішній безстрашний «меч революції» Анатолій Матіос за часів Януковича теж дуже подобався тому самому Януковичу, в адміністрації якого він працював. Теж такий чоловік, умів завжди всім подобатися. Принциповий, тому що. Цікава мотивація захисників Горбатюка й Матіоса. Одні сподіваються, що на посаді генпрокурора він доведе до кінця справу вбивць «Небесної сотні», інші — що посадить Семенченка. Наївні. Як тільки хтось із цих особистостей заліземе на верхню гілку в павіанячнику, то про обіцянки тут же забуде. Та й взагалі, це дивний критерій вибору. На цьому похмурому тлі чутка про можливе призначення в.о. генпрокурора Юрія Луценка здається променем світла в темному царстві. Юрій Віталійович хоча б сидів. Хоча й дупу Януковичу теж лизав, без цього не обійшлося. Але відсидів. І є надія, що змінився. І якщо вже не прийняв притулок у Трьох Дорогоцінностях і не прийняв обіт бодхісаттви, то хоча б подумає про репутацію й не буде відверто лизати дупу Порошенку й торгувати посадами. Тому що дуже вже набридли ці павіанячі ігри.